«Дефтек зараз — це як IT у 2000-х». CEO Vyriy Олексій Бабенко про карʼєрні можливості, зарплати і скепсис в оборонці

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Олексій Бабенко — CEO оборонної технологічної компанії Vyriy Industries, одного з найбільших українських виробників FPV-дронів. В інтерв’ю на DOU Day 2026 Олексій розповів, скільки заробляють у deftech, як стати СТО у 23 роки і як Vyriy планує створити український GPS. Публікуємо відеозапис і скорочену текстову версію розмови.

Що таке ідеальний дрон

І в продуктовому бізнесі, і в оборонці люди припускаються тієї самої помилки: задовольняють запити, а не розв’язують проблеми. Була показова історія: Британія хотіла закупити для України «ідеальні дрони». Для цього вони обрали топ-5 підрозділів і запитали: «Які ТТХ повинен мати найкращий дрон?» На основі відповідей склали ТЗ. «Ідеальний дрон» був цілком реальним і, за нашими підрахунками, коштував би близько $20 000. За функціональністю це був би звичайний FPV-камікадзе, який просто підходить під усі бажані ТТХ.

Якби цих же військових запитали не чого вони хочуть, а які у них проблеми, то почули б, що дрони не літають далеко і доводиться управляти ними близько до лінії фронту. У цьому випадку було б зрозуміло: треба зробити щось, щоб перемістити людей у безпечніше місце. Натомість на запитання щодо побажань оператори сказали, що хочуть кращу камеру.

Наскільки важко увійти в оборонку

Розібратися в будь-чому, що стосується дефтеку, нескладно. На мою думку, це простіше, ніж будь-яка найпростіша мова програмування. Часто завдання тут можуть здатися складнішими, ніж вони є насправді. Як-от налаштувати ArduPilot — автопілот для складних дронів.

Звучить не просто, проте основне, де дописується код, — це Lua-скрипти. А навчитися з цим працювати можна за тиждень. Та навіть для цього фахівців бракує, і навіть на таких посадах можна заробляти декілька тисяч доларів. Дефіцит такий великий, що люди, які навчилися паяти тиждень тому і тепер просто паяють дрони, заробляють близько тисячі доларів.

У нас були дві вражаючі історії про кар’єрне зростання. Три роки тому до нас прийшов третьокурсник НАУ (Київського авіаційного інституту — ред.). Йому на той час було близько 20 років. У компанії було близько двадцяти людей.

Зараз у нас тисячі співробітників, а він — СТО у 23 роки

А якось, коли в компанії було близько п’ятнадцяти людей, до нас прийшов бармен. Хотів збирати дрони, але не вмів, і ми його не взяли. Він попросився вчитися: приходив вечорами, й ми його навчали. Зараз він — керівник виробництв, у якого в підпорядкуванні більше тисячі людей.

У наш час таке зростання ніде, крім дефтеку, неможливе. У кожному історичному періоді є галузь, куди можна ввірватися й швидко зростати. Піти в оборонку зараз — це як піти в 2000-х в айтішку: дуже правильне рішення.

Ким є люди, які йдуть у дефтек

На початку до нас здебільшого приходили люди, які залишилися в Києві волонтерити, не пішли воювати, але хотіли якось бути залученими до війська. Зараз це, по-перше, ті, хто йде по бронювання. А по-друге, це люди, які, крім бажання допомогти державі, мають особисту амбіцію зрости як спеціалісти і розуміють, що це можна робити у нас.

Я помічаю, що у багатьох успішних інженерів вже є амбіція робити не нішевий, а масовий продукт. Через непублічність інформації складно пояснити обсяги нашого виробництва. Та, наприклад, ChatGPT каже, що ми робимо чотири тисячі дронів, а ми робимо настільки не чотири тисячі дронів, що ці обсяги складно порівняти.

Щоб поєднати всіх цих різних людей в одну команду, важливо розвивати справжню корпоративну культуру. Коли людина потрапляє у спільноту, де поділяють її цінності, вона легше переймає й інші погляди команди. Кажуть, що вигорання на роботі — це зараз велика проблема.

Та я вважаю, що люди вигорають, бо не бачать результату своєї роботи

А коли ти розробляєш дрон або систему позиціонування, то фідбек про твою роботу — це, наприклад, відео, як твій дрон збиває шахеди, вбиває ворога або знищує техніку.

Люди з Vyriy майже не звільняються. Плинність кадрів така низька, що кандидати на роль HR сприймали наші дані в тестовому завданні як одрук.

Проте треба зважати, що в дефтеку потрібно багато працювати. У перший рік повномасштабної війни ми вирішили потрекати, скільки працюємо протягом місяця. У мене вийшло три робочі місяці за один. Я не вигорів, але втомився. В умовах інтенсивної роботи ми зростаємо й розвиваємося швидше. А мені здається, люди за цим засумували.

Майстерня Vyriy Industries на DOU Day 2026

Скільки заробляють інженери у Vyriy Industries

Близько 30% інженерів у Vyriy — це софтвер-інженери. Цієї кількості фахівців недостатньо: ми прагнемо найняти більше людей і мати в команді 60% софтвер-інженерів.

Зарплати в дефтеку зараз не нижчі, ніж в IT. Якщо припустити, що мідл в IT заробляє $2000–3000, то в нас це може бути до чотирьох. Сеньйор у середньому і там, і там має $5000. Найбільш високооплачуваною посадою в оборонці є трасувальник плат, який може заробляти $8000–12 000. Якщо ж говорити про джунів, то тут навіть вантажники отримують більші зарплати, ніж джуни в IT.

Нам потрібно багато софтвер-інженерів різного профілю. Спільна вимога до них усіх — концентруватися на результаті, а не на процесі. Є багато сильних інженерів, які вміють якісно будувати процеси й роками щось розробляти. Та це не ті люди, яких шукаємо ми. Умовно оборонні компанії можна поділити на два типи. Перші — ті, хто створює продукти, які реально працюють на фронті, і ми намагаємося бути саме такими. Другі — компанії, які роками живуть у циклі залучення інвестицій і нескінченної розробки. Для них важливий процес сам по собі. Нам же потрібен результат.

Людей із релевантним досвідом у цій сфері мало, тому переважно ми наймаємо тих, хто мав попередні успішні проєкти. Хоча, звісно, оскільки ми працюємо з фізичними виробами, то це частіше за все embedded-розробка.

Що буде з оборонкою після війни

Софтвер-інженери стали частіше переходити в дефтек. Мені здається, всі вже зрозуміли, що це — не тимчасове явище, а стала індустрія. Якби звітність була публічною, ми б побачили, що 5–10 найбільших українських дефтек-компаній входять у топ-50 українського бізнесу за обсягом коштів.

Цей висновок я роблю з нашого масштабування, адже торік ми зросли у 10 разів, а цього року плануємо зрости ще вдесятеро. Якщо хтось досі має страх, що після війни все розпадеться, варто зважити: європейський бюджет на переозброєння у 300 разів більший, ніж річний бюджет України на дрони. При цьому саме цей бюджет на дрони вже забезпечує українським компаніям стрімке зростання.

Навіть якщо ми займемо бодай 2% європейського оборонного ринку — а я впевнений, що ми займемо більше — це вже буде дуже багато. А це гарантує, що українські фахівці з дефтеку будуть забезпечені роботою щонайменше до 2030 року, адже бюджет європейської оборонки до цього часу вже розписаний, і я не думаю, що він буде зменшуватися.

Ми мали гарний приклад, який показав рівень наших технологій. Якось до нас приїхала делегація з Ізраїлю — країни, яка точно випереджає Європу в оборонних технологіях. Це були військові, фахівці з БПЛА, генерали. Під час екскурсії я сказав: «З цієї точки ми можемо вразити ворожий дрон будь-де в межах Києва». Самі ж вони не могли працювати навіть на два кілометри. «А ви розказуєте про польоти на 20 кілометрів», — ізраїльські делегати були скептичними. Тоді я показав їм відео ураження цілі за 82 кілометри від місця зльоту. Для них це був шок.

Наскільки український дефтек залежить від китайських компонентів

Близько 70% компонентів у наших виробах — українські. Це або те, що ми виготовляємо власноруч, або вироби українських постачальників. Ми дотримувалися такої політики з перших днів існування компанії, навіть коли це суперечило короткостроковим економічним вигодам.

Усі ці компанії, включно з нашими, створені нещодавно. Усі ми не мали великого стартового капіталу, а отже, й фінансової подушки. Тому коли виникають якісь проблеми, як-от приліт, тебе має хтось підстрахувати. Були випадки, коли після прильотів по наших партнерах ми робили в них замовлення з відтермінуванням поставок або надавали безвідсоткові кредити, щоб допомогти відновитися.

Співпраця з українськими виробниками дозволяє нам діяти швидше, ніж будь-який китайський завод. Китайці можуть просто не зрозуміти специфіки нашого запиту. Так було з моторами до 15-дюймових дронів. Ще рік тому я зрозумів, що це буде супермасовий дрон, і почав підштовхувати наших розробників створювати компоненти саме під нього.

Українські компанії повірили в це і почали працювати. Китайські ж виробники відмовилися, бо не бачили масового запиту від інших клієнтів (в тому числі з росії), і вважали це нішевим замовленням. Тому український виробник став лідером у цьому класі моторів. Китайці просто проґавили момент, бо не повірили в масштаб потреби. Локалізація дозволяє нам спиратися на партнерів, а не на випадкових постачальників, і зростати значно швидше.

Якою є конкуренція на ринку оборонних технологій

Може здатися, що між дефтек-компаніями існує жорстка конкуренція. Та насправді ми вважаємо одне одного партнерами. Конкурентами є лише ті, хто завищує ціни і працює незаконно. Ми намагаємося не переманювати працівників одне в одного, а натомість залучати людей з-поза дефтеку.

У Vyriy ми маємо таку позицію: що більше зроблять інші, то менше доведеться робити нам. Запит фронту настільки великий, що роботи вистачить усім. Чи є в нас амбіція стати монополістом? Звісно, ні. Монополія у нашій сфері — небезпечна стратегія. Був момент, коли ми займали майже 80% ринку оптоволоконних дронів. Це дуже багато. Але ми свідомо не масштабуємося, бо фронт у такому разі залежав би від кількох наших виробничих майданчиків. Якщо по них прилетить, зупиняться всі екіпажі.

Може здатися, що наша купівля стартапів суперечить відмові від монополії. Але тут є своя специфіка: ми купуємо частку (від 51%) у продуктових компаніях, які мають хороший виріб, але не мають розуміння, бажання чи фінансів, щоб його масштабувати. Ми вкладаємо гроші, надаємо канали продажів і допомагаємо вирости.

У нас немає амбіцій все зробити самим

Все, що є готове, треба брати готовим і масштабувати. Цей підхід допомагає нам продавати вироби значно дешевше. Наприклад, літак «Сокіл» коштує $4000. Водночас ціна його аналогів — від $20 000 до $50 000. Судячи з відгуків усіх військових, він не поступається аналогам. Чи означає це, що всі мають купувати у нас? Теоретично — так, але ми не закриємо потребу повністю. Ринок заповнений приблизно на 30%, тому місця для зростання вистачає усім. У такій ситуації жорстка конкуренція не має сенсу.

На чому базується скепсис щодо зростання Vyriy Industries

Що більшим стає Vyriy, то більше з’являється різної конспірології. По-перше, через відсутність публічної звітності людям зовні важко побачити наш органічний ріст. По-друге, тому що прикладів стрімкого зростання компаній без зовнішніх інвестицій небагато. Ми не мали інвестицій, бо мені було 23 роки. А хто дасть грошей 23-річному хлопцеві, який ніколи не займався дронами, а натомість робить фаєр-шоу і подорожує? Я б точно не дав.

Це найкраще ілюструє історія з банківським кредитом. Колись у мене вже був бізнес, тож цього разу я прийшов у банк, в якому обслуговувався раніше. Нам потрібен був кредит на 40 мільйонів гривень. Директор відділення годину допитував мене: «Хто за вами стоїть?» Я спочатку відповідав серйозно, потім жартував, але врешті сказав: «Ви ж обслуговували мою попередню компанію. Ви бачили, як ми виросли з одного мільйона гривень до значно більших сум. Чому ви досі ставите ці запитання?» Він відповів, що просто не вірить. Тож я пішов.

В іншому банку нам дали кредит, і ми повністю перейшли туди на обслуговування. За пів року компанія дуже зросла, і з нами зв’язалися представники того першого банку. Цього разу вже вони отримали відмову.

Український GPS. Про плани

Зараз ми працюємо над проєктом з маяками. Щодо roadmap цього проєкту: зараз це система позиціонування на фронті, далі буде мережева система, а потім — мережева система з атомними годинниками. Ще нещодавно атомні годинники коштували сотні тисяч доларів, а сьогодні ціна впала до півтори тисячі — вони вже з’являються навіть у годинниках Casio. А це те, на чому тримається весь сучасний GPS.

Наступний крок — запуск супутників. Зараз вартість запуску також значно знизилася, ставши доступною в межах десятків тисяч доларів. За нашими підрахунками, нам потрібно близько 300 супутників. Щоб зробити це якісно — до трьох тисяч. Це вимагає приблизно 30 мільйонів доларів. Це сума, за яку ми зможемо побудувати свій власний GPS. Перспективи такого проєкту величезні і поза війною. Ми бачимо, як зараз глушиться GPS у Києві. Це може миттєво паралізувати логістику, фінансові потоки та систему взаємодії вантажів і людей.

Автономність дрона — це не складно

Рано чи пізно мусить з’явитися FPV-дрон, який сам злітає, сам летить у визначений регіон, знаходить ціль і знищує її. Це потрібно, щоб просування вперед відбувалося без людини, адже людей у нас багато не буде, а от дронів ми можемо зібрати скільки завгодно.

Автономність дрона — це нескладно. Це простіше, ніж автономність автомобілів у щільному трафіку, а це у світі вже існує. Тож тут питання: хто зробить це першим? Софтвер-розробники нам дуже потрібні ще й для того, щоб дрони, які ухвалюють рішення вбивати росіян, з’явилися раніше за дрони, які ухвалюють рішення вбивати українців.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!