«Айтівці — не лохи». Олександр Колб — відверто про воєнний Харків, порятунок IT-бізнесу та колег із Закарпаття

Олександр Колб — співзасновник та ідеолог Харківського IT-кластера, що свідомо залишився в обстрілюваному росією місті та комунікує з владою, аби зберегти місцевий IT-бізнес. У відвертій розмові з журналістом DOU він пояснює, чому обурений створенням аналогічного кластера на Закарпатті, прогнозує, скільки айтівців вже не повернуться в рідне місто, та розповідає про ситуацію у воєнному Харкові.

«Є надія, що від Харкова відчепляться»

— Наразі єдине і головне, чим живе вся Україна, її політики, громадяни та бізнес — це протистояння агресії росії. Війна торкається всіх сфер життя держави, зокрема економіки, яку потрібно тримати на плаву, щоб продовжувати боротьбу. І економісти відзначають внесок IT-фахівців у насичення українського бюджету. На жаль, чимало з них проживають у регіонах, по яких були завдані перші удари — Харків, Маріуполь, Херсон. Ваше місто сильно постраждало від ракетного обстрілу росіян, ситуація там все ще досить складна. Розкажіть, що зараз відбувається у місті та що вам відомо про ситуацію з представниками харківського IT: які настрої, чи багато хто виїхав, чи збираються найближчим часом повертатися?

— Харків є східним фронтом — це зона активних бойових дій. Але ситуація трохи покращується. Я щодня спілкуюся з військовими, і вони кажуть, що витісняють росіян. Дуже вірю, що активні обстріли триватимуть ще тиждень-два. І є надія, що від Харкова відчепляться. Це місто поки що розмінна монета, тут багато військ, і думаю, що бомбардування та артилерійські обстріли здійснюють, щоб наші війська не змогли піти на допомогу Маріуполю та іншим містам сходу.

Щодо бізнесу — так, багато хто виїхав. Я дивлюся зведення голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова, мера Ігоря Терехова. За різними оцінками, виїхало 500–700 тисяч харківʼян — грубо кажучи, це третина міста.

З нашої компанії у місті залишилось близько 15 осіб. При цьому з них пʼять виїжджали, але повернулись. Схожа ситуація у всіх місцевих ІТ-компаніях: виїхали майже всі, а залишилися близько 10% фахівців. Але ми спілкуємось з Харківським IT-кластером, що налічує понад 100 компаній, і я б не сказав, що стан є плачевним — великий аутсорсинговий бізнес працює на 70–95% від своєї нормальної потужності. Це компанії, що зареєстровані у місті та працювали тут раніше. Вони перейшли на віддалену роботу, але все одно юридично базуються в Харкові. Наприклад, президент найбільшої харківської IT-компанії NIX Solutions Ігор Брагінський поділився зі мною даними, що вони працюють із завантаженістю 95%.

Погана ситуація у тих компаній, що зосереджені на українському ринку, — така, як моя Promodo. 90% наших клієнтів — це ринок України. Нам вдалось зберегти лише 15% обороту, і зараз ми намагаємось повернутись до життєдіяльності.

За останні два тижні до кластера приєднались понад 20 компаній, що багато для такого невеликого проміжку часу. Тобто спільнота справді обʼєднується довкола спільної біди — війни.

В Харкові у нас є два великих чати, що об’єднали волонтерів, і ІТ-компанії дуже їм допомагають. Тому я не можу сказати, що це катастрофа. Але складнощі ж, звісно, є, насамперед у дрібних компаній. А міцний середній бізнес загалом терпить.

— А наскільки продуктові IT-компанії, що досить сильно прив’язані до локації, зберегли можливість працювати? Банально — чи стабільний інтернет? Ми знаємо, що харків’янам передають Starlink і через Мінцифри, і через Асоціацію IT Ukraine. Яка ситуація з цією інфраструктурою?

— Продуктові фірми, що зосереджені на ринку СНД, у поганому стані. Наприклад, одна з наших партнерських компаній з Дніпра після початку війни відмовилась від ринку росії, і їхній виторг впав до нуля.

Я б у цьому питанні не розділяв продуктові та непродуктові компанії. Ті, що були сфокусовані на ринок рф та відмовилися від співпраці з ними, а у нас таких більшість, зазнали великих фінансових втрат.

Щодо Starlink: Харківський IT-кластер отримав велику партію терміналів, особисто я роздав близько 10 одиниць, зокрема на «передок». У перші дні війни ми забезпечували інтернет-зʼєднання телефонами, з яких роздавали Wi-Fi, але зі Starlink, звичайно, стало набагато легше. Наразі вони виконують функцію резервних каналів звʼязку.

Щодо стабільності інтернету в місті — я зараз говорю з вами через мобільний інтернет, він у мене працює нормально. Вдома маю три фази, і на тій, до якої підʼєднано модем, постійно стрибає напруга. Це триває вже тижнів зо три через те, що в місті деякі райони знеструмлено, і міські служби «перекинули» мережу фази.

Зараз я перебуваю у себе вдома в центрі міста. За харківськими мірками тут досить безпечно. У центр «прилітає» рідко, але влучно. До того ж я живу у приватному секторі, і можу сказати, що світло та вода в мене є. Але все дуже залежить від того, в якій частині міста перебуваєш. Деякі люди із Салтівки, — мікрорайону, який практично повністю зруйнований через війну, — думають, що я брешу, коли кажу про гарячу воду та електрику. Наскільки я знаю, основні бої точаться в районі Дергачів, селищі за 7 км від Харкова, але й там вже відновлюють електропостачання та воду. Наші війська вже погнали звідти росіян.

Багато ЗМІ пишуть про те, що Харків заблоковано. Це неправда. В облозі лише північна частина міста, яка прилягає до кордону з Бєлгородською областю рф. А частина, що виходить на Дніпро, Полтаву, Київ — це мікрорайон Холодна Гора, — вільна. Тож у Харків можна заїхати та виїхати з нього. Вокзал працює, він не переповнений, навіть перевірки на блокпостах вже не такі жорсткі. Жодної гуманітарної катастрофи немає.

Олександр Колб на тлі зруйнованої будівлі в Харкові

«Айтівці — не лохи, вони не житимуть де-небудь»

— Ви одним із перших відреагували на ситуацію зі створенням Закарпатського національного IT-кластера, етичний бік цього питання, коли місцева обласна військова адміністрація запросила до себе айтівців з інших регіонів, пообіцявши звільнити їх від мобілізації за умови перереєстрації бізнесу на території Закарпаття, а відповідно — і отримання їхніх податків. Цей крок ви назвали мародерством. Ви зараз контактуєте із Закарпатською ОВА, вони розуміють ваші претензії?

— Коли я це казав, то, мабуть, висловив спільну думку нашого Харківського IT-кластера. Ми створювали його 2014 року, я є одним із його співзасновників та членом наглядової ради. І з моменту заснування кластера ми боролися з тим, що фахівці виїжджали з міста. І тут також не обійшлося без участі Львівщини. Я навіть із мером Львова Андрієм Садовим через це двічі зустрічався. Вони тоді лагідно, але все ж маніпулювали тим, що відбувалося на сході України: казали, що «в нашому регіоні безпечно, переїжджайте до нас» тощо.

На цьому активно піарився Львівський ІТ-кластер, хоча ми з ними класно знайомі. Але це доволі напружена дружба, попри те, що місія кластерів полягає у відкритості, мені здається, що Львів подекуди заздрить успіхам Харкова.

Власне, ми й створили IT-кластер в Харкові, щоб забезпечити в місті умови, завдяки яким спеціалісти б не виїжджали. І ось 24 лютого починається повномасштабна війна, і ця історія знову повторюється.

Ми — найбільший кластер в Україні, що налічує понад 100 компаній, у нас є пʼять комітетів: інфраструктурний, до якого входять всі місцеві забудовники; освітній, в якому є всі ключові виші, що навчають IT-спеціальностей; PR-ний, маркетинговий та government relations.

І тут виступає Закарпатський ІТ-кластер, ні з ким не погодивши, ні в кого не запитавши, і каже, мовляв, хлопці, у нас тут не стріляють, давайте до нас, тільки є умова — перереєструйте бізнеси та ФОПів у нас. Це значить, що податки підуть у місцеву скарбницю. Крім того, вони сказали, що гарантують бронювання від служби — ну це ж звіздець! Вибачте на слові, але наша реакція — хлопці, ви очманіли! Вони зараз «петляють», бо розуміють, що прокомунікували неправильно.

Треба розуміти, що кластер не створюють знічевʼя, потрібні інститути, що його підкріплюють. У Харківському регіоні ІТ існує тому, що впродовж багатьох років до цього готували умови. Тут є вищі навчальні заклади, інфраструктура, парки тощо. Айтівці — не лохи, вони не житимуть де-небудь, бо їм просто сказали «їдьте сюди». У нас є транспортні розвʼязки, аеропорт. Кремнієва долина теж не просто так існує.

Рішення закарпатських колег викликало велике непорозуміння, і ми намагалися знайти компроміс, але не вийшло. Тож вирішили відкрито воювати.

Їхні обіцянки щодо гарантування звільнення від мобілізації — це неправда. Ніхто не може гарантувати бронювання від служби.

Через кілька днів після того, як ми побачили цю новину, зустрілися з Олегом Синєгубовим і сказали, що нам необхідне таке ж рішення щодо мобілізації, як у Закарпатті. Ми подали списки від компаній-учасників ІТ-кластера щодо бронювання — не «гарантованого», а такого, що дозволяє законодавство. Зараз можна внести до резерву не всіх співробітників, а лише фахівців від 27 років та недефіцитних військових спеціальностей. І таке рішення з боку влади Харкова вже ухвалене та реалізується. Синєгубов попросив залишитися бізнес у регіоні, і ми від імені ІТ-кластера пообіцяли, що зробимо це. Ми хочемо тут розвиватися, і влада у відповідь піде нам назустріч.

Так склалося, що ми, вибачте на слові, прикриваємо своєю дупою східний фронт. Місто постраждало, центр міста зруйновано — хто після війни відновлюватиме Харків? Потрібно багато інвестицій, щоб його відбудувати. І тут прилітає ось така «дружня допомога» з боку Закарпатського ІТ-кластера. Вважаю, що це може розвалити індустрію. Я впевнений, що у Закарпаття, яким би воно класним не було, немає умов для того, щоб утримати, розвивати та поповнювати IT-компанії. Вони приходять туди, де є донори та інститути.

Тож я впевнений, що Закарпаття не до кінця розуміє ситуацію і просто маніпулює нею. Створили цей прецедент, який самі не зможуть потягнути, ще й Харків розвалять.

«Після війни, якщо держава не заважатиме, IT-галузь швидко відновиться»

— Ми спілкувалися з Харківським ІТ-кластером, і там нам розповіли, що їхня команда приєдналася до координаційної ради Закарпатського ІТ-кластера. І що до них як до спільноти айтівців, що не мають на меті перереєстрацію бізнесів, у харківʼян претензій немає. Можете прокоментувати, про що йдеться?

— Один із членів наглядової ради нашого кластера — Едуард Рубін — увійшов до наглядової ради Закарпатського IT-кластера як координатор. Я особисто засуджую цей крок і вважаю, що на двох стільцях не всидиш. Ми досить критично висловилися про це в чаті нашої ради й написали, що розбиратимемося з цим після війни. Головне завдання — виграти війну. Реакція щодо того, хто і куди перебіг, буде після. Я з лицемірами не хочу працювати. А робити такий крок за спиною — лицемірство.

— Ми знаємо, як багато харківських айтівців волонтерять і допомагають ЗСУ та водночас продовжують працювати у міру своїх можливостей та сил. Нещодавно DOU спілкувався з економістом Романом Шереметою, який застерігає щодо ризиків виникнення економічного дисбалансу, якщо багато ІТ-фахівців поїдуть у західні регіони та схід, який потрібно буде відновлювати після війни, залишиться без їхніх податків. Шеремета заявив, що, можливо, для цього східним регіонам потрібно буде надати преференції. Хочу почути вашу думку щодо цього.

Податкове законодавство — одне для всіх. Ми не можемо сказати: а давайте для компаній або ФОПів з ІТ зробимо податкову преференцію. Це неможливо законодавчо. Тому й народилась Дія City — вона обходить ці обмеження та надає певні преференції. Я не дуже знаюсь на економіці, але мені здається, що після війни, якщо держава не заважатиме, IT-галузь швидко відновиться.

З погляду економіки не зовсім чесно говорити про те, що Харків, Київ чи Львів тримаються на айтівцях. Так, це значна частина економіки — понад $5 млрд доларів дохідної частини. Але варто не забувати й про інші сфери. Якщо я кричатиму «рятуйте ІТ!», то люди з ритейлу, яким розбомбили склади, скажуть: «Хлопці, а як же ми?». Є регіони, де втрачено цілі заводи!

Те, що вже роблять — скасування ПДВ та перехід на 2%-ву ставку від обороту, скасування сплати ЄСВ для компаній за найманих працівників, що мобілізовані до оборонних структур.

Що буде після? Не знаю. Будуть преференції — будемо з ними працювати; не буде — будуватимемо бізнес без преференцій.

— Багато західних клієнтів бояться наймати на проєкти IT-фахівців, що перебувають на території України. Які в цьому сенсі справи у харківських компаній, як вони пояснюють клієнтам можливість продовження роботи?

— Портфель клієнтів моєї компанії на 90% більший за середній по ринку — ми маємо понад 300 клієнтів. І ми не відчуваємо на собі те, про що ви кажете. Ба більше, коли почалася війна, ми поновили всі старі контакти — і Казахстан, і Велику Британію, і Америку. Усі дуже хочуть допомогти, на наші запити відгукуються через 30–60 хвилин. Зараз у нас гарні відносини навіть з тими партнерами та клієнтами, з якими ми не спілкувалися з низки причин.

Великий та середній ІТ-бізнес у Харкові працює на 70–95%. Може, дехто й стикається із проблемою втрати клієнтів, але я не думаю, що вона радикальна. За моїми оцінками, у Харкові залишилося близько 10% персоналу IT-компаній, решта виїхали. По суті, ми перейшли у ковідний режим, після досвіду якого вже не маємо проблем з віддаленою роботою.

Я гадаю, що половина з тих людей, що виїхали за кордон, не повернуться.

Я знаю, що у хлопців з моєї команди, які вільно володіють англійською, є намір там залишатися. А якщо вони працюють на українську компанію, то це лише питання часу, коли вони змінять місце роботи. Щодо інших співробітників Promodo — думаю, 10–15% вже не повернуться в Харків.

Проблема в тому, що ми не знаємо, чим закінчиться війна. Я боюсь, щоб Харків не залишився прифронтовим містом, не став чимось на кшталт «Л/ДНР». Щойно Харків перестануть обстрілювати й він стане повністю безпечним містом, вірю, 90% айтівців сюди повернуться. Вони цього дуже хочуть.

Головне, щоб війна не затягнулась. Що довше вона триватиме, то гіршою буде ситуація для України. Одна річ, коли ти пересидів у Німеччині місяць, а інша — коли пробув там пів року і вже обжився. Може, тоді вже й не буде сенсу повертатись. Але я дуже сподіваюся на оптимістичне закінчення цієї історії.

«Нині важко говорити про бізнес»

— Як зараз працює Promodo? Скільки людей залучено до волонтерства, яка завантаженість команди? І протягом якого часу ви зможете триматися в такому режимі?

— Кризовий пік для нашої компанії припав на березень — тоді ми мали 15% від обороту. Але зберегли всіх людей. Ми сподівалися на швидке закінчення війни, тож у березні, квітні та травні скоротили дохідну зарплатну частину, але нікого не звільнили. Проте в червні ми скоротимо близько 15% персоналу. Я сподіваюся, що це буде перше та останнє схоже рішення під час війни.

У квітні плануємо вийти на рівень 20–25% від звичайного обороту. В червні — на 50%. Це дасть змогу утримувати ключових співробітників та будувати плани щодо повернення колишньої слави компанії. Зараз ми виходимо в «мінус». Проте у нас не критична ситуація — ми багато, довго і добре працювали, тому маємо запас міцності.

На другий день війни ми виплатили людям зарплату наперед. Позавчора закрили звіт щодо фінансових результатів за березень, і можу сказати, що ми справляємося без значного скорочення персоналу. Люди для нас — ключове. Якщо ми втратимо їхню експертизу, то її буде важко повернути.

Потрібно враховувати, що 90% нашого портфеля — Україна. Дякувати богу, що бізнес відновлює роботу, і ми це бачимо по собі — наші клієнти потихеньку повертаються, і це дає надію на краще.

Зрозуміло, що співробітники Promodo роз’їхалися по різних містах та працюють у віддаленому режимі. Коли вони повертатимуться і як ми їх збиратимемо — не знаю. Наші офіси у Львові та Києві зараз не працюють, проте найближчим часом вони можуть поновити роботу, а у Харкові він законсервований.

— Якби ви мали змогу звернутися до ІТ-спеціалістів з інших кризових регіонів, — наприклад, Донбасу, — що б ви порадили їм щодо того, як пережити цю ситуацію?

— Мені важко давати поради людям, які зараз перебувають під бомбардуваннями. Я зранку дивився новини — у Маріуполі до 25 тисяч цивільних померло! Я можу їм лише сказати: тримайтеся. Нині важко говорити про бізнес.

Мене питають: «Чому ти повернувся до Харкова?» Питання не в бізнесі. Ми були готові до будь-якого сценарію, залишився б бізнес чи ні. Якби ні — то ми рятували б людей.

Не пропустіть результати зарплатного опитування — підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному1
LinkedIn



57 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Для економіки регіону/міста насправді більш важливі не податки, а саме витрати основних доходів там. Тому у випадку Закарпаття, сподівання переманити ще й 5% виглядає жлобівством. Регіон і так отримає профіт, бо рух коштів збільшиться

’Львів подекуди заздрить успіхам Харкова’ - шо?

Я гадаю, що половина з тих людей, що виїхали за кордон, не повернуться

Як людина, що навчалася, працювала та жила у Франції протягом двох років, можу сказати що не все так просто. У Європі зовсім інше життя, що багатьом українським ІТ спеціалістам не дуже сподобається. Одне діло туризм, зовсім інше — життя. Тому думаю як тільки в Україні стане знову безпечно, то більша частина всеж таки повернеться.

виїхали не тільки ІТ спеціалісти. Молоді і активні знайдуть роботу, постійне житло і скоріше за все не повернуться, якщо ситуація не налагодиться до осені.

В якийсь момент, якщо війна не закінчиться, то частина України перетвориться на Афганістан, і звісно що люди туди не повернуться. Тому треба робити все що залежить особисто від кожного з нас для того щоб війна закінчилася на нашу користь.

У Франції мабуть сладніше, ніж в інших країнах?
Особливо порівняно зі Східною Європою

Так, бо там своя мова, свою культура. Але загалом така картина майже по всій Європі. Просто ми звикли до дуже іншого тут в Україні.

Просто ми звикли до дуже іншого тут в Україні.

Дякую за відповідь.
«ми» ти маєш на увазі всі українці, чи саме айтівці?

Та всі люди, насправді. Але особливо айтівці. Наприклад, взимку в більшості квартир доволі прохолодно, бо топлять нецентралізовано, а отже люди економлять. У нас люди на субсидію ще й як топлять.

Яке жахливе слово «айтівець»... Чому не ІТ спеціаліст? Але ладно... А що хорошого Харківський ІТ кластер робить для спеціалістів та молоді? От львівський знаю в полі коробки пару років продає :), правда без інфраструктури , але нащо це треба. А ще бідним спеціалістам зробили безкоштовні входи в клуби і знижки в ресторанах як для найменш забезпечених верств населення.

Можливо всі ті ІТ кластери скромно приховують про сотні ІТ класів в школах та професійних тренінгах для спеціалістів? Чи там суть боротьба між містечковими компаніями?

На Закарпатті не гарно сказали, але ви там часом не забули про глобальні зміни після ковіду, віддалені роботи з міжнародних компаній та загалом конкуренцію зі світом?

Після ковіду в ЛінкедІн було активізувалось багато аутсорс компаній з Європи і Англії з пропозиціями віддаленої роботи без релокації. Тому загроза з Закарпаття для українського аутсорсу порівняно з цим просто смішна. Пора забути про ті священні офісні 3 кв. м.

Наймайте українців віддалено незалежно де вони знаходяться і не харьте їх з примусовим відвідуванням офісу, нехай сидять собі після війни на тих клятих Балі. Інвестуйте в школярів та студентів, тільки так зможете конкурувати зі світом.

айтівець — цілком нормальне слово :)

Це ви ще не чули про «комп’ютерщик»!

Ага, неначе головою в лайно вмочили. Було ж нормальне слово «айтішник»

не було нормального слова. була проста калька з російської.

не було нормального слова. була проста калька з російської.

Зате тепер «аби як не в москаля». Власне «айтівець» — це така сама калька з російською, бо це переклад російського «айтишник». Тут проблема в тому, що замість сприйняття мови в її поточному стані (сильно зближеною з російською) багато людей пробують її віддаляти з метою щоб віддалити, і часто самі активні діячі цього процесу не росли в україномовному середовищі.

нормальне україномовне середовище це типу бойовий суржик? бо щось мало я чув гарну грамотну українську від реальних носіїв, що виросли в україномовному середовищі.

ну і так, а чим погано «аби не як в москаля»?

нормальне україномовне середовище це типу бойовий суржик? бо щось мало я чув гарну грамотну українську від реальних носіїв, що виросли в україномовному середовищі.

1) Не все що схоже на російську є суржиком. Див Чернігівщина.
2) Що таке «гарна грамотна українська» не ясно, бо норми формувались у підпіллі десь 50 років, а потім 60-70 років приводились до норм совєтської (тут не суржик :) ) російської.
3) Чомусь я не використовував слово «нормальне». Звідки воно взялось у вашому твердженні?

ну і так, а чим погано «аби не як в москаля»?

Теза побудована на антитезі до чогось втрачає актуальність разом із тим чому вона протиставляється і є фактично деструктивною. Власне початок цієї гілки і продемонстрував те, що людину зачепило синтетичне і неприродне слово.

1. не все що називається україномовним середовищем насправді ним є.
2. грамотна українська це літературна + телевізійна. мені так здається.
3. це лише доводить те, що в україномовному середовищі нормально ходить суржик та кальки з російської.

Теза побудована на антитезі до чогось втрачає актуальність разом із тим чому вона протиставляється і є фактично деструктивною.

тобто треба так як в москаля щоб раптом не зловили на антитезі?

Телевізійна!? Тобто ви вважаєте що сраний модний телевізійний термін «буліг» це чудове слово, а що ж тоді «цькування»? Суржик чи калька з російської? І така ситуація з сотнями слів.

що таке «буліг»?
що не так з цькуванням?
у нас новояз з єдиним можливим терміном до кожного явища?

З цькуванням все так, а от булінг — запозичення, іноземне запозичення, яке не розширює значення, а лише засмічує мову.

І шо робити?

Я чую постійно що «україномовні люди» стірають, а не перуть. понімають, а не розуміють. іменно так, а не саме так.. скільки время, побритися, подарок, регуліровщик і долг..

Тому мені здається, що хай краще я собі за взірець буду мати літературну українську і з фільмів (чи телебачення) хай навіть засмічену булінгами замість цькування.. Але в мене не буде айтішників, одіял, майський свят, куриних бульйонів, арбузів та бабушок.

Ви плутаєте грішне з праведним.

скільки время, побритися, подарок, регуліровщик

і інші такі стова, це суржик який йде з низів, і чим більше людина стає освідченішою тим більше вона починає слідкувати за своєї мовою і викорінювати ці слова зі свого вжитку. А от такі слова як і хайп, булінг, інлюенсер, кліпмейкер, продакплейсмент тощо (ім’я їм легіон) це таке ж сміття, як і суржик. Але це виходить сміття елітне, бо ж воно пропонується з книг, інтернет видань, фільмів, телебечення, а не з вуст бабусі на базарі. Я проную не поклонятися цим словам, як чомусь хорошому, що рятує нас від російських слів. Ні, вони так само засмічують українську мову, як і одіяла з регуліровщиками.
А щодо айтішників це не калька з російської, а парарельний процес. В нас багато інших слів які мають схоже закінчення. Порівняйте айтіШНИК з гріШНИК, верШНИК, соняШНИК. Ніхто ж не пропонує говорити гріхівець, верхівець, соняхівець, то чому потрібно придумавати велосипед і вживати айтівець!?

айтіш-ник? ви серйозно? :D

у вершника корінь «верш» і суфікс «ник», який використовується для позначення професій типу провідник, городник, господарник.
соняшник — корінь сон.. і суфікси як н ик
у грішника суфікс теж ник..

але.
є ряд суфіксів -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель

коваль, скрипаль; велетень, учень; борець, італієць, мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.

от тому і айтівець..

Не

айтіш-ник?

, а айтішник. Без дефісу. Серйозно, бо я не про суфікси, закінчення і чергування звуків, а про те, що в українській мові багато слів які закінчуються на ’-шник’ і які не є калькою з російськоюї. То чому саме айтішник калька?

кокошник теж закінчується на шник.
у мови є деякі правила словотворення. я вище трохи навів прикладів
там дефіс щоб відокремити корінь від суфіксу. Хай буде АЙТІШник щоб було зрозуміло. Бо в українській нема суфіксу -шник, а є -ник. тому або корінь «айтіш», або нарешті визнати що це калька і не підпорядковується правилам мови.

Я вам про милозвучність, а ви мені про правила.

скілько врем’я теж досить милозвучно

власне, в україномовному середовищі «айтівець» (як і «атовець») заходить на ура.

В моєму україномовному селі всі кажуть «атошник». Про атовців ніхто не чув.

Власне «айтівець» — це така сама калька з російською, бо це переклад російського «айтишник».

Здається ні, бо

айтівець

має таке ж закінчення, як «фахівець» — достатьньо українське.

А, наприклад, «комп’ютер» це калька з якої?

комп’ютер це очевидно калька з англійської. а що?

комп’ютер це очевидно калька з англійської. а що?

Комп’ютер — це просто запозичення. Обчислювач — це калька.

А те, що дуже схоче словоє і в російські мові, але ніхто через це не придумує комп’ютеру заміну. А що ж раптом всі айтішники стали айтівцями!?(

Робити запозичення є сенс з тієї мови, в носіїв якої утворилось явище.
Досить логічно що українська запозичила собі слово computer, а не «компьютер».

але не логічно запозичувати «айтишников» — бо айтівці з’явились не в росії. на наших теренах це просто калька бо в українську попало через суржик з російської.

знижки в ресторанах як для найменш забезпечених верств населення

Мені одному здається ця ініціатива кумедною?

Тому загроза з Закарпаття для українського аутсорсу порівняно з цим просто смішна

Згоден, це загроза не для аутсорцу, а саме для галер.

Тому загроза з Закарпаття для українського аутсорсу порівняно з цим просто смішна

Добре сказав!

На Закарпатті багато циган, якщо не помиляюсь. І знову ж таки, якщо не помиляюсь, їх в свій час (може ще хтось пам’ятає скільки їх було на Вокзальній Площі у Львові) виселили туди. Але знову ж таки, якщо не помиляюсь.

+ ситуація з мобілізацією, воєнкоматами... Якщо сутички знову будуть, то знову підуть ІТ-шників збирати в першу чергу, щоб плани виповнювати.

Я не думаю, що варто переживати, з Закарпаття поїдуть через певний час. Всім, хто 5-6 днів безвилізно сидить за компом, треба інфраструктура, кафешки і тп.) На Закарпатті нудно + кіпа циган (я не знаю хто любить циган). Просто треба не займати тих, хто може донатити і все буде ок, все з часом стане на свої місця. Відкриють кордон, поїдуть відпочинуть десь, попрацюють, зароблять ще грошей на відновлення власного житла, чи купівлю нового, вернуться і будуть собі жити та радуватись життю. :)

Швидше б нашу перемогу. ☺️💙💛🇺🇦🌻🌼
І що б путін вже нарешті приєднався до жириновського.

їх було на Вокзальній Площі у Львові) виселили туди

У Львові цигани і були з закарпаття, там їх дім.

На Закарпатье скучно? Да ладно! Полно достопримечательностей

Айтівці — не лохи, вони не житимуть де-небудь, бо їм просто сказали «їдьте сюди». У нас є транспортні розвʼязки, аеропорт.

Так вже і бачу айтішників, які переїздять з Закарпаття в Харків заради того, щоб покататися по транспортних розв’язках чи політати з аеропорту.

На мою думку тут трохи переплутан причинно-наслідковий зв’язок. Адже скоріш за все були спочатку інститути, які давали освіту людям, що створили ринок у Країні і дало поштовх для ринкової конкуренції. Це вирісло в налоги (не тільки з Айті) з яких будували парки.
Я звісно десь помилився у послідовності, але Айті кластер точно з’явився завдяки Айті, а не навпаки.
Ще й більше того Айті кластери — це є організації насамперед. А серед організацій мусить бути і конкуренція задля розвитку ринку.

Проблема цього Колба що він думає на рівні регіону. Замість того, щоб оцінити позитивно створення можливостей айтішникам продовжувати працювати у відносно безпечніших регіонах, на користь держави, розводить зраду -ааа, у нас податки забрали! Міщанське мислення, «як так, моїх холопів забрали, гроші не йдуть!».
Чомусь інші мають питати Харківський кластер, як їм розвивати свої регіони. Закарпаття повинно питати у Харкова як їм розвивати свій регіон? Які ініціативи впроваджувати, а які — ні?
У кожного чиновника стоїть задача розвивати свій регіон, і ця ініціатива, за умов війни, більш ніж доречна і адекватна. Де працюєш — там платиш податки, це логічно. Харківський регіон буде відбудовуватися після війни не за рахунок податків ФОПів які там ще мають можливість працювати.

Перевожу: харьковским коноторам нужны люди, без них денег не будет. Поэтому вы, дорогие программисты, сидите под бомбами рискуя жизнью. Главное, ни в коем случае не верьте, что глава военной администрации(практически вицекороль) не сможет неформально договориться с военкоматом.

Как по мне он просто говорит не переоформлять свои фопы в других регионах.

Тогда нет оснований бронировать тебя на Закарпатье

і шо цікаво

Я б у цьому питанні не розділяв продуктові та непродуктові компанії. Ті, що були сфокусовані на ринок рф та відмовилися від співпраці з ними, а у нас таких більшість, зазнали великих фінансових втрат.

ми 8 років маємо військовий конфлікт з рашкою, а він так просто говорить про більшість компаній, яка була сфокусована на ринок рф... я ще розумію галузі, де нема вибору, але айті... і тим не менш — хто зараз винуватий в бідах Харкова — звісно Закарпаття...

У Харківському регіоні ІТ існує тому, що впродовж багатьох років до цього готували умови. Тут є вищі навчальні заклади, інфраструктура, парки тощо. Айтівці — не лохи, вони не житимуть де-небудь, бо їм просто сказали «їдьте сюди». У нас є транспортні розвʼязки, аеропорт. Кремнієва долина теж не просто так існує.

І взагалі місто Харків було створене харківським айті кластером, до цього міста взагалі не було.

О боже мой, да всем насрать [что думает некий Александр из Харькова].

У Харківському регіоні ІТ існує тому, що впродовж багатьох років до цього готували умови. Тут є вищі навчальні заклади, інфраструктура, парки тощо

Что, простите? Парки в Харькове существуют потому что их сделал «харьковский айти кластер» чтобы в Харьков переселялись айтишники? Это такая многоходовочка?

Повторю ще раз: проблема в тому, що у людей в головах грьобаний совок і його наративи (часто антиукраїнські)

Так склалося, що ми, вибачте на слові, прикриваємо своєю дупою східний фронт.

Своєю дупою східний фронт прикривають 93 бригада (з Дніпра) і 128-ма (з ... вейт фор іт ... Закарпаття), точно ще якісь. Міста нікого ні від чого не прикривають, прикривають ЗСУ та НГУ, при тому незалежно від того з якого регіону та чи інша частина.

Місто постраждало, центр міста зруйновано — хто після війни відновлюватиме Харків? Потрібно багато інвестицій, щоб його відбудувати

Відновлювати міста будуть __виключно__ за рахунок місцевих бюджетів? Тоді сумніваюсь, що Харків відновлять за 10 років, а Маріуполь напевне ніколи.
В реальності у Харкова з баблом на відновлення проблем не буде, бо воно піде з центрального бюджету та з західних інвестицій і репарацій (якщо такі будуть у якійсь формі). ІТшні 5% тут будуть хіба що на премії чиновникам або на одноразові стаканчики для працівників.
І тут цікавий момент, що умовне Закарпаття відновлювати не потрібно, тому і дотації йому не логічно відправляти (особливо під час відновлення постраждалого Харкова). За які бабки там будуть будувати парки не дуже ясно.

Рішення закарпатських колег викликало велике непорозуміння, і ми намагалися знайти компроміс, але не вийшло. Тож вирішили відкрито воювати.

Те що пан Колба під час нападу росії вирішив ще й повоювати з іншими регіонами — оце проблема. Проблема в головах пана Колби та людей що розганяють цю тему.

Решение для развития востока после войны очень простое — серьезные долгосрочные налоговые льготы и бонусы для региона по сравнению с другими нашими областями. И не мешать. Все. Не благодарите.

Давайте сократим до

не мешать

Так отвечает, как будто айтишники для него, это его собственность...

Підписатись на коментарі