Що буде з ІТ-підрозділом ЗСУ, де служать сотні айтівців. Велика розмова з командиром ЦМТР

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до Defence tech спільноти!

Валерій Чуркін — командир Центру масштабування технологічних рішень при Збройних силах України, який свого часу створив генерал Валерій Залужний. Центр налічує кілька сотень військовослужбовців-айтівців, більшість з яких мають бойовий досвід. Валерій Чуркін був одним з перших 20 айтівців, які ввійшли до новоствореної військової частини в травні 2023 року. У цивільному житті він був техлідом в одній з великих українських ІТ-компаній.

30 вересня 2024 року інформація про розформування двох частин, які займалися розробкою IT-проєктів для Сил оборони, вийшла в публічний простір. Зрештою розформували Центр геопросторових даних, а долю Центру масштабування технологічних рішень мали визначити в грудні.

Ми поспілкувалися з Валерієм Чуркіним про те, що далі буде з ІТ-підрозділом, яка ситуація із проєктами розформованого ЦГД, чи зменшилася команда центру. А також про важливі проєкти, проблеми з масштабуванням, ресурси для протидії хакерам і плани на 2025 рік.

Фото Катерини Карпенко

«Ми тримали удар разом з ЦГД»

— Рішення щодо ЦМТР мали ухвалити до кінця грудня 2024 року. Чи є воно і що далі буде з центром?

Так, є спільна директива міністра оборони та головнокомандувача про переформатування центру. За старим сценарієм, до 31 грудня ми мали зайти на менший штат зі значним скороченням особового складу.

Вже ухвалили рішення, за яким уся наша команда залишається. Ми хотіли трохи розширитися, та не вийшло. Однак навіть це рішення допоможе дібрати нових людей.

— А якщо простою мовою, що означає переформатування? Ви будете підпорядковуватися не Генштабу?

Ні, ланка керування залишається. Переформатування — це зміна організаційної структури. У нас всередині з’являються нові штатні підрозділи з новими функціями, як-от відділ фахової підготовки особового складу.

— Чи можуть вас розформувати після фінального рішення? Можливо, з’явилися якісь запобіжники, щоб цього не сталося?

Загалом командування зрозуміло важливість роботи центру, нашої ролі в екосистемі військових структур, які мають власне R&D, вагомі розробки. Якщо раніше ми були максимально непублічні, то тепер отримали дозвіл висвітлювати деякі проєкти.

Тому найкращий запобіжник сьогодні — це результати нашої роботи. Показуємо їх — і продовжуємо працювати. Нинішнє рішення свідчить, що є розуміння інноваційності та необхідності центру. Маємо підтримку міністра оборони та Головнокомандувача ЗСУ.

— Але ж, ймовірно, може бути ефективний, але непублічний підрозділ, який не розформують через важливість його роботи. Чи головне — вийти в паблік?

Не головне. Можна було залишитись непублічними. Але ця публічність — додаткова цеглинка, яка допомагає не тільки підрозділу, а й показує суспільству, як трансформуються Збройні сили України.

Насправді з понад 50 проєктів ми можемо висвітлити лише малу їх частину. Наш підрозділ розробляє «Армія+» на замовлення Міністерства оборони. «Залізний полігон», який допоможе виробникам швидше організовувати випробування з військовими підрозділами, «Імпульс», «Вежу», ще кілька відомих проєктів. Тобто публічність — це радше бонус.

— Після історії з розформуванням ЦГД...

Ми тримали удар разом з ЦГД. Вони були нашими науковими побратимами, так би мовити. Обоє в різний спосіб намагалися максимально донести доцільність і вагу наших розробок. У ЦГД були круті проєкти, і ми їх взяли до себе. Але так, це був негативний момент.

«Один військовий у ЦМТР — це десятки врятованих життів на полі бою»

— Як тиловий підрозділ, як ви реагуєте на закиди про «відсидітися в тилу»?

70 % особового складу ЦМТР — учасники бойових дій. Частина з них пройшли найгарячіші точки фронту.

На моє переконання, перевага на полі бою, як і перемога загалом над супротивником з куди значнішими ресурсами, може бути тільки асиметрична. І йдеться саме про технологічні рішення.

У цьому контексті один військовий у ЦМТР — це потенційно десятки, сотні врятованих життів на полі бою.

У нас є проєкти, які вже використовують на лінії боєзіткнення. Тому всі ці закиди, мовляв, ти не воював, не сидів в окопах, мені не подобаються. Тут питання фахової підготовки й максимальної ефективності використання ресурсів.

Наприклад, нам бракує дата-саєнтистів, інженерів ML. А один такий фахівець спростить роботу тисячам. Зокрема, операторам, які виявляють техніку противника. Розроблена центром модель пришвидшує її знаходження з хвилин до однієї секунди. Наприклад, 100 великих зображень з розвідувального БпЛА людина опрацьовує понад годину, ми маємо рішення, яке це робить за п’ять хвилин.

А це дає змогу скоріше реагувати, уразити ворожу техніку, поки вона не почала по нас працювати. Ви ж розумієте, що цей час переваги може дати на полі бою. Тому тут один інженер з правильною фаховою підготовкою допоможе зробити так, щоб ворожа арта не розгорнулась на відпрацювання.

І це ж діятиме в прогресії, коли ми втілимо та масштабуємо проєкт.

Окрім того, наші рішення допоможуть зменшити кількість людей безпосередньо на передовій. Якщо все вдасться, військовий буде не за кількадесят метрів від ворога, а з безпечнішої відстані керуватиме автоматизованими комплексами й боротиметься з ворожими дронами.

Візьмімо навіть систему «Імпульс». Вона допоможе набагато швидше виконувати роботу: замість п’яти людей, які займаються обліком, вистачить і двох-трьох. Так ми зможемо вивільнити ресурс для посилення оборони країни.

А ще це мінімізує помилки на різних рівнях. Люди якісніше опрацьовуватимуть накази. Наприклад, можна буде автоматично формувати плани переміщення, накази на переведення, добові накази або нагороджувати тих, хто справді дотичний до бойових звитяг тощо. І це все у кілька кліків.

Фахівці нашого центру горять своїми проєктами. У нас є робочі групи, які виїжджають у зону виконання, щоб зібрати фідбек. Ми всі маємо розуміти, що технології важливі, а для технологій потрібні висококласні спеціалісти. Подекуди, якщо забрати ключову людину з проєкту, він зупиниться. А цей проєкт потенційно зберігає відділення на полі бою, потім — ще одне і ще.

Кожна людина, яка на «своїй» посаді й фахово працює, робить свій внесок. Я не поділяю тези «воював тільки той, хто ось тут». Це не має поляризувати суспільство.

Зрозуміло, що найважча робота — у піхоти, ДШВ.

«Та інженерів не можна недооцінювати»

— Наскільки зменшилася команда ЦМТР з літа станом на сьогодні?

На 10–15 % — з різних причин. Нікого примусово з ЦМТР не перевели. Хтось мав можливість списатись, хтось — перевестись деінде, де більше стабільності.

— Який відсоток проєктів ЦГД ви залишили в себе? І як взаємодієте з розробниками звідти?

100 % проєктів, за які ми відповідаємо юридично. Частина колишньої команди ЦГД, з якою ми вели спільну розробку, перейшла до нашого підрозділу. Основна частина — до іншого, який працює в дотичному напрямі та з яким ми взаємодіємо. Ці фахівці продовжують займатися попередніми проєктами.

Відбулося сповільнення процесів, але загальна розробка продовжилась. Оцей момент передачі, пертурбація команд, налагодження процесів дали негативний ефект. Але нині все відновлюється, і ми заходимо на новий рівень взаємодії.

«Фахові люди отримують по 20 тисяч гривень уже не перший рік»

— Поговорімо про важливість ваших проєктів. У контексті складної ситуації на фронті, як може допомогти центр? Які рішення вкрай потрібні?

Майже всі критичні напрями почали тією чи іншою мірою розроблятись. Є напрацювання, щоб це пришвидшити. З тих, про які можемо говорити, — «Вежа», модуль DELTA. Рішення дає змогу виявляти й ідентифікувати понад 4000 об’єктів розвідки щодня, а також передавати інформацію підрозділам, щоб потім можна було уразити ці ворожі цілі. Це один з перших проєктів, який ми масштабували. Продукт розробляв інший підрозділ, а ми архітектурно його переробили, щоб він міг витримувати навантаження.

Пишаємося STALKER — системою, яка допомагає дрону повернутися під впливом РЕБ.

Також ми розробляємо платформу «Залізний полігон», який допоможе компаніям тестувати свої вироби для армії швидше та отримувати фідбек. Чекаємо на інтеграцію нашої системи «Імпульс» для автоматизації процесу обліку особового складу з «Армія+».

Запустили «Форму 100» — це адаптація первинного медичного документа, який оформлюється, коли поранений потрапляє на стабілізаційний пункт. Хто був у бойових підрозділах, розуміє, як складно і який обсяг роботи на стабілізаційних пунктах. Якщо там щось загубиться і втратяться дані, це напряму впливатиме на якість допомоги, коли пораненого доставлять до шпиталю.

Ну й «Вітряк М» — детектор FPV-дронів, який уже вдалося кодифікувати й передати державі на масштабування. І це лише один з елементів системи, яка міститиме і софт, і «залізо».

Насправді ми будуємо екосистему з наших продуктів. Для частини є MVP, ще є готові рішення, які використовуються на полі бою, але потрібне їхнє масштабування.

— А кому ви вже поставили «Вітряк М»? Це рішення вже працює в підрозділах?

Нині триває процедура масштабування. Мінстратегпром допомагає передати це підприємствам на виготовлення. На сьогодні більше ніж 20 військових частин використовують засіб, зокрема підрозділи СВ, ДШВ, ТрО, НГУ.

— Тобто продукт є, але він ще не запущений серійно?

Якщо коротко, то поки що ні, але процес триває. Якщо рішення виготовляють не для комерції, а для потреб війська, за погодженням з Міноборони ми можемо деяким компаніям передавати напрацювання, щоб вони це виготовили, безоплатно нам передали, а ми вже відправили у військо на тестування.

— Що є блокером у масштабуванні рішень для військових?

Масштабування впирається в законодавчі процедури, оформлення КСЗІ, якщо там є контури ДСК або Т (для службового користування або таємно). А також у матеріально-технічну базу. Ті ж сервери в ДСК-контурі.

І плюс бракує людей, які будуть їздити в підрозділи, пояснювати, впроваджувати там рішення.

— Які є ризики, коли система не легалізована? І чи можете назвати кілька ключових пунктів, які допоможуть масштабувати рішення?

Якщо мова про програмні продукти (ІКС — інформаційно-комунікаційні системи та ПЗ), то якщо ви робите не «згідно-відповідно» до законодавчо затвердженої процедури, ризик у тому, що можуть прийти й сказати: «Це незаконно». І ви не зможете далі використовувати рішення належно або і взагалі ніяк. Закону треба дотримуватись, однак його варто адаптувати під нагальні потреби.

Плюс не просто так є пункти КСЗІ (комплексна система захисту інформації). Усі ці вимоги мають підвищити рівень безпеки продукту. Єдине, що це зараз outdated, не дає змоги швидко масштабуватись і більше про папери, а не реальну безпеку. Хоча Міноборони сьогодні має нову процедуру КСЗІ, що має перезапустити цей процес.

«У нас кульгає закон про державно-приватне партнерство, він фактично не працює для R&D»

Це коли ми говоримо про мілтек-рішення. Якщо нормально врегулювати державно-приватне партнерство, це дасть змогу військовим частинам правильно взаємодіяти з приватним сектором: фіксувати інтелектуальну власність, законно передати її державі, ліцензувати тощо. Трансфер технологій допоможе і правильно передавати їх бізнесу, взаємодіяти з міжнародними партнерами.

У контексті R&D процес обміну експертизою з міжнародними партнерами дуже забюрократизований.

Багато що треба доопрацьовувати. У тісній кооперації з Головним управлінням військової юстиції Міністерства оборони ми пушимо важливі зміни. Для когось законодавчі обмеження — це підстава чогось не робити. Для нас це привід стукатися у всі двері, залучати кого можливо, щоб воно запрацювало.

— Якщо, умовно, підрозділ розробив класне рішення, то він не має змоги самостійно йти далі, легалізуватись і масштабуватись?

Наразі питання не повністю врегульоване. Тобто немає змоги це зробити швидко в законодавчому полі. І плюс немає механізмів мотивації спеціалістів, які були дотичні до розробки. Фахові люди отримують по 20 тисяч гривень уже не перший рік. Наприклад, ми передали державі «Вітряк М». Якби був налагоджений процес трансферу технологій і можна було отримувати роялті, це б забустило питання мотивації особового складу.

«Але поки що роялті ніхто не отримує»

Є військові частини, які розробляють технології та дублюють у цьому одні одних. Річ у тім, що в нас немає правильного оркестрування процесів. Адже багато військових частин мають круті напрацювання. З деякими ми працюємо на горизонтальних зв’язках: віддаємо їм вироби на тестування, а ті, своєю чергою, діляться фідбеком. Спочатку ми створюємо неформальні робочі групи, потім намагаємося їх формалізувати. Тому що важливо зафіксувати таку діяльність.

— Чи можете навести приклад, коли до вас прийшов підрозділ з власним крутим рішенням? Що далі? Він до вас звертається з наміром передати розробку, бо самостійно не може легалізувати й масштабувати, чи просто по допомогу?

Усе залежить від підрозділу. Деякі не хочуть готувати документи, брати на себе відповідальність.

Є бойові частини, які готові робити з нами все офіційно за процедурою, коли є замовник та розпорядник. І це велика відповідальність. Вони зацікавлені брати вироби на апробацію, давати зворотний зв’язок.

Центр старається застосовувати підхід як у бізнесі, де є customer success і піклування про кінцевого клієнта. Ми б зробили під це навіть військову посаду, щоб кінцеві користувачі — підрозділи — були максимально задоволені. Це еволюція, до якої ми прагнемо.

«„Армія+“ не оперує інформацією для службового користування, а „Імпульс“ буде»

— Поговорімо про IT-посади. Під час спілкування з Генштабом порушили питання про переведених деінде айтівців. І тоді пояснювали, що роль відіграє військово-облікова спеціальність. Якщо людина певний час прослужила айтівцем, але не змінила свою ВОС на відповідну, то виникає питання. У ЦМТР фахівці обіймають ІТ-посади?

Раніше були ситуації, коли ми були змушені «приземлити», наприклад, програміста на посаду діловода. Хоча людина і не виконувала його завдання. Однак це те, чого ми намагаємося уникнути.

Наша організаційна структура має посади інженерів, операторів, адміністраторів тощо. Тому більша частина особового складу перебуває на посадах, які відповідають або ж ВОС, або напряму діяльності.

— А в такому разі людину складніше кудись перевести? У зовсім іншу сферу?

Тут усе ж вирішує вище командування. Як командир частини, ти розумієш: якщо є просідання, варто залучити когось іще. Тобто за інструкцією, коли людину переводять, мають враховувати ВОС, але за рішенням старшого керівництва можливі винятки. Ну й такі рішення ухвалюють не просто так.

— Ви можете розповідати не про всі проєкти. Але в попередній розмові зауважували, що будете інтегрувати систему для обліку особового складу «Імпульс» з «Армія+». Чому це важливо?

Нині є певні проблеми з «Армія+», не всім буває зручно користуватися застосунком. Чому? Тому що там немає повної функціональності, яка з’явиться після інтеграції з «Імпульсом».

«Армія+» не оперує інформацією для службового користування, а «Імпульс» буде оперувати, і це важливо. Ця інформація — стовп, завдяки якому зможе автоматично підтягуватися посада військовослужбовця, підрозділи, командири.

«Тобто не треба буде просити командира дати свій ID»

«Імпульс» не про конкретного солдата, а про системи обліку всередині військової частини, для групи персоналу. Система полегшить роботу стройової служби, частково адмінки.

Зараз ми фіналізуємо юридичний процес, щоб рішення правильно працювало для військових. Це трошки складніше, ніж з «Армія+». Для роботи «Імпульсу» має бути матеріальна-технічна база: не просто телефони, а сервери, ноутбуки тощо.

Ми очікуємо, що, якщо все буде за планом, влітку запустимо дослідну експлуатацію. Нині ми використовуємо «Імпульс» для своїх потреб. Деякі підрозділи тестують його на навчальних даних, щоб зібрати фідбек.

— А можете назвати три приклади, що ця система спростить?

Стандартний облік особового складу, який нині ведуть в ексельках у кращому разі. Автоматичне формування наказів щодо обліку особового складу. Командир бачитиме всі дані про підрозділ, скільки людей за списком, хто на місці чи у відрядженні, історію призначень людини на посади. Буде інтеграція з речовою службою, що покаже, яке майно закріплене за військовослужбовцем. Також буде модуль морально-психологічного забезпечення.

Це буде захищена система, покликана автоматизувати те, що відбирає час і зусилля.

— Ухвалений нещодавно закон про реєстр військовослужбовців розблокує якісь процеси для ваших розробок?

Скажімо так, це глобально спростить ситуацію. Такий собі потужний бек, який дасть змогу якісніше працювати з даними про військовослужбовців.

«Якщо щось під’єднано до розетки, то його вже потенційно можна зламати»

— Росіяни не так давно зламали реєстри Мін’юсту, на якому зав’язано багато послуг для громадян. Як працювати з ризиками щодо зламу таких систем, як «Імпульс», де міститиметься чутлива інформація про весь особовий склад військових підрозділів?

Це ми заходимо в глобальну тему кібербезпеки. Вона архіважлива. Адже якщо щось під’єднано до розетки, то його вже потенційно можна зламати — питання тільки в ресурсах.

— А в нас є ресурси для протидії?

Є, але їх недостатньо. У нас крута школа кіберзахисту. Мета кібербезпеки загалом — максимально підвищити вартість ресурсів, потрібних для зламу системи, та наростити спроможності, щоб злам був недоцільний.

Я впевнений, що росіяни будуть пробувати атакувати наші напрацювання. Що можна зробити в такому разі? Якісно це опрацьовувати з погляду використання передових рішень. Є конкретні безпекові процедури, які мають цьому завадити.

Усі наші продукти проходять архітектурне рев’ю, кібербезпекове рев’ю. Тому, зокрема, мають бути протоколи КСЗІ. Ми розуміємо, що системи треба готувати якісно, бо будуть спроби потужних атак ворога.

— Розкажіть про плани на 2025-й з двох перспектив: якщо війна продовжиться і якщо раптом закінчиться цього року.

2024-й був складним роком для ЦМТР, ми працювали і паралельно доводили, навіщо потрібні. Нині ж плануємо наростити спроможності, дотиснути проєкти, які зараз на фінальній стадії.

Поступово у нас вибудовується група проєктів, які формуватимуть екосистему. Коли створювався ЦМТР, думали, що армія від бізнесу відстає років на 10–20. Здається, сьогодні це змінюється. Ми наближаємося до стадії, коли наші винаходи чи програмні рішення породять нові технології навіть для цивільного сектору після завершення війни.

Я не вірю, що у 2025 році війна закінчиться. Хіба що буде якийсь «чорний лебідь», який переламає хід війни на нашу користь. Не можна розслаблятися. Суспільство має більше ввімкнутися: це тотальна війна і відповідальний етап. У тилу теж можна робити чимало потрібного.

«Вважаю себе кабінетним штурмовиком»

Тому що доводиться бігати й робити так, щоб наші ініціативи й діяльність не зарубали. Емоційно це непросто, і цим теж необхідно займатися. Нам потрібно більше керівників, менеджерів, людей з новим майндсетом, бізнес-підходом, який даватиме кращий результат і швидші зміни.

Перша хвиля добровольців у війську була 2014 року: вони починали боротьбу. Друга хвиля підсилила ЗСУ у 2022 році. Нам потрібна третя хвиля людей, щоб добити ворога, змусити його шукати можливості припинити бойові дії.

— Чи можна до вас якось долучитися?

Коротка відповідь: прямо зараз ні, але можна подавати заявки через фейсбук-сторінку. Коли з’являється змога, опрацьовуємо їх і кличемо фахівців до себе.

Як нормальна організація, ми боремося за вмотивованих висококваліфікованих людей. Якщо хтось не відповідає певному рівню, то намагаємось підтягнути. Коли не вдається — переводимо в інший підрозділ, а собі шукаємо якраз фахового спеціаліста. Щоб люди не просто «обіймали посади».

Ще до нас можна долучитися на волонтерських засадах для розробки деяких проєктів. Для військових, які не в бойових підрозділах, трек залучення простіший. Можна оперативно пройти співбесіду і стати частиною ЦМТР.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU