Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Країна сієсти: подружжя українських програмістів про переїзд на Мальту й причини повернення додому

[Від редакції: ми продовжуємо серію матеріалів про повернення в Україну. Розповідаємо про IT-спеціалістів, які поїхали з країни, але з різних причин повернулися. Якщо ви чи ваші знайомі мають такий досвід, напишіть на [email protected]].

Навесні 2015-го Андрій Почекайлов та Ольга Троян переїхали на Мальту, пройшовши співбесіди в компанії KPMG Crimsonwing. Тоді вони ще не були одружені, і єдиним способом переїхати разом було знайти роботу в одній країні. Шукали можливостей пожити за кордоном і спробувати освоїтися в новій культурі. Вибір зупинили на Мальті, як на країні, що потребувала IT-талантів з-за кордону. Справжнім викликом стало вже саме подання документів: у країні не найпростіша візова політика, тож цей процес затягнувся на чотири місяці. Уже згодом Андрій та Ольга побачать, що це далеко не єдиний вияв неспішности на Мальті. Проживши рік в острівній країні, вони повернулися додому. Головні причини — вища культура розробки програмного забезпечення й більші заробітки.

Нині вони два роки як одружені. Андрій працює Senior Developer у компанії Global Mediator, Ольга — Senior Developer в Infopulse. В інтерв’ю для DOU Андрій та Ольга розповіли, як жили й працювали на Мальті та чому зрештою вирішили повернутися в Україну.

— Як ви розпочали свій шлях у професії? Де працювали, перш ніж переїхати?

Андрій. Почав програмувати ще зі школи. Мій батько працював в ІТ-сфері тодішнього Радянського Союзу, і я, за інерцією, теж пішов цим шляхом. Навчався в КПІ на факультеті інформатики й обчислювальної техніки, а після четвертого курсу потрапив на стажування в компанію Innoware. Там познайомився з технологією, що стала захопленням мого професійного життя, — тоді вона мала назву Microsoft Business Solutions-Navision. Відтоді, з 2007 року, з нею й працюю, робив хіба що невеликі перерви на пів року-рік, щоб попрацювати із супутніми технологіями.

Ольга. Програмувати почала ще в ліцеї, спочатку Pascal (як у всіх), а потім C, Delphi тощо. Брала участь в олімпіадах з математики та інформатики, проте не вважала це чимось серйозним. Насправді я хотіла стати лікарем, хірургом. Але зваживши на всі складнощі цієї професії, вирішила зупинитись на чомусь більш реальному і вступила до Київського Політеху на факультет інформатики та обчислювальної техніки. На останніх курсах влаштувалась на фірму, яка займалась організацією IT-курсів. Спочатку була викладачем, а потім зайнялась внутрішнім проектом на базі Dynamics CRM. З того часу так і працюю в цій галузі, інколи відволікаючись на проекти з використанням супутніх технологій.

— Як виникло рішення переїхати? Чому вибрали Мальту?

Андрій. Технологія, що є сферою моїх професійних зацікавлень, маловідома в нас (і не лише в нас). Забігаючи наперед, скажу, що після повернення з Мальти подумував перейти в іншу галузь, але все ж таки залишаюся у своїй, адже останнім часом Microsoft Dynamics значно прогресував з погляду технологій. Та й не хотів би стартувати в іншій галузі із джуніора або мідла.

Ініціатором переїзду стала моя тоді ще дівчина Ольга, теж програмістка. Її не задовольняли поточні проєкти на тодішній роботі, тож вона шукала можливостей за кордоном. Зрештою знайшла вакансію в компанії KPMG Crimsonwing на Мальті, що займалася Dynamics CRM. Коли її приймали на роботу, поцікавилася, чи не потрібні ще девелопери. Тоді компанія не потребувала більше розробників, але загалом ми знали, що вона також постійно набирає спеціалістів з Dynamics NAV, і запропонували розглянути й мою кандидатуру. За тиждень-другий мене запросили на співбесіду. Усі інтерв’ю відбувалися через скайп. З менеджером обговорили мої попередні проєкти, досвід, і на цьому все. Навіть із технічної частини нічого не запитали. У нашому випадку це виявилося дуже доречним, адже не були на той час одружені, тож єдиною можливістю потрапити на Мальту разом було знайти дві окремі вакансії.

Зрештою, усе так і сталося: почали працювати в одній компанії, щоправда, у різних відділах. Увесь процес переговорів, інтерв’ю й роботи з документами розпочався наприкінці 2014 року, а перебралися в кінці травня 2015-го. Страшна паперова тяганина затягнулася на чотири місяці.

Річ у тому, що, коли до Мальти приїжджає людина з-поза меж ЄС, вона повинна отримати single permit, який дають на підставі робочого контракту. З ним людина приїздить до країни, працює й паралельно дістає residence permit — дозвіл на проживання на рік часу. Це й спричинило найбільше бюрократії. Можна вже мати підписаний контракт на роботу, можна навіть уже працювати, але документи з дозволом на постійне проживання все ще в процесі оформлення. Увесь цей час не можна виїжджати з країни. Така сама проблема зі швидкістю виникала й в інших експатів. А за рік дозвіл потрібно поновлювати й знову проходити ті самі проблеми. Знаю, що дехто чекав на повторний дозвіл і пів року, і навіть 10 місяців.

Коли вже виїжджали, то чули, як один з місцевих політиків виступав із пропозицією прискорити процедуру бодай для працівників IT, бо країна втрачає багато хороших людей через бюрократичну тяганину. Щоправда, потім я вже не відстежував, чи є прогрес у цій справі.

Але коли ми тільки подавалися на вакансію, не знали всіх цих нюансів. Цікавило, що острів, отож мало бути тепло. Та й компанія доволі відома. Хоч не знали її кухні, значив передусім напрям.

Ольга. Коли розмовляєш з ейчаром або агентами, які якраз активізувалися зі своїми пропозиціями через LinkedIn (здебільшого європейські або британські рекрутери Niegel Frank і Conspicuos), усе здається доволі привабливим та виграшним. Вони запевняли, що житимемо, «як у Європі», оточені англійськомовним населенням, до того ж бонусами є море й тепла зима. Пропонували, як зазвичай, competetive salary, insurance і relocation. Їхні обіцянки були, як завжди, завеликі, як порівняти з реальністю, наприклад, житло за 400, а по факту за 600 євро, і ціни нижчі, ніж у Європі (насправді ні, бо майже все імпортують). Податки й справді менші, ніж, скажімо, у Німеччині або Нідерландах, і море є, але обіцяли просто суцільний курорт. Насправді людина, яка працює день в офісі, має не так багато часу на всі ці пляжні розваги. Релокейшен-пакет був досить слабкий та охоплював квитки, перевіз додаткового багажу й готель на 10 днів.

Андрій. Мені й досі, за кілька років після повернення, пишуть агенти, здебільшого британські, і пропонують свої послуги.

Загалом ми від початку не планували, що переїзд виявиться тривалим. Як порівняти з іншими європейськими країнами, на Мальті інша політика щодо набуття громадянства. Скажімо, якщо в Німеччині тривале працевлаштування є підставою подаватися на громадянство або хоча б дістати тривалий дозвіл на проживання, то там — інша стратегія. Тільки за п’ять років проживання на острові резидент може претендувати на посвідку на постійне проживання, яку вже не треба продовжувати. Та це тільки в теорії: на практиці мальтійські урядовці всіляко перешкоджають тому, щоб експати діставали такі дозволи й набували громадянства. Політика негласна, але її відчувають на собі чи не всі, хто спробував подаватися.

— Що зумовлює таку політику?

Ольга. Правду кажучи, вони продають своє громадянство за нерухомість. Мальту активно забудовують, тож давати громадянство просто так невигідно. На роботі розповідали про випадок, коли компанія допомогла своєму працівнику набути громадянства. Той довго в них працював, а потім звільнився, тож тепер остерігаються допомагати кому-небудь.




— Де саме ви мешкали на Мальті? Які були ваші робочі умови?

Ольга. Ми жили в місті Марсаскала (на Мальті приблизно 50 таких містечок, які є окремими адміністративними одиницями). Як порівняти з туристичною північчю, південь дешевший. На півночі чимало мовних шкіл, казино, більше бізнес-центрів і дорожча нерухомість. Натомість південь вважають більш аграрним і розслабленішим. Цю частину країни населяють або місцеві, або сезонні туристи, або пенсіонери, які знають вигідніші місця для відпочинку. Жити на півночі не бачили сенсу: переплачувати за оренду й ще стояти в заторах. Більшість наших колег у компанії жили так само в південному регіоні.

Андрій. На місці з’ясували, що в Україні IT-компанії, які працюють на аутсорсі, мають набагато вищу культуру роботи й просунутіші методи розробки ПЗ. Наприклад, у нашій компанії на робочих столах стояли стаціонарні телефони, якими активно користувалися. В українських IT-компаніях нині таке важко знайти.

Приміщення, у якому ми працювали, пам’ятало кращі часи. Архітектура пізніх 80-х. Чотири поверхи оббито зовні дивним чорним склом. Під час дощу між склопакети затікала вода. Незручне планування, бо лише одні вузенькі сходи. Зате було два ліфти: на Мальті ними оснащено навіть найнижчі приміщення. Час від часу проводили планову обробку від шкідників, яку розпочинали зазвичай у п’ятницю о 17:00. Якщо в тебе митинг або потрібно попрацювати до 18:00 — дихай через раз.

Ольга. Робочі дні прибиральниць синхронізували з нашими: з 9-тої до 17-тої. Поки працюєш, під твоїм столом може відбуватися вологе прибирання. В інфраструктуру офісу компанія не вкладала, і за рівнем комфорту на сучасні компанії не рівнялися. Любовно збережено старовину: що зсередини, що зовні.

Менеджмент мальтійців бюрократичніший і повільніший. Звісно, усі між собою дружні та привітні, але відчутна й ієрархія. Материнська компанія регулярно втручається в справи місцевої. Працівники доброзичливі й веселі, але працюють не так інтенсивно, як в Україні. Усі розслаблені, і ніхто нікуди не поспішає. Як Андрій уже казав, в Україні значно вища культура розробки: запроваджують Scrum та Agile, а там же це в кращому разі просто красиві слова. Те саме стосується й нових технологій, тренінгів, семінарів та хакатонів: в українському ІТ дуже дбають про те, щоб іти в ногу із часом, і вкладають в інфраструктуру й обладнання. Увесь менеджмент ведуть у таблицях Excel і в листах. Компанія, де ми працювали, відстає від типової української IT-компанії років на десять.

Андрій. Я теж стикнувся з тим, що в колег була самописна система й для врахування часу на виконання певних завдань, і для ведення графіка відпусток. З огляду на все, вона залишилася ще з 90-х. В офісі сидів старший чоловік років 60, який усе це впровадив, він же й підтримував. Також для наших реалій це звучить дивно, але я став свідком того, як працівника компанії проводжали на пенсію. У нас вік спеціалістів здебільшого років на 10 менший.

Ольга. Звісно, на Мальті є й інші компанії, прогресивніші, які здебільшого працюють у сферах онлайн-казино й геймінгу та інколи перевозять до себе цілі команди. У них, певно, кращі умови, оскільки, крім молодих команд, вони також мають і молодий менеджмент. До речі, на Мальті є преференції для онлайн-казино й взагалі для казино. Цю галузь підтримує держава. Там молоді команди й сучасні підходи до роботи. Ми ж потрапили в стару надійну компанію, звідки люди справді можуть вийти на пенсію.

Azure Window. Декілька років тому ця природня арка обвалилась під час шторму, що стало шоком для всієї Мальти, адже це було всесвітньо відоме утворення

— Які позаробочі аспекти життя на Мальті відрізнялися від українських? Що найбільше запам’яталося?

Андрій. Попри те, що в нас заведено ганити медицину: мовляв, або добре, але дорого, або погано, але дешево, у мене склалося враження, що медицина значно доступніша, ніж на Мальті (навіть та, що безплатна). Звісно, в екстреній ситуації лікарі приїдуть, заберуть і прооперують. Але загалом немислима практика, щоб лікар приїжджав додому, коли в пацієнта грип і температура. За такої ситуації треба приїхати, записатися в лікарню й посидіти в черзі з температурою. Якщо потрібна не дуже екстрена процедура — рентген або аналізи, — то теж може потерпіти кілька місяців.

Ольга. Усі експати сплачують унесок за медичне страхування й дістають доступ до відповідних закладів. Сидіти по шість годин у черзі до лікаря — звична європейська практика, але на Мальті до цього додається особливий національний колорит. Скажімо, аналіз крові відправляють до Сицилії. Туди й назад — пристойний час. І вишенька на торті — це прийом лікарів загальної практики на базі аптек. Країна маленька, і людей розкидано по маленьких містечках. Не всім зручно їхати до центральної лікарні, тож в аптеках завчасно вивішують розклад: певного дня з такої-то до такої-то години прийматиме лікар.

Також я носила брекети, і записатися для їхнього обслуговування навіть у платну клініку можна за півтора місяця черги. Швидшим виявилося літати в Україну. У мальтійців загалом погані зуби, притому що на острові чимало стоматологічних клінік, що спеціалізуються на протезуванні й корегуванні. Таку кількість зумовлено тим, що багато британців приїздить їх робити саме сюди, бо дешевше.

На Мальті всього три аптеки, які працювали до 10-ї вечора. Після цього часу відчинено хіба що букмекерські контори.

— Чи поширюється такий розклад і на інші сфери життя?

Ольга. Так, на Мальті всюди свій особливий розклад, який підкоряється законам неспішного тутешнього життя. Є окремий літній розклад — і це жахіття. Він розпочався, щойно ми приїхали на Мальту, — наприкінці травня. Заклади — банки, пошти, аптеки, торговельні центри — відчиняються о 8-й ранку, а потім зачиняються на так звану сієсту о 12:00. Вони можуть знову відчинитися о 16-й, а можуть і ні. Літній розклад означає, що в суботу такі заклади працюють до 12:30, а в неділю їх зачинено. Це особливо стосується невеликих крамниць, побутових магазинів і салонів краси, а великі супермаркети й моли працюють за привабливішим графіком.

Є заклади, що працюють за нормальним графіком, але таких більше на півночі, де концентруються туристи й мовні школи. За потреби можна їхати туди, та це зайва година. Самих мальтійців це не дуже турбує. По-перше, вони звикли, а по-друге, у них доволі патріархальне суспільство: чоловік працює, а жінка часто просто на господарстві. Якщо ж жінка теж на роботі й виховує дітей, то офіційно працює пів дня. До того ж дитсадочок теж працює за скороченим графіком, і хтось повинен забрати дитину.

Андрій. Один з найбільших місцевих супермаркетів PAVI (входить до мережі Auchan) безперебійно працює й узимку, і влітку, але туди ще треба доїхати. Для нас незвично, та й зачинявся він о 8-й вечора. За таким же розкладом працювало кілька менших супермаркетів мережі Lidl.

Жити без автомобіля на Мальті дуже складно. Здається, їхній культ ще більший, ніж в Америці: 300 тисяч авто на 450 тисяч жителів. Серед усіх експатів у нашій компанії тільки двоє людей обходилося без власної машини.

У країні майже немає нормальних тротуарів. Якщо двоє людей ітимуть поруч, й обом вистачатиме місця, то, значить, це широкий тротуар, бо зазвичай треба йти бочком. Лише на набережній є широкі тротуари для променаду. Широких тротуарів і не будують, бо практично в усіх є машини. З громадського транспорту — тільки автобуси й ще невеликий пором. Автобусами користуються здебільшого поодинокі експати без авто, мігранти-різнороби, яких у країні багато, і пенсіонери. Автобус курсує з інтервалом приблизно 20 хвилин, набивається щільно, на маршруті можуть виникати конфлікти як між самими пасажирами, так і між пасажирами й водієм. Їздити автобусом далі центру незручно: немає довгих маршрутів, і потрібно пересідати, а на це гаєш багато часу.

Виходить замкнене коло: немає сенсу розвивати громадський транспорт, бо й так у всіх машини. А звідси й затори.

Ольга. Велосипеди теж не варіант: по-перше, для них не облаштовано інфраструктуру, по-друге, їх дуже не люблять автомобілісти. Їхати велосипедом на роботу страшно, хіба що покататися прибережною ґрунтовою дорогою за містом. Ми вирішили придбати старезну Toyota з відкидним дахом — не надто практично, але було дуже круто. Майже 9 місяців на рік можна було не ставити дах.




— Як у вас відбувалася адаптація? До яких нюансів життя доводилося найбільше звикати?

Андрій. Здавалося б, Мальта — південь, і повинно бути тепло. Але найбільше запам’ятав таки холод. У січні-лютому температура тримається на рівні 10 градусів тепла. А центрального опалення ніде немає. Мальтійці схильні потерпіти кілька місяців, ніж витрачатися на систему опалення, яка більшість року не працюватиме (у цьому є певна логіка). Доводиться викручуватися, наприклад, найефективніший вихід — умикати кондиціонер на теплий режим. Завдяки великим кондиціонерам на роботі підтримували комфортну температуру. Удома ж у нас був тільки один кондиціонер у спальні. Інші приміщення опалювали за допомогою UFO-подібної конструкції, що працює на газі (UFO-подібна, бо гріє лише те, на що світить, а тому повітря не прогріває).

Холод більше відчувається ще й через вологу, зумовлену близькістю до моря. У квартирі рівень вологости може сягати 85 відсотків — це означає, що намокає навіть туалетний папір. Лягаєш у постіль — вона волога. Залишив аркуш паперу на столі — за кілька днів відчуття, що він намок. Замість зволожувачів повітря тут купуєш осушувач — за день у ньому може назбиратися до 5 літрів води.

Ольга. Близькість до моря має й переваги. Наприклад, за час перебування на Мальті жодного разу не захворіла, хоча маю алергію й респіраторні захворювання. Тут чудове місце для життя сім’ї з дітьми: якщо хтось один з батьків не працює, можна цілий день пробути з дітьми на морі. Гуляти вночі цілком спокійно: нічого небезпечного не підстерігає. Злочинність майже нульова. Майже немає вандалізму, можна залишати машину незамкненою, у дрібних крамничках можна брати продукти в борг, а поштові відправлення залишають на порозі в дім, бо їх ніхто не поцупить.

Мальта по-особливому красива: тутешня природа, може, трохи й аскетична, але приваблива. Жовтий камінь, що є основою острова, і з якого там побудовано майже все, створює піднесений настрій. Два кольори Мальти — жовтий і синій — як море або небо. Рослинности мало, але за тією, що є, уважно доглядають. Можна скуштувати плодів кактуса prickly pear (з нього ще готують відомий лікер Bajtra), просто йдучи повз паркан: тут, як і в Україні, усе, що за парканом господарства, вважають суспільною власністю. Коли розпочинається сезон равликів, їх теж можна збирати просто на дорозі або в полі. Місцеві їх навіть спеціально не розводять, а збирають і продають величезними сітками.




— Чи доводилося адаптуватися в спілкуванні з місцевими на роботі й поза нею? Які особливості характеру мальтійців?

Андрій. Мальтійці дуже привітні й ввічливі. Склалося враження, що якщо двоє мальтійців одночасно з різних боків відчинять двері, то так і стоятимуть, бо кожен захоче пропустити іншого. Але це радше побутова ввічливість. На роботі в нас була своя тусовка експатів, та з мальтійцями не вдалося встановити позаробочий контакт: піти разом до бару абощо. Трималися осторонь.

Ольга. Вони трохи нетерпимі до приїжджих — тих, кого найняли на сезонні роботи. Є верства нелегалів, які живуть тут уже кілька поколінь і не мають прав, не можуть набути громадянства й живуть у кепських умовах: здебільшого в будинках сарайного типу в районі порту, де зосереджено найбідніше населення. Мальтійці погано ставляться до таких мігрантів, хоча вони їм потрібні для регулярного найму на сезонні роботи, за який платять мінімум.

Андрій. Мені було важко звикнути до їхніх необов’язковости й неспішности. Скажімо, інтернет-магазин доставляє твоє замовлення тиждень, а то й два, і за норму вважають чекати.

Ольга. Так, мальтійці не найвідповідальніша нація у світі. Місцевий може пообіцяти, що приїде за годину, і не приїхати взагалі. Регулярно виникали непорозуміння через це. Власниця квартири, навідуючись за грішми, періодично казала: «Буду о восьмій вечора». Відповідно, ми нічого не плануємо на цей вечір і чекаємо. Уже о восьмій могла написати, що буде о пів на десяту. Або написати, що взагалі не приїде. Або не написати й не приїхати. До того ж мальтійці дуже делікатні: їм не можна прямо висловити своє незадоволення або сумніви щодо таких невиконаних обіцянок, бо це вважають великою образою.

Мальта — це велике село завбільшки з правий берег Києва. Тут усі одне одного знають і відчувається певна містечковість. Між людьми можуть бути свої внутрішні взаємини, про які ти, як людина зовні, можеш ніколи не дізнатися.

Андрій. Це чудова країна для пенсії: тепло, море, чисте повітря, і нічого не відбувається. Попри велику кількість машин, забруднености не відчуваєш. Прихильникам повільного розміреного життя тут теж буде комфортно. Однак енергійні й амбітні нудитимуться. Є лише невелика частина Мальти, де вирують тусовки, — своєрідний п’ятачок з казино й дискотеками, куди приїздить погуляти молодь з Європи. Поза тим, це спокійна країна.

— Яка вартість життя на Мальті, як порівняти з Україною?

Ольга. Я б множила наші ціни приблизно в півтора раза, щоб отримати мальтійські. Щотижня ми їздили скуповуватися до великого супермаркету біля аеропорту. Виходили із чеком приблизно на 120 євро (продукти + різні речі). Фрукти смачні й дещо дешевші, ніж у нас. Натомість морепродукти так само дорогі, як і в нас. Хоча б, здавалося: морська країна, власний вилов. Установлено регуляції ЄС щодо того, чого й скільки можна виловити. Тож риби не так багато й вона дорога. Набагато дорожчі послуги в салонах краси й дрібний ремонт. Звичайно, дорожче таксі: мінімальна поїздка 20 євро.

Весь одяг імпортний, що впливає на його ціну. Скажімо, одяг з масмаркетів Mango або Marks & Spencer не надто дешевий. Важко знайти сукню, що коштує менш як 80 євро, хоча ціна в мережі мала б бути більш-менш однаковою. Завозять майже все із Сицилії: місцеві беруть машину або сідають на пором (120 євро з людини з авто в обидва кінці), пливуть до сусіднього острова й там скуповують усе. Вочевидь, кооперуються із замовленнями. Одного разу ми поверталися таким поромом із Сицилії й він був ущерть набитий речами: від харчів до меблів з IKEA.

Іноді можна зустріти хамелеона просто біля входу в квартиру. Але це велика рідкість

— Що з-поміж цього всього стало для вас вирішальним чинником, щоб повернутися? Скільки часу пропрацювали в компанії?

Андрій. Я прожив на Мальті один рік і три місяці, Оля поїхала трохи раніше, рівно за рік, оскільки влаштувалася на нову роботу в Києві. Головний висновок із цієї історії — айтишник, який працює на аутсорсі в Україні, може заробляти більше, ніж на Мальті. З урахуванням податків і різниці в цінах — точно вдвічі більше.

Ольга. Загалом зарплати приблизно однакові, якщо на Мальті не працювати в популярній сфері онлайн-казино. Проте це інші специфіка й технології, тож не хотіли за це братися. Щомісяця ми відчували різницю в грошах і жили з відчуттям, наче щось проходить повз нас, наче не добираєш того, що міг би зі своїми досвідом і кваліфікацією. Не відмовляли собі у витратах, але водночас не вдавалося відкладати багато грошей. Ніби ні в чому собі не відмовляєш, проте нікуди й не рухаєшся.

Окрім того, помітила, наскільки сфера IT в Україні прогресивніша з професійного погляду. Відчувається відставання в технологіях, і через те ти як професіонал стрімко вповільнюєш темпи.

Андрій. У нас від початку не було установки, наче їдемо назавжди: просто хотіли спробувати. Якби дуже сподобалося, то знайшли б спосіб, як лишитися, але цього не сталося. З переваг — підтягнув англійську, себто зруйнував психологічний бар’єр починати розмову з іноземцями, адже в компанії всі спілкувалися цією мовою.

Ольга. Ще ми пережили стан, який знайомий, напевно, усім експатам: коли приїздиш до нової країни, значно звужується коло спілкування. Не можеш вибирати, з ким тобі дружити й з ким спілкуватися. А щоб повноцінно зінтегруватися в середовище місцевих, потрібно вкрай багато часу. З поверненням в Україну з’явилося розуміння того, як удома все доступно: якщо в тебе є енергія й бажання, то будь-які заняття та будь-яке хобі значно доступніші як за грошима, так і за зручністю розміщення, розкладом занять, вибором і професійністю наданих послуг. Україна загалом живе значно динамічніше. Київ — велике місто можливостей. А там потрібно мати набагато більше грошей і часу, щоб досягти такого рівня життя, як тут.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




63 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Статью не читал, камменты — агонь

Дуже цікаво щоби хтось підрахував, скільки потрібно грошей, щоб в Україні оточити себе, нехай і штучно, ввічливими людьми. Вистачить сіньєрскої зп?
Автори просто ще раз довели тезу, що для заробітків існують окремі, спеціальні країни. Решта — для життя, якщо підходять, заичайно.

требы прокопать чорна море навколо профитЪ! ))

скільки потрібно грошей, щоб в Україні оточити себе, нехай і штучно, ввічливими людьми.

Вы имели в виду вежливыми, но необязательными, обидчивыми с бытовой ксенофобией людьми?

необязательными, обидчивыми с бытовой ксенофобией людьми

Этот пункт и так присутствует

ru.wikipedia.org/wiki/Вежливые_люди

Если про вот этих, то есть пара способов, даже синьорские ЗП не понадобятся.

гадаю щоб так зробити треба 98-99% «виселити під землю» і заселити нормальними. (дууже радикально насправді). Але Ви власне задали питання яке цікавить мене вже не один рік: Де можна нормально/добре заробляти + зручно жити + безпека + прийнятний клімат. Це насправді задача як зробити наприклад сайт — швидко, якісно дешево (треба вибрать чогось два).
наче до цього наближаються скандинавські країни але не зовсім кліматом.

Воно чогось так історично склалося, що коли дощ, то й красти не хочеться. Тому з кліматом та безпекою разом дуже складно щось обрати. Універсальний варіант все-одно — Штати. І клімат, який хочеш, і заробляти — як захочеш, і відносна безпека — за рівнем надходжень.

мабуть штати , у них один недолік — трошки далеченько якщо треба вертатись на Батьківщіну до батьків чи родичів.

Вы что! Это не недостаток, что родителям нужна виза и далеко...

мабуть ваші стосунки з рідними не дуже вдалі і допомоги вони не потребують (це добре)
а уявіть коли чудовіі стосунки і допомога потрібна а приїхати/прилетіти не можуть

какая допомога типа картоплю копать?

якщо ви думаєте такими проблемами то ви ще не доросли до того щоб зрозуміти суть питання

типа я не могу обеспечить допомогу в Родине родителям непосредственной оплатой этой допомоги непосредственно специально нанятым и обученным людям? а ну ок ))

я дико вибачаюсь, але як ви винаймете гарну людину здалеку? навіть нормальну медсестру? це все фігня. Допоки не зіткнетеся, не зрозумієте. Мені зі Львова в Харків свого часу було напряжно їздити (як батько на рак захворів) чи наймати людину яка допоможе (звозити в лікарню, поспілкуватись з лікарем й т.д.), а ви про зі штатів щось-когось там винаймати. А як передавати гроші — непрості для України суми для батьків? Це поки вони ходять й роблять все самі, ОК. А якщо ні, як й через кого Ви передасте 10-20 тис. долларів що б бути певним що вони будуть використанні на потреби? А ніяк. Пощастить якщо є брати-сестри що будуть доглядати ваших старих, й ви їм довіряєте.
Я вже мовчу про те що спілкування з рідними має бути регулярним й живим, бо як ваших рідних не стане — ви зрозумієте що ви втратили, й що ніякими грошима то не повернути.
P.S. хіба що дійсно зіпсовані відносини з рідними — тоді зрозуміло що краще тікати подалі від токсичних відносин

это вопрос очень интересный из практического опыта отмахать 250 км «последней мили» таки сложнее и напряжнее чем перед этим перелететь океан

если что я проверял

На самом деле в Украине не так уж и плохо по большому счёту.
(Вернулся после 4-х лет в Дании, если что)

А если заберут налоговую льготу, то...?

То разрешат списывать расходы предпринимателя как это в Европе.

А если заберут налоговую льготу, то...?
То разрешат списывать расходы предпринимателя как это в Европе.

Только между этими 2-мя событиями может пройти жизнь целого поколения...

Которое будет работать в черную как уже бывало.

Общая система тоже неплоха

На самом деле в Украине не так уж и плохо по большому счёту.

Вы хотите об этом поговорить?)

завжди хочеться спитати: навіщо?!

Все мы ищем где получше, так ведь?

«не флейма заради, а істини для»
Так шукаємо де краще, але коли читаю статті про повернулись після то вони умовно поділяються на категорії:
1. люди хочуть бачити навколо такий самий менталітет — пиво з пасанами на лавці попити, а тут у сусідів яблуню обнести і т.д. тобто присутній такий собі елемент зрозумілої комунстично-соціалістичної халяви чи алгоритму дії.
2. юнацький період (може тривати зазвичай до 35 років) — це коли «я у пошуку, я в тренді, я сучасний», а от коли у людини починається в голові спливати: родина, щось більше ніж кльово попрацювали — круто потусили/похайкали/посмузяли
3. люди які хочуть бачити рідний осередок (культура, мова, люди і т.д.) і повірили що за останній час (поки вони перебували закордоном) щось суттево змінилось на те як описують в газетах та ЗМІ. Ці тверезо віддають собі звіт що якщо щось не так то поїдуть знов і тверезо оцінюють реалії та ±

Всі ці групи не можна звинувачувати і вони є такі як є. У кожного своя історія і свої причини чому.
Але коли життя виходить за схему «робота-магазин-дім» то от як раз тут починаються суттєві відмінності і нажаль вони далеко не на користь того щоб вертатись. Да є приклади коли вдало і т.д. але це скоріше винятки.

Я не совсем понял вопрос. Если он в том, почему я уезжал, то ответ простой — я искал лучшей жизни себе. Но не смог найти, потому что то, что предлагали там было для меня хуже. Именно поэтому и вернулся.

Опять же, я нигде не говорю, что ехать — это плохая идея. Ехать можно и нужно, если на что-то лучше, чем у тебя есть. А ехать ради езды — это глупость.

Їхати заради їхати — це просто мандрівка :)
Цікаво , а що конкретно Ви для себе не знайшли і що було гірше?

Сложно отвтетить одним предложением на это. Решение было продиктовано совокупностью причин.

Вкратце скажу, что основная проблема, из которой вытекали остальные, это бытовая ксенофобия. Банальная ненависть по отношению к иностранцам.

дякую за відповідь.
це дійсно проблема вже скоріше з дорослих.
треба розуміти причини цих проблем і тоді можна спробувати , хоча це і важко, стати "наполовину своїм пояснивши що не такий як інші. Європа заселена біженцями, ледачими понаїхали і це уло ще до єврозони, після біженців ситуація тільки погіршилась, а отже сподіватись на позитивний ефект від інтернаціоналізму як мінімум дивно

Європа заселена біженцями, ледачими понаїхали і це уло ще до єврозони, після біженців ситуація тільки погіршилась

Возможно вы и правы тут, но мне сложно понять эту ненависть. Я был иммигрантом, который ни одного дня не сидел без работы пока там жил, ни разу не получал никаких дотаций или субсидий, никаких пособий по безработице. При этом платил т.н. topskat, это прогрессиыный налог на высокие доходы. Таких налогоплательщиков в стране на самом деле не так уж и много, судя по официальной статистике.

И всё-равно и выборов в выборы датчане приводили к власти партии, которые делали мою жизнь и жизнь моей семьи хуже. Я не смог увидеть каких-то рациональных обяснений такому поведению и списал их на национальный характер (см. Janteloven). А это означало, что бороться с этим не имеет смысла. Даже если ты будешь зарабатывать в 2 раза больше среднего дака, говорить с минимальным акцентом, то всё-равно останешься чужим.

власне Ви говорите за країну де в крові і століттями є розуміння «чистоти нації» , по факту це перебороти не вийде, обирати вони будуть тих кто буде захищати людей не дивлячись ні на що. Це так само як ми обираємо кожен раз «все веселіше і веселіше» — національна традиція :) Патріархальна Данія і т.д. :) Допоки в таких країнах не буде сильна діаспора — будуть проблеми але вони і не дають можливості мати діаспорі силу. На мою думку Європа поки не переживе ідіотизм інтернаціоналізма , біженців і т.п. доти не зрозуміє що і як. Давайте запасемось попкорном і почекаємо коли Франція ЄСу скаже «набридло» впевнений буде цікаво.

В Украине много хорошего. Если бы улучшить медицину, правоохранительные органы, дороги, общественный транспорт то я бы наверное вернулся :)

Если бы улучшить

население и работу гос. служб

Население не вписал, потому как подумал, что если улучшится хотя бы то, то и население тоже улучшится. А вот о гос службах забыл.

тобто якщо покращити все :)

Н-да, Велика Четвірка вже не та.. Скажіть будь-ласка чи перетиналися ви в офісі чи на проектах з класичними працівниками KPMG?

З того що читаю в інтернетах, давно прийшов до висновку що Мальта це прикольно покодить з пляжу місяць, а потім вернутись до цивілізації.

Мальта она есть двух видов — отели, пляжи, AI отето все и НИЧЕГО больше.
Центр это бизнес-центр он-же исторический, где все совершенно иначе — как старая добрая Европа только с морем, просто все едут на курорты

Центр — це Валетта / Сліма / St Julians, а готелі/пляжі — все що навколо?

вся северная мальта это пляжные отели, там даже поселки в массе *bay и ниичего больше )

Очень похоже на Кипр, только еще меньше.

Наприклад, у нашій компанії на робочих столах стояли стаціонарні телефони, якими активно користувалися.

Ехх хипстеры. Не понимаете вы кайфа от этого. Это-же ахеренно, на самом деле.

Это-же ахеренно, на самом деле.

ну да типа классика же ж )) youtu.be/mokllJ_Sz_g

тот личный случай когда не нужно путать отпуск с иммиграцией, абсолютно нежно и всеми членами тела обожаю Мальту, знакомые постоянно пинают мол «чего еще не там?», были ощущения что не надо святое осквернять и судя по прочитанному — ощущения не подвели )

абсолютно нежно и всеми членами тела обожаю Мальту

Интересно почему?
отдыхал там недельку. как по мне то для отдыха разовая страна — учитывая размер страны, то все интересное можно осмотреть за одну поездку. а ехать ради моря — так полно более подходящих стран для пляжного отдыха. в общем, особого смысла возвращаться туда я лично не вижу.

ну слушайте, каждому свое, я вон с Крещатика в пгт уехал и возвращаться не собираюсь )
для меня Мальта это комбинация всего что есть в старой европе + шикарное море в одном месте, при этом пока не забита туристами и нет ощущения что тебя облизывают — страна своей жизнью живет, а у тебя свой колхоз. Но все это справедливо только для исторического даунтауна (валета, слима, сентжлулианс, мсида)

Дорогая редакция, а давайте я вам про свой отпуск в Турции расскажу? Выйдет где-то так же уныло и предсказуемо.

а у вас отпуск тоже год и 3 месяца?

з 2005 року працює, може собі дозволити я думаю))

Цікава розповідь, загалом мінуси Мальти зрозумілі, окрім цього: «стара надійна компанія, звідки люди справді можуть вийти на пенсію». Мені здається, що це плюс :)

Сейчас с неё еще уходят на пенсию, но будучи такой допотопной она не развалиться через год, когда помрёт тот дед, который в екселе хранил все данные.

А що з мальтійською мовою? Вона, здається, може бути відносним мостом в арабську.

Ну але...

Бл. 400 тис. мешканців Мальти знають мальтійську мову. Станом на 2001 рік 99,6% населення Мальти назвали своєю першою мовою саме мальтійську (англійську — 1,2%). Водночас вдома нею розмовляють 90%, а на роботі — 70% (для англійської 14% і 29% відповідно). 86,23% віддають перевагу спілкуванню мальтійською, 11,76% — англійською і 1,84% — італійською.[1]

у меня вообще есть подозрение что мальтийцы не работают ) - своя кафеха с рабочим графиком «полтора часа в день рендомом», раскладной стульчик на набережной, лото с соседями, походы в церковь, премьер-лига по телеку на плаже, когда работать то

ну про чистый как-то у меня другое впечатление, он такой себе смесь с мальтийским (скорее всего они сами не осознают что часть речи из другого языка) но каждый первый вполне на инглише все расскажет

никаким мостом она давно не есть, это такой себе изолированный анклав с кучей исторических слоев, говорят на том что в итоге получилось независимо от причин. между собой говопят на мальтийском все, и проблема в том что ты даже приблизительно не можешь понять о чем. обращаешься к человеку с вопросом и он не задумываясь отвечает на почти инглише и дальше продолжает беседу с собеседником на мальтийском.

Підписатись на коментарі