«Для росії немає жодної цінності в людському житті». Олег Карпенко з «Повернись живим» — про ситуацію на фронті, потреби армії та героїзм українців

Олег Карпенко — колишній військовий та співробітник найбільшого українського фонду компетентної допомоги армії — «Повернись живим», де відповідає за співпрацю з партнерами та спонсорами. Незадовго до повномасштабного вторгнення росії ми вже публікували інтерв’ю з Олегом.

На тлі ж повномасштабної війни, що триває вже понад два місяці, ми поговорили з ним про ситуацію на фронті, реорганізацію фонду та зростання фінансування, «палки в колеса» від міжнародних партнерів, а також головні потреби української армії.

«Вже 25 лютого ми зрозуміли, що в Україні не залишилося потрібних нам для закупівлі речей»

— Як для команди фонду почався ранок 24 лютого, коли росія атакувала Україну?

Ранок 24 лютого у команди розпочався так, як і в кожного українця чи українки. Мені зателефонували о п’ятій ранку: «Олег, почалося. Збираємося в офісі». За 40 хвилин я вже був на місці, й у нас почався брейншторм: ми міркували, чого нам варто чи не варто очікувати, і розробляли план дій.

Одразу ухвалили рішення перемістити основну частину офісу на захід України. Продумали перевезення туди ж різного спорядження: на наших складах уже було чимало коштовного майна, і ми мали його убезпечити.

Паралельно шукали для закупівель обладнання, яке було в українських постачальників та підходило нам за параметрами: транспорт, тепловізори, квадрокоптери, монітори, комп’ютери, мережеве обладнання тощо.

До 24 лютого все закуплене ми розподіляли згідно із заявками підрозділів, але з початком повномасштабного вторгнення про них не йшлося: ми розуміли ситуацію із забезпеченням у кожному підрозділі ЗСУ, адже працюємо з ними з 2014 року.

Протягом перших двох тижнів усе відбувалося хаотично: за спорядженням та обладнанням до нас приходили всі. Ми намагалися першочергово спрямовувати допомогу підрозділам у найгарячіших точках, і робимо так донині.

Багато майна передали для 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Вони стримували наступ російських військ на Київ, за що їм велика подяка. Також укомплектували підрозділи ТрО на Чернігівському, Сумському, Бучанському напрямках. Звісно, людям з інших підрозділів ми теж видаємо все необхідне.

Вже 25 лютого ми зрозуміли, що в Україні не залишилося потрібних нам для закупівлі речей, і перемкнулися на міжнародну співпрацю. Замовили дев’ять тисяч бронежилетів з Ізраїлю — на жаль, це одна з наших найгірших покупок. Перші бронежилети з цієї партії ми отримали лише минулого тижня.


— Які проблеми виникають із закупівлею товарів для ЗСУ за кордоном?

Міжнародні закупівлі військового спорядження та обладнання — і так складний процес, а нам з боку Ізраїлю ще вставляли палиці в колеса на певних етапах: то вносили зміни до контракту, то тягнули з термінами доставлення тощо.

Але проблеми виникали й з іншими країнами: Німеччиною, Об’єднаними Арабськими Еміратами та Туреччиною. Де-не-де є прямі заборони з боку урядів країн на постачання військових товарів та товарів подвійного призначення в Україну або перевезення їх через певні території.

Речі ми шукали у всьому світі. Купували спочатку невеличкими партіями, потім перейшли до великих: 1500 квадрокоптерів, кілька тисяч бронежилетів, шоломів, 500 тепловізорів.

Передача генераторів для одного з підрозділів ЗСУ

До 24 лютого ми не працювали з міжнародною спільнотою дуже тісно, тож довелося з головою зануритись у холодну реальність: кожне постачання — це гори окремих у кожній країні бюрократичних процесів з наборами документів для кожного постачальника. Щоразу йдеться про терміни від тижня до двох місяців, а інколи точну дату надходження важко прогнозувати.

Мало кого хвилює, що в Україні війна. Світ продовжує працювати у звичному для нього режимі: заробляти гроші, торгуватись, подекуди намагатись надурити. Тож навіть наші спроби закуповувати товари за спрощеними процедурами стикалися з опором та нерозумінням.

На цей момент ми позбулися багатьох проблем, але вони не зникли на 100%. Щонайменше, наші юристи та волонтери достукались до керівництва держави про спрощення митного контролю й отримали необхідні документи. Кабмін, своєю чергою, видав відповідні постанови, які спростили проходження кордону.

«Наша мета — втримати надходження на нинішньому рівні»

— Фінансування фонду за останні два місяці серйозно зросло. Про які суми йдеться?

Фонд до 24 лютого і фонд зараз — це геть різні організації з непорівнянними обсягами закупівель, фінансування та навіть чисельністю команди.

З початку бойових дій у 2014 й до початку 2021 року нам вдалося зібрати на потреби ЗСУ 281 601 000 грн.

А за два місяці повномасштабної війни — понад три мільярди гривень. У березні бувало, що за день ми отримували більше від нашого бюджету за минулі вісім років: 340 349 126,97 грн. Найбільша разова пожертва становила 15 млн грн. Водночас зросли й обсяги закупівель.

Зараз ці надходження впали в десятки разів. Це зрозуміло і прогнозовано, ми готувалися до такого сценарію. Наша мета — втримати надходження на нинішньому рівні. У нас є багато амбітних та класних проєктів, які збільшать ефективність нашої армії: закупівля бронетехніки, проєкти щодо артилерії та підрозділів ППО, БПЛА та мінної безпеки.

— Вам також довелося реорганізувати команду, аби впоратися з новими обсягами роботи...

Так, аби давати раду з новими обсягами закупівель та іншими процесами ми майже втричі збільшили команду, зараз нас понад 70 людей. Ми всі офіційно працевлаштовані та отримуємо заробітну плату. Фінансування на неї йде від партнерів, а кошти на потреби армії на 100% спрямовуємо саме на армію, це принципова позиція команди.

Структура організації поступово змінюється: тепер у нас є відділ для зовнішньоекономічної діяльності, потрібно більше людей для складських приміщень та логістики тощо.

У перший місяць нам допомагало чимало волонтерів без жодної винагороди за свою працю. Зараз ці люди потроху відпадають, і ми формуємо штат зі співробітників, які 24/7 будуть залучені в роботу.

— Які головні потреби ЗСУ ви наразі забезпечуєте?

Ми продовжуємо дотримуватись технічного напряму забезпечення армії, який визначили ще 2014 року. Традиційно закуповуємо тепловізійну та нічну оптику, технічні засоби розвідки та оброблення інформації (БПЛА, квадрокоптери), засоби зв’язку та обладнання командних пунктів управління: комп’ютери, мережеве обладнання тощо.

Реанімували з 2014–2015 років закупівлю транспорту — зокрема пікапів, яких потребують підрозділи ЗСУ.

Займаємось снайперським спорядженням — доукомплектовуємо підрозділи гвинтівками для якіснішого виконання бойових задач. І довелося закуповувати засоби індивідуального захисту: бронежилети, шоломи. Скажу відверто, цим напрямом ми займатися не хочемо, але був великий запит. Сподіваюсь, скоро наслідки хаосу перших днів минуть й ми зможемо використовувати кошти для більш глобальних потреб.






Зараз багато хто говорить, що держава як слід не задовольняла потреби армії з 2014-го по 2022 рік. Я вважаю, що це не так. Так, держава могла зробити набагато більше, але штатні підрозділи ЗСУ, які виконували бойові завдання, були забезпечені касками, бронежилетами тощо, на всі 100 %. Зараз потреба на схоже екіпірування з’явилася через те, що держава не мала величезних запасів на складах для розширення армії. А вона в нас після 24 лютого збільшилася втричі. Тому ці потреби зросли, і ми взяли частку їх забезпечення на себе.

До початку повномасштабного вторгнення держава поступово закривала потребу в тепловізорах. 2021 рік видався найбільш успішним в цьому: у тісній співпраці ми закривали потребу підрозділів під час виконання бойових завдань в районі ООС.

Квадрокоптери та БПЛА — це загалом «розхідний матеріал», адже багато такої техніки збиває ворог, вона підпадає під роботу ворожих засобів РЕБ. Тож запаси квадрокоптерів і БПЛА необхідно постійно поповнювати.

Закуплені пікапи для новостворених бригад ЗСУ

Транспорт же, зокрема пікапи, підвищує мобільність наших підрозділів, зокрема малих маневрових груп з протитанковим озброєнням або підрозділів з переносними зенітно-ракетними комплексами.

Війна в розпалі, і, на жаль, ми втрачаємо людей та військову техніку, обладнання, в тому числі бронежилети, квадрокоптери тощо, тому нам потрібно регулярно поповнювати наші запаси.

«На противагу ЗСУ, росіяни пруть немов зомбі»

— Яка нині ситуація на фронті?

На півдні та сході України йдуть найзапекліші бої. На деяких ділянках ситуація важка. Про Маріуполь... усі ми знаємо. Хлопці там дивом тримаються. Періодично їм доставляють озброєння та ліки невеликими партіями. Багато техніки та інших засобів наші відбирають в окупанта. Таким чином їм вдається тримати оборону вже протягом понад двох місяців.

Складно на Ізюмському напрямку. Там противник намагається прорвати нашу оборону й зайти в тил. Нелегко в районах Рубіжного, Попасної, Лиману, Сєвєродонецька, Лисичанська й Авдіївки. Це ділянки фронту, де найважче. Досить контрольована ситуація на Херсонському, Миколаївському, Запорізькому та Одеському напрямках. Бої ведуться постійно: щогодини працює ворожа авіація та артилерія. На певних напрямках — наприклад, в Ізюмі, Рубіжному та Попасній, — противник не шкодує своїх боєприпасів: по деяких ділянках фронту випускає до двох тисяч снарядів на день. На жаль, така «розкіш» нам не доступна, бо ми маємо обмежені запаси.

Втім тримаємось і показали всім, як воює «друга армія світу» і як на противагу їй воюють ЗСУ. За два місяці окупант тимчасово захопив лише один обласний центр. За критичної нестачі важкої техніки, авіації, засобів ППО, великокаліберної артилерії та реактивних систем залпового вогню ми стоїмо, даємо гідну відсіч і навіть переходимо в контрнаступ, зокрема на Харківському та Дніпропетровському напрямках. Так, важко, але ситуація контрольована.

Інструктори під час навчань із БПЛА

Кожен мій ранок починається з того, що я дзвоню й пишу підрозділам у гарячих точках, дізнаюся про нагальні потреби та ситуацію. Щодня отримую SMS чи голосові повідомлення: «Братан, ми тримаємося, робіть свою справу. Нам дуже важко, але люди максимально вмотивовані. Готові стримувати ворога і відвойовувати захоплені території. Дайте нам необхідну техніку та озброєння, і ми готові йти вперед».

Історії, які розповідають люди, вражають. Нещодавно я спілкувався із командиром підрозділу, якому додали людей з-поміж мобілізованих. Ті, хто тримав зброю лише на навчаннях, у першому ж бою стрибають на ворожий танк і закидають гранату в люк. Неймовірно хоробрі люди, які й без достатньої кількості артилерії роблять неймовірні речі.

На противагу їм росіяни пруть, немов зомбі. Нещодавно ми зідзвонювались з одним комбатом, говорили про ситуацію, яка тоді в них була дуже важкою. Він зі своїми підлеглими стримували навалу ворога 24/7: їх цілодобово поливали вогнем з літаків та реактивних систем залпового вогню, а за ними йшла орда росіян, яких стримували всіма наявними засобами. Комбат каже: «Було наче в комп’ютерній грі: потрібно захистити вежу від нескінченної маси зомбі. Вони йдуть і вмирають, а трупи ніхто не забирає. Проходить година, і в наступ суне нова хвиля цих зомбі».

Для росії немає жодної цінності в людському житті, тому для них нормально кинути цілий батальйон на захоплення кількох вулиць.

— Під час нашої попередньої розмови незадовго до вторгнення ми обговорювали ситуацію на українсько-російському кордоні. Ви казали, що росія не нарощує логістику, тож вторгнення малоймовірне...

Ми справді не бачили розгортання великих російських логістичних вузлів для забезпечення своєї армії. російська федерація вважала, що їй вдасться бліцкриг і що вони за кілька днів прорвуться до Києва, деморалізують нас, і ми просто складемо зброю. Втім росіяни постраждали від власної пропаганди — їхній план повністю провалився.

Згадайте, як відбувався наступ на Київському, Чернігівському й Сумському напрямках. Тоді підрозділи рф швидко перекинули до околиць Києва, але належного логістичного забезпечення їм так і не вдалося побудувати. Звідси масове ламання техніки, брак пального та елементарних речей: їжі, води, шапок та рукавиць тощо.

Якби вони вибудували логістику, їм, на жаль, вдалось би зробити набагато більше. Ніхто просто не очікував, що «друга армія світу» піде в наступ голяка. Та й вірити в саму можливість такого наступу не хотілося.

Та велика війна сталася, і росіяни вже програли її. Так, в них є ще дуже багато боєприпасів, і розмови про те, що вони скоро закінчаться, не більше як чутки. Так, росіяни можуть переважати нас в живій силі, озброєнні та техніці. Але за цим всім стоять люди. І ми вже показали, на що спроможні, об’єднавши наші зусилля.

Такі поняття, як благодійність або волонтери, для народу росії ніколи не будуть близькими. В Україні ж навпаки — Збройні сили України завжди й до кінця будуть захищати народ України, а народ України зробить усе можливе і неможливе заради того, щоб наші Збройні сили були ефективними.

Долучитися до допомоги українським військовим ви можете на сторінці Facebook та сайті «Повернись живим».

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось43
До обраногоВ обраному5
LinkedIn



6 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дякую

Мало кого в світі хвилює, що в Україні війна

давайте далі фігачити, і пробиватися через «моя хата скраю» усіх в світі

Якісь деталі про дії і кроки в рамках «давайте далі фігачити»?

Дякую за вашу роботу!

З таким народом, перемоги не уникнути ніколи!

Підписатись на коментарі