Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

«Написання коду для мене — це акт творіння». Java-розробниця — про те, як свічнулася в ІТ за вісім місяців

Оксана Лащенко — Junior Java-розробниця у GlobalLogic. Через сімейні обставини їй довелося з нуля опановувати нову сферу. Оксана поринула в самостійне навчання, після цього — в пошуки ментора та курсів. І за вісім місяців після входу в ІТ отримала перший офер.

Про свої перші кроки в професію, вибір мови, інтенсивне навчання, підйоми о 4 ранку, щоб здати домашку, онбординг під час пандемії та багато іншого Оксана розповіла в інтерв’ю.

З чого все починалося: «Освоювати нову сферу довелося через трагічні обставини»

Я Java-розробниця. До того як увійти в ІТ, закінчила економічний виш, кілька років працювала менеджеркою та економісткою у приватних компаніях. Ще кілька років суто виховувала дітей.

Освоювати нову сферу довелося через трагічні обставини. Мого чоловіка викрали й убили два з половиною роки тому. Він був топменеджером великої компанії у Харкові. Я залишилась сама з двома дітьми й мала визначитись, як жити далі.

Я хотіла довести своїм дітям та собі, що можу чогось досягти. Маючи за плечима золоту медаль у школі, математичний клас, олімпіади з англійської та фізики, у якийсь момент я присвятила себе тільки сім’ї, бо не бачила перспектив у роботі. Коли чоловік загинув, я стала головою сім’ї. Мені потрібно було змінити вектор і повернутися до себе, до власних бажань і амбіцій. І це було як paradigma shift — фундаментальна переоцінка цінностей.

Та робота, яка була в мене до цього, не могла дати фінансову стабільність і була мені не дуже цікава. Наша сім’я була доволі забезпечена, тож питання грошей не стояло гостро.

Знаєте, деякі знайомі досі вважають, що я могла й не працювати, але я хотіла цього, прагнула жити далі, розвиватись, дати щось своїм дітям.

«До IT я була гламурною блондинкою, яка займалася балетом, фітнесом, а ще математикою»

Коли я опікувалась дітьми, то мала багато хобі. Я була гламурною блондинкою, яка займалася балетом, фітнесом, а ще математикою. Ми з дітьми ходимо на гурток з олімпіадної математики багато років. Я теж сиділа з ними за партою та вирішувала олімпіадні задачі. Завжди любила задачі, тому зрештою і пішла в розробку.

А ще я добре знаю англійську. Коли шукала роботу після вишу, знання мови не було таке потрібне, як сьогодні. І в якийсь момент це стало розчаруванням. Я хотіла працювати в іноземних компаніях, але 10–20 років тому не було схожих можливостей і вибору.

Ми з чоловіком багато подорожували, спілкувалися з іноземцями, я дивилась фільми, читала англійською, для мене ця мова була як повітря. При цьому я ніколи серйозно її не вчила. Два роки тому я прийшла з дитиною в International house, щоб перевірити її рівень і заодно свій. Виявилося, що в мене С1. Попри те, що англійська не була ключовою перевагою для отримання першої роботи, думаю, вона мені ще стане в пригоді.

Домашнє навчання: «Чоловік подруги — джавіст, він допоміг мені зробити перші кроки»

Отже, постала потреба вибирати, чим займатися далі. В ІТ багато спеціальностей, я могла швидко зайти в HR, але хотіла займатися саме розробкою. Я вважаю, що розробка — це основа галузі і її найбільша цінність.

Написання коду для мене — це акт творіння. Мені було цікаво. Я спочатку думала, що цього треба багато вчитись, але бачила приклади людей, які зробили це досить швидко. І в якийсь момент моя подруга спитала: «А чому ти не хочеш піти в розробку? У тебе гарна англійська, ти добре знаєш математику». Це був як момент істини. Точно! Як я сама цього раніше не побачила? Я вирішила спробувати.

Чоловік подруги Андрій — джавіст, він допоміг мені зробити перші кроки. Це був жовтень 2020 року. Мені було байдуже, яку мову програмування вчити, Java цілком підходила. Уже пізніше я збагнула, як мені пощастило саме її опановувати. Отже, Андрій дав мені книгу Шилдта англійською — Java: The Complete Reference, Eleventh Edition, сказав завантажити Intellij IDEA, освоїтись на GitHub. Мовляв, ось ще задачі на LeetCode, займайся, якщо будуть питання, я допоможу.

Я почала вчитись. Прокидалась зранку, сідала за підручник і до роботи. І так цілий день. План був такий: почати з теорії, а коли почну орієнтуватися — додавати практику. LeetCode спершу був доволі важкий для мене. Ми списувались кілька разів з Андрієм, і він давав мені поради. Ще в університеті я непогано писала на Pascal, знала основи алгоритмів, умови та цикли, але спочатку програмувала суто в процедурному стилі.

Пам’ятаю, як після двох тижнів навчання взялася розв’язувати задачі з комбінаторики разом з дітьми. Там було багато обчислень, і в якийсь момент я вирішила написати програму з обчислення кількості варіантів розміщення королів на шаховій дошці, щоб вони не били один одного. Це була моя перша програма. Потім я додала можливість введення різних фігур, і програма обчислювала результат для різних фігур окремо. У мене були неймовірні враження: кілька рядків коду — і відбувалася магія.

Було круто розуміти, що є велика кількість інформації, усе безкоштовне, буквально бери і вчи, усе залежить від тебе. Могла вчитись 6 годин, бувало 8.

Перший мій підручник був Java: The Complete Reference Шильдта, про який я вже згадувала. Я стала читати, пам’ятаю, як дійшла до ООП, а що це таке — незрозуміло! Залипла в ютуб і гугл.

Просиналась зранку — везла дітей в школу і на телефоні в навушниках слухала лекції. Постійно перебувала в потоці інформації. Відкрила для себе DOU.

Так я вчилась два місяці, а потім взялася за алгоритми. Почала читати книжку Grokking Algorithms. Згодом написала програму про Binary search, а потім зрозуміла, що теорія теорією, прості програми — це добре, але треба рухатись далі.

Пора було відпрацьовувати навички та знання на практиці. Тоді я підписалась на JavaRush на 20 курсів за два місяці. Там була купа маленьких програм, і я відпрацьовувала виклики функцій, основні методи. В той момент побачила, що є компанії, які набирають студентів, які вже щось знають, вивчили Java Core і математику. І мріяла потрапити в одну з таких.

Тоді частина компаній давали список тем, за якими братимуть студентів на навчання. Я переглядала їхні вимоги. А паралельно з цим займалась функціональним аналізом, згадувала алгебру, комбінаторику.

Так тривало чотири місяці. І в якийсь момент мені здавалось, що я вже багато всього знаю, а насправді знала тільки Java Core. Я добре орієнтувалася в особливостях мови програмування, структурах даних, вирішувала алгоритмічні завдання легкого і середнього ступеня важкості. Але розуміла, що мені потрібне менторство, бо я уперлась зі своїми знаннями. Треба було рухатися далі, в супутніх до Java технологіях, будувати глибший план розвитку вже з професіоналами.

Курси: «Співбесіда тривала 30 хвилин англійською мовою, там був live-кодинг»

Коли я серйозно вирішила, що шукатиму компанію, яка бере на навчання, знайшла Mate academy, які набирали нульовий курс Java. У мене було два тижні, щоб подати заявку. Щоб долучитися, треба записатися, виконати тестове і пройти співбесіду.

Оплатити курс можна після навчання, ще два роки треба віддавати 17% від зарплати. Я стала гуглити інформацію про них. Знайшла на ютубі інтерв’ю із засновниками, один з них, Рома Апостол, — математик і призер Міжнародної олімпіади з математики. «О, наші люди», — подумала я, це мене переконало приєднатись.

Тестове на вступ складалося із чотирьох завдань, на виконання яких давали 24 години. Пам’ятаю, це було 8 березня, вихідний день, діти не в школі. Я все відклала і виконала тестове, останнє завдання вирішувала п’ять годин поспіль.

Mate відповіли, що рекомендують перед співбесідою зробити 40 завдань на Codewars. До співбесіди залишилось три дні, я встигла зробити 30. Інтерв’ю тривало 30 хвилин, українською і англійською мовами, ще там був live-кодинг — за 10 хвилин потрібно було виконати три завдання, два легких і третє більше складне. Після практики на Codewars я розв’язала все за шість хвилин.

29 березня 2021-го мене взяли на курси. Я зрозуміла, що потрапила в суворі умови. Купа інформації, таймінг, дедлайни, домашні завдання тощо. Мене попередили, що вчитись треба з 9-ї до 18-ї, але мені доводилось займатися більше.

Ми починали з того, що 60 хвилин вирішували алгоритмічні задачі. Потім в нас була лекція, на якій ми обговорювали попередньо пройдений матеріал. Були лекції у записі, ми мали їх пропрацювати до уроку.

Потім були домашні завдання, доволі об’ємні та складні. Вчилися робити код-рев’ю одне одному. Загалом ми складали два екзамени, і через місяць після старту був перший. З 50 осіб на потоці 10 не «стягнули»: хтось пішов після першого екзамену, хтось не витримав темп, когось виключили через протерміноване домашнє.

Курс тривав чотири місяці, але через три я отримала роботу. Я вважаю, що без академії я б не зробила це так швидко. Там зацікавлені, щоб ви знайшли роботу. Великі аутсорси співпрацюють з нею, роблять запити на академію і просить рекомендувати студентів для співбесіди.

Кілька моїх однокурсників у GlobalLogic потрапили, хтось в EPAM, SoftServe, були й більш дрібні фірми. Академія брала кількох студентів і пропонувала на співбесіди. Нас запитували, чи ми хочемо в певні компанії, а тоді подавали резюме, і компанії з нами зв’язувалися. І далі ми напряму спілкувалися. Мене рекомендували в GlobalLogic, я хотіла потрапити в цю компанію.

Чи справедливо те, що доведеться два роки віддавати 17% від зарплати? Я вважаю, що варто дивитись на те не, що втрачаєш, а що отримуєш. Я читала історії про 50 інтерв’ю перед офером, а сама влаштувалася з першого ж на роботу.

«Я була відома тим, що писала величезну кількість конспектів»

Я вважаю, як би людина не старалась, вона не змусить себе так працювати, як під зовнішніми стимулами. Мені здавалось, що самостійно я вчилась дуже багато. Але коли я зайшла на курси, то були випадки, коли лягала о 12 ночі і вставала о 4 ранку, бо мені треба здати домашнє. Я відправляла дітей у школу на таксі й сиділа вчилась.

Ще у нас були регулярні технічні чеки. Кожну п’ятницю — підсумкове опитування. Ми збирались на 30–60 хвилин, і нам ставили питання. Розподіляли студентів на маленькі групи по 6–8 осіб (на екзамен навіть менші) і запитували як на співбесіді. Плюс це було кайфове середовище.

Ми з однокурсниками разом готувались до техчеків. Щочетверга в нас були зідзвони. Ми live-кодили, бувало, що зідзвонювались о 19:00 і сиділи до 24:00. Вирішували завдання перед екзаменами. Коли постійно варишся в цій інформації і її систематизуєш, вона починає складатись в красиву картинку. Ми вчили Java Core досить поглиблено: структури даних, особливості Java 8 (стріми і функціональні інтерфейси), Dependency Injection, ООП, SOLID, SQL, JDBC, Hibernate, Spring, Unit Testing, принципи clean code та best practices.

А найважче під час навчання було те, що я почувалася «дівчинкою в районі 40 років» поруч із 20-річними хлопцями, які мали кращий технічний бекграунд. І мені хотілось їх догнати.

Я була відома тим, що писала величезну кількість конспектів. Наприклад, у нас була лекція, яка розрахована на годину — у мене це займало три, бо я слухала, конспектувала, переслуховувала. Я не знаю, як інші це робили. Були задачі, які давалися складніше, можливо, через вік. Але я старалася все робити ґрунтовно.

З групою у Києві, травень 2021

Пошук роботи та онбординг: «Намагаєшся вловити ритм, яким живе проєкт: зустрічі, ретроспективи, планінги, дейліки, рев’ю, пул-реквести...»

В кінці 8-го місяця, відколи я почала вчити ІТ, стала подаватися на вакансії. Я відіслала всього два чи три резюме. Пройшла сертифікацію в SoftServe, але мені так і не відповіли. А потім пробувалась у GlobalLogic. Було одне серйозне інтерв’ю, і мене взяли з першого разу, на Trainee. Зазвичай у великих аутсорсах беруть спочатку на цю позицію. Знайомі хлопці з академії влаштовувались одразу джунами, але в менші компанії. А тут до джуніора ще треба було дорости.

На проєкт я потрапила через два місяці, перші півтора місяця в мене був ментор і тривав онбординг. Ми з ним відпрацьовували технології, з якими я мала працювати на продакшені. Зідзвонювались щодня на 30–60 хвилин.

Наставник давав завдання, що прочитати і зробити. Я писала код, він дивився, і ми з ним це обговорювали. Цей весь час тривав процес отримання дозволів, бо в нас серйозний замовник і сек’юрний проєкт. Всі дозволи мені надали через два чи три тижні після того, як закінчився рівень Trainee.

Проєкт мені подобається. Це фінтех-домен, вважаю його дуже перспективним. Та й люблю тему фінансів, інвестування, моя економічна освіта тут стала в пригоді. Сучасний стек технологій — Java 11, AWS, Kafka, мікросервіси. Багато чого вчу вже на проєкті.

Для мого проєкту бажана англійська на рівні B1-B2, цього достатньо. С1 у нас мають менеджери, продакт-менеджери, БА. Поки мені бракує розмовної англійської. Останній рік я розвивала найбільше технічні навички, бо розуміла, що англійська в мене і так добра. Зараз треба згадувати, відточувати скіли.

Щодо онбордингу, то спочатку ти приходиш і не розумієш, що відбувається. Намагаєшся вловити ритм, яким живе проєкт: зустрічі, ретроспективи, планінги, дейліки, рев’ю, пул-реквести на GitHub.

Через якийсь час з’являється розуміння. Ти не просто робиш те, що сказали, а розумієш, що й для чого. І це усвідомлення — важливе. Так, припускаєшся помилок, але це нормально, ти на них вчишся. Я брала тренінги й досі записуюсь на них, щоб паралельно розвиватись. Загалом перші пів року — адаптація до роботи на продакшені. Я намагаюся брати складніші задачі, ніж дають на мій рівень, це допомагає мені вчитися швидше.

Ще я онбордилася під час пандемії. В офісах компанії через обмеження було дуже мало людей. Тож у мене все відбувалося дистанційно. А на етапі Trainee хотілось більшої взаємодії, занурення. В офісі легше когось про щось запитати. Зараз я звикла, якщо мені потрібно щось з’ясувати, то зідзвонюємось з колегами.

Наразі мені подобається віддалений формат. У мене двоє дітей, і я їх бачу. Якби була в офісі, не знаю, як би вдавалося спілкуватися.

Джуніором я стала після пів року роботи в компанії.

Життя після входу в ІТ: «У моїх дітей був крутий батько, яким вони пишались, а тепер у них є крута мама, якою вони пишаються»

Моє життя змінилось, у мене з’явилась мета, впевненість у собі. ІТ класне тим, що чітко розумієш свій курс, бо багато шляхів уже прописано, є купа можливостей. Можна йти й розвиватись всередині однієї компанії або ж їх змінювати.

Ринок описаний, а розвиток у сфері прогнозований. Ти розумієш, що якщо все буде нормально і не напартачиш, будеш вчитися, то зароблятимеш стільки-то. А ще за два роки стільки-то. Можна релокуватися і спробувати життя в іншій країні. Переді мною відкрився увесь світ.

Коли на початку 2000-х я закінчила інститут, не було таких опцій, як нині. Тоді я не знайшла себе і розчарувалась у роботі й тодішній професії, а зараз я маю те, про що мріяла.

Рідні теж раділи, коли я змінила сферу. В моїх дітей був крутий батько, яким вони пишались, а тепер в них є крута мама, якою вони пишаються.

Моїм синам 12 і 15 років, я вже їм так сильно не потрібна. Вони багато вчаться та обоє займаються програмуванням. Молодший точно хоче бути розробником, а старший має більше менеджерський склад розуму.

Із синами

Втім треба сказати, що зараз мені бракує часу на хобі. За останній рік мені довелося кинути балет і фітнес. Я розуміла, що повинна зробити ривок і весь ресурс скерувати на досягнення цілі. Перший рік адаптація, буває так, що доводиться овертаймити, бо хочеться вирішити задачу швидше. Мене ніхто не змушує, але я така людина — працюю, поки геть не втомилась або поки не дійшла розуміння, як розв’язати проблему — тоді все, можна згортатись.

Коли багато вчишся, споживаєш безліч інформації — це ресурсозатратно. На хобі сил не залишається. В майбутньому мені б хотілось це збалансувати.

У мене багато знайомих запитують, чи варто переходити в ІТ з інших професій. Вони питають, а потім починають шукати причини, чому ні. Наприклад: «Ти ж любила математику, а я її не знаю». Я кажу: «Ну і що, вона не дуже потрібна».

Тут не треба питати, тут треба робити. Насправді, коли я визначилась з професією, для мене одним з одкровень стала цінність часу. Кожна година — цінна. Час дорожчий за гроші. Це ресурс, який не повернеться. Варто скласти собі план і діяти — щодня щось для цього робити.

Про плани: «Хочу пройти магістерський курс із Computer Science у харківському виші»

Стати Middle в нашій компанії можна за два роки. Великі аутсорси мають дещо довший процес зростання грейду. Мабуть, мідла можна швидше отримати, змінивши роботу. Але мене зараз усе влаштовує.

Наразі вчу ще С++. Імпонує Python, там багато ML і математики, але поки намагаюсь концентруватися на одному напрямі й не розпилюватися. Я про свій вибір Java не шкодую. Мені подобається, що це бекенд, бо тут багато специфічної бізнес-логіки, адже всі застосунки різні, і це цікаво.

Крім того, ходжу на олімпіадний гурток з програмування онлайн від харківської наукової спільноти QBit. Там усі пишуть на С++. Ми збираємось на лекції раз на два тижні на дві години. Live-кодимо, слухаємо лекції з алгоритмів. Я вже звикла до С ++. Добре її розумію, вона схожа на Java.

Після початку повномасштабної війни компанія допомогла мені переїхати спершу з Харкова до Львова, а потім поселитися у Закарпатській області. У мене є друзі у Будапешті, тож згодом з дітьми переїхали в Угорщину. Увесь цей час я працювала, пропустила тільки дні переїздів. Робочий ноут — це перше, що я поклала у валізу після документів.

Тепер планую переїжджати в Польщу, там, на відміну від Угорщини, розвинене IT і краща адаптація для українців. Я дуже рада, що працюю саме в IT, бо попри війну в мене є робота, я можу підтримувати ЗСУ. У планах — пройти магістерський курс з Computer Science у якомусь харківському виші після нашої перемоги.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось65
До обраногоВ обраному15
LinkedIn

Схожі статті




21 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дуже цікава і мотивуюча історія. Зберегла у закладках, іноді перечитую, аплодую автору.

Єдине що здалося дивним, про тестове завдання в Мейт. «Я все відклала і виконала тестове, останнє завдання вирішувала п’ять годин поспіль».
Я теж навчалася в Мейт, тіки на курсі QA. Зараз працюю як AQA, то ж проходила ще й мейтівський початковий курс Java. Він дуже простий, завдання там значно простіші, ніж навіть Easy level на Літкоді. Тому ото трошки не можу зрозуміти, як завдання початкового рівню могло зайняти 5 годин, якщо в базі вже були Java Core та літкод з середнім рівнем.

Оксана, була знайома з вашим чоловіком, дуже співчуваю.
З радістю узнала про ваші успіхи — це неймовірно надихає. Наразі ми з вами працюємо в одній компанії :)
Сил вам і розвитку у новій професії!

Хочу пройти магістерський курс із Computer Science у харківському виші

Оце — не зрозумило нащо? Немає сенсу

Творіння — це звісно дуже добре
Тільки от на реальній роботі творіння починають псувати усілякі жорсткі дедлайни, тупі папєрєднікі та неможливість нічого відрефакторити

Круто! У меня отдаленно похоже было несколько лет назад. Ключевое — поймать волну, и то, что будет затягивать и поднимать по утрам.

Q-Bit — лапочки
А computer science курс лучше проходить на coursera в каком-нибудь американском университете онлайн

Чи справедливо те, що доведеться два роки віддавати 17% від зарплати? Я вважаю, що варто дивитись на те не, що втрачаєш, а що отримуєш. Я читала історії про 50 інтерв’ю перед офером, а сама влаштувалася з першого ж на роботу.

Сенс роботи програмістом в тому щоб вміти розвиватись, шукати шляхи вирішення завдань і відповіді на питання самостійно. Не пройшовши ті самі «50 інтерв’ю перед офером» ви більше втратили ніж здобули

Як кількість зафейлених інтерв’ю корелює з «вмінням розвиватися, шукати шляхи вирішення завдань самостійно»? Ви просто заздрите :)

1) зафейлив інтервю
2) сидиш гуглиш те чого не знав
3) паралельно робиш пачку тз
і це купу ітерацій, ви дійсно не бачити в чому тут розвиток вміння самостійно шукати рішення/гуглити?

Не фейлив -> знав те, шо не знали ті, хто зафейлили

Питання в тому як ці знання дістались, людина яка без менторів і курсів знайшла роботу буде більш самостійна і буде швидше шукати інформацію. Хоча це лише моя думка, мабуть є курси де людям не все розжовують і треба таки щось самому шукати, а не робити завдання в стилі «... а тепер нажміть ентер щоб бути молодцем..»

Знання можна дістати, якщо просто виконувати практичні завдання. Інтерв’ю ніяк цьому не допомагають.

Ні. В більшості контор додактово дають ТЗ, вони допомагають прокачати тех знання. Також качається скіл проходження інтевю, який є абсолютно окремим скілом. Ну і звичайно на інтервю часто дають такі питання в яких варто булоб розібратись глибше.

Я читала історії про 50 інтерв’ю перед офером, а сама влаштувалася з першого ж на роботу

Тут вже не одна стаття, де поміж тексту раптом з’являється докладний розділ про особливості навчання в mate academy.
Це може бути рекламою курсів? Та ні, мабуть, просто співпадіння)

Мій син, котрому 21 рік, вивчає Front-end. Він побачив цю статтю і сказав: «Ого... Дуже сильно! Кинь мені посилання на інсту».
Оксана є реально крутою "

«дівчинкою в районі 40 років»

.
Часу, сил, успіхів та життєвої гармонії!

крута:) успіхів!

Щиро зичу подальших успіхів!

Це дуже круто!

«Написання коду для мене — це акт творіння»

Прошло пару лет. Натворил уже в паре проектов, и думаешь может хватит)

Підписатись на коментарі