Історія 23-річного девопса, який заробляє $7k і поєднує два фултайми

💡 Усі статті, обговорення, новини про DevOps — в одному місці. Приєднуйтесь до DevOps спільноти!

Нинішнє інтерв’ю — з 23-річним DevOps, який без технічної освіти вийшов на дохід у $7000. Внаслідок російського обстрілу будинок чоловіка був повністю знищений, і тепер він заощаджує кошти на ремонт квартири для батьків.

Він розповів DOU, як з менеджера з моніторингу мереж став девопсом, як поєднує дві фултайм-роботи і чому нікому цього не радить. Щоб історія не втрачала деталей і щирості, ми були змушені зберегти анонімність спікера.

Якщо ви хочете взяти участь у схожому матеріалі, напишіть [email protected].

Як обрав не колекторське агентство, а моніторинг мереж з мінімальною зарплатою. Про першу роботу

Я опинився у сфері IT випадково. Влітку 2020 року, перед останнім курсом у коледжі, де я вчився на менеджера, я став шукати роботу. Вже майже влаштувався у компанію, яка займалася поверненням боргів, та випадково побачив цікавішу вакансію. Це була позиція спеціаліста з моніторингу мереж в українській компанії, яка займалася транзакційними операціями. Компанія довго не могла знайти працівника, бо пропонувала мінімальну зарплату — близько 6000 гривень. Ніхто не хотів працювати за такі гроші з 9 ранку по 18 вечора. Тож 19-річний я вирішив спробувати, хоч досвіду у цій сфері не мав жодного. Співбесіда пройшла доволі легко.

«Працедавці зрозуміли, що я нічого не знаю, але готовий вмикатися»

У колекторському агентстві мені пропонували значно вищу зарплату, але я вирішив, що робота з моніторингу мереж може стати кращим внеском у майбутнє і що колись я використаю здобутий досвід. Так і сталося.

Моє завдання полягало у тому, щоб моніторити, як працюють системи, сервери, стежити за доступністю систем підрядників, а коли щось траплялося — повідомляти спеціалістів, які й розв’язували проблему. За кілька місяців мені навіть підвищили зарплату до 8000 гривень.

У той час батьки наполягали, щоб я здобув вищу освіту, тому я вступив на заочну форму в Державний податковий університет на спеціальність «Комп’ютерне програмування». Та протримався там не довго — до першої сесії, адже основний акцент був на роботі. Повертатися до навчання у виші не планую. Наразі я не бачу для себе потреби у вищій освіті, але, можливо, з часом щось зміниться.

Через пів року роботи з мережами я вирішив, що треба рухатися далі. Знайшов вакансію в дуже схожу компанію, але вже на позицію системного адміністратора. Мені запропонували офер у 16 000 гривень. До речі, компанія, у якій я працював, пропонувала підвищити мені зарплату до цієї суми. Та я вирішив, що знання, які я отримаю на новій роботі, важливіші, і відмовився від пропозиції.

16 000 грн — були великі гроші для мене. Вперше в житті я міг прийти в магазин Nike і купити собі кросівки. Тоді я ще жив з батьками й витрачав гроші лише на добирання на роботу й розваги з друзями, тож не мав великих витрат. Сума на рахунку мене дуже тішила.

На новій роботі я виконував схожі завдання з моніторингом, але потрібно було більш детально розбирати логи, коли траплялися помилки, а вони були дуже часто. Також оновлював застосунки на хостах, які представляв вендор. Займався підтримкою та обслуговуванням систем, виконував завдання від розробників — наприклад, підняти чи налаштувати хост. Найбільше мені подобалося встановлювати застосунки на Linux.

«Будемо робити з тебе девопса, щоб багато заробляв»

На одній з робочих тусовок у січні 2022 року керівник жартома сказав мені: «Слухай, будемо робити з тебе девопса, щоб заробляв багато грошей». Саме тоді я вперше задумався про те, щоб рухатися до цієї посади. За пів року до цієї розмови в іншій команді з’явився DevOps — серйозний і завжди похмурий дядько з бородою.

Мій керівник з ним багато спілкувався і дізнався, що девопси добре заробляють. На тусовці він висловив ідею, що я стану DevOps і ділитимуся з ним, як з керівником, грошима. Це був, звісно, жарт, але тоді я подумав: а чому б не спробувати?

Я вперше зареєструвався на Djinni й опублікував своє резюме. Практично одразу зі мною зв’язалася закордонна продуктова компанія, яка шукала працівника на посаду Junior DevOps Engineer. Був всього один етап співбесіди — з лідом команди девопсів і HR. Мені ставили базові запитання: як працює Linux, що на ньому можна робити. Також дали тестове завдання, на якому треба було зробити Dockerfile з nginx таким чином, щоб після запуску кожні декілька секунд у лог виводилась кількість IP, з яких звертались на nginx. Через два з половиною тижні мені запропонували офер на 1500 доларів. Це було величезне зростання для мене.

До речі, українська компанія, у якій я працював системним адміністратором, запропонувала майже таку саму зарплату, якщо я залишуся. Однак, як і в історії з колекторським агентством, я вирішив зробити внесок у майбутнє.

Сам не знаю, як так швидко отримав роботу, адже весь процес від пошуку до оферу тривав менше як місяць. У всіх компаніях, де я працював, до мене завжди добре ставилися, хоч і різниця у віці з колегами була суттєвою.

«Мені 23 роки, а де б я не працював, колегам було не менше як 35»

Та я жодного разу не стикнувся з ейджизмом. Колеги мене багато чого навчили. І я маю на увазі не лише технічні знання, а більш житейські: як правильно розмовляти, як поводитися. Батьки й друзі вважають, що через це я дуже швидко подорослішав.

До речі, в одній з компаній ходили чутки, що я син когось з керівництва, або ж мої батьки круті девопси, тому я так швидко просуваюся у кар’єрі. Насправді мої батьки зовсім не технічні люди: батько — бухгалтер, а мама — економістка.

«На місці дому залишилися лише руїни»

Офер у закордонну продуктову компанію я отримав ще до початку повномасштабного вторгнення, а коли на Київщині почалися бойові дії, не працював близько місяця. Моє місто не було в окупації, але у ньому відбувалися активні бої — постійно десь стріляли, збивали літаки.

На 11-й день після вторгнення до нас підійшов військовий і сказав виїжджати, бо вже завтра тут будуть росіяни. Тоді ми з батьком востаннє вийшли з нашого будинку й поїхали до бабусі. Коли повернулися — побачили, що від будинку не залишилося геть нічого, росіяни його знищили. Залишилися лише руїни.

Так у мене і стався переїзд від батьків — ми винайняли окремі квартири. Багато часу пішло, щоб зібрати усі папірці про те, що будинок зруйнований. Наче й так не було видно, що на його місці пустка. За рік ми отримали компенсацію від держави на оцінку зруйнованого житла без урахування майна, але розрахунок був дуже мінімальний. Зараз у нас є сертифікат «єВідновлення» на купівлю нового житла. Цих грошей не вистачить, щоб купити нову квартиру у Києві. Хіба, можливо, на 40 квадратних метрів і з голими стінами.

Поки я не мав змоги працювати через відсутність світла і зв’язку, компанія не звільнила мене, а виплатила зарплату. Коли ми з батьками жили у бабусі в іншій частині Київської області, я їздив до друзів, щоб працювати на старому комп’ютері. Потім із зарплати купив ноутбук, під’єднав у бабусі інтернет і вже зміг нормально виконувати завдання.

Не дуже гарна «маніпуляція», яка спрацювала. Про рейз на 800 доларів

Коли я почав працювати у закордонній компанії, то часто помилявся, бо не мав знань з DevOps, не розумів, як працює GitLab чи nginx. Але мене ніколи не сварили за помилки, а лише пояснювали, як правильно. Якось при оновленні я випадково вимкнув всі агенти з моніторингу, і нам надійшла величезна кількість сповіщень, що хости недоступні. Потім через неправильну конфігурацію зупинився основний вебсервіс, який був єдиною точкою доступу до значної частини вебресурсів компанії, зокрема й основного сайту, на який приходили клієнти. На щастя, тимлід зміг швидко розв’язати проблему і фінансових збитків чи сильного нарікання не було — до мене ставилися дуже лояльно.

Найважчим у роботі для мене став великий обсяг інформації, яку треба було вивчити. Мене ніхто не підганяв — я просто мав завдання в Jira, які поступово слід було виконати. Але я дуже хотів розвиватися і намагався осягнути все й одразу.

У травні 2022 року я почав впевненіше почуватися. На робочих зустрічах вже не просто мовчав, а й висловлював свою думку, пропонував ідеї. Ще за кілька місяців колеги перестали перевіряти усю мою роботу. Зараз мені дуже подобається, коли до мене звертаються інші DevOps або розробники із запитаннями, і я одразу можу дати відповідь і допомогти. Це надає впевненості у своїх силах.

За рік, у січні 2023-го, мені підвищили зарплату на 200 доларів. У лютому я прийшов до ліда і запитав, чи можуть мені ще збільшити зарплату, бо, мовляв, контракт у мене закінчується, і я не знаю, що робити. Уже за годину-дві мені зателефонували й повідомили, що тепер моя зарплата буде 2300 доларів. Можливо, це була не дуже гарна маніпуляція, але вона спрацювала.

Завжди можна вигадати відмовку. Про те, як наважився на другий фултайм

Восени 2023-го я з допомогою батьків купив квартиру та замовив дизайн-проєкт. Коли мені підрахували кошторис ремонтних робіт, я зрозумів, що знадобиться ціла вічність, щоб їх оплатити. Тоді задумався про ще одну роботу. Спершу шукав на неповну зайнятість — пройшов співбесіди в дві українські компанії, але нічого з цього не вийшло. Потім думав поєднати два фултайми, але дуже боявся, що щоденні робочі зустрічі у компаніях будуть накладатися. Я чув історії про навушник з однією зустріччю в одному вусі, й з іншою — в другому. Але це точно було не для мене.

Тоді я натрапив на статтю DOU про девопса, який поєднував два фултайми. У матеріалі було посилання на сторінку у LinkedIn, тож я вирішив йому написати. З досвіду співрозмовника випливало, що накладка з мітингами траплялася вкрай рідко. Він радив спробувати, адже завжди можна викрутитися і щось придумати. Сказати, що треба з собакою погуляти тощо. Іноді можна ігнорувати повідомлення якийсь час, якщо потім це нормально аргументувати.

Тож я вирішив шукати ще одну фултайм-роботу на позицію Middle DevOps. Компанію знайшов не одразу — від початку пошуку до прийняття оферу минуло кілька місяців. В українській компанії, яка взяла мене на роботу, було кілька етапів співбесід. Спершу з молодшим HR, потім зі старшим HR і лідом сисадмінів, бо окремого напряму DevOps у них не було. Співбесіди пройшли добре, лід сміявся з моїх історій та жартів. Я завжди люблю доречно пожартувати на співбесіді, щоб підтримати розмову.

Далі був наступний етап відбору — потрібно було надати головному HR контакти людей з попередньої роботи, щоб вони розказали про мене. Мене це здивувало, раніше я з таким не стикався. Я дав контакти свого керівника з компанії, у якій працював системним адміністратором. HR надіслав повідомлення, де просив розказати, з якими проблемами я працював, як вирішую конфлікти, чи можна мені щось довірити. Я сам на всі ці питання відповів, а колишній керівник просто переслав моє повідомлення так, наче це він написав.

Після цього мене покликали на останню співбесіду, де розповіли про політику компанії. За тиждень, у лютому 2024 року, мені надіслали офер на $3000 і покликали на онбординг, який тривав ще тиждень. Лише після цього мене познайомили зі CTO і передали на онбординг у технічний відділ. У той же період на першій роботі мені підвищили зарплату до $4000, тож так я почав заробляти $7000 і працювати на двох фултаймах.

«До 22-ї години не засиджуюся». Про робочий день девопса на двох фултаймах

Я щодня прокидаюся о 8-й ранку й беруся за рутинні робочі завдання. Далі у мене щоденний мітинг в українській компанії на 40–60 хвилин, на якому обов’язково потрібно вмикати камеру. Якщо немає термінових завдань тут, я закриваю ноутбук, який мені видала компанія, і берусь за роботу в закордонній. До речі, одним з моїх обов’язкових критеріїв під час пошуку місця праці була техніка, щоб могти працювати на окремих ноутбуках.

До обіду, коли відбувається щоденний мітинг у закордонній компанії, стараюся встигнути зробити всі завдання в ній. На зустрічі з колегами я розповідаю про те, що виконав учора і що встиг за сьогодні. Дзвінок зазвичай триває до 14–15-ї. Якщо нема термінової роботи, то я встигаю швиденько пообідати, і берусь до другої роботи. Закінчую її зазвичай до 18-ї, а потім вечеряю і роблю щось по дому. Після 20:00 допрацьовую завдання. Та переважно не засиджуюся довше ніж до 22-ї.

На вихідних я або зустрічаюся з другом, або їду до батьків чи бабусі. Часу на щось більше немає.

Я обожнюю закордонну компанію, у якій став девопсом. Вважаю її своєю основною роботою і найбільше ціную. Там у мене всі завдання стосуються сфери DevOps, а в українській — більше роботи сисадміна. Наприклад, створити користувача, допомогти, коли у когось щось не працює. Мені це не дуже подобається, але терплю, поки платять. Є трохи завдань і з DevOps, але їх менше. Вони здебільшого стосуються налаштування деплою застосунку, комунікації з провайдерами тощо.

Компанії, у яких я працюю, дуже відрізняються своєю політикою. На першій роботі у мене горизонтальне управління, всі спілкуються вільно й на одному рівні. Однак у другій компанії все дуже жорстко, існує чітка вертикаль, і, щоб з кимось зв’язатися, потрібно писати листи.

Про всі виконані завдання треба звітувати й детально їх описувати. Крім того, у мене була конфліктна ситуація зі СТО на мітингу. Він був не в гуморі, присікався до моєї манери говоріння, а потім заявив щось на кшталт: «Я так сказав, так і буде». Коли я зробив йому зауваження, колеги були вражені. Вони казали, що раніше ніхто не насмілювався. Після цієї ситуації до мене не чіплялися.

Про найбільший страх фахівця, який працює на двох фултаймах

Компанії не знають про те, що я працюю на двох фултаймах. Я вирішив не говорити, бо не знаю, як вони відреагують. У першій компанії, можливо, нічого б не сказали, лише, щоб це не впливало на мою продуктивність. А от у другій компанії є регламентна політика, яка дозволяє працювати на другій роботі, але лише у неробочий час і в тому випадку, якщо основні види діяльності компаній не перетинаються. Насправді діяльності не перетинаються, але я працюю у той самий час, тому реакція точно була б негативною.

Наразі у мене не було критичних ситуацій через поєднання двох фултаймів. Я часто користуюся різними відмовками, кажу, що йду вигулювати собаку, коли працюю на іншій роботі.

Було таке, що у мене був мітинг з СЕО на першій роботі, а на другій роботі щось зламалося. Тоді довелося на одному комп’ютері проводити дзвінок, а на іншому — щось фіксити. Це було нескладно: сидиш, киваєш головою, періодично щось говориш, намагаєшся вирішити помилку, яку раніше вже вирішував.

Бувало, що щось ламалося на двох роботах, але я справлявся. Мій найбільший робочий страх — якщо лід з першої компанії і CTO з другої зателефонують одночасно. Дуже пощастило, що наразі такого не було.

Про мотивацію багато заробляти і поради

Бажання багато заробляти у мене виникло в дитинстві. Пам’ятаю, як ми з батьком скуплялися в неділю в АТБ, бо саме тоді у них були акції. І коли я обрав собі шоколадку, тато сказав відкласти її й взяти ту, яка з оранжевим цінником, тобто на акції. Тоді я зрозумів, що хочу купувати те, чого насправді хочеться, а не тільки акційне. Коли влітку 2022 року я почав жити без батьків у Києві, то так і робив — купував у супермаркетах усе, що хотів.

Друга історія, яка мене постійно мотивує, теж пов’язана з батьком. Колись він сказав мені, що я ніде не влаштуюся в житті й буду забирати його пенсію. Тоді це звучало дуже образливо, але зараз я йому за це вдячний.

Я хочу дорости до Senior DevOps, бо наразі вважаю себе Middle. За два роки хотів би спробувати себе у ролі ліда. Мені цікаво, чи справлюся з менеджерською позицією, враховуючи, що у коледжі я вчився на менеджера.

Загалом я не раджу починати працювати на двох фултаймах, якщо у цьому немає гострої потреби. Спочатку ти щасливий, що багато заробляєш, усе подобається. Потім втомлюєшся, розумієш, що вже не радієш життю. Через те, що доводиться багато працювати, абсолютно немає часу на себе. Я банально не можу почитати технічні статті, як колись, бо не маю на це часу. Багато хто говорить, що у 23 роки потрібно десь бувати, щось дивитися, а мені не виходить.

Зараз я вже майже завершую ремонт у квартирі. Хочу, щоб у неї переїхали батьки, які зараз живуть на орендованій. Для себе планую купити ще одну квартиру. Мабуть, я працюватиму на другій роботі, доки мене там не образять. Я вже думав про те, щоб звільнитися, коли було дуже складно, але вирішив ще залишитися. Іноді я беру лікарняний на день, щоб трошки відпочити.

Коли працюєш з дому на двох роботах, то дуже мало спілкуєшся з кимось, окрім колег. А якщо постійно зосереджуватися на робочих завданнях, дуже швидко можна вигоріти. Тому я раджу бути у стосунках, коли починаєш працювати на двох фултаймах. Важливо, щоб поруч була кохана людина, яка морально підтримає.

«Якщо ви хочете більше заробляти, то важливо бути впевненим у собі»

На моїй першій роботі є працівник, який хоче стати DevOps, але він дуже невпевнений у своїх силах. На його прикладі я зрозумів, на скільки важливо вміти правильно себе представити. Треба не боятися сказати, яку зарплату хочеш отримувати, показати, яка зарплата на ринку, скинути аналітику.

Дехто соромиться шукати другу роботу через те, що про це хтось дізнається. Я цього не розумію. Якщо й дізнаються — то що? Не варто взагалі таким перейматися.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU