Олег Денис, Львівський Кластер ІТ-ВРО: «Пора відходити від бодішопінгу, а переходити виключно до сервісів»

[Перевод на русский язык — в конце материала.]

З 2010 року у Львові працює кластер ІТ та бізнес-послуг (IT-BPO Lviv cluster). Чим займається ця структура, які проекти реалізували, а також про житло, податки та місцеве лобі в інтерв’ю ДОУ розповіли Олег Денис, голова Наглядової ради Львівського кластеру ІТ та бізнес послуг, та Володимир Воробей, виконавчий директор Кластеру.

— Розкажіть історію створення кластера.

В.В. Все почалось зі стратегії конкурентоспроможності Львова. Проектом займалась американська консультаційна фірма Monitor Group і під час розробки стратегії двома основними напрямками розвитку Львова назвали ІТ (а в ширшому розумінні — бізнес-послуги) та туризм. Зрештою, це наочні речі, проте позитивним моментом проекту стало те, що компанії почали між собою спілкуватись: постійно відбувались засідання, круглі столи і почали говорити, що справді є речі, які краще робити спільно, разом з міською владою, з освітніми закладами, ніж поодинці.

І коли закінчилась розробка стратегії, її винесли на сесію (міськради), постало питання — хто далі буде цим займатись. Тоді і виникла ідея створити кластер, як формальну асоціацію юридичних осіб. Це сталось в 2010 році, спочатку Кластер працював у пілотному режимі, але вже у 2011 році завершилась реєстрація і тепер Кластер працює повноцінно.

О.Д. Справді ідея створити кластер виникла під час розробки стратегії міста, це не ініціатива ІТ-компаній. Перед тим компанії комунікували між собою у середовищі Асоціації «IT України». Створення кластеру — це пропозиція Monitor Group щодо впровадження стратегії. І якщо відійти від кластера, розробка стратегії — це дуже серйозна для міста річ. Стратегія має базуватись на візії. Хорошим прикладом в цьому сенсі є напрацювання Унівської групи, — в них також визначено, що Львів — це місто нових технологій, освіти, науки та культури

Початкова ідея стратегії полягала у розвитку сектору бізнес-послуг, де ІТ є найбільш розвинутим сегментом. У Львові є хороший науковий потенціал, тому хотілось би, щоб в майбутньому розвивались не тільки ІТ, а і біо- та нанотехнології. Наприклад, у Львові є певні успіхи в біохімії. При цих речах і айтішникам буде добре житись: це нові проекти, нові розробки. Але наразі ІТ-сфера є найбільш розвиненою у місті.

Які компанії входять в кластер?

В.В. Кластер заснований трьома компаніями — SoftServe, Eleks та N-iX. Зараз до нас ще входять Symphony Solutions, ArivoSolutions, Itera Consulting і останніми приєднались Intelex. Також в проектах задіяна Lohika, але офіційно вони не є членами кластеру. Ми активно працюємо над залученням нових членів, це питання розглядають великі у Львові EPAM, GlobalLogic.

О.Д. Кластер відстоює регіональні інтереси, але відкритий для всіх компаній, які мають свої центри розробки у Львові, незалежно від розміщення центру прийняття рішень. Зрозуміло, що для компаній із центром прийняття рішень не у Львові (це такі компанії, як EPAM, GlobalLogic, Luxoft), рішення про вступ до кластера вимагає часу.

Останні півроку ми також активно займаємося залученням представників сектора BPO (Business process outsourcing), у Львові це кол-центри, вони найбільш представлені.

В.В. В березні ми проводили круглий стіл в міській раді, де ми збирали кол-центри МТС, Київстар, Austrian Airlines, Adelina, — це чотири лідери на ринку. Розмова почалась власне з того, як створити екосистему для галузі загалом. Сектор бізнес-послуг має велику плинність кадрів, багато з яких опиняються в ІТ-компаніях. Як і ІТ-компанії, компанії сектора зацікавлені у розвитку освіти. Зараз ми виходимо на пілотний проект, над яким можна працювати в рамках Кластеру.

О.Д.

Власне, кластер — це об’єднання представників сфер ІТ та бізнес-послуг. І я на цьому хотів би наголосити, щоб ІТ-спільнота не сприймала це так, що у Львові створили ще одну асоціацію. У нас ширше бачення і мета, а саме: об’єднати галузі, які функціонують за рахунок інтелектуального ресурсу, а отже — створюють багато робочих місць.

Асоціація «IT України» відстоює строго інтереси галузі на державному рівні, це галузеве об’єднання приватних компаній. Кластер натомість об’єднує представників місцевої влади, освіти та бізнесу.

— Ви говорите, що кластер має відстоювати регіональні інтереси. Які саме? Які є слабі і сильні сторони Львова?

О.Д. Перевагою Львова є велика кількість вищих навчальних закладів, з іншого боку — менша кількість населення, ніж, для прикладу, в Києві та Харкові. Для компаній зі сфери BPO велике значення має вдале географічне розташування міста — близько до Європи. Зокрема, Nestle вже відкрила свій офіс BPO у Львові.

В.В. Це все здорова конкуренція між регіонами. В Україні Львів конкурує з Києвом та Харковом, зараз це основні центри в Україні. Це добре, це позитивна конкуренція. Роль кластера — щоб ми перемогли в цій конкуренції. Також не треба забувати, що ІТ-компанії працюють на міжнародному ринку, а там вже не йдеться про конкуренцію між Харковом і Києвом, а між компаніями і локаціями.

Що в нас є позитивного — це відчувається не стільки в ІТ, а в сфері бізнес-послуг, — це сервісна орієнтованість. Це наша специфіка, тому компанії перебазовуються сюди, їм легше знайти тут людей, здатних добре обслуговувати клієнтів. Є приклади, коли компанії закривали кол-центри в Одесі, Дніпропетровську, переводили їх сюди — тут чомусь краще. І очевидно, що регіони конкурують між собою в першу чергу через якість людського капіталу. Звучить можливо пафосно, але насправді все залежить від кількості фахівців, які володіють навичками та компетенціями, потрібними галузі саме в цей момент. Якщо людей нема, про якийсь розвиток говорити не варто.

О.Д. В цьому контексті варто відзначити нашу співпрацю з такими авторитетними приватними навчальними закладами Львова, як наприклад, УКУ (Український католицький університет) і Львівська бізнес-школа.

В певний момент ми відчули, що нам бракує не тільки технічних спеціалістів, а й проджект-менеджерів. А управлінських навичок такої якості і формату, яких навчають в закордонних освітніх закладах, на жаль, в наших вишах ще не можна отримати. Ми про це говорили в бізнес-школі, в УКУ, і вони захопились тією ідеєю. Тому зараз обговорюємо створення при УКУ магістерської програми з управління для ІТ-фахівців.

В.В. Створена робоча група з представників компаній, які входять у кластер, та УКУ про те, щоб запустити таку англомовну магістерську програму для айтішників у Львові. Очевидно, це буде не цього року, дай боже, наступного. І те, що УКУ має цілісний підхід, там є цінності справжньої європейської освіти, це приваблює ІТ-компанії. З іншого боку, є хороша синергія з Львівською Політехнікою, бо технічну освіту, технічні знання, очевидно, УКУ в найближчій перспективі не зможе надавати, це прерогатива Політехніки і Університету. Ця програма суттєво якісно підніме рівень ринку у Львові.

— Розкажіть детальніше про магістерську програму? Її планують запустити у 2013/14 навчальному році?

О.Д. Так.

— Скільки людей складе набір?

В.В. В нас є ще 20 подібних питань, які ми тільки означили. Наприклад, на кого орієнтована програма, які терміни, які вступні вимоги, яка вартість програми, модульна чи не модульна, full-time чи part-time, у співпраці з європейськими університетами чи американськими, хто буде керівником тої програми, чи мають бути технічні дисципліни... Оцими всіма питаннями займається робоча група з 8 людей. УКУ є драйвером цього процесу, це продукт УКУ, а не кластера. На вересень ми хочемо вийти з описом цих питань, що це має бути за програма. Зараз розглядаються три різні сценарії, УКУ з’ясовує, який є найбільш реалістичним в наших умовах.

— Ще одна з ініціатив кластеру — кампанія «Знайди себе у Львові». Наскільки вона успішна? Справді у Львові такий серйозний брак спеціалістів?

О.Д. Брак спеціалістів є всюди, не тільки у Львові. І компаніям пора відходити від бодішопінгу — щоб ми не тільки продавали ресурси, тут нереально конкурувати з Китаєм, а переходили виключно до сервісів. І на сьогодні вже багато компаній змінюють свої моделі, орієнтуючись на цей напрямок.

В.В. Щодо кампанії "Знайди себе у Львові«,то вона не вимірювалась тим, скільки людей ми зможемо перетягнути до Львова. Ми не займаємось допомогою компаніям в рекрутингу фахівців. Та і цей ролик і не міг в цьому допомогти — ви ж би не погодились кудись переїхати просто подивившись ролик онлайн.

Ця кампанія була спрямована на створення інформаційного тла для наших компаній, щоб їм було легше набирати людей з інших регіонів. До того ж, ця кампанія — перший приклад співпраці з міською радою в нормальний спосіб. Кластер профінансував створення ролика, а потім міська рада за кошти міського бюджету робила промоцію цього ролика — його показували в кінотеатрах України. Ролик також зіграв хорошу роль для HR-ів — був кастинг реальних людей, які переїхали з інших міст, також було весело самим героям, люди дізнались, хто, виявляється, не зі Львова.

О.Д. Тут лише зауважу, що це була не окрема акція, а складова промоційної кампанії міста «Львів відкритий для світу». І це якраз є хороший приклад синергії влади та бізнесу.

В.В. Але, наприклад, для Symphony Solutions, яка тільки два роки на ринку, ця кампанія була дуже успішною, їх стали знати на ринку. Бо про такі компанії, як SoftServe чи Eleks, люди знають, а менші і середні компанії для людей зовні не відомі абсолютно. І мета кампанії також була показати, що у Львові є різні компанії, тут є з чого вибирати.

— Ще одна тема — житло для програмістів. Про це говорив міський голова, але в компаніях про це нічого не знають...

О.Д. Це була моя ідея.

— Як ви бачите механізм її реалізації?

О.Д. Ця ідея не є новою. Ще будучи депутатом Львівської міської ради попередньої каденції, я мав можливість бачити і безпосередньо впливати на те, як працює бюджет міста, як він наповнюється. Тому зараз з впевненістю можу сказати, що ІТ-галузь найближчим часом стане бюджетоутворюючою у Львові. Ще років 5 тому різні чиновники, депутати говорили про те, що треба піднімати старі наші заводи — «Кінескоп», «ЛАЗ». Зараз більшість з них розуміють, наскільки це нереально. Треба шукати інші шляхи розвитку. Ми їх бачимо власне в впровадженні у виробництво високих технологій, інновацій, у підтримці сфери ІТ, ВРО, фінансової сфери, туризму.

Так от, під час таких суперечок в депутатській житловій комісії щодо питань підтримки ІТ-галузі я з подивом дізнався, що останні кооперативні будинки у Львові будувались у 1996 році. Суть кооперативного будівництва полягає в чому — збирається колектив (чи з роботи, чи за місцем проживання), на нього виділяється земля, створюється кооператив, який об’єднує фінансові зусилля його членів у вигляді зарплати або кредитів. Далі вони винаймають підрядника, і як результат — будують і отримують житло набагато дешевше, ніж пропонують комерційні структури. З того часу як настала криза, останні років п’ять, із земельних аукціонів в місті практично нічого не продається, тож земля у Львові під будівництво є. З іншого боку, є ІТ-галузь, яка має багато працівників, і, як показало наше дослідження в середині компанії, 60-70% з них потребують житла. Це молоді люди з високими зарплатами, що відрізняє їх від працівників інших галузей. Люди, які хочуть тут залишатись, які хочуть створювати тут сім’ї.

Крок дуже простий — дати можливість людям це зробити. Дайте людям ділянку, щоб вони за свої гроші збудували собі житло. Не на продаж, а для себе.

Цю ідею ми обговорювали і з депутатами, і з високопосадовцями, з мером Львова, і всюди було розуміння — так, ідея добра. Але зрушити її непросто. Згідно закону, земля на кооперативи не виділяється, вільна ділянка має продаватись з аукціону. Як цей процес спростити, юристи міської ради чітко так і не змогли сказати.

— Тобто, зараз земельна ділянка не може бути виділена?

О.Д. Думаю, що шляхи вирішення цього питання є. Але тут потрібна політична воля. Не тільки мера міста, але й депутатського корпусу. Хоча ми спілкувались з депутатами, загалом вони цю ідею теж підтримують. І так всі ніби «за», але немає драйверу цього процесу, щоб в рамках експерименту виділили хоч ділянку під один будинок. Я думаю, якби це відбулось, ми би під егідою кластеру організували для реалізації проекту представників різних компаній. Але хотілось, щоб всі розуміли — ні компанії, ні кластер на цьому не заробляють. Ми би могли допомогти в організації кооперативу чи в юридичних питаннях, але процес би був побудований так, що люди самі за все відповідали і ми в процеси будівництва не влазили.

В.В.

Я ще доповню. На жаль, складається ситуація, що айтішники живуть своїм життям, в своєму світі, мають свої зарплати... Вони відірвані від ситуації, що є навколо. І одне, можливо, з завдань кластеру — подивитись, як змінювати цю ментальність. Не всі навколо мають змінюватись, але й айтішники мають розуміти, що вони є громадяни цієї країни, що вони живуть тут, саме в цьому регіоні, вони сплачують податки, ці податки йдуть кудись.

І хочуть вони чи не хочуть, треба розуміти як працює система: куди вони платять податки, хто приймає рішення, де і як можна будувати. І якби, наприклад, було би таке кооперативне житло, люди би так само навчилися приймати рішення, брати відповідальність за свої особисті речі. Не просто чекати і нарікати, що немає адекватного житла, все дорого, і хтось має прийти і вирішити ці питання. Шановні, ви маєте шукати ці шляхи, шукати, лобіювати свої інтереси...

— На якій стадії реалізації зараз перебуває ідея?

О.Д. Можливо, я надто оптиміст, але на позитивній. Я вірю, що врешті-решт цей проект реалізується. Розуміння і погодження, що треба це робити, є. Вважаю, що хорошим передвісником позитивного розвитку ситуації є виділення коштів у цьогорічному бюджеті на промоцію міста (реалізовується Інститутом міста), в якій саме місто представлено також і як сприятливе для розвитку ІТ-бізнесу. Нам вдалось на цифрах переконати депутатів — скільки наша галузь вже зараз приносить в бюджет Львова.

Ні для кого не секрет, що більшість компаній працюють за схемою СПД і зараз ІТ-галузь приносить 5-8% міського бюджету. Для міста це дуже велика цифра, яка постійно зростає, бо галузь розвивається, а отже цілком виправдано її можна назвати бюджетоутворюючою.

Мені здається, що люди це зрозуміли і бачать в тому перспективу.

Зараз потрібно щоб ідеєю займались день-в-день. Останні місяці це було не на часі — все місто займалось підготовкою до Євро. Сподіваюсь, після канікул влада відпочине, і ми це питання знову піднімемо.

В.В.

Те, що податки айтішників йдуть в бюджет міста, — це дуже важливо. Цього року, коли змінилась система оподаткування і сплачується відсоток з обороту, надходження зросли суттєво — в 5 разів.

І питання в тому, наскільки айтішники розуміють, що їхні податки йдуть в бюджет міста і куди ці кошти потім діваються. Потрібно створювати програми розвитку, щоб хоча би частину цих коштів реінвестувати у розвиток: на такі програми як з УКУ, на допомогу Львівській Політехніці, Університету в організації нових класів, програм, підвищення якості викладацького складу, доплати і таке інше. Проблем з освітою в галузі ІТ є стільки, що якщо ми їх зараз почнемо перелічувати, то до кінця дня звідси не вийдемо. А фінансує це міністерство освіти з загального котла. Можна довго нарікати, але там дуже складні процеси, як це все розподіляється. Натомість, якщо є міській бюджет розвитку, є програми на підтримку навчальних заходів, наукових фестивалів, форумів, семінарів, конкурсів тощо — це і створює розвиток міста. І це саме те, з чим ми працюємо.

Зрозуміло, що з бюджету розвитку фінансуються інфраструктурні проекти, дороги зробили. Але ми маємо розуміти, що має бути баланс: скільки ми закатаємо в асфальт, а скільки з цього бюджету (хоча би 5-10%) потрібно вкласти в людей.

О.Д. Щодо співпраці з місцевою владою, то варто згадати і про наш спільний з Інститутом міста проект, який наразі знаходиться на одній з початкових стадій реалізації — це Центр інновацій. Він не є напряму пов’язаний з Кластером ІТ ВРО. Але це один з тих процесів, при реалізації якого ІТ-галузь також буде успішно розвиватись. І тому ми зараз говоримо про це з депутатами — щоб частину наших податків спрямувати на створення інноваційного центру.

— Депутати не сильно горіли бажанням давати дозвіл на створення Інституту міста...

О.Д. Це так, але давайте вже не будемо заглиблюватись в політичні питання. Я вважаю, що Інститут міста потрібний. Але, знову ж таки, будь-яку ідею можна зіпсувати, або, навпаки, дуже добре використати.

— То все ж таки про житло, є шанси, що ідея реалізується?

О.Д. Депутатам ця ідея сподобалась, вже давали доручення в земельну комісію терміново знайти ділянку. Але мали зараз ЄВРО 2012, далі канікули — тож вирішити до вересня це питання нереально.

— Ага, а там вибори почнуться...

О.Д. От це і прикро. Ми живемо відрізками часу: то до Євро, то канікули, то вибори, то прийняття бюджету, на жаль.

В.В. Для цього і є кластер. Якщо не буде довгострокового, або хоча би середньострокового горизонту планування, то розвиток в певний момент буде гальмуватись.

Так чи інакше, компанії впруться лобом в освітні проблеми. Вони вже нас наздоганяють — викладачів нема, рівень освіти незадовільний, система не працює, і всі ці проблеми зав’язані на національному рівні.

Компанії це вирішують, хто як може короткотерміново, але якщо цим не займатись довгостроково, будуть виникати тільки нові проблеми.

Ще один приклад — до нас звернувся центр зайнятості. Ця велика державна махіна звернула увагу, що така велика галузь, як ІТ, проходить повз них. Всі ми розуміємо, що великих проджект-менеджерів серед тих, хто реєструється на біржі праці, ми не знайдемо. Але після кількох зустрічей ми розуміємо, що є речі, де ми можемо використати ту державну систему, яка зрештою існує за наші податки. Наприклад, вони можуть провести моніторинг, що сталось з випускниками прикладної математики університету випуску 2011 року, куди вони ділись. Нам це цікаво знати — чи всі працюють, чи хтось не працює. Центр зайнятості має на це ресурси, людей.

Також є схеми підтримки підприємців, які хочуть створювати своє СПД — стажування, курси. Виявляється, є механізми.

— В 2010 році читачі ДОУ скаржились на спам від ІТ-кластеру, що це було?

В.В. А, це йшлось про вибори в міську раду.

— Кластер планує займатись політичною діяльністю?

О.Д. Ви ж розумієте, в нашій країні будь-яка діяльність рано чи пізно стає політичною — бізнес з політикою пов’язані. Ми всюди наголошуємо, що ми аполітичні, але розуміти ситуацію в Україні треба. Це видно на прикладі закону в підтримку ІТ, якби ми його не про лобіювали, сам по собі він би не з’явився [Розмова відбувалась до того, як президент наклав вето на закони]. З іншого боку тут слід розуміти іншу принципову річ: або ти займаєшся професійною діяльністю, або — політикою. З власного досвіду скажу — поєднувати ці дві речі нереально.

Як на мене, здорове лобі має бути. І від ІТ-галузі в політику пішли справді достойні люди, які не збирались заробляти на своєму депутатстві.

В.В. Ми зараз багато говоримо про політику, але за останні два роки ці питання жодного разу не піднімались на засіданнях наглядової ради кластеру. В нас багато поточних питань, і зараз в основному йдуть розмови про те, як змінити консервативну систему освіти. Я особисто потратив дуже багато свого часу, щоб запустити курси англійської в Львівській Політехніці.

— В чому була проблема з курсами?

О.Д. Переконати виші, що у них є проблема. Представники навчальних закладів свою позицію аргументували хорошою відвідуваністю у студентів, відмінними оцінками. Ми ж зі свого боку постійно наштовхувались на, підкреслю, низький рівень знань англійської мови в претендентів на роботу, ще вчора студентів.

В.В. Там мало не до анекдотичних ситуацій доходило. Було тяжко переконати, що нас результат цікавить — знає людина мову, чи не знає, а не те, які в неї оцінки. І в травні 2010 року був перший захід кластера — круглий стіл в Львівській Політехніці. І я пригадую, як виступав завкафедри іноземних мов і чомусь розповідав, як в них класно поставлений процес вивчення японської мови. Який це мало стосунок до теми заходу залишилось загадкою для присутніх. Але тоді поговорили і виявили, айтішники вчать англійську на першому курсі, а за решту чотири успішно її забувають. Потім вони приходять в компанії, і в них шок, що потрібно говорити англійською по скайпу з людиною, в якої китайський акцент.

Зараз запустили курси, вони працюють в автономному режимі, без особливого залучення кластера.

Це довготривалий процес, і ми розуміємо, що вони наші партнери, ми не можемо втручатись в навчальний процес, сказат, «ви все робите неправильно, давайте вчити те і се». Ми говоримо про те, як налагодити систему взаємоповаги. Ми поважаємо Університет, ми поважаємо Львівську політехніку, ми поважаємо викладачів і те, що вони роблять.

О.Д. З іншого боку, насправді питання стоїть в реформуванні нашої освітньої системи, її навчальної бази. Теж можна зрозуміти і викладача, випускник якого йде на зарплату в 5 разів вищу, ніж в нього. Що його стимулює займатись викладанням?

— Закон в підтримку ІТ. Компанії очікували, що спеціальний податковий режим буде вводитись на постійній основі, його ж обмежили в терміні на 10 років. Хай краще так, ніж ніяк, чи це може негативно вплинути в перспективі?

О.Д. Однозначно, краще хоч щось, ніж нічого.

— На вашу думку, скільки компаній перейде на нову систему, а скільки залишиться на діючій схемі з СПД?

О.Д. Це буде залежати від розміру компанії, типу управління і форми власності, чи це українські компанії, чи відділення глобальних. Не всі зараз використовують схему з СПД, Mita Teknik, наприклад, не мають ПП. І для таких компаній це однозначно плюс. Щодо маленьких компаній, на 10-12 осіб, не знаю, чи вони захочуть переходити. Але ми подібних досліджень не робили, тож побачимо, як воно буде далі.

Фото: Василь Трухан та архів Львівського кластера ІТ-ВРО

Олег Денис, Львовский Кластер ІТ-ВРО: "Пора отходить от бодишопинга и переходить исключительно к сервисам«Перевод на русский язык

Підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU, щоб не пропустити найважливіші статті.

👍НравитсяПонравилось0
В избранноеВ избранном0
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube


24 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.
— Знаете, для девочки это непросто.

SAP ABAP Developer

Конечно, это и для мальчика непросто. :)

пацанам не завадило б скласти лаконічний пітч. на крайняк — mission & vision.

а то з 3 сторінок тексту так і не ясно, яке value вони принесуть місту/галузі.

поддержу. у меня лично сложилось впечатление, что ребята решили закрышевать всех крупных ай-тишников города, как наиболее баблогенерирующий ресурс в городе. типа “хотите (продолжать) работать в этом городе? айда к нам в кластер”.

в 90х это называлось “охранные услуги”, нонче — “створити екосистему для галузі загалом”. депутатское прошлое и такие исполненные интелектом лица...

ні, насправді це абсолютно адекватні люди — знаю особисто :))) нічого такого і близько немає. інше питання що немає ніяких переваг для маленьких компаній від участі кластері. тобто, реально мало конкретики.

ага, многа букафф, ніасіліл, може хто викладе основні тези

Поки несуть тільки ідеї, та і в принципі ця організація для створення доброго середовища великим компаніям. Щось на зразок гуртом легше батька бити.

Особливо потішила співпраця з владою. Або люди дійсно такі небиті романтики, або вони в долі.

***
Раніше тут панували паскудні дороги, а сьогодні асфальт і розвиток. На місці смітника повстала нова будівля Боратинської сільради, яку визнали найкращою у Східній Європі.
***
влада таки скрізь однакова :)

Інститут розвитку міста у Львові — достатньо серйозна організація. Сам був здивований.

Переклад російською :) А де англійською?

DOU, ВИМАГАЮ переклад всіх статей написаних російською на українську!

Хоч хтось займається реальними речами, а не розпилом.

Уляно, приємно бачити ваші матеріали українською.

Так тримати!

це розпил бабла лінивих товстих львівських фірм

реальних речей не бачу, тільки «ми», які перевели міфічні кол-центри до Львова (бач, це сервіс орієнтованість, а не боді шоп!)

Не вірю в розпил бабла IT фірм.

добре, не розпил, а підсмоктування бабла з постійниим фейлами і відмазками, типу ринок перегрітий, ВУЗи вперті і кончєні, студенти не хочуть вчитися, люди жадні, влада дурна етеце.

кластер-х*ястер або bullshit bingo по-львівському

по-інакшому цю туфту й не прокоментуєш

почему такой злой? этот кластер вроде никому не мешает.

неконструктивна критика — це недобре

які здобутки — така й критика
а конструктивна — вище по треду

Подписаться на комментарии