«Два фултайми не так страшно, якщо відкинути все неважливе». Рекрутер про свій шлях до $10 000

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

Ця історія про рекрутера, який багато років мріяв працювати айтівцем, але згодом зрозумів, що саме підбір людей на роботу — його найбільша пристрасть. Спеціаліст рік працював на двох фултайм-роботах і заробляв $10 000. Він однаково отримував в IT-компанії та недержавній організації (НДО), тому зараз впевнено може сказати, що в IT-компанії — не найбільші зарплати в Україні.

Ми поспілкувалися з рекрутером про його шлях в IT-компаніях, секрет поєднання двох фултаймів і відмінності рекрутингу в IT та громадському секторі. Щоб історія не втрачала деталей і щирості, ми були змушені зберегти анонімність спікера.

«Друзі-айтівці з мене сміялися». Про першу роботу

Я мріяв про IT багато років, але перші мої роботи були далекі від цієї сфери. Усі мої рідні працюють у державних органах, тож я закінчив спеціальність «фінанси і кредит» і 2015 року пішов на стажування у фінансовий департамент з запобігання корупційним злочинам. Це була найнудніша у світі робота, бо стажеру дозволяли працювали лише з архівами. Коли я розповідав друзям-айтівцям про свої завдання і зарплату у 1500 гривень, вони з мене сміялися. Я поставив собі ціль — поїхати у Польщу на роботу, а за зароблені гроші піти у Києві на курси з IT.

За кордоном я зібрав достатньо грошей і повернувся в Україну. Починав у 2018 році з найлегшого — QA Manual. Курси були двічі на тиждень, тож паралельно я шукав будь-яку роботу у Києві, бо заощадження потроху закінчувалися. Тоді на одній зі співбесід я й дізнався, що є такий спеціаліст, як HR. Ця робота здалася мені дуже цікавою — спілкуєшся з людьми, а тобі за це ще й гроші платять. Я почав гуглити спеціальність. У резюме навіть збрехав, що у Польщі працював HR, і так мене взяли на роботу в NOVUS, де я й здобув свою першу базу з професії.

Паралельно я рухався до своєї мрії — IT. Після курсів нам обіцяли стовідсоткове працевлаштування, а насправді просто допомогли зробити СV. Я шукав роботу близько чотирьох місяців, надсилав сотні резюме, а на співбесіду мене запросили лише двічі. Це був типовий шлях джуна, і я швидко зневірився. Крім того, мені почало подобатися працювати як HR, тож я почав зосереджуватися на цьому.

Я попрацював у кількох різних компаніях як HR, згодом почав займатися рекрутментом і доріс до посади директора. У 2019 році вперше стикнувся у роботі з IT-позиціями. Компанія, у якій я тоді працював, вирішила відкрити IT-департамент, але ніхто не розумів, кого саме потрібно наймати, як проводити співбесіду тощо. На технічне інтерв’ю до розробника 1C я прийшов разом з директором з охорони, бо він був близький до власника компанії. Це була дивна співбесіда.

Курси з Front-end закинув за місяць. Про те, як зрозумів, що рекрутинг — улюблена справа

У 2020 році я вперше отримав омріяний офер від української IT-компанії — назвемо її «Компанія А». Мене взяли на посаду рекрутера-ліда, хоча у попередній компанії я працював уже як директор з рекрутингу. Мене не бентежило таке «кар’єрне падіння», адже головним було спробувати працювати в IT. Крім того, компанія запропонувала мені ставку 45 тисяч гривень і щоквартальний бонус — 45 тисяч гривень, а до того я отримував 30 тисяч гривень на місяць.

До речі, я ще раз спробував освоїти технічну IT-професію. Компанія надавала працівникам бюджет на навчання — 800 доларів на рік, які можна було витратити на автошколу або курси з IT. Я під впливом друзів-айтівців записався на курси Front-end Developer. Цього разу історія завершилася швидко — я кинув навчання за місяць. Для якісної освіти потрібно більше часу. У мене був вибір — або звільнитися з роботи і вчити Front-end, або «забити» на Front-end і розвиватися в рекрутменті. Я обрав другий варіант, мене повністю захопив рекрутмент.

У «Компанії А» у мене вперше за час роботи з’явилася повна автономія. До цього в компаніях було багато мікроменеджменту і кожен мій крок контролювали, а тут контроль був лише по факту виконання завдань. Я вперше в житті відчув свободу у плануванні дня, вибору методів роботи і бюджетів. Там хоч і була бюрократична машина, але всі бюджети для кандидатів прописували досить швидко і без мільйона запитань. Багато вакансій, які відкривала компанія, були нетиповими. Наприклад, Computer Vision Engineer для промислових виробництв, тобто це спеціалісти, які писали програми комп’ютерного зору для детектування вагонів.

Мені було не складно «в’їхати» в нову сферу, бо маю одну суперздібність — не боюся ставити запитання і багато спілкуватися. У «Компанії А» я здебільшого комунікував з керівниками департаментів (а це, для розуміння, люди, яких на роботу привозять власні водії). Ми вибудовували дружні стосунки, тому я постійно запитував: кого ми шукаємо, чим конкретно буде займатися людина тощо.

Просто відкинув усе неважливе. Про те, як наважився взяти ще парт-тайм роботу

За кілька місяців віддаленої роботи я зрозумів, що витрачаю багато часу на непотрібні речі. Я прокидався, мав щоденний зідзвон, потім пошук кандидатів, співбесіди, комунікація, фідбеки. А далі відео в ютуб, вийти покурити, випити кави, погуляти з собакою... Усе найважливіше я робив до 14:00, а потім вже просто планував завдання на наступі дні. Якщо забрати з цього всього «випити кави і ввімкнути ютуб», то виходило чотири години продуктивної роботи.

При цьому я закривав рекордну кількість позицій за місяць. Наш стандартний KPI був два ухвалених офери на місяць. Хтось із колег його виконував, а хтось — ні. Водночас я у перший місяць роботи закрив чотири позиції, на другий — сім, пізніше у мене взагалі не було менше як п’ять прийнятих оферів за місяць. У той час мені потрібно було більше грошей, щоб платити іпотеку, тож я вирішив, що можу взяти ще роботу на парт-таймі.

У грудні 2020 року я почав працювати у відомій українській сервісній IT-компанії. До речі, до того у мене були два невдалі досвіди роботи на парт-таймі. Я знаходив компаніям кандидатів (щоправда, це були не IT-компанії), вони пропонували їм офери, а потім зникали й не платили мені. Ми домовлялися про оплату у $500, я був наївний, тому жодних договорів не підписував.

У сервісній компанії за чотири години роботи мені запропонували $1650 і бонуси за офери: $500 за менеджера або ліда, $400 — за сеньйора і до $200 за мідла і джуна.

В Україні всі питають про зарплату, а в Європі — про work-life balance

Робота була цікавою, адже я працював на європейський ринок, а він дуже відрізняється від українського. Для кандидатів з Європи найважливішим є work-life balance. На другому місці — компанія, її цінності, важливість проєкту, команда. Зазвичай вони питають про овертайми, відпустку, як довго команда працює між собою. Водночас для українських кандидатів на першому місці завжди було зарплатне питання, а потім усе інше.

Відрізнялася і сама комунікація з кандидатами, адже українці вже знали про компанію, в якій я працював, а європейці — ні. Спершу у них була певна обережність і сумніви. Потрібно було витратити багато часу, перш ніж спеціаліст починав мені довіряти.

Ресурси для пошуку кандидатів теж дещо різні. Щоб знайти працівника з України, я здебільшого користувався Djinni та Linkedln, а по Європі — Linkedln, Stack Overflow та закриті профільні групи у фейсбуці. До речі, європейці дуже не люблять, коли їм пишуть про роботу у месенджери, тому завжди треба шукати електронну пошту.

Тричі подавався і врешті відмовився від оферу. Про мрію працювати в EPAM

Майже рік я працював на двох роботах і виконував усі завдання за вісім-дев’ять годин. На парт-таймі я щомісяця закривав дві-три позиції. У листопаді 2021 року аутсорсингова компанія запропонувала мені офер на повний день, ставку $2000, бонуси за кандидатів і welcome-бонус — ноутбук від Apple або $1500.

Я дуже любив свою роботу в «Компанії А», а команда, з якою я там працював, взагалі була і залишається найкращою в моєму житті. Однак тоді курс долара зріс, а зарплата була без прив’язки. До речі, на той час я заробляв у компанії 60 тисяч гривень плюс такий самий щоквартальний бонус.

Я пристав на офер аутсорсерів і написав заяву на звільнення у «Компанії А». На колі з менеджером пояснив, що причина такого рішення — зарплата. На моє здивування, мені запропонували підвищення до 100 тисяч гривень. Я домовився із сервісною компанією, що залишаюся у них на парт-таймі й продовжив працювати в «Компанії А». Так я почав заробляти близько $5000–5500 в місяць.

До речі, цікава історія — ще на початку кар’єри в рекрутменті я мріяв про роботу в EPAM. Багато моїх друзів працювали там і розповідали про зручний офіс, бонуси, чай, каву і печивко. Для мене це здавалося взагалі недосяжним.

Вперше я подався в EPAM на позицію Junior Recruiter у 2019 році, але не пройшов співбесіду через недостатній досвід і не вільне володіння англійською мовою. За рік я подався на вакансію мідла, але мене знову не взяли.

Гештальт вдалося закрити наприкінці 2021 року — я отримав офер від EPAM на посаду менеджера з рекрутменту і відмовився. Ставка компанії була менша за ту, яку я отримував, — $700. Більшими були бонуси, але вони б залежали від усієї моєї команди. Крім того, я вже не мріяв про EPAM, бо мені дуже подобалися компанії, в яких я працював — підхід до людей, цінності, процеси найму.

Одразу три зарплати і скорочення

Коли почалася повномасштабна війна, ми з дружиною і маленькою дитиною були у Київській області. Уже з самого ранку я простояв дві години в черзі у «Сільпо» й закупився м’ясом і кашами для дитини. Ми планували залишатися вдома й облаштували разом з сусідами укриття, але швидко змінили свої плани після того, як побачили з вікна квартири обстріли з російських «сушок». Завдяки контактам у «Компанії А» мені за п’ять хвилин знайшли квитки на потяг в одну з західних областей України і ми з сім’єю виїхали з Київщини.

Додому повернулися після деокупації Київщини. Застали у квартирі вибиті вікна, уламки у дверях, пробиті батареї та погорілі штори. Але порівняно з руйнуванням у сусідів, це було не страшно.

26 лютого сервісна компанія написала мені, що співпрацю ставимо на паузу. «Компанія А» на початку війни виплатила одразу зарплати за лютий, березень і щоквартальний бонус, хоча ми його на той момент ще не закрили.

Ніхто не знав, що буде далі, тож роботи як такої вже не було.

Ми обдзвонювали наших працівників з Маріуполя і питали, де вони й чи можна їм допомогти. Я допомагав співробітникам написати CV і вчив, як правильно проходити співбесіди, де шукати роботу. Адже у нас було багато людей, які працювали в компанії по 25 років і проходили лише внутрішні співбесіди, а це зовсім інша історія. На той момент у компанії було 2000 працівників і керівництво повідомило, що залишить лише 400.

У середині квітня мене звільнили, при цьому заплатили одразу три зарплати, продовжили медичну страховку на рік і дозволили залишити всю робочу техніку. Я був вражений таким рішенням керівництва.

Менша зарплата і масові звільнення. Про першу роботу під час великої війни

Я одразу почав шукати роботу і погодився на перший офер, який мені запропонували, — Senior Recruiter, хоча до того я працював лідом. Це була відома в Україні міжнародна IT-компанія, яка розробляє програмне забезпечення. Мені запропонували $1900 ставки і бонуси: $500 за менеджера і ліда, $200 за сеньйора і $100 за джуна. Це було значно менше, ніж я заробляв, але інших варіантів у мене не було. Мене найняли для пошуку кандидатів на польському, хорватському та словенському ринках, оскільки я знав, які там є типи контрактів, бенефіти, про що питають кандидати і як їм «продавати» вакансії.

Мене взяли в команду, яка раніше працювала на український ринок. Усі були дуже пригнічені через зменшення вакансій і зміну ринку. У Європі наймати людей було значно важче, адже там більша конкуренція серед компаній. Я закривав дві-три вакансії на місяць, і це був суперовий результат. За два місяці роботи двоє людей з команди звільнилися, оскільки не могли закрити вакансії, а без бонусів зарплата була замалою.

У середині липня 2022 року до мене повернулася аутсорсингова компанія, у якій я раніше працював на парт-таймі. Мені запропонували таку саму зарплату, як до війни, тому це трохи вирівняло моє фінансове становище. Коли почалися знеструмлення, одна компанія дала мені гроші на Ecoflow, а інша — надіслала Starlink.

З часом кількість вакансій у компанії, де я працював на фултаймі, почала різко зменшуватися, і заробити бонуси стало неможливо. Коли я прийшов у компанію, у мене були 12 вакансій, а коли за рік вирішив звільнитися — чотири, при цьому дві з них такі, які закрити нереально (наприклад, Senior DevOps за $1500). Зарплату компанія не підвищувала, тож у квітні 2023 року я звільнився. До речі, на той момент в команді, крім мене, працювала тільки одна людина, бо всі решта пішли через відсутність бонусів. Співпраця з аутсорсинговою компанією теж завершилася, бо я виконав свою роботу.

В IT все знайоме, в НДО — дуже повільне. Про те, як поєднував дві фултайм-роботи

Навесні 2023 року я отримав два офери — один від міжнародної сервісної IT-компанії на $5000 на посаду директора з рекрутменту, а інший — на посаду рекрутера за $5000 від неурядової організації з Великої Британії. Робота була віддаленою, тому я пристав на обидва офери і цілий рік працював на двох фултайм-роботах. Мій дохід становив $10 000.

В IT-компанії моя команда складається з шести людей: двох сорсерів і чотирьох рекрутерів. Компанія була готова платити мені вищу за ринкову зарплату, бо виходила на європейський ринок і шукала фахівця, який добре на ньому знається. Та моїм важливим завданням стало й оновлення та автоматизація робочих процесів. Компанія на ринку понад 10 років, але багато процесів залишилися у тому ж вигляді, в якому були на етапі заснування бізнесу.

Наприклад, компанія всіх кандидатів зобов’язувала проходити тестове завдання, а потім дивувалася, чому менеджери і сеньйори відмовляються від співбесід. Job offer мав такий самий вигляд, як у 2002 році — сім сторінок у PDF-таблиці, тому довелося його оновити. Компанія цікавиться ринком Латинської Америки, тож я досліджую, як там усе влаштовано, на яких контрактах працюють спеціалісти.

Моя роль у компанії — більш стратегічна, я не займаюся кадрами. Взагалі HR мені не дуже подобається. Я прагну не процесів, а результату. У рекрутменті чітко можна виміряти свої результати, бо їх видно. Рекрутмент — це моя стихія, у якій мені суперкомфортно. Рекрутери нагадують мені сейлзів, адже мають «продати» вакансію.

На офер від НДО я погодився, бо мене захопили їхні цінності. Організація дуже допомагає Україні, бере участь у відновленні зруйнованих обстрілами шкіл, лікарень, будинків. Загалом втілює проєкти, донорами яких є Велика Британія. Я хотів долучитися до такої справи. Крім того, ця недержавна організація працює за британськими законах, тому навіть рекрутинг кардинально відрізняється.

Стандартів там багато, але я наведу один найбанальніший. НДО має бути відкритою для всіх, тому під час рекрутингу важливо створити рівні умови. Для кожного кандидата ми готуємо спеціальні форми, де зазначаємо точний час інтерв’ю, хто бере у ньому участь, список запитань і навіть інформацію про людей, які їх ставлять, фіксуємо точні відповіді кандидата тощо. Це робимо для того, щоб уникнути будь-якого прояву дискримінації. Такі документи мають зберігатися щонайменше п’ять років, бо кожен аудит детально їх перевіряє.

Загалом робота рекрутера в IT-компанії та в НДО дуже різна. По-перше, через людей. В IT-компаніях працюють спеціалісти, які шукають драйву та нових проєктів, а в НДО акцентуються не на оперативності, а на стабільності. Там не люблять швидкість і виступають за дотримання всіх інструкцій. Більшість лідерських позицій в організації обіймають колишні чиновники з Великої Британії, США та Швеції. Наприклад, мій лід — це колишній віцепрем’єр-міністр Швеції.

Усі працівники дуже розумні, класні й відкриті, але ду-у-уже повільні. Коли в НДО потрібно відкрити вакансію, то її спершу описують, потім двічі погоджують, а тоді ухвалюють бюджет. Якщо у березні ми вирішили, що хочемо найняти конкретного спеціаліста, а в липні найняли його — то це швидко.

Мені вдалося змінити цей підхід, адже для українського ринку він не працює. Спеціаліст, який шукає роботу, не буде чекати п’ять місяців на офер. Щоб переписати правила для українського найму, довелося проводити декілька зустрічей, показувати статистику відмов, адже частина команди була категорично проти скорочення термінів. На щастя, нині цей процес триває близько місяця.

В IT-компанії все не так, там багато завдань, але вони для мене зрозумілі та звичні. Тож поєднувати дві роботи не було важко. Однак за рік роботи на двох фултаймах я таки втомився і зрозумів, що більше часу хочу проводити з сім’єю.

У травні цього року я перейшов на парт-тайм в НДО. Ми домовилися про гарні умови — мене мають перевести на трудову книжку і забронювати на період мобілізації. Зараз я заробляю $7500 на місяць.

Senior з двома роками досвіду. Про цікаві співбесіди

Коли я проводжу співбесіду, то стараюся робити її у формі діалогу. Моя ціль — дати кандидату якомога більше інформації про компанію, позицію і те, що його буде очікувати.

Важливо бути дружнім, щоб кандидат міг довіряти і не боявся ставити запитання чи висловлювати свої сумніви. Співбесіди у наш час точно не мають відбуватися у вигляді допиту, де спеціаліст відповідає на питання, а ти стараєшся його підловити. В IT таке не працює. Рекрутер — це людина, яка допоможе і за руку проведе по всіх етапах інтерв’ю. Він ніби адвокат кандидата на початкових етапах.

За час моєї роботи рекрутером траплялися різні казусні та кумедні ситуації. Та найбільше мене вразила одна нестандартна історія найму. Я шукав працівника на вакансію Senior NLP Engineer, тобто спеціаліст мав мати понад сім років досвіду, хороші знання Python, С++, досвід у створенні бібліотек тощо. На вакансію відгукнулася кандидатка, у якої було півтора року досвіду. Ми довго не могли нікого знайти, провели вже кілька співбесід, тож я вирішив ризикнути і покликав цю дівчину на інтерв’ю. З’ясувалося, що вона лише недавно закінчила виш, де вчилася на лінгвістку, і знала 14 мов програмування. Щоб не плутати діалекти японської, дівчина подивилася в ютубі відео з Python і створила власний словник.

Я був шокований і вирішив покликати кандидатку на технічну співбесіду, хоча всі мене відмовляли, бо вона була типовим джуном. Директор департаменту не хотів з нею спілкуватися, бо казав, що два роки — це дуже мало.

Ми дали кандидатці технічне завдання, яке Senior мав виконати за вісім-дев’ять годин. Дівчина ідеально зробила його за дві години і навіть знайшла у ньому помилку. Ніхто не міг повірити, що вона виконала його сама, тому ми запросили кандидатку в офіс, щоб вона захистила свою роботу. У результаті її взяли на позицію Senior із зарплатою $6500. Їй тоді було 22 роки. До речі, ми досі спілкуємося і через чотири роки вона вже стала Head of RnD.

Про те, де зараз найкращі зарплати

Багато хто думає, що в Україні добре заробляють тільки айтівці. Зізнаюся, я і сам колись так думав. Та зі свого досвіду можу сказати, що найбільші зарплати зараз саме в НДО. Багато спеціальностей перетинаються в IT та НДО, і я бачу, що в недержавних організаціях зарплати часто вищі. Хороший Project Manager в IT-компаніях, де я працював, отримував $4000–6000, а в НДО — $7000–8000.

До речі, мене здивувало, яких спеціалістів взагалі наймають в організації. Наприклад, однією з найбільш оплачуваних позицій є порадники з конфліктів — вони заробляють близько $700–800 на день і мають запобігати внутрішнім конфліктам. Є радники з питань збереження національної ідентичності, і на такі позиції ми наймали кримських татар на зарплату від $600 вдень.

У роботі для мене найважливіше — це цікаві завдання. Вони дають змогу абстрагуватися від нинішньої реальності. На вісім годин ти перемикаєшся і думаєш тільки про роботу й кайфуєш від неї. Та при цьому дуже важливо не забувати донатити. Я щомісяця відправляю 20–60 тисяч гривень на збори знайомих або прямі збори бригад.

На другому місці в списку того, на що я найбільше звертаю увагу, є цінності компанії. Команда для мене зараз не на стільки важлива, адже робота все одно віддалена. Зарплата теж не в пріоритеті, бо я розумію, що кардинально вона вже не зміниться.

Поради для рекрутерів, які хочуть вийти на високий дохід:

• Любіть те, чим займаєтеся. Рекрутинг нагадує мені продажі — у цій сфері можна стати успішним, лише якщо вона тобі дуже подобається і заряджає енергією. Я однаково кайфую від закритої вакансії часів NOVUS і зараз. Це відчуття ніби забив гол або зловив велику рибину.
• Багато вчіться. Я стабільно проходжу багато курсів не з рекрутингу, наприклад, проєктний менеджмент чи продажі. Це допомагає зрозуміти, як працює бізнес. Здобуті навички стануть корисними в роботі рекрутера, адже комунікувати потрібно не тільки з кандидатами, а й менеджерами, які їх шукають.
• Якщо ви хочете стати рекрутером в IT-компанії, то специфічні знання для цього не потрібні. Важливо бути адаптивним і не боятися ставити запитання.
• Щоб почати заробляти більше, правильно організуйте свій робочий день. Два фултайми насправді не так страшно, якщо просто відкинути все неважливе.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU