До $5000 бонусу за ініціативність. Український розробник — про роботу в TikTok у Сингапурі

Роман Городяненко — Front-end розробник у TikTok, який переїхав до Сингапуру цього року. В інтерв’ю Рома розповів про п’ять етапів співбесід у компанії та особливості релокації. А також про роботу: чому в тутешніх командах є і ментор, і тімлід, як працює система підвищень і чому потрібно писати свої цілі на два місяці.

Про те, як я «вляпався» в IT

Дізнаватися про ІТ та захоплюватися технологіями я почав ще у 7–8 класі, коли вчився у Дніпровському ліцеї інформаційних технологій. Згодом на цій же хвилі вступив до КПІ на факультет інформатики та обчислювальної техніки. Вже там зрозумів, що мене цікавлять інтерфейси та їх побудова. Я чув безліч історій і бачив безліч кейсів, коли через складну взаємодію губиться вся фішка продукту і люди від нього відмовляються. Тож хотів працювати над швидкими, простими й корисними рішеннями.

Відповідно став вивчати мови програмування: моя основна, звісно, — JavaScript. Також активно використовую TypeScript і Deno. Додатково трохи знаю Java. Давненько пробував Go і Rust, але не більше, ніж просто за туторіалом щось написати й подивитись на роботи інших.

Вчився за принципом «інтернет і я, я і інтернет»: спеціалізованих курсів не проходив, але працював із великим обсягом інформації на ресурсах для вивчення мов, намагаючись «пиляти» щось своє.

Щодо вишу, то там, безперечно, дали фундамент: базові знання алгоритмів, структур даних тощо, які допомагають зрозуміти, що і як саме працює. Але ці знання не часто вдається прямо застосувати у сучасному світі.

З таким підходом за два курси я встиг трохи розчаруватися, і з третього, перевівшись на заочне навчання, пішов за реальним досвідом на роботу.

Про перший справжній досвід і розвиток кар’єри

На першу свою роботу я влаштувався шість років тому. Вже навіть не пригадаю назви компанії, але суть полягала в розробці спеціальної системи, бази даних для агрохолдингів. Я тоді не надто глибоко занурювався у те, навіщо це, просто дивився, як все працює і що взагалі відбувається «у цьому вашому IT».

Пам’ятаю, офіс компанії — це був мало не підвал, де стояв стіл, стілець, комп’ютер і все.

Я там багато чого навчився завдяки тому, що можна було прямо спілкуватися та ставити питання іншим розробникам, але досить швидко пішов. У них була дивна система відстежування ефективності й виплати заробітної плати: я не відразу зрозумів, що щось не так, адже все було для мене в новинку.

Там не було Jira або чогось схожого, а лише гуглдок, де треба було записувати, що ти зробив і скільки часу це зайняло. І коли настав час виплачувати зарплату, а це сталося аж за кілька місяців, у компанії відкрили цей гуглдок і щодо кожного пункту почали допитуватись: «Дивись, оцю задачу можна було зробити за менший відрізок часу?». Я відповідав, що, мабуть, так.

А мені й кажуть: «Ну добре, значить за неї можна порахувати меншу кількість витраченого часу». І потім все сумувалося і, власне, виходила заробітна плата.

Наступна робота була в невеликому стартапі Gardenize на 5–6 людей, де хлопці «пиляли» на React Native, що тоді викликало реакцію «вау, круто, нове!». І хоча сама технологія мені подобалася, у нас постійно виникали проблеми із запуском: постійно з’являлися нові вимоги до продукту й реліз відкладали. Це тривало рік і абсолютно вбило бажання щось робити.

Звідти пішов у Poster — це відома POS-система автоматизації та складського обліку для закладів харчування. Мені подобалося там те, що там одразу видно результат роботи: все швидко потрапляло у продакшн і отримувало відгук користувачів.

І після цього я перейшов працювати у «ПриватБанк», де пробув майже два роки — найдовше на одному місці — і справді отримав дуже багато. Саме там з мідла я зріс у сеньйори. Що можу сказати про роботу в банку? Це була сильна команда з тімлідом, який добре розумів, як керувати процесами. Там я здобув досвід тісної взаємодії з іншими командами, які далекі від вебу і працюють з іншими платформами.

Одна з цікавинок, які ми там робили, — протокол, за допомогою якого можна створювати прості форми для чату з користувачем абсолютно без коду, у конструкторі, умовно Drag & Drop. Мета — щоб прямо у чаті застосунку можна було вирішити більшу частину питань. Потрібно надіслати документи? Ось форма.

Я пропрацював там два роки і, зрештою, пішов. «Приват» — держструктура. Там немає великих інвесторів, зацікавлених у постійному покращенні продукту, які б втрачали кошти від недостатньої ефективності процесів і були б готові вкладатися у розвиток.

Тож, хоч там і була сильна команда, людям бракувало мотивації робити щось краще. Поширений принцип: якщо працює, не чіпай. За ініціативу особливо не винагороджували, але, звісно, в жодному разі не карали. Отже, це просто махіна, яка плавно і потроху їде в певному напрямку. Є люди, які бачать у цьому стабільність, але я хотів чогось цікавішого в оточенні ідейних колег.

Після цього перейшов в Yalantis, де ми працювали на аутстафі з клієнтом із США. Там опанував TypeScript, здобув досвід проведення курсів з React і, що найголовніше, класно попрактикувався в англійській мові.

Пішов з компанії, бо побачив більше перспектив у Snapchat — робота тут стала для мене перехідним етапом від українського IT до міжнародних великих компаній, як TikTok.

Часи «Привату», коли йшов в Yalantis. Весла — відсилка до «галери», а словник — до любові навмисне перекручувати слова, коли їх пишу

Про розсилання резюме «заради розваги» та 5-етапну співбесіду в TikTok

Потрапити в ТікТок було максимально просто. Я люблю час від часу розкидати резюме у різні великі компанії. Навіть не з метою потрапити на роботу, а радше щоб поспілкуватися з людьми, подивитися, як у них все працює, що запитують на співбесідах. Відповідно, знайти прогалини у власних знаннях і загалом тримати себе у формі.

Так, я колись інтерв’ювався у Glovo, Reddit, Grammarly, надсилав резюме в Uber. І потрапив у Snapchat. Цим же шляхом дістався до сайту careers.tiktok.com і знайшов у них вакансію. Локацію особливо не обирав — скролив усе, що стосується фронтенду. Помітив позицію Software Engineer, яка ніби підходила за навичками, ще й у прикольному місті — Сингапур.

Скинув резюме, у компанії відгукнулися, запросили поспілкуватись. Кілька етапів — і я отримав офер. Мовляв, є бажання — приїзди. І бажання у мене було.

Самі співбесіди проходили класично, як у великих компаніях. Спочатку два технічних етапи з типовими алгоритмічними задачами. Таких багато на LeetCode, HackerRank.

Опісля два етапи випробувань, які безпосередньо стосувалися фронтенду і React. Завдання — реалізувати простий застосунок та бібліотеку в live-режимі, спілкуючись з інтерв’юером і запитуючи про щось. На таких співбесідах важливо не просто розв’язати задачу, а показати хід думок, що саме робиш, щоб досягти результату. Часто буває, що кандидату не дають 100% вступної інформації, тож все потрібно з’ясовувати у процесі.

Завершальним було інтерв’ю з HR. На ньому питали, як більше подобається працювати — в команді чи самому. Якщо в команді, то з якою кількістю людей. Чи був досвід наставництва і чи хотілось би спробувати. Загальні речі, які стосуються радше soft skills і подальшого бачення себе в компанії. Схожих співбесід в Україні мені траплялось мало, у нас це більше про «який у вас досвід, покажіть знання із суто теоретичних питань (грубо кажучи, питають по документації JavaScript чи React).

Всі співбесіди, зрозуміло, англійською. У мене рівень Upper-Intermediate, якого вистачило для успішного проходження всіх етапів.

До речі, сьогодні у сингапурський офіс активно набирають людей: відкрито більше ніж 600 вакансій. Вони різні: від спеціалістів у відділ маркетингу або фінансів до інженерів в BigData, ML або AR.

І, звісно, розглядаючи компанію для роботи і релокації, треба розуміти, що не скрізь є відділи розробки. Оскільки TikTok — усе ж китайська компанія, то й основна розробка дислокується там, особливо в Пекіні. Головні локації для R&D поза Пекіном — Долина, Сингапур, Шанхай. Але глобальні офіси з різними спеціалістами є по всьому світу — від Канади та Британії з США до Таїланду, Малайзії або Японії.

У вежі праворуч розташований офіс TikTok

Про офер, візу та соцгарантії: з чим допомагає компанія, а чим доводиться займатися самому

Якщо говорити про релокацію, то все відбувалося швидко. Офер я отримав наприкінці листопада минулого року, а вже у січні прилетів до Сингапура. Віза — Employment Pass, яку видають на два роки з можливістю продовження. Її оформленням повністю займається компанія, а одна з ключових вимог з боку Сингапуру — зарплата не менше як 2600 доларів.

Нюанс — ця віза прив’язана до роботодавця. Тобто якщо захочете піти з компанії чи вас звільнять, доведеться повернутися додому або ж швидко отримувати її в іншого місцевого роботодавця.

Крім того, якщо спеціаліст заробляє більше як 120 тисяч на рік, він може отримати Personalised Employment Pass. Це схожа віза, але вищого рівня. Вона додає кілька фішок: якщо звільняєтесь, ще мінімум пів року можете перебувати у країні, а на місце релокації перевезти із собою не лише дружину/чоловіка та дітей, а й батьків тощо.

Житлом компанія не займається. Обираєте його самостійно. Ціни на оренду в Сингапурі, звісно, чималі, але я цю проблему для себе вирішив просто: винаймаю не цілу квартиру, а кімнату. Живу разом із хлопцями зі своєї команди: вони з Тайваню, Кореї, Гонконгу.

Зрозуміло, компанія забезпечує повне медичне страхування. У нього входить медичний чек-ап раз на рік. Лікарняні — офіційно до 14 днів із довідкою від лікаря, але я ще їх не брав.

Щодо відпустки, то офіційно є 18 днів + різноманітні вихідні, здебільшого пов’язані з місцевими святами. Додаткові відпустки дають в особливих випадках: одруження, смерть близької людини тощо.

Заробітна плата залежить від локації. Якщо порівняти сингапурські зарплати у Google і TikTok із зарплатами з Долини, вони будуть нижчими. Але в межах країни ми не надто відстаємо від гігантів за рівнем оплати, якщо відстаємо взагалі.

Звичайно, є річні бонуси, розмір яких залежить від продуктивності. Можуть бути й піврічні.

Щодо акцій компанії, то їх у вигляді бонусів не видають, але є звичайний вестинг на чотири роки.

Фото з тимбілдингу у TikTok: з командою катались на велосипедах по одному з островів

Про підвищення та винагороди за ініціативність

У TikTok є прикольна фішка: кожному співробітнику виділяють 2,5–3 тисячі доларів на рік на особистий розвиток. Не лише за спеціальністю, це і спорт, різноманітні курси, вивчення мов... Перелік витрат чіткий, але довгий. Можна навіть з цих грошей робити пенсійні внески у своїй країні.

З підвищеннями все прозоро. У компанії є внутрішні рівні та чіткі вимоги, як досягнути того чи іншого рівня: чим займатися, які мають бути результати. Перегляд рівнів відбувається раз на пів року. До досягнень фахівця додають фідбеки п’яти людей, з якими він найтісніше працював. А ще треба написати відгук на себе, де описати, що виконали/не виконали з певних задач.

Після підвищення рівня можуть бути різні варіанти розвитку подій, залежно від того, чого хоче людина. Наприклад, якщо прагнете розвиватись як менеджер, можете спочатку піти у ментори, стати тімлідом і далі зростати в цьому. Якщо менеджерська робота не цікавить — йти суто в розробку, поглиблювати знання у конкретних технічних напрямах і бути тією людиною, до якої йдуть із найскладнішими кейсами.

І, звісно ж, разом з тим збільшується грошова компенсація. Відсотків я не назву, бо суми переглядають індивідуально. Звичайно, є певні «від» і «до», втім вони варіюються. Крім того, людина будь-якого рівня може прийти і сказати: у мене є офер в іншу компанію з вищими цифрами. І щоб втримати фахівця, йому можуть підвищити зарплату.

На скільки саме — питання відкрите. Для цього потрібно знати зарплатні межі за рівнями, а у мене цієї інформації немає.

Є ще винагороди за ініціативність. Не просто за активність «а давайте», а за круті, аргументовані пропозиції. Тут це підтримують на 100%. Сума винагороди індивідуальна, але може доходити до $5000.

Кухня в офісі TikTok

Про менеджмент та ефективність: як її відстежують і на що це впливає

Крім класичних дедлайнів, у компанії є специфічна форма відстежування ефективності спеціаліста: анкета, в яку треба записати свої цілі на наступні два місяці. Вони можуть стосуватися не тільки технічних речей у поточних завданнях: можна визначити як ціль спробувати себе у чомусь новому, вивчити нову мову/технологію тощо. По закінченню цих двох місяців варто позначити, що вдалося, а що ні, на скільки відсотків тощо.

Ці анкети потім враховують під час рев’ю: наскільки плани відповідали результатам, в яких напрямах людина розвивалася і чого досягнула за пів року чи рік. Від цього залежать вищезгадані річні чи піврічні бонуси.

Годинами роботи ефективність ніхто не рахує. Ба більше, ніхто не контролює, що ви робите у цю конкретну хвилину: працюєте чи ні. Більшість процесів на особистій відповідальності фахівця. Є люди, які справляються із завданнями за 5–6 годин, усе встигають. Я теж серед них.

Щодо менеджменту, то в команди є ментор і тімлід. Це різні люди, їхні обов’язки тут трохи інші, ніж, наприклад, в українських компаніях. Якщо у нас тімлід — це той, хто ухвалює велику кількість технічних рішень і загалом визначає напрямок роботи, то у TikTok цю роль бере на себе сам інженер.

Тут тімліди першочергово групують команду. Також з ними радяться щодо технічних питань. Умовно, є варіант А і варіант Б, як щось реалізовувати. Що буде краще за таких ось умов?

Ментори — більше порадники з організаційних питань у компанії та консультанти щодо процесів у команді, відділі тощо. До них, наприклад, йдуть із питаннями, як відбуваються code review, code deploy, релізи, як часто все тестують тощо.

Якщо говорити про ієрархічний розподіл, то він тут не особливо відчувається. Структура радше горизонтальна.

Факапи трапляються з усіма: щось недостатньо перевірив, помилився, воно потрапило в продакшн і спричинило проблеми. Але у компанії розуміють, що трапитися може що завгодно, і є чіткий процес розв’язання проблеми, під час якого ніхто не буде тебе сварити і тикати пальцем «як так сталося, який жах». Ти аналізуєш помилку і виписуєш, що призвело до того чи іншого рішення, що потрібно зробити наступного разу, щоб такого не сталося. За таке нікого не звільняють, не штрафують. Все вносять у документи, щоб аналогічне не повторювалось. Такий підхід мені імпонує.

Про звільнення не пригадую конкретних випадків. Думаю, це застосовують у разі системного невиконання задач або завдання спеціальної шкоди, однак таких прецедентів не бачив.

Про роль у розробці продукту, класичний робочий день і мінуси праці у TikTok

У TikTok я займаюся найрізноманітнішими інтерфейсами. Серед них внутрішні, для аналітичних систем, і ті, з якими користувачі взаємодіють у браузері: вебверсія TikTok, TikTok Safety Center та інші блоги на окремій платформі. Не впевнений, що можу конкретизувати, бо це вже стосуватиметься певної частини архітектури продукту.

Щодо звичайного робочого дня, то на нього вплинула пандемія. Офісний день раніше був типовий: я вставав о 7-й ранку, займався спортом і починав роботу близько 10-ї. Об 11–12-й у нас зазвичай мітинги, наради й далі робота.

Але в такому режимі я пробув два-три тижні. Не встиг переїхати, як усе закрили через карантинні обмеження й співробітники здебільшого перейшли на віддалену роботу. Тож більшість часу в Сингапурі я працював з дому.

Приємний бонус: у нас тоді з’явилось купа передплат на застосунки для поліпшення ментального здоров’я від компанії, знижки на спортивні заняття онлайн тощо.

А наприкінці травня я приїхав до України. Планував провести тут відпустку, лише кілька тижнів. Та плани змінилися: доки я був удома, Сингапур закрив кордони через підвищення рівня захворюваності. І з візою чи без, а потрапити назад ніяк. Я тільки зараз повернувся в Сингапур, хоча планував це зробити ще в травні.

Через різницю часових поясів змістився час початку роботи. Коли у Сингапурі об 11–12-й відбуваються робочі зустрічі, в Україні це 6–7 ранку. Після цього або йшов далі спати, або одразу працював чи займався чимось іще. Через велику різницю в часі траплялося, що робочий день був «розкиданий»: то потрібно зідзвонитися з кимось із сингапурського офісу, то із США. Якщо йшлося про 5-годинну різницю із Сингапуром, то це було терпимо. З 10-годинною різницею із США було складніше. Якби зустрічі в такому режимі стали постійними, це було б стресово.

Працювати віддалено комфортно. По-перше, мені подобається, що як онлайн, так і офлайн немає суперконтролю. Є певний перелік задач і дедлайн. Ніхто в жодному разі не змушує сидіти з 9-ї до 6-ї, рівно 8 годин і все в такому ж дусі. Працюєте собі у своєму ритмі. Якщо щось потрібно — шукаєте людей, які можуть допомогти. Це дає відчуття, що ви незалежна одиниця. Все, що потрібно — працювати та комунікувати з людьми в процесі роботи.

Та моя віддалена робота через закриття кордонів була винятком з правила. Взагалі ж варіанта працювати дистанційно тут немає, і це вагомий мінус. Принаймні це стосується офісу в Сингапурі. Ну й ще про недоліки: інколи виникає мовний бар’єр. Оскільки TikTok — це дочірня компанія китайської ByteDance, певна документація ведеться китайською мовою. А іноді й зустрічі. Звісно, розуміють китайську не всі. Тому для документації та робочого месенджера у нас є вбудовані перекладачі, а для великих зустрічей часом запрошують синхронних перекладачів, які володіють і китайською, і англійською.

Про загальні враження від Сингапуру, компанію мрії та плани

Релокація в Сингапур — це ніби переїзд на іншу планету, більш технологічно оснащену за звичну нам. Тут майже все відбувається швидко, зручно і в електронному форматі, немає бюрократії. Світлофори підлаштовуються під трафік, вираховуючи кількість людей на переходах і кількість машин на дорозі. Гарне місце для того, хто любить технології. А я їх люблю.








Варто бути готовими до того, що коли місцеві говорять англійською, то не все вдасться зрозуміти через вимову. Але нитку розмови точно не втратите.

І ще щодо клімату: якщо вам погано у спеку, то, мабуть, життя у Сингапурі не для вас. Цілий рік 25–35 градусів за Цельсієм. Завжди. І навіть дощі не рятують.

А от яке з популярних тверджень перебільшене, то це, мабуть, про повсюдне штрафування. Перед тим як сюди приїхати, я начитався статей про страшенні штрафи буквально за все: не там перейшов дорогу, поїв у громадському транспорті. Тож вперше летів із думкою, що доведеться тримати себе у жорстких межах: направо-наліво не глянути.

Однак усе набагато простіше. Я бачив людей, які палять де хочуть, переходять дорогу де хочуть... Але вони це роблять так, щоб нікому не заважати: ніхто не побіжить через проїжджу частину посеред автівок. Про Сингапур я ще розповідав у кількох своїх відео на YouTube — кому цікаво докладніше.

Загалом тут дуже цікаво, але не сказав би, що хочу залишатися у Сингапурі надовго. Просто прагну рухатися далі. Хотів би поїхати у Долину. У TikTok там є офіс, тож, можливо, вдасться релокуватися навіть без зміни компанії. Це мрія ще з дитинства, адже Долина — така собі Мекка для розробників і де, як би меркантильно це не звучало, явно вищі зарплати.

До того ж я прихильник ідеї, що людину визначає суспільство довкола. А там — багато тих, хто постійно створює щось нове, фонтанує ідеями і у кого є чого повчитися. Якщо говорити про компанію мрії, то хотів би попрацювати у Google над вебверсією Google Maps або Google Sheets. Мені цікаво поглянути, як там влаштована архітектура.

👍НравитсяПонравилось15
В избранноеВ избранном1
Подписаться на тему «релокация»
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube


14 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Хочу немного добавить.
Про визы: айтишники на Employment pass должны получать минимум 4500 сгд в месяц, с 40 лет эта сумма удваивается.
EP holder может привезти своих родителей (только своих, не родителей супруги/супруга), только если его зарплата выше 12000 sgd

И как впечатления от текущих ограничений? За фоточку в мордокниге как с тимбилдинга можно и ремня получить ;)

И ремня и штраф и депортацию О_о
Надеюсь, автор нигде публично подобные фото не выставлял, а то тут и настучать легко могут.

До 10000 SGD и лишение рабочей визы

Я как-то отстал от трендов. За что именно ремень там положен?

За эксгибиционизм?

Вот и гугль погода научит как нужно прятать фронтальное место в «анонимизатор»:
imgur.com/Fe7xUJe.png

Публичное место угу....

В Сингапуре с самого начала пандемии одни из самых жестких ограничений: мы всегда в масках, кроме активных занятий спорта и еды, и всегда означает всегда, даже на пляже и у бассейна; встречаться можно группами не более 5 человек (и так уже с апреля 2020, за этот период либо совсем нельзя было ни с кем видеться, или по 2 человека, несколько месяцев можно было по 8 человек, и вот уже давно не более 5 человек).
Это все жестко контролируется, в обществе распространенно и поощряется стукачество, даже есть специальное приложение, где можно пожаловаться на несоблюдение ковидных ограничений. Такие фото грузить в сингапурское информационное пространство нельзя, уже несколько раз были суды за выложенные в Инстаграм фото, на которых есть нарушения. С нарушающими иностранцами не церомонятся, штраф и лишение визы, то есть фактически выгоняют из страны. Плюс штраф работодателю. Поэтому работодатель явно не будет рад такому фото, поэтому и ремня можно получить

И что самое обидное — весь этот бред с ограничениями не имеет абсолютно никакого положительного эффекта. Болезнь никуда не девается. Мало того, в последние несколько месяцев начал наблюдаться всплеск. Интересно, есть ли какие-то аргументы от правительства что ж не так с их планом спасения от «страшного» вируса?

Тоже интересно услышать.
Но я подозреваю тот же самый бред, который мы услышим у нас в стране с началом похолодания и введением очередных лохдаунов — новый штам, нарушения ограничений, блабла.

PS: зато грипп самовыпилился... нету его больше)

Дело в том, что там нарушения ограничений сведены к минимуму. Ну оч больно нарушать...
Уровень вакцинации один из самых высоких в мире (если не самый). Если не ошибаюсь — 84% Ну правда и тестирования там «на каждом шагу». Подозреваю что если бы у нас так тестили — статистика была бы намного «интересней».

Вообще-то эффект был — в какой-то момент прямо совсем мало случаев было и почти все приезжие. Но кроме эффекта на вирус — локдауны, как в Сингапуре, сильно бьют по психике.
Тут люди уже начали на стены лезть и искать любую возможность сбежать из страны.
Так что сейчас отпустили немного и готовы жить как с эпидемией, но это все может оказаться очередными пустыми обещаниями, тогда точно придется или на стены лезть или вещи собирать.

Наприклад, якщо прагнете розвиватись як менеджер, можете спочатку піти у ментори, стати тімлідом і далі зростати в цьому.

Прошел все этапы собеседований в прошлом августе в R&D тиму когда жил еще в Сингапуре. На финальном собеседовании менеджер говорил только на китайском, а девочка девелопер все ему переводила. По-этому, у меня вопрос. Насколько реально стать тимлидом не китайцу?) Знаешь ли ты менеджеров из наших стран там?

Ибо если тот менеджер не говорил на английсокм, то есть сильное подозрение, что все менеджемент митинги тоже на мандарине)

а, уже дочитал до

Тому для документації та робочого месенджера у нас є вбудовані перекладачі, а для великих зустрічей часом запрошують синхронних перекладачів, які володіють і китайською, і англійською

кхе-кхе... Ну хоть переводчиков приглашают :D

Подписаться на комментарии