18-річний студент — про те, як цьогоріч влаштовані міжнародні олімпіади з інформатики та математики й чому МОН не визнає їхні результати

Цього року Міністерство освіти і науки України не проводило учнівських олімпіад через пандемію COVID-19. Та ентузіасти олімпіадного руху самостійно організували всі відбіркові етапи, і команди з України все-таки виступили на міжнародних змаганнях. На олімпіаді з математики українська команда посіла 6-те місце (серед 107 команд з різних країн світу). Наші математики здобули три золоті, дві срібні та одну бронзову медалі. Інформатики вибороли одну золоту та дві срібні медалі.

Ми поспілкувалися з Андрієм Ковригіним, випускником Київського ліцею № 208. У 2020 році він виборов «срібло» на Міжнародній олімпіаді з інформатики, а цього року завоював відразу дві медалі: срібну на Міжнародній олімпіаді з інформатики та золоту на Міжнародній олімпіаді з математики. Андрій розповів, як проходять міжнародні змагання онлайн, про свою підготовку і про те, чому цьогорічні перемоги не вважають офіційними в Україні.

Про перші серйозні перемоги

— Андрію, розкажи, будь ласка, трохи про себе. Київ — твоє рідне місто?

Ні, я народився в Маріуполі. У 2014 році ми переїхали в Полтаву, там я навчався у 5 і 6 класі. Потім знову переїхали — вже в Київ. Їхали з Маріуполя через небезпечну ситуацію в місті. І ще батьки хотіли жити там, де у нас з сестрою будуть гарні можливості для навчання.

— У якому віці ти зрозумів (чи батьки зрозуміли), що у тебе є хист до математики та інформатики?

Мій тато програміст, бабуся — вчителька математики, тож ще в дитсадку я цікавився усім, що пов’язане з математикою. Не те, щоби я розв’язував складні задачі, але вся інформація, пов’язана з математикою, мені була цікавою.

У початковій школі на уроках математики все вдавалося, хотілося вчитися швидше, ніж за програмою, дізнаватися щось нове.

Спочатку брав участь у шкільних олімпіадах, таких як «Кенгуру». У 6 класі в Полтаві вчителька запропонувала мені піти на олімпіаду з математики. Вже не пам’ятаю, якого рівня, мабуть, міська.

Готуватися до турнірів, розв’язувати олімпіадні задачі я почав у 7 класі. У 8-му пройшов на всеукраїнську з математики та всеукраїнську з інформатики (у 8-му ще немає всеукраїнської олімпіади з інформатики, тому виступав за 9 клас). З обох предметів отримав другий диплом. Дуже радів, що так далеко пройшов. Це була моя перша серйозна перемога.

На нагородженні в Києві

— Скільки етапів відбору треба пройти, щоб потрапити на міжнародні олімпіади з математики та інформатики?

Треба пройти шкільну олімпіаду, районну, міську (якщо в Києві, або обласну — в усіх інших регіонах), далі йде відбір на всеукраїнську олімпіаду, всеукраїнська олімпіада, відбір на міжнародну, а вже після цього — міжнародна олімпіада. Відбори на всеукраїнську і міжнародну — це етапи, на яких немає дипломів. Вони потрібні для того, щоб точніше визначити, кого з учасників пропускати далі (на всеукраїнську чи міжнародну олімпіаду).

Цього і минулого року в МОН України не займалися олімпіадами (їх скасували через коронавірус). Тож організатори олімпіад з інформатики вирішили влаштувати їх за трохи іншими правилами. Третій етап — київська міська олімпіада та усі обласні — проводили як одну загальну олімпіаду для всіх учасників з України. Всі одночасно писали однакові завдання. Далі створили загальну таблицю з рейтингом учасників і на всеукраїнську олімпіаду відібрали певну кількість з «топу» цієї таблички. Крім того, додали ще кількох учасників — так, щоб були представники від кожної області.

Раніше для участі у всеукраїнській олімпіаді з інформатики кожен регіон мав свою квоту — певну кількість місць. Ця квота залежала від того, наскільки успішними були виступи учасників від області (чи міста Києва) у попередні роки. Мабуть, цього року, якщо МОН буде організовувати олімпіади, повернуться ті правила, що були раніше. Та мені здається, що система відбору, яка була в останні два роки, більш логічна. Сильним учням легше потрапити на всеукраїнську олімпіаду, коли вони не залежать від квот регіону.

Як проходили міжнародні олімпіади цього року

— Скільки людей представляє Україну на олімпіаді з інформатики та на олімпіаді з математики? Які вимоги висувають перед учасниками?

На міжнародній олімпіаді з інформатики за свою країну завжди виступає четверо людей, на олімпіаді з математики — шестеро. Це не залежить від розміру країни, населення чи ще чогось. Така кількість учасників однакова для всіх країн.

Це мають бути школярі, хоча правильніше сказати — люди, які не навчаються у виші, до 20 років. Нижньої вікової межі, мабуть, немає.

— Розкажи, будь ласка, як проходить міжнародна олімпіада онлайн? Як усе це організовано?

Всіх учасників української команди збирають разом, щоб можна було надати докази, що ніхто не списував. Ми сиділи в одному приміщенні, під камерами. Крім того, йшов запис усіх екранів учасників. Відтак ці записи ми надсилали журі.

Обидві олімпіади проходять у два тури. Кожен тур з інформатики триває 5 годин, а з математики — 4 години 30 хвилин. За цей час треба розв’язати по три задачі. Усього є шість задач (як на олімпіаді з математики, так і на олімпіаді з інформатики). Умови задач ми отримували у трьох варіантах: англійський оригінал і переклади — українською та російською мовами. За кожну задачу з математики дають максимум 7 балів, за задачу з інформатики — максимум 100 балів.

Олімпіаду з математики ми писали в Києві. Перший і другий тури проходили майже без перерви, два дні підряд.

Олімпіада з інформатики відбувалася в Кременчуці (двоє із чотирьох цьогорічних учасників живуть у цьому місті). Між першим і другим туром була перерва — два дні.

В один із вільних днів організатори влаштували змагання, гру. Ми мали написати код, який керує персонажами. Далі змагалися: програма весь час брала двох випадкових людей, «нацьковувала» їх одне на одного, вони боролися. Той, хто переміг, набирав певну кількість балів і піднімався в рейтингу. Той, хто програв, навпаки, опускався. Коли гра закінчилася, відібрали 16 найкращих і пропустили їх у другий раунд. Я був серед них. Після перерви нам ще на годину відкрили код, щоб його доробити, вдосконалити. А далі — знову гра.

Після другого туру склали турнірну табличку. Тим, хто потрапив до четвірки переможців, видали призи. Я був на 5–8 місці, нічого не виграв, але мені все одно сподобалося. Це було весело.

Команда України на Міжнародній олімпіаді з інформатики 2021 року

— Коли стають відомі результати олімпіади?

На олімпіаді з інформатики майже відразу. Виходиш із системи, і вже всі завдання перевірені, є табличка. Там усе відбувається в реальному часі: надсилаєш задачу, зразу ж отримуєш відповідь — кількість балів за розв’язок. Далі рішення можна вдосконалювати, відсилати її знову та знову.

Рідко буває так, що учасник надсилає задачу лише раз і на цьому зупиняється. Зазвичай люди відправляють перші кілька блоків, розуміють, які підзавдання «зайшли», тоді з’являються нові ідеї, пробують їх. Цей процес поступово підводить до повного розв’язку.

Відповідно, коли виходиш зі системи — всі результати вже відомі. Щоправда, після другого туру була невелика затримка, приблизно пів години. Не знаю чому.

Після олімпіади з математики результатів довелося чекати два чи три дні. Це пов’язано з тим, що роботи перевіряють люди, журі. Крім того, ще є апеляція. В кожній команді перебувають координатори, досвідчені люди. Учасник пояснює координатору свій розв’язок, той розбирається з ним, уточнює деталі. Відтак намагається доказати журі, що цей розв’язок вартує багато балів. Журі переглядає задачу ще раз, погоджується (чи не погоджується) з аргументами. В результаті дають за розв’язок певну кількість балів.

— На олімпіаді з інформатики на апеляцію не подають?

Теоретично це можливо. Можна оскаржити програму для перевірки завдань, яку використовувало журі. Але це буде означати, що неправильно перевірена не лише одна задача одного учасника, а розв’язки цієї задачі у всіх учасників, бо їх усі перевіряла одна програма. Тож довелося б ще раз це робити для всіх олімпіадників.

Крім того, це мало б вплив на результати інших задач. Хтось з учасників міг правильно розв’язати задачу, надіслати свій розв’язок, але замість 100 балів отримати, скажімо, 20, і сидіти над задачею далі, не переходити до наступних.

Тобто це була б серйозна проблема. Я не знаю, чи бували колись такі випадки на міжнародній олімпіаді.

Про підготовку до олімпіад

— Як ти готуєшся до олімпіад? Це постійний процес (незалежно від того, олімпіада завтра або через пів року) чи перед олімпіадою заняття інтенсивніші?

Взагалі, треба готуватися рівномірно: працювати щодня, так буде поступовий прогрес.Та насправді так не виходить. Після олімпіад хочеться відпочити, певний час нічого не робити. Далі — початок навчального року, здається, ще є багато часу. Зрештою найбільше займаєшся перед турнірами.

Та за тиждень або за 3–4 дні до олімпіади я все-таки намагаюся відпочити, майже нічого не розв’язувати. Важливо, щоб не сталося так, що за два дні до події ти дізнаєшся щось нове, намагаєшся застосувати це в кожній задачі, але воно нікуди не підходить.

— Хто найбільше допомагав тобі в підготовці до олімпіад?

Найбільше допомагав тато: у хорошому сенсі підштовхував мене, щоб я щось робив.

Спочатку, коли тільки починаєш вчитися, важливо, щоб тобі давали інформацію, відповідали на певні питання. Згодом — на середньому і вищому рівнях — ти вже знаходиш інформацію самостійно. Знаєш, до чого треба готуватися, які теми розбирати. Тут уже потрібне терпіння і наполегливість, щоб далі усім цим займатися. Якщо у людини ці риси вбудовані — дуже добре. Та мене в цьому підтримував тато. Він завжди знав, коли я попрацював якісно, а коли не дуже, допомагав вибудувати чіткий розпорядок дня, іноді підбирав для мене задачі на ті теми, які мені гірше вдавалися, давав настанови перед виступами.

Звісно, дуже підтримували вчителі: і в школі, і на гуртках, і в спеціалізованих літніх таборах. Якщо перерахувати усіх людей, які мене вчили математики, вийде довгий список. Я ходив на математичний гурток у своїй школі (його проводили у суботу), на гурток «Кванта», на гурток імені Віталія Полонського, їздив у літні табори — «Контора Пі», «Мудра макітра».

Учителів з інформатики в мене було менше. В Києві олімпіадна інформатика не дуже просунута. Значно вищий рівень у Кременчуці, там є ліцей «Політ», у якому добре готують інформатиків. Мені допомогли їхні літні комп’ютерні школи. Там було інтенсивне навчання: щодня лекція, далі змагання на ту тему, яку щойно пояснювали. Ввечері ми або відпочивали, або закінчували розв’язувати ті задачі, з якими працювали вдень.

Разом з татом. Нагородження за олімпіаду з інформатики в Департаменті освіти міста Києва

— Якими мовами програмування ти володієш?

В олімпіадному програмуванні не дуже великий вибір, на чому можна писати. Спочатку я хотів опанувати Python, але він повільний, для олімпіад не підходить. Тому пишу на С++, відповідно найкраще знаю цю технологію.

— Чи виникали у тебе ситуації, коли треба було віддати перевагу якомусь одному предмету — або інформатиці, або математиці? Що ти робив у таких випадках?

Торік на всеукраїнських олімпіадах з математики та інформатики я отримав перші дипломи. Тож пройшов на наступний етап — відбори на міжнародні олімпіади. Вони тривають приблизно по тижню (кожен з них має чотири тури). Та проблема була в тому, що відбори з математики й інформатики проходили практично в один час: я не міг потрапити на них одночасно. Треба було вибирати щось одне.

Тоді, минулого року, я відчував, що не дуже сильний з математики відносно інших учасників, які пройшли на цей етап. Розумів, що можу виступити не надто добре. І ще мені здається, що загальний рівень учасників міжнародної математичної олімпіади вищий, ніж олімпіади з інформатики. Тож торік я вирішив піти на відбори на міжнародну олімпіаду з інформатики. Написав листа Богдану Рубльову, керівнику математичного олімпіадного руху в Україні, і пояснив свою ситуацію. Він подякував, що я попередив, побажав успіху на відборах з інформатики, і написав, що наступного року оргкомітет буде намагатися зробити так, щоб олімпіади та відбори не перетиналися. Цього року справді нічого не перетиналося, і я зміг брати участь у всіх олімпіадах.

Взагалі, я досі не знаю, який предмет мені цікавіший — математика чи інформатика, тому завжди брав участь і в одних олімпіадах, і в інших. Думаю, що я правильно зробив минулого року, що вибрав інформатику. І радію, що 2021-го мені вдалося взяти участь у двох міжнародних олімпіадах.

— Скільки часу тобі доводилося думати над однією задачею найдовше? Що допомагає відкинути думку: «Це неможливо. До цієї задачі більше повертатися не буду»?

Думаю, це те, в чому мені найбільше допомагав тато: пояснював, нагадував, як саме готуватися. Бували ситуації, коли я довго сидів над задачею, вона ніяк не вдавалася. Тато казав, що через певний час (скажімо, за 3–4 години) варто вже не сидіти над задачею, а подивитися її розв’язок і розібратися, що я не знав, отримати нові знання. Це ефективніше, ніж дуже-дуже довго сидіти над однією проблемою.

— Та все одно над однією задачею ти міг думати 3–4 години?

Інколи над задачею треба думати дуже довго.

Наприклад, є сайт Codeforces, — платформа, на якій проходять змагання з інформатики. Там є свої рейтинги: люди беруть участь у змаганнях, пишуть задачі, за розв’язки отримують бали та потрапляють у загальний рейтинг. Інколи там бувають змагання, коли учасникам дають «невирішувану» задачу. Всі знають, що задача не має розв’язку, але ідея змагання в тому, що її можна розв’язати частково — краще чи гірше за інших. Розв’язування такої задачі може тривати тиждень або й два. Всі працюють над нею, постійно поліпшуючи свої розв’язки. Я намагався брати участь у таких заходах, але вони мені не дуже подобалися — за 2–3 дні вже згасав інтерес.

Та загалом Codeforces — гарний сайт для учасників олімпіад з інформатики. Майже щотижня там проводять змагання, в них беруть участь представники з різних країн, практично всі ті, хто цікавиться олімпіадним програмуванням. Звісно, люди беруть участь не у всіх змаганнях, але час від часу з’являються на сайті, змагаються. Відповідно можна стежити за своїм місцем у рейтингу: іноді відкривати його і дивитися, на якому ти рівні відносно інших.

У математиці схожої платформи немає. Тому математичні олімпіади більш непередбачувані: ти можеш багато працювати, готуватися, але яким буде твій результат на олімпіаді — невідомо. Може виявитися, що ти переміг, виступив найкраще, а може бути й навпаки — що ти виступив дуже погано відносно інших людей.

Про стрес і азарт на олімпіадах

— Для тебе олімпіада — це стресова ситуація чи ні? Ти краще розв’язуєш задачі вдома чи на олімпіадах?

На олімпіадах я розв’язую краще, там більше азарту.

Взагалі, олімпіада — не надто стресова ситуація. Спочатку, на перших олімпіадах, може й виникає хвилювання, а далі звикаєш. Ти просто приходиш, отримуєш задачі, думаєш над ними, час закінчується — і все. Немає коли хвилюватися.

Час для стресу — це коли ти написав олімпіаду з математики й три дні чекаєш результату. Ніяк вплинути на розв’язок вже не можна, лишається чекати та переживати.

— Крім знань з інформатики та математики, які навички чи риси характеру потрібні для участі в олімпіадах?

Найважливіше — це інтерес до того, чим займаєшся, і наполегливість.

Можливо, вроджена схильність до цих наук теж має значення. Але я впевнений, що у будь-якому випадку — із вродженими задатками чи без них — якщо буде багато праці та бажання працювати, то людині вдасться вийти на високий рівень в олімпіадах.

Раніше, у 6–7 класі, я думав, що люди, які потрапляють на всеукраїнські та міжнародні олімпіади, особливі — суперрозумні й дуже талановиті. Коли вперше пройшов на всеукраїнську олімпіаду, збагнув, що це не так: там звичайні люди, такі як я, як усі інші. З ними легко спілкуватися.

Після Міжнародної олімпіади з математики 2021 року. Команда України: учасники та організатори

Про скасування усіх пільг і нагород для призерів олімпіад в Україні

— Розкажи про свій робочий тиждень, коли ти навчався у школі? Чи багато часу займали гуртки та додаткові заняття з математики й інформатики?

На шкільний гурток з математики я ходив раз на тиждень у суботу; ще два рази на тиждень відвідував інші гуртки, поза школою (спочатку «Кванту», потім гурток імені Полонського). Звісно, це займало певний час. Але найбільше часу я готувався вдома.

Незадовго до важливих олімпіад — всеукраїнських чи відборів на міжнародну — у школі мені давали дозвіл на вільне відвідування. Тоді я майже не ходив на уроки, сидів вдома і готувався. Зазвичай таке було у третій чверті. Далі я знову відвідував школу, щоб догнати та скласти усе, що пропустив з інших предметів.

Враховуючи те, що у мене були дві олімпіади — з математики та з інформатики — усі розуміли, що певний час мені треба менше уваги приділяти іншим предметам, не розпорошуватися відразу на усе.

— Як тобі зрештою вдалося написати ЗНО з інших обов’язкових предметів, наприклад з української мови?

У мене не дуже багато балів із ЗНО. З української мови — 176 чи 178. На іспиті з математики десь напартачив, отримав 198, а не 200. Загалом середній бал вийшов не дуже високим.

У попередні роки всім учасникам міжнародних олімпіад нараховували по 200 балів на двох іспитах ЗНО. Це була нагорода за досягнення в навчанні та пільгова можливість для вступу у виш. Чесно кажучи, я трохи сподівався на ці додаткові бали. Та цього року таке правило не спрацювало — усі відбіркові олімпіади були неофіційними, не було наказу МОН, за яким би нас «відправляли» на міжнародні олімпіади, тому й додаткових балів на ЗНО не нарахували.

Вийшло так, що ці міжнародні олімпіади цінують у всьому світі в усіх університетах. Лише в Україні наші нагороди вважають неофіційними.

Зрештою, я вступив до Ягеллонського університету в Польщі. Знаю, що тут навчається багато українців, які займаються олімпіадною інформатикою, випускники того ж кременчуцького ліцею «Політ». Тому вирішив також обрати цей навчальний заклад.

— Якби цього року олімпіадникам нарахували додаткові бали на іспитах ЗНО, як було раніше, ти вступав би в український виш? Чи все одно поїхав би на навчання в Польщу?

Думаю, що однаково поїхав би в Польщу. Найбільше — через ком’юніті людей, яке є у цьому університеті.

— Нещодавно вийшло інтерв’ю з керівником математичного олімпіадного руху в Україні, Богданом Рубльовим. Там він сказав, що статус призера міжнародної олімпіади — це відкриті двері в майже будь-який університет. Це справді так? Ти вступив за певною програмою для призерів олімпіад?

Майже в кожному університеті світу є своя система — пільги чи стипендії для призерів олімпіад. Вступати у виш з цим статусом дуже добре.

В Ягеллонському університеті є два варіанти такої стипендії — «сильна» і трохи «слабша». В першому варіанті не треба платити за навчання, окрім того, студенту дають стипендію. У другому випадку за навчання також платити не треба, стипендію не виплачують, але університет опікується проживанням студента. У мене перший варіант стипендії. Він більш вигідний, хоча і треба самому платити за проживання.

За цією програмою я міг вступати на одну з чотирьох спеціальностей: «Інформатику», «Математику», «Комп’ютерну математику» та «Аналітичну інформатику». Спеціальність «Комп’ютерна математика» — це математика з інформатикою (математика тут головна), а в «Аналітичній інформатиці» — навпаки, на першому місці інформатика, математики менше. Я вибрав «Аналітичну інформатику». Навчання там починається в жовтні, пари планують проводити офлайн. Польської мови поки що не знаю, та за стипендією мені надають і уроки польської.

— Як призер міжнародних олімпіад, ти отримав президентську стипендію? Чи цього року її також скасували?

Президентські стипендії не скасовували, але поки що і не виплачували. Можливо, ще буде нагородження цьогорічних олімпіадників восени.

Про цінність участі в олімпіадах

— Як думаєш, що найцінніше ти отримав від участі в олімпіадах?

Мабуть, можливість вступити в хороший університет. Це важливо.

Завдяки олімпіадам я почав цікавитися інформатикою. В тій інформатиці, яку вивчають за шкільною програмою, майже немає програмування. Там вчать простіші речі — наприклад, як працювати в Word, Excel. Це не так цікаво, як олімпіадна інформатика. Якщо займаєшся олімпіадами, можеш трохи «відсунути» звичайну шкільну програму і зосередитися на тому, що більше подобається.

Водночас олімпіада — це не просто цікава гра, у якій бере участь багато людей. Якщо виходите тут на високий рівень, отримуєте водночас цінні знання, уміння, які будуть потрібні в майбутньому. Думаю, якби цього не було, то перемоги на олімпіадах не цінували б так високо, не було б такої великої спільноти олімпіадного руху — людей, які живуть цим, вкладають у підготовку багато сил, часу, енергії. А після того, як у них закінчуються свої олімпіади, починають навчати наступних олімпіадників.

Звісно, змагання дають і багато емоцій: позитивних, негативних... І ще: мені подобається, що наш олімпіадний рух — це велика дружня спільнота. Можливо, на нижчих рівнях (на районних чи міських олімпіадах) це не відчутно, бо часто туди приходять «випадкові» люди — вони непогано знають предмет, але спеціально не готуються до олімпіад, не беруть участь у русі. Та на вищих рівнях зазвичай майже всі учасники знають одне одного, чудово спілкуються. Звісно, хтось набирає більше балів, хтось менше, але усі це нормально сприймають, немає агресії до суперників чи негативу.

— Часто студенти починають працювати ще під час навчання. Які твої плани щодо цього: зосередишся поки що на навчанні чи плануєш поєднувати його з роботою?

Поки що не знаю. Я хочу навчатися, водночас подаватися в інтернатури та дивитися, чи можливо це поєднувати.

Недавно мені написали з компанії Huawei, запропонували податися в їхню інтернатуру. Я погодився, скоро буде співбесіда. Та якщо навчатися в університеті та займатися в інтернатурі одночасно буде складно, тож наразі зосереджуся лише на навчанні.

👍НравитсяПонравилось25
В избранноеВ избранном4
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube

23 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

ось ще цікава стаття на цю ж тему
zn.ua/...​yvaet-bitvu-za-mozhi.html

З математикою та інформатикою ще все більш-менш непогано. Набагато гірше із фізикою. Фізики не мають ні ентузіастів (таких як Рубльов чи Мельник) ні спонсорів (таких як Чернишов або Huawei Ukraine).

Задача наших министерств — попилить бабло. Ребята, не будьте наивными, вы тут нафиг не нужны, ну разве что военкомату, да и то чтобы постричь с вас что? — правильно, бабло! Тут всем пофиг на те олимпиады и рейтинги. Чиновничку главное урвать уже сейчас, и если урвать сами знаете что на ваших головах не получится — вы для него не существуете. Короче, правильно что выбрали заграницу, странно что это всего лишь Польша, а не МИТ или Гарвард какой-нибудь, но вам виднее. Успехов, удачи, высоких достижений! И забудьте про Украину, будущего тут нет. Народ постепенно бежит отсюда.

Крутий хлопець!

П.С. Але вибір польского універа замість американського дуже здивував.

чого здивував? хлопець же пояснив чого в польшу

американські універи дорогі, далеко від дому, і культура, що підійде не всім: це великий комітмент і тиск від оточення типу от твого коменту. А з польщі, якщо не сподобається, можна приїхати назад легко, або поїхати ще західніше. Цілком підтримую цей вибір з польщею, особливо якщо не впевнений ще чим хочеш займатися в житті.

такі студенти у сша отримають стипендію, тому це не проблема

ну то може йому вже пропонували і він не захотів?

По темі: є на ютубі один чемпіон з олімпіадного програмування, який якраз отримав стипендію в такому універі, ось розказує про те як йому там youtu.be/RHLdEZEwx3E

ага колись слухав цього чувака :) продає себе і хейтить всіх інших :)

Далеко не всім, і далеко не все ця стипендія покриває. Хіба що ви маєте інший досвід. Тоді поділіться.

Ну, это реально хороший универ. Но не на слуху конечно

Та мені здається, що система відбору, яка була в останні два роки, більш логічна.

Парень, вот ты и осознал в своём юном возрасте, что «министерство» и «логика» это непересекающиеся множества.

Хлопець молодець, не пропаде. Може він ще вивчиться і повернеться :)

а смысл делать этот шаг назад? в Украине очень ограниченные возможности, я уже не говорю про уровень жизни.

Просто хотів хоч щось позитивне написати)

Я не вважаю повернення в Україну кроком назад. Один дописувач на доу, переможець міжнародної олімпіади з програмування, після закінчення університету попрацював у фейсбуці та гуглі, пожив у долині та Нью-Йорку, а потім повернувся в Україну і купив житло в центрі Києва. Підозрюю, що рівень життя призерів міжнародних олімпіади з програмування у Києві значно вищий, ніж у Нью-Йорку, завдяки більшій купівельній спроможності.

Вийшло так, що ці міжнародні олімпіади цінують у всьому світі в усіх університетах. Лише в Україні наші нагороди вважають неофіційними.

Впринципі нічого нового :(

Оце й погано, що ми всі звикли до такого стану речей. Робити щось потрібно, щоб все це виправляти

Це вже питання іншого рівня) Думаю варіанти закодовані у фразі «змінювати державу», в будь якому сенсі)

это сильно зависит от текущего министра. На региональном уровне могут вставлять палки, но результаты на международном зафакапить не смогут — если нужно все приказы оформят.
Понимаю, что для текущих выпускников поезд уже ушёл, но в таких ситуациях нужно писать сразу в МИД и министру эконом развития — пусть занимаются «перекрёстным опылением»

Це якраз нове. Був час, і обласні якусь пільгу надавали

Наскільки я розумію у нас також є пільги. Тут ситуація в тому, що міністерство не сформувало команду на міжнародні олімпіади із-за карантину. З їх точки зору професор Рубльов на громадських засадах провів якісь змагання, відібрав команду так як хотів і вони взяли участь в міжнарі. Оскільки міністерство не сформувало команду згідно закону то і на пільги переможці олімпіад не можуть претендувати.

Зараз Шкаралет пішов далі і хоче змінити правила відбору команди. Одне з нововведень це штучне обмеження кількості дітей з одного регіону в команді. Це сильно може вдарити по результату, бо як правило найбільш успішні міжнарники з Києва та Харкова.

Подписаться на комментарии