Релокація на Кіпр. Про те, чому не варто погоджуватися на зарплату меншу як €3000, про занедбані будинки та можливість отримати громадянство

Project Manager у сфері фінтех Олег Северянов вісім років тому релокувався на Кіпр, живе й працює в Лімасолі. Він розповів про нюанси пошуку житла, особливості ІТ-ринку та схожий на український менталітет місцевих жителів. Також Олег пояснив, кому на Кіпрі не обійтися без власного авто, чого не варто їхати сюди як на тимчасові заробітки та чому тут краще не хворіти.

Про особистий шлях в ІТ та переїзд на Кіпр: сприйняв це як шанс змінити життя

Навчався я в Харківському політесі. Починав кар’єру з «ПриватБанку». У «Приваті» ми запускали внутрішні сервіси й не тільки. Потім були інші компанії, де був керівником ІТ-напряму. Свого теперішнього роботодавця я не можу називати з певних причин. Загальний досвід в ІТ-сфері — понад 10 років.

Нині я розбираюсь у роботі сервісів, розумію DevOps Pipeline, бо це прямо корелює з управлінням сучасним продуктом. Користуюсь деякими інструментами для аналітики та збору даних. Якщо потрібно вибрати чи проаналізувати дані, обираю інструменти Python.

У 2014 році я брав участь у різних конференціях. Там познайомився з людьми, які запропонували мені роботу із релокацією на Кіпр. В Україні тоді була незрозуміла політична ситуація, тож я думав недовго: швидко погодився і вирішив переїхати. Сприйняв це як шанс змінити життя, спробувати досвід в іншій країні.

Прилетів за звичайною про-візою. Це віза саме для Кіпру, нею до 2017 року користувалися громадяни, у яких не було біометричного паспорта, або інші люди з пострадянських країн. На спеціальному сайті потрібно було заповнити анкету й отримати відповідь — підтвердження на вліт. З ним можна перебувати на Кіпрі до 90 днів. Кіпр — це не Шенген-зона, але країна є членом Євросоюзу, тому тут є свій інструмент — про-віза. Нині вже можна вільно прилітати в Кіпр з біометричним паспортом.

Оформитися на роботу з огляду на місцеве законодавство теж непросто. Кіпр дає роботу або своїм громадянам, або громадянам ЄС приблизно на одному рівні. Якщо людина з інших країн, їй необхідно зробити дозвіл. Компанія має отримати квоту на те, щоб запросити такого фахівця.

Про роботу під час пандемії: якщо не вакцинуєшся, нікуди не зможеш зайти

Сьогодні я ходжу працювати в офіс. Тільки під час локдауну через коронавірус усіх офісних працівників відправляли на дистанційку. А тим, кому за робочими обов’язками потрібно було перебувати в офісі, можна було виписувати спецдозвіл. Я ним не користувався, був на ремоуті.

Загалом на Кіпрі було кілька локдаунів: перший у 2020 році з березня по червень. Наступний почався в жовтні 2020-го. І ще один був навесні 2021 року на Великдень. У середньому рівень захворюваності до «Омікрона» становив від 10 до 300 осіб на день, а з «Омікроном» — від 1000 до 3000 на день. Смертність — одна з найнижчих у Європі.

Загалом влітку захворюваність знижується. Думаю, це зумовлено тим, що повітря тут гаряче і загалом фіксують менше респіраторних захворювань.

До вакцинації компанія ставиться нейтрально, нікого не змушують. Тут тисне уряд. Тобто офіційно у нас немає примусового щеплення, але якщо ти не вакцинуєшся, то не зможеш відвідувати супермаркети, кафе тощо. Адже для цього потрібен SafePass — спеціальний QR-код.

Альтернатива цьому — робити швидкий тест кожні 72 години. Є люди, які обрали цей варіант. Певний час це проводили коштом держави, а потім припинили. Тепер є вибір: або безплатно щепитися, або кожні 72 години за свої гроші робити тести, щоб мати дозвіл відвідувати місця масового скупчення людей, зокрема й офіс.

Я не став випробовувати долю — пішов і вакцинувався. З самого початку була доступна AstraZeneca. Потім з’явилися Pfizer, Moderna, Johnson & Johnson.

Про оренду житла: справжній Кіпр — це старі занедбані будинки з маленькими квартирами

На Кіпрі чимало будинків, які мають занедбаний вигляд. Тут багато старого житлового фонду. Маленький балкон із краєвидом на іншу будівлю — це справжній Кіпр, і це варто знати людині, яка збирається сюди переїжджати.

Маленький балкон із краєвидом на будівництво

Нині ціни на оренду нерухомості тут зросли вдвічі, якщо порівнювати з 2014 роком. Тоді я винаймав хорошу 3-кімнатну квартиру з двома балконами за 500 євро. Тепер така квартира буде коштувати 1200 євро на місяць.

Цікаво, що тут в називанні квартир орієнтуються на спальні, а не на кімнати, як в Україні. Тут те, що ми в Україні називаємо однокімнатною квартирою, зветься студією, коли в одній кімнаті і ліжко, і кухня. А наша двокімнатна квартира тут називається one-bedroom. У ній є загальний зал/кухня, плюс спальня. Оренда такої one-bedroom-квартири на Кіпрі нині коштує щонайменше 700 євро.

Зазвичай після прильоту нового співробітника компанія оплачує йому проживання в готелі лише на перший місяць чи тиждень або селить на корпоративну квартиру. І за цей час треба встигнути знайти житло. Людина ще не має власного авто, не розуміє, як влаштоване місто, в якому районі добре, а в якому погано, де взагалі краще шукати помешкання.

За тиждень із нульовим досвідом на новому місці знайти житло складно. Тому, найімовірніше, ви натрапите на не суперкласний варіант за високу ціну. Наприклад, однокімнатну квартиру в дуже старому будинку за 900 євро. Це — класика. Хоча, звісно, в різних роботодавців різні умови щодо цього. Дехто може й увесь перший місяць жити коштом компанії.

Водночас, якщо говорити про віллу, то вона вартуватиме ще дорожче. Якщо там хороші меблі, гарний дизайн, є басейн — це обійдеться у понад 1500 євро на місяць. Приватні будинки зазвичай коштують 2500 євро на місяць. Для мене це надто дорогий варіант, тому вибираю простіше помешкання.

Новий комплекс з апартаментами

Шукати житло на Кіпрі можна на спеціальних сайтах, наприклад, bazaraki.com. Це типу наших OLX або DOM.RIA. Там усе є. Також тут працює безліч інших агентств з нерухомості. Загалом ситуація на ринку оренди житла тут різко змінилася в останні роки.

Скажімо, сім років тому Кіпр відходив від кризи 2013-го. Тоді була «стрижка депозитів», після чого багато людей виїхали з країни (у 2013 році Єврогрупа ухвалила рішення про закриття Laiki Bank та списання депозитів, що перевищують 100 тисяч євро. Як наслідок — у Bank of Cyprus було «пострижено» вклади понад 100 тисяч євро — ред.).

Тому у 2014 році рієлтори самі ганялися за клієнтами. І коли я приїхав сюди, брокер мені показував за раз 5–7 варіантів, а я ходив і вибирав.

Тепер тут стало, як у Києві: ти сам бігаєш за рієлтором. Натомість він не бере слухавку, весь час кудись зникає, а потім каже: «Вибачте, квартиру вже здали». Тобто сьогодні шукати житло стало важче, але все одно знайти реально, якщо пускати в дію одразу всі доступні способи: Bazaraki, рієлторів, знайомих тощо.

У Лімасолі дуже дорого купити власне житло. Квартири у відносно нових будинках коштують від 200 тисяч євро. За житло в абсолютно новому будинку потрібно ще заплатити VAT (ПДВ), яке становить 5% від його вартості.

Сучасне житло в Лімасолі

Звісно, можна взяти житло в кредит. Для такої угоди потрібно мати суму на перший внесок не менше як 30–40% від повної вартості. Це 50–70 тисяч євро, або вартість квартири в Україні. Не всі мають такі гроші. Зате відсотки за кредитами тут — 3–3,5%.

У Пафосі та Ларнаці квартири дешевші — можна знайти і за 120 тисяч євро. Житло купують зазвичай ті, хто вже має громадянство Кіпру.

Про життя в різних районах Лімасола: краще тихіший район подалі від центру, зате зі зручностями

У Лімасолі компанії зазвичай розміщують свої офіси ближче до центру. Є ті, які відкривають їх прямо на центральній набережній. Наприклад, у районі Limassol Marina. Там розташований шикарний офіс фінансової компанії Exness. Відповідно, щоб добратися сюди, треба жити неподалік: або по лінії автобуса № 30, який ходить уздовж набережної, або в пішій доступності.

Також багато офісів зосереджено в так званому старому центрі міста: райони Неаполіс, Меса Гейтонія. Оскільки це діловий центр, на будинки там великий попит і вони дуже переоцінені. Будинки старі, а поруч із ними завжди ведеться забудова. Саме тут малі квартири з малими балконами, які виходять на будівництво, і часто немає іншого вибору.

Типовий приклад старого житлового фонду: будівля на березі. Саме тут можуть просити близько 1000 євро за квартиру, бо 50 м до пляжу

Коли трохи поживеш на Кіпрі, то розумієш, що без машини тут робити нічого. Тому люди тут зазвичай купують авто. Тоді жити вже можна будь-де. Вибрати собі тихіший район, подалі від центру, зате з кращими умовами.

Загалом мені подобається район Гермазоя. Тут багато кафе і ресторанів, тиша, поблизу море. Гермазоя у пішій доступності до центру. Якщо на авто, то п’ять хвилин — і ви в офісі.

Мутаяка — теж непоганий район, але далеко від центру. З одного боку, там є якісь заклади, а з іншого — все ж інфраструктури не вистачає. Ввечері вийти погуляти нема куди.

Далі Агіос Тіхонас — раніше це був класний район з виходом до моря, лакшері-житлом, але зараз він перетворився на часткове гетто. Поряд дорогі апартаменти та занедбані будинки, які розсипаються. Я б не рекомендував жити в частині району Агіос Тіхонас уздовж морської дороги. За хайвеєм — благополучна частина цього району.

У районі Аматус пристойні комплекси, будинки та квартири, де трохи дорожче та спокійніше. Взагалі все, що ближче до околиці міста, — краще.

Згадаю ще район Закакі. Недалеко звідти солоні озера, і з них прилітає багато комарів. Без москітних сіток на вікнах там жити взагалі неможливо.

Про те, чому не варто розглядати Лімасол тільки як морський курорт

Лімасол — це курортне місто, бо воно розташоване біля моря. Але приїжджати сюди винятково на морський відпочинок — не найкраща ідея. Краще їхати відпочивати в Протарас, Ая-Напу, Ларнаку. А Лімасол — це бізнес-центр, він не дуже підходить для відпочинку.

У Лімасолі багато хмарочосів. Коли їх будують, то викопують величезний котлован. Там є ґрунтові води, які треба постійно відкачувати. От їх і відкачують прямо в море. Тому якість води в центрі Лімасола за останні два-три роки дуже погіршилася.

Єдине місце в Лімасолі, куди справді варто приїжджати, — це низка готелів Parklane на околиці міста. Про них розповідали в телепередачі «Орел і Решка». Там є готелі Grand Resort, Amara, St Raphael, які розміщені за містом. З чистою водою, гарною інфраструктурою тощо. Туди можна приїхати на морський відпочинок. Всі інші готелі дешевші, але належать до старого житлового фонду — їм не завжди дають лад.

На відпочинок варто їхати у суто туристичні міста Пафос, Ларнаку або найкращий, як на мене, напрям — Ая-Напа/Протарас. Там класні і пляжі, і готелі.

Разом з тим улітку в Лімасолі багато туристів. Також тут чимало вихідців із колишніх республік Союзу. Коли людина говорить російською, то невідомо звідки вона: з Білорусі, України чи Росії. Українську мову чути лише в туристичний сезон. Останнім часом чую її частіше, українці стали більше літати на Кіпр, і це помітно. Багато є айтішників.

Узагалі Лімасол можна порівняти з нашою Одесою: місто так само тягнеться більше ніж на 20 кілометрів уздовж берегової лінії зі всіма приміськими ділянками. Проте населення Лімасола значно менше — близько 240 тисяч осіб, тоді як в Одесі — 930 тисяч.

Вечірня набережна Лімасола (район Old Port)

Про ПМЖ і податки: через сім років життя на Кіпрі з робочою візою можна подаватися на громадянство

Якщо ви зібрались працювати на місцевого роботодавця, він повинен отримати на вас квоту й оформити вас як іноземця з робочою візою. Така віза тимчасова. Її видають на час контракту. Якщо ви прилетіли й підписали контракт на рік, то й візу дадуть на рік. Є компанії, які пропонують безстрокову візу: вона дає право перебувати в країні, поки ви працюєте на цю компанію.

Якщо прожити на Кіпрі понад сім років із візою такого типу, можна подавати документи на громадянство. Я вже подався, тепер чекаю на рішення. Процедура займає від двох до п’яти років. Кіпр у цьому дуже повільний. У Великобританії, наприклад, чи Португалії на це йде значно менше часу.

Також, згідно з місцевим законодавством, у компаніях має бути працевлаштовано щонайменше 50% кіпріотів або громадян ЄС, а вже решта — люди з інших країн.

Податкова система, як і всюди, доволі складна. Є сайт — Cyprus Tax Calculator, де можна приблизно розрахувати, скільки податків ви сплачуватимете на Кіпрі. Ця інформація стане в пригоді, коли будете обговорювати свою зарплату з працедавцем.

Потрібно розуміти, що хтось підписується на gross, а хтось на net. І це не одні й ті самі гроші. Якщо внести в цей калькулятор, наприклад, 3000 євро, то чистими на руки буде приблизно 2500 євро. Є багато факторів, від чого залежить обсяг податків, тож краще скористатися калькулятором.

Крім того, перед переїздом варто ознайомитися з ринком праці, переглянути Bazaraki, сайти агенцій з нерухомості. Важливо завчасно знати, кому з рієлторів ви телефонуватимете по прильоту, адже матимете небагато часу для пошуку житла.

Кому підійде робота на Кіпрі: на зарплату менше як 3000 євро їхати не варто

Кіпр буде ідеальним місцем для тих, хто шукає work-life баланс: попрацював в офісі, а ввечері покупався в морі, побігав уздовж набережної або поїхав у гори.

Загалом Кіпр дорогий, і що далі, то дорожчий. Тому люди, які хочуть сюди переїхати, мають розуміти, для чого вони це роблять. Якщо мета щось змінити в житті, тоді, мабуть, варто, а якщо ціль лише заробити гроші, то це не дуже хороша ідея. В Україні в цьому плані буде краще.

Наприклад, айтішник рівня Senior. Якщо він з Києва переїде в умовний Івано-Франківськ, то зможе значно більше заощадити, ніж на Кіпрі. Тут це робити складно, бо все дорого. Особливо коли з’являється сім’я. Кожна дитина — це +500 євро витрат на місяць на садочки, лікарні тощо.

Мої місячні витрати: 1200 євро — на винаймання житла в хорошому тихому районі. Комуналку тут платять раз на три місяці: електрика — 100 євро, вода — 80 євро за квартал. Своєю чергою інтернет — близько 30 євро в місяць.

Вживаний автомобіль Volkswagen Polo з коробкою автомат можна купити за 4000 євро. Раз у рік потрібно платити дорожній податок — приблизно 90 євро. На дрібний ремонт і обслуговування йде щонайменше 200 євро/рік, якщо машина в гарному стані. А якщо в поганому, то всі 500 євро. На бензин витрачаю 200–300 євро на місяць. Вартість бензину — 1,4 євро за літр.

Коли обираєте собі роботу на Кіпрі, то на яку зарплату варто погоджуватись? Це найцікавіше. Наприклад, людина живе сама, не має дівчини/хлопця, дітей. Це ІТ-фахівець, і він збирається переїжджати. Мені здається, що сума, на яку можна погоджуватись, — мінімум 2500–3000 євро на місяць чистими.

Якщо ця сума менша, то немає сенсу навіть їхати. 2500–3000 євро — це прожитковий мінімум, за який можна винайняти нормальне житло, купити згодом машину і закрити свої потреби на базовому рівні. Тобто купувати одяг, оплачувати медичні послуги, ходити в кафе — нормально жити, але без якихось великих фінансових покупок. Водночас, якщо є сім’я, то на зарплатну меншу як 3500–4000 євро на місяць їхати немає сенсу.

Змінити роботу на місці доволі складно. Сам контракт передбачає, що вас компанія найняла, бо не зуміла знайти спеціаліста на місцевому ринку праці. І віза тут до роботодавця «прибита цвяхами».

Розірвати контракт і піти можна, але тут питання, наскільки вийде коректно розійтись з роботодавцем. Тут багато людей одне одного знають, особливо HR. Спільнота доволі тісна.

Наприклад, приходить людина з компанії А в компанію Б, і HR хоче дізнатися про її досвід. Він запитує у колишнього роботодавця: «У вас працював Петро Іванович, як він?». І HR скажуть, що він приїхав, попрацював два місяці й звільнився, плюс компанія витратила гроші на релокейт. Люди по-різному ставляться до схожого рішення. Про вас можуть залишити поганий відгук, і потім будуть проблеми з пошуком місця.

Головне — розійтися з роботодавцем по-людськи. Щоб ні в кого не було жодних претензій.

Про ІТ-ринок: летіти на Кіпр як на тимчасові заробітки не найкращий варіант

ІТ-компанії тут двох видів. Локальні, які надають послуги місцевим бізнесам, та іноземні. Український ІТ-фахівець не зможе працювати на місцевому ринку. Тільки у міжнародній компанії. Місцеві компанії візи не видають.

Причому іноземні ІТ-компанії заходять сюди через хороше податкове законодавство. Компанія перебуває в Євросоюзі, але водночас платить менше податків, ніж якби вона була в Німеччині чи Іспанії, наприклад. Інша причина — це спільна тайм-зона з Україною та іншою Східною Європою. Саме тому сюди досі їдуть фаундери, відкривають офіси та запрошують програмістів.

Але ринок змінюється, і наскільки це довго триватиме, поки незрозуміло. Оренда стала вищою, вартість життя зростає, а зарплати не особливо підвищуються. Наприклад, є Senior Front-end розробник, якому роблять офер у Києві на 6000 євро. Він збирається переїхати на Кіпр, отримує такий же офер, дізнається, скільки коштує тут хороша квартира (близько 1000 євро в місяць), і розуміє, що зверху потрібно ще 1000–1200 євро. Звісно, він просить більше, і тоді компанія починає думати, чи потрібен їй цей розробник на Кіпрі, якщо вона може його найняти дешевше віддалено.

Тому не зовсім коректно вважати, що на Кіпрі вищі зарплати. Переїжджаючи в цю країну, потрібно розуміти, для чого ви це робите. Якщо просто хочеться пожити на Кіпрі, то чому б і ні. Якщо мета — поїхати на тимчасові заробітки й повернутися в Україну, то це не найкращий варіант.

Про транспорт: найкраще їздити на власному автомобілі

Громадський транспорт тут є, але ходить не всюди. Найпопулярніший автобус — № 30, який їздить уздовж набережної кожні 15 хвилин. Але трохи далі від центру з автобусами стає значно гірше. Є місця, де транспорт ходить двічі на день або раз на годину-дві. Дістатись до свого офісу на двох автобусах з пересадками може зайняти півтори години. Швидше буде пішки дійти. Вартість проїзду в громадському транспорті становить 1,5 євро.

Людям, які живуть і працюють недалеко від набережної, — досить зручно. Але якщо ви мешкаєте деінде, то є кілька варіантів — велосипед, таксі або пішки. Таксі коштують 5–20 євро — це дорого щодня стільки витрачати. Рано чи пізно доведеться пересідати на власний автомобіль.

Ще одна причина, чому варто купувати авто, — це спека. Вже в травні сонце о 8:00 настільки гріє, що після 30 хвилин прогулянки з дому до офісу ви будете абсолютно мокрим, як після пробіжки. І така спекотна погода триває до середини вересня.

Якщо вирішите переїздити на Кіпр, то варто обов’язково оформити водійські права вдома — тут це дуже довго й дорого. Можна подати заявку на екзамен і чекати своєї черги чотири місяці. Та й то не факт, що здасте з першого разу. Далі ця історія розтягується на цілий рік.

Про медицину: іноді чекати на прийом до лікаря доводиться місяць

Медицина на Кіпрі дорога. Її можна розділити на державну й приватну. Приватних лікарів тут багато. До них черг майже немає. Будь-який візит із простою консультацією — від 50 євро.

Щодо державної, то на Кіпрі є спеціальний податок, який спрямовують на утримання безкоштовної державної програми Gesy. Всі, хто платить податки, можуть користуватись нею: як місцеві, так і приїжджі.

За програмою Gesy вас приписують до лікаря, і той уже як терапевт може скерувати вас до інших фахівців або призначати ліки. В аптеці можна зі знижкою купувати необхідні медикаменти. Gesy — це непоганий варіант, особливо для людей з дітьми. Він дає змогу гарно економити.

Зворотний бік цієї програми — величезні черги під час запису на прийом до вузького фахівця. Якось моєму знайомому знадобилася консультація кардіолога. Він відкрив Gesy і побачив, що до цього лікаря може потрапити тільки за чотири тижні.

Тут є швидка допомога. За виклик «швидкої» і довезення в лікарню платити не треба. А все, що з вами робитимуть у лікарні, уже коштує грошей.

Медична страховка обов’язкова, особливо для експатів. Якщо є гострий випадок, наприклад, апендицит, то його лікування покриє страховка. Проблеми можуть виникнути, коли будуть серйозніші негаразди зі здоров’ям. Наприклад, захворювання нирок, коли потрібне тривале лікування. Стаціонар тут дорогий — тисячі євро.

Стоматолог теж недешевий. Але послуги варіюються: є дорогі, є не дуже. Щоб полікувати канали, поставити пломбу і коронку, можна вкластись у 1000 євро.

Про менталітет місцевих жителів: у кіпріотів багато спільного з українцями

Кіпріоти — християни, бо вони грецького походження. Але з іншого боку, не можна сказати, що вони чисті греки. Багато кіпріотів вважають себе окремою нацією зі своїм культурним кодом. У них навіть мова відрізняється від грецької. Є свій діалект, особливості.

Оскільки кіпріоти давно взаємодіють із турко-кіпріотами і були колонією Великої Британії, вони нормально вимовляють звук «Ч». Якщо говорять Chicken, то це дуже чітко. Натомість у вимові жителів Греції немає звука «Ч», вони кажуть «цікен». Це кумедно. Відразу можна зрозуміти, де хто.

У кіпріотів багато спільного з українцями, бо наші культури схожі. Місцеві жителі прості, люблять проводити час великими компаніями, смажити барбекю. Для них звичайна річ на свята витягнути мангал і смажити м’ясо, пити вино. Щодо цього з кіпріотами проблем немає, дуже швидко вливаєшся в компанію. Загалом з ними легко, люди відкриті й нас сприймають нормально, не як чужинців.

Звісно, бувають нюанси з окремими людьми: як і всюди, є ті, хто не раді іноземцям. Але тут щоб з кимось посваритись, треба людину дуже розізлити.

Я пройшов курси грецької, щоб розуміти мову і вимовляти прості фрази, коли треба щось купити, когось викликати, щось пояснити. Але вільно не говорю.

Англійську треба знати обов’язково. Оскільки Кіпр колись був колонією Британії, англійською говорять майже всі. Взагалі, якщо вільно володієш нею, грецьку знати необов’язково. Не спілкуються англійською лише люди похилого віку в горах.

Проблем з комунікацією в мене немає взагалі. Деякі кіпріоти знають російську мову через туристичну сферу. Дехто цілеспрямовано вчить, щоб надавати послуги — прокат авто, дайвінг тощо. Також частина місцевих лікарів знає російську, бо навчались ще в СРСР. Знаю тут медиків, які вчилися в Києві, Донецьку, Харкові, Москві, Петербурзі — у тодішньому СРСР. Загалом натрапив тут на багатьох людей, які цілком пристойно говорять російською.

Про подорожі: Нікозія запам’яталася унікальною вулицею, яка закінчується блокпостом — можна перейти в окупований Північний Кіпр

Я часто подорожую Кіпром, постійно їжджу то в один, то в інший бік. Мене захоплює місцева природа. Куди їхати — на море чи в гори — вирішую перед кожними вихідними. Локацій багато, є трейли для тих, хто любить хайкінг, є можливості для дайвінгу. На Кіпрі можна підтримувати баланс між міським життям та активним відпочинком. Усе близько розташоване.

Столицю Кіпру Нікозію нарешті довели до ладу. Це тривало близько 10 років. Там уже відкрили площу Елефтерія за проєктом Захи Хадід, зробили кілька пішохідних зон, побудували кілька хмарочосів. Це теж своєрідний бізнес-центр. Наскільки мені відомо, там розташований офіс компанії Wargaming.

Загалом місто, як на мене, перенаселене, дуже багато студентів, емігрантів. У центрі Нікозії майже не видно кіпріотів. Відчувається, що це столиця, інтернаціональне місто.

У Нікозії є цікаві місця, куди варто поїхати, але їх не так багато. Центр, Бастіон венеціанської епохи. Вулиця Ледра цікава тим, що закінчується блокпостом. В Європі такого немає. Шопінг-вулиця закінчується блокпостом, де можна показати паспорт і перейти на окуповану частину острова — Північний Кіпр. До речі, до пандемії це було легко зробити.

По той бік Нікозії таке враження, що потрапляєш у Туреччину: мінарети, мулла співає з мечеті, ринок, усі щось продають. Турецька Республіка Північного Кіпру (ТРПК) менш розвинута. Коли повертаєшся у Нікозію, в офіційний Кіпр, то відчуваєш, що знову в Європі та цивілізації. Це видно в усьому: будівлях, дорогах, якості життя. Ніби справжня берлінська стіна — там навіть є кафе, яке так і називається. Нікозія — це й справді остання розділена навпіл столиця в Європі.

Крім того, з Кіпру можна легко полетіти в інші європейські країни. Сюди літають лоукостери Ryanair, Wizz Air тощо. Трапляються дешеві квитки за 10–15 євро. В Австрію, Болгарію, Польщу квитки зазвичай недорогі. Найближчі країни — Ізраїль та Йорданія, туди летіти лише 40 хвилин.

Їжа: кіпрська кухня — це коли вам приносять 50 тарілок, де всього потроху

Типові місцеві страви — сувла (шашлик на шампурі без маринаду), сувлакі (маленькі шашлички на шпажках у маринаді), сосиски. Ще є смачний сир халумі. Його смажать на грилі й подають з грецьким салатом. Грецький салат по-кіпрськи — це «сільський салат». Також зі страв грецької кухні смачна мусака — запечена в горщику картопля з іншими овочами, плюс м’ясо. Рекомендую спробувати.

Таверна в старому місті

Із того, що не люблю. Якось дивився «Орел і Решка» про Кіпр, де ведучі у таверні замовили мозок вівці чи щось таке. Насправді таке, можливо, хтось і любить у селах, але його не їдять масово. Найбільш поширена тут їжа — приготована на грилі. У будь-яку таверну зайдете, і там буде багато позицій шашлику, сиру тощо. Кіпріоти великі поціновувачі закусок — дипсів. Це коли вам приносять купу маленьких баночок, в яких хумус, тахіна, тарамасалата, йогурт і багато інших намазок на хліб.

Найкраще — потрапити в сільську таверну, де все автентично. Міські таверни розраховані на туристів. А тут можна дізнатися, що таке справжня місцева кухня. Замовте при нагоді мезе (асорті з різних страв). Це коли вам приносять 50 тарілок, де всього потроху. І після цього можна буквально викотитися з таверни, адже порції завжди великі. Причому в усіх місцевих ресторанах. Коли повертаюсь до Києва, дуже дивують малі порції :)

У супермаркетах їжа чудова. Тут багато круп і цілий рік є свіжі овочі. Це й не дивно, адже взимку на вулиці +10 — +8. Є дерева, які кілька разів на рік дають плоди. Навіть картопля декілька разів на рік родить. Тому все свіже, це неправда, що в європейських країнах усе погано з їжею.

Загалом на Кіпрі є кілька типів магазинів. Перший — класичний великий супермаркет, де більшість населення купує їжу. Інший — фрутарій. Це маленький критий магазин, у якому купа лотків з овочами та іншими продуктами. Зазвичай там трохи дешевше і якісніше. На їжу йде 200–300 євро на місяць, якщо все готувати самому. Якщо ж харчуватися в тавернах, то сума буде більшою втричі.

Про мінуси життя на Кіпрі: відсутність опалення у квартирах, великі затори та сморід

Мінусів проживання на Кіпрі достатньо. Перший — це погода. Влітку тут занадто спекотно. Переважно +32–+36 та вночі близько +27. Дуже задушливо. Ввечері спати неможливо навіть із відчиненим вікном, комфортно тільки з кондиціонером. Узимку на березі вдень +12–+15, уночі +5–+8. У горах може бути −3 вночі. Без опалення в зимові місяці холодно, у квартирі потрібно ходити в одязі та взутті.

Знайти житло з хорошим опаленням, вікнами та стінами не так просто. Через відсутність опалення на стінах утворюється конденсат, що призводить до появи плісняви. Ця проблема є майже в усіх квартирах, в яких немає опалення. Класно, коли у вас хороший орендодавець, і він підтримує помешкання в доброму стані. Бо є власники, яким байдуже на стан житла: «Посипалась стінка? Нічого, буває».

Приклад старого житлового фонду в Лімасолі

Зима у Лімасолі дощовита. Зливи з кінця листопада до середини лютого. Водночас сонячні дні взимку не такі, як в Україні. Якщо раптом немає хмар і вийшло сонце, то дуже тепло. Можна навіть гуляти у футболці. Якщо ж налетіли хмари, то буде прохолодно, стане в пригоді легка дута куртка. Але загалом зиму можна проходити в худі.

Сніг є лише в горах Троодос. Випадає він у грудні, і всі місцеві приїжджають туди пограти в сніжки. Там навіть є маленька лижна траса.

Щодо сміття — я б не сказав, що тут вулиці ним завалені, але контейнери відкриті та стрімко заповнюються. Вивозять сміття двічі на тиждень, тож переважно баки постійно заповнені. Якщо надворі спека, це спричиняє нестерпний сморід.

Також є проблеми з транспортом. Найгірше — великі затори. З часом стає все гірше. Часто буває, що люди їдуть у місто на роботу, а там аварія і затор на 20 кілометрів. І всі запізнюються на дві-три години.

Штрафи, до речі, тут відчутні. Наприклад, якщо проїхати знак «50» зі швидкістю 65 км/год, то штраф становитиме приблизно 45 євро.

Про плани: після отримання паспорта зможу переїхати в будь-яку європейську країну як громадянин ЄС

Наразі я не знаю, чи буду на Кіпрі залишатись до кінця життя. Однак приємним бонусом вважаю можливість отримати паспорт. Після цього в мене вже буде доступ до ринку Євросоюзу. Якщо мені тут перестане подобатись, зможу переїхати в будь-яку європейську країну та працювати там як громадянин ЄС. Якщо зовсім усе набридне, я можу повернутись до Києва.

Якщо говорити про можливості для зростання в нинішній компанії, то вони є. Я не відчуваю для себе жодних обмежень. Тут питання work-life балансу. Потрібне мені це навантаження чи ні? Я ще не вирішив.

Можливо, у майбутньому відкрию власний бізнес. Я знаю людей, які повністю змінювали свою діяльність. Йшли в туристичну сферу, відкривали кафе та ресторани. На Кіпрі це нескладно. Тут країна можливостей, є умови для підприємців, можна спробувати себе реалізувати в будь-чому.

Не пропустіть результати зарплатного опитування — підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось19
До обраногоВ обраному2
LinkedIn



49 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дякую за статтю! Олеже, можеш порадити якусь перевірену агенцію для пошуку житла?
можливо навіть отого рієлтора, який не бере слухавку)
Та і взагалі, чи є сенс бавитись з агенством, якщо знімати на місяць-два? на airbnb ціни щось дуже не радують, особливо як для березня)

Якщо шукати на рік і більше (long term) то краще пробувати писати агентам.
На short term спробувати написати можна, але зазвичай швидше буде через booking/airbnb. Хоча б спочатку. Потім локально знайти щось інше.

Aдекватні агенції (які хоча б відповідають):

www.c21cy.com
www.louisestates.com
www.foxrealty.com.cy
kazo.com.cy

Дякую! а ти казав про спільноту, даси контакт? може група в telegram? буде круто поспілкуватись наживо

Дякую за статтю! Невелике питання, чи розмовляють англійською діти? Їх виховують грецькою й потім вони вчать англійську в школі, або вони білінгви з дитинства?
Питаю тому, що ми жили якийсь час в Англії, тому наші діти розмовляють англійською, і якщо колись поїдемо, то цікаво чи зможуть знайти друзів без вивчення грецької.
Дякую!

Діти підхоплюють англійську швидше за дорослих. Це ходова мова у всіх, хто переїхав. Діти емігрантів зі східної Європи, які народилися тут, між собою говорять на дикій суміші англійської грецької та російської.

Усі державні школи — грецькі. Приватні — англійські та російські.

Так, на жаль, україномовних шкіл тут все ще немає. Громада намагалася щось зробити, але поки що глухо

Тобто кіпрські діти в основному говорять тільки грецькою, як і кіпріоти між собою в родинах, так? Дякую.

Кіпріоти (і діти) між собою говорять грецькою мовою. Але англійську знають майже всі.
У багатьох сім’ях є кіпріоти, що народилися тут і не знають грецької — тільки англійську.

На мій погляд діти все одно крутяться у своїх колах та діаспорах. Британці — у своєму колі. Кіпоріоти — у своєму. Люди зі східної Європи — у своєму.

І всі разом перетинаються тільки на спільних інтересах (яхтинг, дайвінг, рибалка, хайкінг, etc) та у сервісі.

Пане авторе, дуже цікава та корисна стаття.
Кілька питань щодо Північного Кіпру:
1. Які тамі ціни на житло?
2. Природа?
3. Взаємодія між Північним Кіпром та Кіпром?
4. Обмеження у пересуванні по Північному Кіпру?

Буду вдячний за ваші коментарі.

Дякую

Північний Кіпр — це окупована територія.
А значить сакції, відсутність іноземних сервісів.

Легально відвідувати північ можна лише прилетівши в аеропорт Ларнакі або Пафосу. Інакше можуть бути проблеми.

Ціни на житло там сильно нижчі, але і якість життя теж.

Природа там гарна. Багато середньовічних замків, яких немає на офіційному Кіпрі. Відпочинок там трохи дешевший.

У них також були суворіші карантинні обмеження. Щоб перетнути лінію розмежування потрібен тест на ковід.

За цінами не підкажу, там зараз бардак і все змінюється.

Після початку коронавірусу в них упав туристичний потік. Наразі їх добиває ще й падіння турецької Ліри. Відключення світла, розруха, проблеми з паливом:

cyprus-mail.com/...​cing-humanitarian-crisis

Дякую за детальну відповідь.
У середньому, яка ціна вживаного авто автомат на острові?
Підкажіть, будь ласка, по вищій освіті на Кіпрі? Доступно, дорого? Знаю там є кілька серйозних університетів.

Щось у нормальному робочому стані від 3 тисяч

www.bazaraki.com/...​g=cheapest&price_min=3000

не знаю откуда про «приём к врачу за месяц» — всегда решалось термином «на следующий день». Не Германия же )

наша двокімнатна квартира тут називається one-bedroom. У ній є загальний зал/кухня, плюс спальня.

Это наша однокомнатная квартира. В двухкомнатной есть отдельная кухня и две комнаты))

Спать до 12.00, выходить в колготах и с зонтиком на обед, работать целый день под кондиционером и ужинать на улице только в 21.00 нет уж спасибо. Вы лучше людям совет дайте, чтобы они приехали на недельку пожили и поняли!

Це дуже хороша порада. Без жартів. І тільки якщо все подобається можна думати про переїзд

Спасибо за поддержку. На самом деле я был там в Июле и это сущий ад без автомобиля. Если говорить о пешей доступность, то это просто невозможно утром и в общем, ведь иногда хочется по человечески выйти покушать!

Я была в Ларнаке без авто и это ад в квадрате — на 1 день машину никто не дает, а общественный транспорт по нужному маршруту пару раз в день ездит :(

Підтримую — причому для будь-якої довільної країни, а якщо дозволяють ресурси — навіть пожити тижні 3-4.

дякую за статтю

Медицина ужас, общественный транспорт тоже, воняет, пробки, нет отопления — я ничего не забыла? Зачем мириться с таким 7 лет чисто ради паспорта ЕС?

Стаття про те, до чого потрібно бути готовим при релокації. Aвто та гарне розташування житла частково вирішує всі ці питання.

Море, солнце, горы, еда хорошая, минимум стресса никто никуда не спешит. Есть свои плюсы, но наверное ближе к 50.

Море и отсутствие стресса есть и в других странах. А те минусы выше это не моё мнение, а именно ТСа.

В других странах будут свои минусы.

от правда, говорят что Кипр начинают понимать только те кому за 40. в 20е переезжать категорически противопоказано, в 30е — только если собираешься там детей;

Та там робити нічого ж, срака-дупа повна. Хіба шо молодим у Айя-Напі на дискотеках до ранку висіти, як грошей на Ібіцу нема.

Ну пару лет пожить норм. Я например там плотно занимался дайвингом, не египет конечно, но каждые выходные погружаться вполне себе плюс ) Всякий вотерспорт, которым обычно занимаешься только в отпуске туда же. плавание хоть каждый день. Много русскоязычников — всегда можно найти компанию на какоенибудь приключение.
Свободного времени тоже достаточно много, если сравнивать с Киевом (не тратишь время на дорогу туда сюда).
Наверняка, континент / малайзия веселее, но вот у меня такой опыт. потом конеш понял что тупиково и интересной работы нет вокруг.

Пробовала нырять на Зенобию — ну такое, на один раз. Ещё и вода тогда была 16 градусов xD

16 то холодно, разве шо в сухаре. Внутрь наверняка не заплывали? там самое интересное

Заплывали, по не на долго, на ковры разве попялилась))

Угу)
Посещал Кипр, лол и кек)

только те кому за 40. в 20е переезжать категорически противопоказано

в принципе по отхывах и наблюдению знакомых там постоянно проживающих я таких противо показаний по возрасту не наблюдаю из того что вижу я снег даже есть горы есть вода для плавания и для ныряния всякого сорта есть туса тоже есть в общем для 20-летних должна быть какая-то специальная специфика чтобы им не подходило

море )

Мне там море не понравилось 🙄

та то в лимассоле ) надо на восток ехать — там хорошее

Хорошее на Мальдивах, в Малайзии, Филиппинах. Галя балувана)

согласен. Но там весьма неудобно с точки зрения благ цивилизации. Кипр всё таки более подходит для жизни. Ни рыба ни мясо )

Пенанг — шикарное место для жизни и море там хорошее.

Ну я опять же, не про зимовки и не про «пожить год у моря» а про настоящую релокацию — с бюрократией, гражданством и детями в школах — это совсем другая история

а, хотя там тоже бриты потоптались — должно быть норм. Единственный минус — оч далеко от родины и всего остального

Да, это именно культурная Азия с небоскрёбами, местными, которые не смотрят на тебя как на белый мешок с деньгами, вкусной едой и пляжами с тёплой лазурной водой.

а как там с уровнем преступности? и тайское гражданство мало что дает.

Но это не Тай))) Была в Малайзии 2 раза — никакой преступности не заметила (хотя она в любой стране есть), ни разу у меня не было чувства, что надо прятать телефон, фотик и кошелек. Местные очень добродушные, встречала много белых, которые релоцировались туда из Австралии.

не на восток а на юго восток там израиль там всё хорошее ))

или очень дорого или тель-авив.

Підписатись на коментарі