Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Релокація в Туреччину. Український айтішник — про 4 роки життя в Аланії, приємні ціни та про те, чому ваш телефон імовірно заблокують

Туреччина і досі асоціюється у нас здебільшого з all inclusive та культурним туризмом, але чи комфортно айтішнику там жити та залишатися на зимівлю?

Sales та Support Engineer Валерій Парахненко разом із дружиною Тетяною релокувався до Туреччини 4 роки тому і розповів DOU про підводні камені переїзду: складнощі пошуку житла та «схеми» розводів, блокування телефону після релокації, особливості турецького банкінгу та зручності транспорту. А ще пояснив, чи потрібно вивчати турецьку, аби комфортно жити у країні, як адаптуватись до суміші європейського та східного менталітету і чому до Туреччини варто везти українську каву.

Спершу були стандартні поїздки на all inclusive

Моя історія з Туреччиною почалася ще задовго до того, як я вперше туди поїхав — з дитячого захоплення футболом. У 90—х я купував журнал «Футбол», бачив там звіти про Чемпіонат Туреччини і потроху почав цікавитися, що то за країна така з незвичною сумішшю Європи та Азії.

У 2010 я вперше сюди поїхав на стандартний відпочинок all inclusive. Країна сподобалася мелодійним звучанням мови та тодішнім розвитком у порівнянні з Україною — це був саме розквіт турецької економіки. Тоді ж зародилася мрія почати працювати на фрилансі десь на узбережжі Середземного моря. І Туреччина виглядала досить гарним варіантом для такого релокейту.

Ще одним поштовхом став 2014 рік. Я тоді жив неподалік кордону із Росією і став трохи хвилюватися, що «прилетить» і у нашу Сумську область. На щастя, цього не сталося. Та зернятко думки «Варто б поїхати до Туреччини, навіщо жити в Україні» проросло ще глибше. Але тоді такої можливості не було. На той час у Сумах існувало лише дві-три IT-компанії, а я працював за освітою — системним адміністратором у державній установі, повна назва якої — Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти Управління освіти та науки Сумської обласної державної адміністрації.

Певної миті я вирішив, що офіційна зарплата у 2 тисячі гривень за 1,5 ставки, коли надворі 2015 рік — то вже занадто, доводилося йти у мінус за кредиткою. Тоді я подався на вакансії й отримав офер на посаду Support Engineer від SupportYourApp до Києва. У Сумах мене нічого не тримало, тож я переїхав.

Доки жив там, продовжував більш-менш регулярно їздити до Туреччини на відпочинок та якось вирішив піти на курси турецької мови — хотілося глибше спілкуватися із місцевими. На курсах я познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Тетяною. Вона — вчителька англійської, і під час літніх канікул відвідувала Туреччину більш тривалими заїздами по 2-3 місяці.

Дружина запропонувала: «А може, спробуємо пожити там?» І я такий: «А давай». До того ж для цього були усі передумови: у Туреччині вже були друзі, подобалися мова та культура країни, я знав англійську і трохи турецьку. І у 2018 році, за два місяці після весілля, ми переїхали.

Оформлення візи — найменша із проблем

Я запитав у компанії, чи можу поїхати на пробний період десь зо 2-3 місяці попрацювати з Туреччини віддалено. Мені погодили. Ми приїхали до Аланії, і життя тут нам сподобалося — зокрема, тому що тут дешево та приємний клімат. Згодом я сказав роботодавцю, що хочу переїздити на більший термін — можливо, на рік-два. Дали зелене світло. За рік я прийшов до Spin Technology, де працюю і досі. Це американська компанія із кількома офісами в Україні.

Для переїзду на термін, довший за 3 місяці, потрібна віза — ми зробили звичайну туристичну. Це такий собі короткостроковий ВНЖ, який можна потім продовжувати — ми це успішно робимо вже четвертий рік поспіль. Така схема стандартна, якщо ви працюєте віддалено або на фрилансі й вказуєте це при оформленні — жодних питань до вас, швидше за все, не виникне.

Особливих вимог для візи немає: потрібен нотаріально завірений договір на оренду квартири або ж документи на власне житло і стандартний набір папірців, серед яких прописка, паспорт тощо. Актуальний список необхідного є на сайті міграційної служби Туреччини.

Загалом, отримати візу — найменша з проблем. Туреччина дуже легкий варіант релокейту стосовно туристично-візової бюрократії. До того ж тут досить багато компаній, які займаються візовим посередництвом: допомагають з оформленням і володіють англійською та російською.

А от найбільша проблема — це знайти у Туреччині квартиру за адекватні гроші з нотаріальним договором оренди.

Красива «схема-розводняк», або чому шукати житло у Туреччині треба з обережністю

Орендувати у Туреччині житло з вищевказаними умовами можна, якщо знайти гарного рієлтора. Але із рієлтором нам не пощастило, і ми вперше сильно розчарувалися.

Ми пішли у відповідну агенцію, аби обрати житло. Нас покатали, все показали, знайшли десь у горах і кущах житло з гарним краєвидом на море. Мовляв, ви молоді, у вас ноги здорові, ось вам нібито гарна квартира на 100 квадратних метрів, по дві спальні та вбиральні, ще й за 900 лір (за тодішнім курсом це було близько 6 тисяч гривень). Єдине — до найближчого супермаркету та автобусної зупинки — 1,5 км.

Звичайно, у Києві таких цін немає. Але квартира, як виявилось згодом, була в жахливому стані — там весь час щось горіло, ламалося, відпадало. За три тижні таких відкриттів ми кажемо: «Ні, ми виїжджаємо, тут жити просто неможливо». А нам на це відповідь: «Ну, депозит ми вам не повернемо, гроші за агенцію не повернемо, іншу квартиру шукати не будемо і взагалі чоловіка, який вам показував все, ми не знаємо, він звільнився». Красива така схема-розводняк.

При цьому класична комісія рієлтору складає 100% оплати за оренду за місяць, і це крім депозиту за останній місяць проживання. Так нас і кинули. Тоді ми втратили 1800 турецьких лір (за тодішнім курсом — 12 тисяч гривень).

Тим часом дружина знайшла нам у аланському районі Махмутлар нашу нинішню квартиру: у новобудові, також із видом на море, така собі «1+1» (по-нашому — євро-двушка). Вона коштувала 250 євро на місяць. Зараз таких цін вже немає, але до 400 євро можна знайти щось вельми пристойне, з гарною інфраструктурою — басейном, хамамом (громадські бані — ред.), спортзалом у будинку.






Квартиру Тетяна знайшла через Facebook, в одній із численних груп на кшталт «Українці в Анталії». Зазвичай пропозиції оренди там виставляють рієлтори, але трапляються й оголошення від власників. Нам пощастило, і трапився якраз такий варіант — це, як мінімум, заощадження на комісії. До того ж ми внесли депозит лише за перший місяць, а це величезна рідкість для Туреччини. Власниця нашого помешкання — українка, що теж вельми зручно.

Загалом же оренда житла й власники — це лотерея, кому як пощастить. Неподалік живуть дівчата — програмістка та психологиня, які винаймають квартиру у англійця, що мешкає у Німеччині. То він спілкується з орендаторками і дуже дбає про них: чи все гаразд у вас, чи десь потрібна допомога.

Наш район — це такі собі Бровари. Ніби й окреме поселення, але тут курсують міські автобуси й фактично це є частиною Аланії. Махмутлар популярний серед іноземців, зокрема росіян, але трохи попсовий. Зазвичай дуже багато людей із пострадянського простору винаймають свою першу квартиру саме тут. Аланія загалом дуже російськомовне місто, найпопулярніші мови тут — англійська, російська та фарсі, які на вулицях чутно хіба трохи рідше за турецьку.

Також є класний район Обба — там більшість іноземців складають європейці, зокрема з країн-членів ЄС. Ну, і найгламурніший із районів з іноземцями — Клеопатра, але він влітку дуже переповнений. Загалом у цих районах досить спокійно, але у Махмутларі та Оббі є зони з сирійськими гуртожитками, куди зайвий раз краще не потикатися.

Міська інфраструктура та комфорт: до чого варто готуватися

Комфорт у місті, зокрема пересування — це болюча тема. Спочатку нам все виглядало дикувато: звичних нам Uber, Bolt чи місцевих їхніх аналогів тут немає. Каршерінг, кікшерінг (оренда електросамокатів — ред.) відсутні або ж у кращому разі обмежуються Анталією. Таксі тут дороге. Якщо рахувати київськими мірками, то чотирнадцятикілометровий маршрут із центру на Троєщину тут коштуватиме приблизно 80 турецьких лір. Зараз це десь 220 грн, раніше було 300.

З громадським транспортом теж біда: немає чіткого розкладу автобусів, і відстежити їх додатком на кшталт нашого EasyWay не можна: єдиний аналог такого додатку — Moovit — часто не надає актуальної інформації. Доводиться самотужки у голові будувати алгоритм кожного маршруту, втім інколи на зупинці стирчиш по 20-30 хвилин. На свята ж автобус можна не чекати взагалі. Але є позитивний бонус — у самому автобусі можна розрахуватися безконтактною оплатою, працює ApplePay.

Аби почуватися тут комфортно, варто подбати про індивідуальну мобільність. Можна дешево орендувати автомобіль. Востаннє ми брали автівку за 300 турецьких лір/день (близько 810 грн). Після закінчення туристичного сезону ціни впадуть, і винайняти можна буде за 200 лір/день (540 грн).

А от купити власне авто тут — дуже дорого. Автівка, яка в Україні коштує $12-15 тисяч, тут обійдеться у $25-28 тисяч. Дуже великі податки на придбання. Тож якщо переїжджаєте до Туреччини навіть на 2-3 місяці та хочете мати хоч якусь комфортну мобільність, одразу розраховуйте на оренду авто або ж приїздіть на своїй машині. Турецьке законодавство дозволяє ввезти автомобіль з українськими номерами на два роки.

Якщо у вас є власний автомобіль, то ще до оформлення візи вам потрібно пригнати його сюди власним ходом, зареєструвати, купити страховку, оформити, й два роки машина може безвиїзно тут знаходитись. З позитиву — дороги тут вельми хороші. Загалом, у сенсі транспорту після життя в Києві — тут важкувато. А якщо порівнювати із Сумами — то не гірше.

Працюй на балконі у квітні, казали вони. Буде тепло, казали вони

Щодо клімату, то найкомфортніші місяці — з вересня по травень. У жовтні за вікном +24. Це гарна погода для купання. Зараз якраз серфінг-сезон, який триватиме десь до січня. Взимку температура тримається не нижче 10 градусів, в середньому на позначках +15–17, і починається сезон дощів. Футболка, курточка і легка шапка — це класичний набір для «зимівлі».

А от влітку стає дуже спекотно — градусів 40-45. Кондиціонер працює мінімум 20 годин на добу. Тому на цей період ми намагаємося виїхати до України — все ж із температурою у Києві трохи спокійніше.

Банкінг: доведеться наново звикати до речей, яких в Україні немає вже 15 років

Після Привату та Монобанку користуватися турецькими банками — це прям заморока. Наша людина, розбещена ними, піде до турецького (а насправді, як у моєму випадку, іспанського) банку і зіткнеться із речами, про які ми забули років 15 тому: якісь комісії за обслуговування, сервісні квиточки-талончики, складні схеми тощо.

Я у відділенні просидів хвилин 40, щоб оформити собі рахунок. Потім мені знадобилося, щоб друзі перекинули мені за щось грошей. Аби виконати цю операцію, я мав подзвонити до банку, щоб мені розблокували p2p-перекази й зняли ліміт. Застосунки для банкінгу тут є, і нібито непогані, але їхній функціонал менший.

Щоб приблизно уявити, з чим доведеться мати справу, візьміть будь-який український банк другого чи третього порядку — і це буде турецький банк першого порядку. В Україні класний фінтех, а тут він лише розвивається: наприклад, лише зараз дійшли до банкінгу без відділень, як наші Mono, Sportbank і інші.

Важливий нюанс: щоб комунікувати з місцевими банками, точно потрібно знати англійську — деякі установи без цього можуть навіть відмовити в обслуговуванні.

Необхідний мовний рівень: «турецьку можна не знати»

Один мій друг, який також живе у Махмутларі, наразі проводить експеримент: принципово не розмовляє ані турецькою, ані англійською. Говорить лише російською, і живеться йому так цілком комфортно.

Щодо англійської, то щоб почуватися комфортно у лікарні, банку чи якомусь закладі у Туреччині, вам буде достатньо рівня Intermediate. До того ж того Intermediate, який зазначають у резюме, а не фактичного.

Щодо турецької, то можна її й не знати, особливо у регіонах, сповнених іноземцями. Мої знайомі живуть тут вже сім років, і досі турецькою ані слова. Але для подорожей країною, особливо кудись у глибинки чи до не надто популярних туристичних локацій, мова все ж знадобиться. У загальному 10-30 уроків із репетитором, якийсь базовий самовчитель і перекладач під рукою — цього має бути більш ніж достатньо. Втім, навіть проживаючи в англомовних чи російськомовних регіонах, варто вивчити числівники турецькою — це те, що 100% знадобиться.

Щодо української мови, то її тут також можна почути, але рідше. Зате спілкування нею — чудовий лайфхак, якщо ви не хочете, аби вас зрозуміли. Зокрема росіяни. Коли нас вперше намагалися «нагріти» щодо житла, то рієлторка була росіянкою. Я стою і прямо перед нею кажу дружині: «Мені здається, вона просто рятує своє гузно». І рієлторка ані слова не зрозуміла.

Медицина: деякі родичі їздили сюди на «зубний туризм»

Кожен іноземець, який хоче отримати місцевий ВНЖ, має сплатити страховку. Туристичне медичне страхування — обов’язкове, а вартість розраховується залежно від віку — чим старша людина, тим дорожче. Для молодої людини або середнього віку (30-40 років) це 400-500 лір на рік (1077-1350 грн). Страхування дає доступ до непоганого обслуговування у турецьких лікарнях. От я нещодавно вперше тут звернувся до лікаря — звичайний огляд і прості маніпуляції, вартість — 200 лір (540 грн). Страховка усе покрила.

З Україною порівнювати складно. В Туреччині куди більше стежать за медичною сферою, навіть державна лікарня сама по собі — вельми непогана. Протоколи використовують європейські, у тому числі в стоматології. Антибіотики — лише за рецептом, що дуже грамотно. Непоганий сервіс — якщо тобі знадобиться перекладач російською або англійською, він буде. Ці витрати покриє страховка. З вакцинацією від Covid-19 все теж просто: можна організувати собі щеплення за 4 кліки.

Стоматологія досить бюджетна: десь як в Україні, й навіть трохи дешевша. Дехто з моїх родичів навіть їздив сюди на «зубний туризм». Імплантація у Туреччині у порівнянні з українськими цінниками обійшлася дешевше відсотків на 15-20, але, звичайно, все залежить від конкретної клініки.

Менталітет: якщо ви горобчик-соціофобчик — це не ваша країна

Щодо турків, то вони, безперечно, люди настрою і досить запальні, але при цьому привітні. Та і до іноземців вони все ж терпиміші, ніж до своїх. Люди відкриті до спілкування, на думку українця — інколи навіть занадто. Подекуди можуть його трохи нав’язувати. Зачастив заходити у певний бар чи магазинчик? Готуйся до навали питань, інколи досить особистих. Те, що у нас назвуть «лізти в душу», тут — звичайна розмова.

До того ж під час комунікації варто бути готовим до того, що тверде «ні» або «так» доведеться повторити ще тричі. Тож якщо ви інтровертний інтроверт або ж горобчик- соціофобчик — це точно не ваша країна.

А ще тут є таке явище, як Східний базар — це ніби окремий світ, і тут не варто нічому дивуватись. Покричати щось, потанцювати на вулиці, посигналити клаксонами, дуже активно спробувати щось вам продати — це досить звичні речі. У нашому розумінні поведінка деяких людей може здатися дикунською, але насправді тут досить безпечно. Просто деякі продавці й продавчині приїздять із далеких сіл та гір, інколи вони неписьменні, живуть просто і можуть здатися трохи дивакуватими на думку європейця.

Фото з ринку у Стамбулі

До речі, попри стереотипи, гаманець поглибше можна не ховати. Я навіть у Старбаксі можу спокійно залишити телефон з ноутбуком і піти робити замовлення з впевненістю, що з ними усе буде гаразд.

Але, звісно, будьте готовим, що як на іноземцеві на вас спробують підзаробити. Якщо не знати турецьку мову, то деякі речі можна пропустити повз свою увагу. Якось я привів друзів та родичів до крамниці, де час від часу буваю. А мені продавець і каже: «Тобі який відкат (тобто відсоток подяки за клієнта)? Ти турецькою розмовляєш, тобі який?».

Така от система нетворкінгу і відкатів тут працює дуже гарно. Якщо ти мені когось порадив/привів, я тобі віддячу. Не обов’язково грошима. Щоб по максимуму уникнути підзаробляння на вас грошей, є лайфхак від моєї дружини: постав собі ту суму, яку хочеш витратити, і ані центу більше не витрачай. Зазвичай і справді працює.

Ще можна вмикати режим «братана», це також періодично спрацьовує. До речі, дівчатам така «схема» теж підходить.

Щодо ставлення до українців, то про нас тут знають таке: «Вони відносно бідні, але зазвичай вчать турецьку». Ставляться поважно, зокрема з огляду на політичну ситуацію. Буває, що йду у футболці «Динамо» Київ, і мені кричать прямо на вулиці незнайомці — «брата-а-ан».

Їжа: майже все дешевше, але запасіться львівською кавою

Загалом харчуватися тут дешевше, але є винятки та нюанси. Згадуючи старий мем на DOU, для шанувальників «сиру по 500» — це не та країна. Тут багато своїх місцевих сирів, виробництва яких розкидані по всій країні (крім Аланії), але це не гламурні види.

По поверненні до України витрати з гаманця миттєво зростають. У Туреччині на 1000 грн спокійно можна набрати повний кошик усякої всячини. Але є і те, що коштує дорожче — алкоголь та м’ясо, крім курятини й індички. Остання дешевша й набагато смачніша, ніж в Україні — десь по 105-110 грн за кілограм філе. Також тут куди дорожчі цигарки — я особисто не палю, втім для когось це може бути важливим фактором.

Кілограм червоного м’яса тут коштуватиме близько 300 грн. І зрозуміло, що свинини тут фактично не знайти. Хіба що хамон за 2000/кг, і щедро обклеєний наліпками «Обережно, свинина». Втім, якщо ви фанат дичини, то є можливість купити у місцевих мисливців цілого дикого кабана.

Харчування в кафе та ресторанах — теж дешевше. На умовні 200 грн або 65 лір я тут куплю або дуже велику піцу з колою, або чотири ситні шаурми. Якщо говорити про класичні заклади, то в одному з найдорожчих ресторанів на дві сім’ї ми витратили десь 1500 гривень.

Їжа де-не-де може бути гострою, тож якщо не хочете перчене — одразу попереджайте: «No spicy». Але то більше стосується страв у місцевих, не мережевих ресторанчиках.

У Туреччині розповсюджена практика: якщо у кафе чи ресторані вам запропонували чай, то його можуть подати безкоштовно. Але якщо ви самі його замовите — будете платити

Для тих, хто палить IQOS — він тут під забороною, його перевозять контрабандою. Алкоголь — значно дорожче. Пляшка пива від 40 грн — це щось дуже-дуже бюджетне, класична Corona — 60-70 грн. Горілка — 300 грн за пляшку. Хто хоче у Туреччині розважатись з випивкою, треба зважати, що гулянки тут обійдуться значно дорожче, ніж в Україні.

А ще тут є одна глобальна проблема, що стосується ...кави. Згадайте офіс, де була найгірша кава у вашому житті — це і буде турецька кава. Попри стереотипи, вона тут куди гірша, ніж у нас, і знайти місце із притомним напоєм досить важко. Тож якщо ви Turn Coffee Into Code, то варто знайти десь на маркетплейсах гарний напій і замовляти собі. Або ж запасайтесь кавовими зернами у Львові.

Аналогічно і щодо ковбаси: вона тут відверто кепська. Коли ми прожили тут пів року, я пожартував: «Точку неповернення пройдено, мені почали подобатись турецькі сосиски та ковбаса». Такі вподобання можна вважати знаком цілком успішної адаптації у країні.

Гроші: на 1000 доларів на місяць жити виходить краще, ніж в Україні

З бюджетом у $1000 на місяць сім’ї з двох людей у фінансовому плані тут живеться вільніше, ніж в Україні. Оренда житла — під $300 (близько 8 тисяч грн). На комунальні послуги у середньому йде $100 (2600 грн) на місяць разом з інтернетом. Причому дорожче — влітку, аніж взимку. В Аланії немає класичного опалювального сезону, взимку використовують обігрівачі. Але є сезон «охолоджувальний» — влітку, коли кондиціонер не вимикається.

Ще є платежі за прибудинкову територію (турецькою «aydat»), де розташовуються басейн, сауна, гірки для дітей тощо. За неї платіж — $20-40 на місяць (близько 500-1000 грн). Інколи ця плата входить до загальної суми, інколи — ні.

До речі, централізованого постачання газу немає — його привозять у балонах. Доставка аналогічно з українською доставкою води: дзвониш, і тобі доставляють, все встановлюють і підключають. Ще запитають, як справи, й пригостять цукеркою. Насправді у цьому немає якогось дискомфорту, швидко звикаєш.

Щодо продуктів, то витрачаючи на них трохи більше 1000 грн на тиждень, можна більш- менш нормально закуповуватися, в тому числі брати якісь смаколики й солодощі. Якщо закласти на родину десь 2600 на закупівлі на тиждень — то можна загалом не задумуватись про бюджет і купувати у тому числі імпортні продукти, якесь пиво тощо. Якщо жити геть простенько, то близько 600 грн на тиждень — це будуть якісь базові продукти.

Податки — невеликі. Раз на рік ми маємо сплатити іноземне мито. Воно, що цікаво, залежить від громадянства — кожній країні дають якийсь власний коефіцієнт. Росіянам — трохи дешевше, казахам — трохи дорожче. Ми, українці, десь посередині цього списку. У мене тут є друг із Пітеру — йому податки обійшлися приблизно на 30% дешевше. Також є державне мито — 1200 лір (3200 грн) і мито за місцеву ID-картку, яку вам тут видають — 125 лір (340 грн). Власне, усе.

Інтернет та мобільний зв’язок: за 4 місяці ваш телефон можуть заблокувати, зате тут дешевий Netflix

Інтернет та мобільний зв’язок — куди дорожчий, ніж в Україні. У мене домашній 50 Мбіт/с, плачу приблизно 500 грн на місяць. Щодо якості... коли як, інколи підвисає, а фактична швидкість десь 35 Мбіт/с. Мобільний зв’язок — 130 грн за тариф із 5 ГБ інтернету та 250 хвилинами на розмови. Зате 4G тут справді літає і подекуди відчутно кращий за домашній інтернет.

Важливий момент: після 4 місяців перебування у Туреччині вам, швидше за все, заблокують ввезений телефон. Інколи це трапляється після 6-10 місяців перебування у країні — такий собі турецький рандом. Це роблять, аби приїжджі купували смартфони на місці, а вони тут, звичайно, йдуть із націнкою. Наприклад, iPhone 12 на 128 ГБ на турецькому Amazon ви купите на 10 тисяч гривень дорожче, ніж в українському «Цитрусі».

Можливість розмитнити телефон є — це десь 300 доларів, тобто фактично ціна нового бюджетного смартфона. Їздити до України чи за кордон теж не дуже допоможе. Хіба поїдете, продасте там свій старий телефон і купите новий. Ми з дружиною один раз розмитнили, а потім податки підвищили, і відтепер ми просто обмінюємо телефони в Україні. Як варіант обходу — перепрошивка телефону, але номінально це нелегально та й не факт, що допоможе.

Технології тут загалом дорожчі. За винятком різних стримінгових сервісів — вони тут за дуже доступними цінами. Річ у тім, що Туреччина посідає одне з перших місць у світі за рівнем розповсюдження піратського контенту. І корпорації борються з цим піратством, значно здешевлюючи легальні підписки, паралельно через суди виборюючи блокування усіляких торентів і подібного.

Підписка на Netflix із турецьким обліковим записом коштує близько 130 грн, Spotify — 80 грн, YouTube Premium — 70 грн. Але той же Spotify чи YouTube Premium неможливо оформити без турецької банківської картки. Netflix можна оформити через українську, але доведеться вигадливо потанцювати із бубном.

Поради щодо подорожей: де чайна та гастрономічна столиці Туреччини

Якщо брати не попсові місця, то можу сміливо порадити кілька.

Трабзон — це Чорноморське узбережжя. І ближче до кордону із Грузією є Різе — чайна столиця Туреччини. Самі турки жартома називають це місто «Різе-де-Жанейро» — там зелено, гарно і взимку випадає сніг.

Ескішехір — доволі хіпстерське містечко із 800 тисячами населення, яке колись заснували італійці. Там є власний палац а-ля Діснейленд, багато каналів, трамвайчиків, а ще — кримська діаспора, яка спеціалізується на чебуреках.

Гарно також у Кайсері — там високотехнологічні трамваї, гірськолижний курорт, цікаві спортивні активності і їхня гастрономічна візитівка — пастурма (страва з м’яса — ред.), які варто спробувати.

Газіантеп — гастрономічна столиця Туреччини. Туди варто їхати, аби добряче поїсти й зробити закупи.

Антак’я — незвичайне місце, де збережено багато давньої сирійської культури, знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

І Ізмір — культурна столиця, такий собі «турецький Львів». Люди тут загалом спокійніші, вихованіші, а у самому місті багато пам’яток до розгляду.

Особисті плани та релокація під час пандемії: як кажуть турки, як Бог дасть

Чи варто релокуватися під час пандемії? В принципі, якщо ви вакциновані, то зараз переїздити на релокейт чи на зимівлю — нормально. Перші три місяці до оформлення візи на вас точно не розповсюджуватиметься більшість обмежувальних заходів. Під час локдауну ми навіть ганяли друзів-туристів у справах тоді, коли нам не можна було зайве виходити на вулицю.

Те, що відомо у країні наразі — завдяки рівню вакцинації 60-80% про локдауни не чутно. В принципі, навіть під час локдауну я особливого дискомфорту не відчував. Працюють служби доставки, магазини, у нашому комплексі спортзал також відкритий.

Наші плани щодо подальшого життя у Туреччині можна описати турецьким «Іншалла» — як Бог дасть. Будемо тут, доки все цьому сприяє. Можливо, змінимо місто, аби більше зануритися саме у місцеву культуру. Та це вже наші особисті таргани й забаганки, багато хто приїздить сюди тільки за комфортною зимівлею.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось30
До обраногоВ обраному7
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Хорошая статья, спасибо. Добавлю пару копеек от себя.
Сами в Турции живем уже год. Тоже начинали с Махмутлара, потом перебрались в Анталию. Все таки, Алания, а особенно Махмутлар — это деревня.
С жильем как повезет. У нас все получилось — сразу взяли отличную квартиру 2+1 с шикарным sea view. Разводил реально много, но их легко вычислить.
Счета в местных банках не открывал — Моно отлично работает. Да, оплатить электрику, воду, интернет от Turktelekom можно только местной картой. ОК — не проблема, есть повсюду офисы Akdeniz Elektrik — там можно своей картой оплатить что-угодно без комиссии.
Такси дорого, да. Но автобусы в Анталии ходят как часики, в любой конец города с 1 пересадкой можно доехать. Плюс эти модные трамваи из аэропорта ездят через весь город. Кто с детьми, как мы — есть отличный выбор школ — русско/англо/турецкие. Про украинские школы не слышал, не интересовался этим вопросом. Возможно, и есть где-то в Коньялты. Дети ходят в русско-английскую частную школу — все супер.
Кофе разный бывает, я сам научился его готовить. Опять же, знакомый турок привозит просто отличный кофе из Кони, что в глубине Турции.
В Мигросе (местный аналог Novus)можно купить и итальянский, и бразильский, и кенийский и какой хочешь кофе — все есть.
Сигареты тут дешевле, чем в Украине. Не сильно, но все же. Все айкосы и прочие вейпы запрещены, но достать можно все при желании.
Тут реально много фейков — особенно алкоголь и табак (да, в Турции подделывают сигареты дорогих марок).
С техникой беда — мало и дорого. Все дороже минимум на 20% чем в Украине.Тоже самое с авто — дорого, мало парковок. В Анталии сильно выручают электросамокаты — особенно, если по району нужно быстро прошвырнуться. Еще Turktelekom блочит VPN. Для меня одно время было проблемой, но потом поднял VM-ку с OpenVPN в Германии и вопрос устаканился.

Но в целом, Турция мне куда больше нравиться, чем Украина — открытые и веселые люди, традиционность, характерная для азиатских стран, ислам, очень мало всяких фриков, очень вкусная и разнообразная кухня, safety, отличный климат, всегда свежие фрукты и овощи, дороги, вообще транспорт. А если ты еще и отвязан от офиса — так вообще сказка.

В общем, после года в Турции про Украину практически не вспоминаем.

Добавлю свои 5 коп), у меня кум переехал в Турцию с женой и тремя детьми, по разговору с ним, он доволен как слон, денег хватает, назад возвращаться не хочет.

103 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Живу зараз в Аланії. Ціни на все значно виросли. Конкретно зараз від Київських не відрізняються. Сподіваюсь що це зміниться після закінчення сезону

Ціни на шо? З хїньою усебічною підтримкою кацапні — житло і барахло. Хоча, Вайкікі, кажуть принципово не приймає їхній грьобаний МІР. Увесь імпорт, за рахунок курсу, ще. А так, на базарах в А101, БіМі, Шок майже нічого не змінилося. Ну, у цьому дістрікті, щонайменш. Дещо навіть подешевшало, як та горючка, наприклад.

Читав, наче на турецькому узбережжі Чорного моря (тобто у північній Туреччині) клімат влітку взагалі не спекотний, але чомусь не зустрічав інформації щодо популярності цієї локації серед діджитал номадів. Ніхто з тут присутніх в Самсуні не мешкав влітку? Як там?

Для людини, у якої фіксована зарплата в американських доларах, Туреччина стала ще більш привабливою ;)

«23 листопада турецька ліра продемонструвала рекордне зниження, втративши відразу 15% по відношенню до долара. Після цього американська Apple призупинила продажі своїх пристроїв в Туреччині»

Актуальная статья, мы тоже сейчас в Махмутларе с середины сентября обитаем :)

Могу добавить что курсы на Udemy дешевле получаются если платить в лире: 27.99TL ($2.8 считай) в то время как в Украине когда покупаешь или в Америке то там около $10 за курс . И подписка на Adobe тоже. Полная стоит $52, а если платить в лире то 187.62TL ($18.8). Так что прокачивать скилы и платить за софт здесь выгоднее :)
www.adobe.com/...​lan=individual&filter=all

П.С. Чтобы на Udemy платить в Лире то нужно чтобы первый платеж на аккаунте был совершен в Лире. Там есть мануал по валютам. Кому интересно — погуглите.

Один мій друг, який також живе у Махмутларі, наразі проводить експеримент: принципово не розмовляє ані турецькою, ані англійською. Говорить лише російською

Оце новітній експеримент, ніколи такого не було!

;-)

сьогодні їздили купувати квитки на футбол — він визнав шо експеримент провалився) Точніше «нужен базовый местный язык, чтобы решать вопросы»

Интересно что он самостоятельно и без гугл-транслейта на турецкий смог сделать до этого говоря только по русски?
Снять квартиру через русскоязычного риэлтора, купить симку, ходить по магазинам и ездить в автобусе?

Интересно, что пивная тема почему-то довольно сильно всколыхнула чат :)
Ребята, это так важно для жизни?

Важно установление истины.
А «всколыхнула» — это одна из соседних тем с 11к комментов :)

Важно установление истины.

с этим не поспоришь :)

А «всколыхнула» — это одна из соседних тем с 11к комментов :)

интересно — о чем там?

Спасибо за прекрасную статью и то что делитесь опытом.
Некоторые сравнения с Украиной удивили, кажется как будто вы тут не были уже пару лет и сравниваете по тому «как было раньше».

Например:

А от влітку стає дуже спекотно — градусів 40-45. Кондиціонер працює мінімум 20 годин на добу. Тому на цей період ми намагаємося виїхати до України — все ж із температурою у Києві трохи спокійніше.

Не знаю как в Киеве, но в Харькове последние 2 года летом температура +50-55С.
Я специально сравнивал, ездил в июле и августе в Анталию — там было намного прохладнее и комфортнее чем в Харькове.

Таксі тут дороге. Якщо рахувати київськими мірками, то чотирнадцятикілометровий маршрут із центру на Троєщину тут коштуватиме приблизно 80 турецьких лір. Зараз це десь 220 грн, раніше було 300.

В Харькове такси стоит столько же.

Щодо турецької, то можна її й не знати, особливо у регіонах, сповнених іноземцями. Мої знайомі живуть тут вже сім років, і досі турецькою ані слова.

Не соглашусь. Даже в самых туристических районах почти никто кроме отельного персонала не поймет даже простейших фраз ни на английском ни тем более на русском. Да, чтоб купить что-то в маркете или проехать в автобусе знания языка не нужны. Но любой простейший вопрос даже уровня «до которого часу работает что-то и как туда пройти» — всё, запускаем google translate с английского на турецкий и так общаемся.
Турецкий надо учить обязательно.

Але є і те, що коштує дорожче — алкоголь та м’ясо, крім курятини й індички.

По алкоголю уже почти догнали. Пиво уже стоит одинаково, 10-20 лир в Турции и 25-60 грн в Украине, при том что качество пива «за 1$» в Турции и в Украине сравнивать просто невозможно.
При этом на алкоголь и закуски не будет диких наценок в кафе даже возле моря — ну пару лир накинут, а не в х2-х3 раза как у нас.

Горілка — 300 грн за пляшку.

Как будто у нас можно пить что-то нормальное дешевле.

До речі, централізованого постачання газу немає — його привозять у балонах.

Есть, в современных ситэ, да, редкость относительно, но есть.

качество пива «за 1$» в Турции и в Украине сравнивать просто невозможно

Потому, что в Турции не существует пива за 1 доллар.
То, что за 2 — страх и ужас по сравнению с украинским ассортиментом за 1 (т.е. разные Опилля и Бердичевские и т.д.). Про варвары, ципы и т.д. даже вспоминать не охота.
Может, турецкий 2-долларовый Эфес схож по уровню с Черниговским/Оболонью — не знаю, там от пива одно название.
Особенный шик турецкого пивного рынка (хотя сама страна интересная и колоритная, особенно в курдской части) — два с половиной наименования на всю страну. В обычных продуктовых не продается, иногда в поисках нужно обойти пол-города. В городах повышенной религиозности (типа Урфы) пиво в некоторые дни можно найти только в Хилтоне, естественно — за конские деньги. Эрдингер за несколько недель внезапно удалось найти в одной точке, за 4 доллара — в центре Стамбула. Ошибка выжившего, в общем (как и ассирийские вина в Мардине).
После Турции северный Ирак вообще внезапно оказался алкогольным раем.

не будет диких наценок в кафе

 — по алкоголю верно. Потому, что в кафе нет алкоголя.

Потому, что в Турции не существует пива за 1 доллар.

От 11 лир цены в Мигросе начинаются за масмаркетовский эфес.
Это 1$.
За 2 можно брать амстер-навигатор.
Это ± те же цены что и у нас в массмаркете и да, эфес и амстер намного лучше чем чернигов/оболонь.

по алкоголю верно. Потому, что в кафе нет алкоголя.

Для примера возьмем пляже лары — в 1 метре от главного ресторана у входа, где алкоголя нет — стоит ларек где всё есть и цены лишь чуть выше мигроса, делаешь пару шагов, покупаешь, приносишь себе на стол.

эфес и амстер намного лучше чем чернигов/оболонь.

Я думал, что мы обсуждаем пиво, а не напитки со вкусом пива.
Вопросов больше не имею.

Відразу видно експерта (якого ви цитуєте). Назвав чотири типи сечі і думає, що ви**вся на форумі :)

Условный BrewDog будет стоит тоже примерно одинаково что у нас что у них.

Ну крафтовые IPA будут около 40 TRL (4$) за 0.3L, у нас тоже самое по сути.

но их еще надо найти. в том же Стамбуле найти крафт это что-то типа квеста. даже в кэрфуре огромном — нате, жрите все виды эфеса и еще другие виды, но тоже сделанные на эфесе.

Именно. Причем квест настолько утомляет, что финальное решение — «таки пускай будет Эфес»)) Весьма контрастирует с наличием кебабов в 3 часа ночи даже в локдаун.

Слушате, я не знаю где и как вы ищете алкоголь... В Махмутларе на Барбаросса (центральная улица) алкомаркеты на каждом углу. Даже в самый глухой локдаун я в соседнем квартале в магазинчике, покупал и India Pale Ale, и White IPA. Помимо локальных Efes, Tuborg, Bomonti, etc. Средний ценник $2 по нынешнему курсу.
А в Анталии так вообще — в радиусе квартала минимум 3 маркета и bufe.
Мне тут особенно сейчас нравится Marmara, продают в стеклянных литровых бутылках.

Efes, Tuborg, Bomonti

Ну вот помимо этих трех — надо проводить серьезную поисковую операцию.
ПС, В Махмутларе не был, речь про страну в общем. В BIM и Migros отнюдь не всегда присутствовала даже упомянутая троица.

так это все на одном заводе делается.
если мы говорим о пиве, от которого действительно получаешь удовольствие — то даже в Стамбуле это единичные точки, где есть крафт от 2-3 минифабрик.
есть немного и массовой Бельгии/Германии, но выбора нет даже в специализированных заведениях.
не исключаю, что и ипа и другое, о чем вы упоминаете — это все тоже Эфес.

Що за байки, які 50-55 градусів, може відразу 70?

Пиво в Туреччині сеча, як в магазині, так і в кафе ресторанах, націнка буде велика і чим ближче до моря, тим більша.

Єдине, чому зараз можна радіти в Туреччині це тому, що друг ердоган щораз більше валить ліру і там харчуватися справді дешево

Що за байки, які 50-55 градусів, може відразу 70?

Я проверял пирометром и тепловизором.
Возможно в Киеве не так жарко, но в Харькове 50 — это стандартная температура на уличных градусниках летом.

Климат Харькова
Температура воздуха
Максимальная, °C 39,8 (2010, 1998)

А, возможно, речь про другой Харьков — www.google.com.ua/...​064252!4d43.5964966?hl=ru (за 100 м от Турции, кстати).

ПС. После +45 в летнем Эрбиле украинская жара — баловство.

Пане, ну що ви таке кажете? Які 50 градусів, такі рекорди реєструються в Сахарі, який в жопу Харків. Я розумію, шо там клімат важкий , але ваш тепловізор чи +50 на розігрітому градуснику це якби не те , чому можна довіряти

Когда летом на солнце +55 вы конечно можете себя успокаивать тем что в тени 35. А толку?
Мы же ходим по улицам, а не по площадке метеостанции. На солнце температура ± одинаковая. Дышится в Харькове тяжелее.

Ви хочете сказати що влітку в харкові як в анталії? Думаю що чуть не всі присутні були і тамі там, і знають що це неправда, без жодних термометрів. Воно і зрозуміло — широти геть інші

Нет, по ощущениям в Анталии даже прохладнее, т.к. много тени, фонтанов, даже некоторые остановки с кондиционерами уже. Не такой сухой воздух, в общем комфортнее намного.
А фактическая температура на солнце ± одинаковая, в районе 50С.

А широта — вообще не показатель. Харьков и Львов находятся на одной широте, но погода и то как она ощущается — совершенно разная и не имеют ничего общего, кроме совпадения времён года. Климат кстати меняется и то что было в 90-е уже тоже не имеет ничего общего с нынешней реальностью. Да, по цифрам на градуснике оно «типа» похоже. Но климат разный. И ощущаются эти цифры по разному.

Попсовый пример для иллюстрации: как ощущаются −20С в Карпатах и −20 в Харькове?

Попсовый пример для иллюстрации: как ощущаются —20С в Карпатах и —20 в Харькове?

Хз як воно відчувається, але туреччина влітку — це пательня, що відчувається одразу після виходу з літака. Для ілюстрації — в свій час я їздив з житомира в крим. від спеки ***їв повністю. І це далеко не туреччина. В харкові буде 35, в анталії буде 45. На кіпрі буде мабуть всі 50 :)
Був цього року в Анталії 27-30 жовтня (!), там було +28. Скільки в цей час було в Харкові? І це навіть на аланія, там ще гірше.

Нет, по ощущениям в Анталии даже прохладнее

це просто міф. хто не був в туреччині влітку — поїдьте, все одразу стане зрозуміло.
Доречі, я працював з корінним одеситом (одеситом), що релокейтнувся в чорногорію (всього лише, це далеко не анталія). Так от він говорив, що йому (одеситу!) в чорногорії влітку знаходитись малореально через дику спеку.

Хз як воно відчувається

При −20 в Карпатах комфортно и вообще не холодно. А в Харькове уже при −1 на улице очень холодно и некомфортно.

Був цього року в Анталії 27-30 жовтня (!), там було +28. Скільки в цей час було в Харкові?

Я в это же время был там. И в Алании и в Анталии (ездил). Было комфортно и не жарко.
В Харькове в это время были качели по погоде, со скачками по ±20 градусов за день.
А вообще почти весь октябрь в Алании было не жарко, а под конец октября — даже прохладно.

хто не був в туреччині влітку — поїдьте, все одразу стане зрозуміло.

Я выше писал что был неоднократно и в июле и в августе.

релокейтнувся в чорногорію (всього лише, це далеко не анталія)

Я уже выше писал почему нельзя сравнивать места даже на одной широте.

В харкові буде 35, в анталії буде 45

В тени. И то в Анталии в тени выше 40 было только пару дней в этом году. Обычно те же самые +37-38. А на солнце и там и там будет +50, опять таки уже писал, ходим по кругу.

При —20 в Карпатах комфортно и вообще не холодно

:) :) :)

В Харькове в это время были качели по погоде, со скачками по ±20 градусов за день.

В мене всі ходи записані:
www.timeanddate.com/...​storic?month=10&year=2021
www.timeanddate.com/...​storic?month=10&year=2021

Там є по липню архів — до +43 Анталія, до 32 Харків.

Я выше писал что был неоднократно и в июле и в августе.

і?

В тени. И то в Анталии в тени выше 40 было только пару дней в этом году. Обычно те же самые +37-38. А на солнце и там и там будет +50, опять таки уже писал, ходим по кругу.

Що Ви сперечаєтесь? Зараз в Анталії скльки? От нині. Зранку 18, вдень до 22 градусів.
В Харкові зараз скільки? Зараз +3, вдень до +9.

Цифри порівняйте.

:) :) :)

Да, мне тоже в Карпатах зимой намного больше понравилось чем в Харькове.

Там є по липню архів — до +43 Анталія, до 32 Харків.

Но вы же знаете что для погоды есть термин «ощущается как». +32 в тени в Харькове — это не прохладно и не комфортно, особенно в совершенно не подготовленной для таких высоких температур среде.

Що Ви сперечаєтесь?

Изначально разговор был о том что в Турции летом «ужас как жарко, не то что в Украине». Вот только погода изменилась и летом в Украине теперь тоже очень жарко, только вот окружающая среда к этому совершенно не подготовленна и получается ситуация что чуть-чуть более жаркая летом Турция (да, лишь чуть-чуть более), комфортнее летом и по ощущениям температура воспринимается одинаково, а на солнце (а мы живем не на площадке метеостанции) температура практически одинаковая.

Зараз в Анталії скльки? От нині. Зранку 18, вдень до 22 градусів.
В Харкові зараз скільки? Зараз +3, вдень до +9.

В Харькове ещё хуже — днём может быть +15 на солнце, а ночью −15. Резко континентальный климат, всё менее пригодный для жизни.

Ясно що всі люди сприймають погоду по-різному. Я зустрчав людей що в +36 гуляли по Афінах як туристи, а я б це за великі грош не зміг. Хоча 36+ комфортною температурою не може бути по ідеї.

фактически надо было ходить на уроки физики, там рассказывали как меряется температура и почему именно так :)

чем-то напоминает айтишный подход «не знаю что за баги — на моей стороне всё работает» :)

именно, есть стандарты , столетиями используемые по всему миру. Но есть особое мнение, которое почему то кому то жолжно быть интересно.

Оно для тех, кто собирается переезжать. Реальность, а не абстрактные цифры. Ниже человек который живет в Турции, подтвердил что я прав.

оке, сотни тысяч людей(или миллионы), которые работают в метеорологии, начиная от тех, кто меряет показания температуры/влажности и тд и отсылает их в центр(дада, таких просто валом в украинах, индиях и прочих сомали), продолжая учеными, которые на этой базе делают мат модели прогнозирования климата и заканчивая бизнесом, который пилит приложения про погоду — тупые дебилы. А ты — прав. Ок, буду знать.

Нет конечно. Я несколько раз объяснил о чем я говорю и с примерами, постарался максимально наглядно вроде. Это примерно тоже самое как сравнивать индекс потребительских цен и инфляцию и спорить о определении состава потребительской корзины.

Я несколько раз объяснил о чем я говорю и с примерами, постарался максимально наглядно вроде.

Ну да, мерять температуру под прямым солнечным светом. Все ж остальные почему то до такого не догадались. Или догадались и решили всех обмануть.

Та навіть сонце там інакше. В 12 годині на пляжі в туреччині лишаються божевільні, навіть під навіісом. В харкові я думаю це взагалі не проблема.

ну я ж говорю: все вокруг дебилы и не замечают очевидного, ты прав.

тмпр в тіні також там інакша, Ви можете легко це загуглити

да неужели, в регионе на 2к км южнее харькова, внезапно теплей чем в харькове. Какая неожиданность:)))

да неужели, в регионе на 2к км южнее харькова, внезапно теплей чем в харькове. Какая неожиданность:)))

Ви просто попиздіти чи з якоюсь метою говорите? Бо перше то без мене :)

с целью наглядно показать(в тоим числе и вам самому) примитивность ваших рассуждений.

По алкоголю уже почти догнали. Пиво уже стоит одинаково, 10-20 лир в Турции и 25-60 грн в Украине, при том что качество пива «за 1$» в Турции и в Украине сравнивать просто невозможно.

так оно одинаковое, вы с закрытыми глазами попробуйте отличить Черниговское от Эфеса.
но — в Украине есть выбор всего, чего можно. от крафта до Бельгии. от местного крафта до минипроизводителей (типа Умани). в турции просто какая-то дичь — на полке вроде 20 видов, но все с одного завода и ± на вкус одинаковое.
про то, чтобы зайти в магазин и купить там траппистов — в принципе речь не идет.

вы с закрытыми глазами попробуйте отличить Черниговское от Эфеса.

отличу конечно

в Украине есть выбор всего, чего можно. от крафта до Бельгии. от местного крафта до минипроизводителей (типа Умани). в турции просто какая-то дичь

я про это даже не спорю — так и есть. Речь же шла про уровень цен, а не про выбор. Разумеется выбор в Украине просто несравним.

Согласен с каждым пунктом. 2 года живу в Анталии, район Лиман (Коньяалты). Живу в доме которому 5 лет, он с газом, у нас батареи и котел для индивидуального отопления. Захотел — включил, как говорится. Я бы не рассматривал квартиры без газа в принципе.

Цікаво досить, про жити в Туреччині — точно би не хотів, але ось на кілька місяців потусити коли в нас вже холодно, а там добре — варіант. І це якраз десь зараз, жовтень-грудень, бо з січня там дощі і унило (може навіть краще наш холод, принаймні не так гидотно).

Щодо Ізміру тільки не зрозумів — були там, максимально униле місто, брудне, нецікаве. Поруч Кушадеси, нижче Дідім, далі Акьяка і не доїзали до Мармарісу, всі ці міста в рази цікавіші.

о, Azura Residence на фото попала, в якій жив більше місяця, чудесний комплекс, якби не контингент)

Хорошая статья, мне очень понравилась.

Если у героя статьи есть желание, то можем встретиться. Я сам недавно в Махмутлар приехал на несколько месяцев :)

так, можна. В мене якраз 14 днів після вакцини пройшло)

Отлично. Как можно с тобой связаться? Может через Инстаграм?

Про налоги. Вы не написали сколько стоит Iноземне мито.

1200 лір на людину при оформленні ВНП

Из гатрономических мест не упомянули Эдирне — с их уникальным Edirne Cigeri.

А вообще, всё ± то же самое есть и в Болгарии, только без этих песен на арабском из «систем гражданского оповещения» каждые несколько часов. Разве что, медицина хуже.

Edirne Cigeri

тушить пожар после стручков чили жирным йогуртом — это очень на любителя

Нет там пожара. Во первых, перец карамелизирован и острота приемлемая, а во-вторых, подаётся в отдельной тарелке. А айрян вовсе не такой уж и жирный. Он больше на молоко похож, нежели на сметану, по консистенции. В любом случае, можно запивать чаем, если на лактозу аллергия — так как тоже подаётся в отдельной таре.
Вот как примерно это выглядит: i4.hurimg.com/...​062b218c773199cd51d3e.jpg .
Если подают не так — то это не местный рецепт, либо ресторан «широкого профиля» — где так маскируют несоответствие оригинальному вкусу.
Там, где подают это блюдо — меню нет, просто можно показать на пальцах, сколько тебе порций печени. Единственно, могут спросить — «чай или айрян». Нарезка, хлеб («крафтовый»), приправы, айрян — это идёт в дополнение. Рецепт самого блюда передаётся из поколения в поколение. И обслуживает либо сам владелец, либо его внук, пока их сын/отец/дядя стоит у огня.
Попробовав раз, вкус этого изумительного блюда еще несколько месяцев будет свежо вспоминаться.

перец карамелизирован

там нечему карамелизироваться :-)
это просто высушенный перец чили, дополнительно обжаренный в масле перед подачей для хруста
поэтому оригинальное блюдо острое (к нему подают много перцев), а если есть одну печень — то это будет уже не то блюдо
и

чай или айрян

это уже замена оригинальному рецепту (тем более если магазинный айрян в бутылке газированный), в котором специально подают густой местный йогурт (его не пьют из бутылки, его режут на тарелке — такой он густой) именно для нейтрализации чили

Не знаю, там, где я был, был обычный айрян, не газированный, хотя да — магазинный, в запечатанном стакане. Но в любом случае — в том месте это блюдо было превосходнейшее.

а если есть одну печень — то это будет уже не то блюдо

Да, но степень остроты можно регулировать самому — из-за такой подачи.

В Болгарии сыры хуже в разы, как по мне. Слишком много «сырных продуктов» можно встретить. И ассортимент меньше. А сливочное масло в Болгарии так и не удалось найти с нормальным сладкосливочным вкусом, у любого (а перепробовали все, вплоть до самых дорогих и импортных) был незабвенный вкус маргарина «Рама». Правда, дело было в 2015, может что-то поменялось... Ну и погода все же прохладнее, мы в октябре уезжали уже трусясь от холода, а в Алании до конца ноября стояла жара и купальный сезон.

хм, в софии в 2018 выбор импортных сыров был в разы лучше чем в харькове.

Я сравниваю с Турцией, ну вот именно, что импортных, я имела в виду скорее качество локальных.

в украине локальных сыров нет вообще в магазинах. Только «сырные продукты»

Так мы ж про Турцию и Болгарию. Про Украину и речи нет в этом контексте :) Там есть крафтовые фермерские сыры в мелких лавках, но за такие деньги... лучше уж в Турции в 5 раз дешевле.

ага, чот я контекст потерял :)

Собираемся уезжать в Анталию. Спасибо за статью!

Ідеальна стаття про життя в країні, дякую :-)

Добавлю свои 5 коп), у меня кум переехал в Турцию с женой и тремя детьми, по разговору с ним, он доволен как слон, денег хватает, назад возвращаться не хочет.

Хорошая статья, спасибо. Добавлю пару копеек от себя.
Сами в Турции живем уже год. Тоже начинали с Махмутлара, потом перебрались в Анталию. Все таки, Алания, а особенно Махмутлар — это деревня.
С жильем как повезет. У нас все получилось — сразу взяли отличную квартиру 2+1 с шикарным sea view. Разводил реально много, но их легко вычислить.
Счета в местных банках не открывал — Моно отлично работает. Да, оплатить электрику, воду, интернет от Turktelekom можно только местной картой. ОК — не проблема, есть повсюду офисы Akdeniz Elektrik — там можно своей картой оплатить что-угодно без комиссии.
Такси дорого, да. Но автобусы в Анталии ходят как часики, в любой конец города с 1 пересадкой можно доехать. Плюс эти модные трамваи из аэропорта ездят через весь город. Кто с детьми, как мы — есть отличный выбор школ — русско/англо/турецкие. Про украинские школы не слышал, не интересовался этим вопросом. Возможно, и есть где-то в Коньялты. Дети ходят в русско-английскую частную школу — все супер.
Кофе разный бывает, я сам научился его готовить. Опять же, знакомый турок привозит просто отличный кофе из Кони, что в глубине Турции.
В Мигросе (местный аналог Novus)можно купить и итальянский, и бразильский, и кенийский и какой хочешь кофе — все есть.
Сигареты тут дешевле, чем в Украине. Не сильно, но все же. Все айкосы и прочие вейпы запрещены, но достать можно все при желании.
Тут реально много фейков — особенно алкоголь и табак (да, в Турции подделывают сигареты дорогих марок).
С техникой беда — мало и дорого. Все дороже минимум на 20% чем в Украине.Тоже самое с авто — дорого, мало парковок. В Анталии сильно выручают электросамокаты — особенно, если по району нужно быстро прошвырнуться. Еще Turktelekom блочит VPN. Для меня одно время было проблемой, но потом поднял VM-ку с OpenVPN в Германии и вопрос устаканился.

Но в целом, Турция мне куда больше нравиться, чем Украина — открытые и веселые люди, традиционность, характерная для азиатских стран, ислам, очень мало всяких фриков, очень вкусная и разнообразная кухня, safety, отличный климат, всегда свежие фрукты и овощи, дороги, вообще транспорт. А если ты еще и отвязан от офиса — так вообще сказка.

В общем, после года в Турции про Украину практически не вспоминаем.

Счета в местных банках не открывал — Моно отлично работает. Да, оплатить электрику, воду, интернет от Turktelekom можно только местной картой. ОК — не проблема, есть повсюду офисы Akdeniz Elektrik — там можно своей картой оплатить что-угодно без комиссии.

Ух ти! Жити в чужій країні з одним банком, і тим віртуальним. Он який ти, daredevil!

перший рік теж тримався виключно на п24. Потім вирішив диверсифікуватись

тоже самое с авто — дорого

не поверил,
полез смотреть — как такое вообще может быть в стране с кучей заводов мировых автопроизводителей
а там налог на роскошь для автомобилей 80%-130%... почти как в Сингапуре...

Как школа называется? Сам в Анталии живу

Какой класс? Нравится как образование дают?

3 и 1. Малым нравиться. Вроде все норм

Блин, когда школа просирает продление своего домена и его перекупают реклмащики и ставят переадресацию, при этом урл по-прежнему висит как ни в чем не бывало на их странице в ФБ — это уже для меня звоночек ) Об уровне организации.
Не подскажете уровень цен вообще на такие школы в Анталии?

знаете, меня меньше всего волнует где и какой и какой у них там сайт и существует ли оно вообще)). Я даже не знал, что он у них есть, если честно. Мне главное какие учителя там работают и нравиться ли детям там учиться. На все остальное плевать с высокой колокольни. Полагаю, что у большинства украинских школ ситуация +/- аналогичная.
Что касается цен — как договоритесь. Это же Турция. Приезжайте, выясняйте на месте.

Еще Turktelekom блочит VPN.

А не с Vodafone TR ли вы перепутали?
У меня противоположный опыт — турецкий Водафон блокирует VPN, а Turktelecom — отлично работает.

у меня TTNet тоже без нареканий.

Я таки перепутал Turkcell и Turktelecom, виноват.
Именно Turktelecom — не пробовал, VPN норм работает на Turkcell.

Расскажите почему решили перезжать из Махмутлара в Анталию? И в какой район Анталии? Мы объездили все ходовые районы Анталии, потом Алании и нам наоборот Махмутлар «зашёл» больше всего — тихо, уютно, современно, красиво, зелено и т.д и т.д.

Расскажите почему решили перезжать из Махмутлара в Анталию?

Махмутлар — это такой себе Анталийский «Brighton Beach». Половина населения русскоговорящие — русские, украинцы, казахи, белорусы. Мы пожили там почти 10 месяцев и «наелись». Ну и 2,5 улицы в том Махмутларе. Очень много пенсионеров.

И в какой район Анталии?

Lara

Ну так Лара тоже иммигрантский район и русскоязычных там тоже наверное большинство из иностранцев. Но да, из всех районов Анталии — наверное самый клевый.

Такси дорого, да

Ну такое. Оно по счетчику же. С Mall of Antalya до Liman mah (по сути из одного конца Анталии в другой — 23км) 130TL что на сегодня $13 примерно. В Киеве этим летом такси по городу меньше 200 грн у нас не было. Чаще 300-400 грн. За гораздо меньшие расстояния. Так что цена вполне приемлема.

поделитесь контактом такого такси)). У меня почему-то меньше, чем за 60 TL из Mall of Antalya домой не получаеться заехать никак. Обычное желтое такси с кнопки в район Terracity. И это 1/3 по сравнению с расстоянием до лимана.

Так вы оба правы :)

Так точно также с кнопки вызываю :)

Після Привату та Монобанку користуватися турецькими банками — це прям заморока. Наша людина, розбещена ними, піде до турецького (а насправді, як у моєму випадку, іспанського) банку і зіткнеться із речами, про які ми забули років 15 тому: якісь комісії за обслуговування, сервісні квиточки-талончики, складні схеми тощо.

У Монобанку є вакансія (з Go) з описом планів запуску в інших країнах, вже запустили в Азербайджані leobank.az так й до Туреччини мають прийти.

Дуже дякую, що поділитись досвідом! Цікава та корисна стаття, ще у Туреччини є своя версія ФОП Şahıs Şirketi.

Якщо рахувати київськими мірками, то чотирнадцятикілометровий маршрут із центру на Троєщину тут коштуватиме приблизно 80 турецьких лір. Зараз це десь 220 грн

а в Киеве это сейчас 160 грн, если повезет
и ~1000грн, если повезет таксисту :-) [именно такие цены были в начале локдаунов]
так что не факт, где сейчас такси дороже

Да, это была самая интересная часть рассказа-цены на такси и цена нетфликса.

идите ... редактором в DOU — будете удалять все неинтересные части рассказов

У нас вроде тоже много пиратства, а нетфликс в 2,5 раза дороже.

В Турции по оценке 83 ляма населения... объем рынка как бы решает )

То в Туреччині зараз знімають багато власних серіалів, які потім й показують на Netflix, ймовірно це впливає на ціну.

Є цьогорічне фото, як на фасаді будівлі в Стамбулі рекламували серіал Kulüp, який скоро вийде на Netflix.

Підписатись на коментарі