Від QA до Agile Master. Артем Биковець — про кар’єру, лідерство та кайф від успіхів своїх студентів

Ми поспілкувалися з Артемом Биковцем, Agile-коучем і організаційним консультантом, про те, як він став QA-інженером, як змінювалась його кар’єра на шляху до Agile-гуру та які, на його думку, є найбільші помилки людей в ІТ, через які вони не досягають успіху.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

«Мені подобається організовувати середовище довкола людей, щоб вони могли продуктивно працювати». Про те, чим займається

Мені не подобається формулювання «організовувати людей». Більше імпонує «організовувати середовище довкола людей, щоб вони могли продуктивно працювати». Адже дорослі люди не дуже схильні змінюватися, і загалом не потрібно хотіти їх змінювати. Щоправда, коли людина не змінюється, то це ще не означає, що вона не навчається.

«Якщо буду QA, то краще я тикатиму когось носом у поганий код, ніж мене». Історія становлення Артема

Все почалося з любові до комп’ютерів... Коли в дитинстві мене запитували, що подарувати на день народження, я відповідав: гроші, бо збирав їх на комп’ютер.

І у 3–5 класі в мене з’явився перший «пеньок» (Intel Pentium — ред.), який мені привезла мама з Німеччини. Тоді я був найщасливішою людиною.

У школі я навчався у класі інформаційних технологій, писав на Pascal і Delphi, зокрема створив комп’ютерну гру в 10 класі на олімпіаді. Мені це подобалося.

Тоді мені не було зручно брати гроші в батьків, хотів їх заробляти сам. І в старших класах мені підкидали різні «задачки». Наприклад, роздавати листівки, возити рулони з поліграфії тощо. І з часом я доводив іншим, що є відповідальним, що мені можна доручати щось більше.

І у 10 класі мені довірили займатися контентом в одному інтернет-магазині. Тоді я міг пів дня вносити інформацію про товар, зберігати її, але «падав» сервер, і доводилося це робити знову. Я дуже дратувався і думав: хто ж писав цей софт, що він так працює?! Мені було образливо, бо я багато часу втрачав даремно, а дедлайни «горіли». Ось так я ознайомився з неякісним програмним забезпеченням.

Згодом, коли навчався на поліграфічному факультеті в КПІ, вирішив шукати щось серйозне, адже поліграфістом я себе не бачив, бо знав, скільки вони заробляють, навіть дуже талановиті.

І почав шукати роботу фултайм. На четвертому курсі пішов на співбесіду до «Альфа-Банку» на позицію Head of Content Management. Я пройшов інтерв’ю, і мені повідомили, що перевірять через відділ безпеки.

І коли я виходив з цієї співбесіди, до мене зателефонував друг, сказав, що у нього в компанії є позиція інтерна-тестувальника, і запросив на співбесіду.

Я подумав, що, поки мене перевіряють у банку, можна й справді спробувати. Після розмови з HR я почав з ними працювати. Думав, що почну з QA, а потім стану розробником. Багато хто теж так вважає, але в результаті мало хто стає розробником. А ще у мене чомусь було упередження, що я дуже лінивий і погано писатиму код. І як же буде соромно, що саме я його робитиму. Мені сказали: якщо буду QA, то краще я тикатиму когось носом у поганий код, ніж мене :)

«Коли мені говорять, що Agile — це книжкова теорія, я відповідаю, що ми це робили, це працює і кайфово, коли ти отримуєш задоволення від роботи». Про важливі моменти в кар’єрі

У мене було кілька важливих моментів у кар’єрі.

Scrum відбувся, коли я працював у СМК (Software MacKiev), тоді була така система, що ми мали працювати й перебувати в офісі вісім годин. У нас проводили стендапи, і я не завжди розумів, навіщо це потрібно. І коли настав час Різдвяних свят, у нас не було завдань. Я попросив менеджера, щоб він дав нам щось почитати. І той порадив кілька видань, серед яких було «Scrum и ХР: заметки с передовой», яке я прочитав за два дні.

Тоді в СМК (Software MacKiev) була така практика, що людині не підвищували зарплату доти, доки вона була готова працювати на попередню. Наприклад, спеціалістам обіцяли, що в грудні буде перегляд. Але якщо людина сама не прийде у той час і не заявить, що в неї рев’ю, то до неї взагалі ніхто не підійде аж до наступного грудня. Розрахунок на те, що людина — інтроверт і на це «заб’є». В іншому разі вона, найімовірніше, отримає офер, прийде з ним звільнятися, і їй дадуть бекофер на 50 доларів більший. Вона це проковтне, і все буде нормально. І є люди, які тривалий час так і працюють.

Я амбітна людина, мене це не влаштовувало. І коли вперше мене так «кинули», я подумав, може, справді забули. Але я виріс у такому середовищі, що кинути й обманути не можна, це не те, що я готовий толерувати.

Після того як я пішов на співбесіди в інші компанії, зрозумів, які в мене прогалини: у своїй компанії я працював як сеньйор, але насправді мені потрібно було ще навчатися. Я проходив інтерв’ю, щоб розуміти, чого ще не знаю. Потім шукав серед знайомих людей, які могли мене «підтягнути». Тоді роботодавцю довелося мені трохи підвищити зарплату, щоб я залишився, і ще мені дали новий проєкт. Але згодом я зрозумів, що мені треба шукати вебпроєкт, бо я тут засидівся.

І я потрапив у GlobalLogic, де був американський замовник, більш відкрита комунікація і щось схоже на Scrum. Зокрема, ми проводили рефлексії над процесами. Я проявляв ініціативу, як ще спробувати, став про це читати, дивитися відео, і потроху втягувався. Але я був тестувальником, відповідно у цій сфері мало знав. Тоді я знайшов курси Scrum Master і сертифікувався.

І став пояснювати й навчати інших, коли виникали відповідні ситуації. На той момент це було не дуже професійно, бо я вважав, що людину треба просто переконати. Але насправді треба розв’язувати проблему, а не казати, мовляв, ви нічого не розумієте, я вас навчу. Через такий підхід довго не вдається будувати ні відносини, ні стабільні процеси. Але в той момент мені це подобалося. І згодом я почав дізнаватися, яка ситуація на ринку праці, й пізніше з’явилася позиція Scrum Master.

У GlobalLogic були добре побудові процеси, де я був лідом маленької команди. Я міг свою роботу виконувати швидко, і далі не було що робити. І я почав відчувати «скляну стелю», мені хотілося більшого. Я допомагав своїм одногрупникам, розповідав їм, що таке тестування, підказував, що почитати, щось пояснював. І люди влаштовувались на роботу в ІТ й були мені вдячні.

І одного разу хтось мене спитав, чи не думав я відкрити курси. Це був 2012–2013 рік, коли вони ще не були мейнстримом. Я спробував попрацювати на одних курсах як викладач, але коли побачив, що вони нечесно поводяться з людьми, то перестав брати в цьому участь.

Разом зі дружиною-маркетологинею ми відкрили свій центр, де я викладав до 2018–2019 року. У першій групі було чотири людини, і через два тижні вони працювали в ІТ. Далі вони привели своїх знайомих, а ті — своїх знайомих. І от вже майже дев’ять років ці курси діють. І ми продовжуємо набирати маленькі групи на 9–10 людей.

Я кайфував від успіхів своїх студентів. Наприклад, у мене була дівчина, яка працювала системним адміністратором у Пенсійному фонді Шевченківського району. Вона закінчила з відзнакою факультет комп’ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та добре знала англійську мову. Проте була дуже сором’язливою. Я її трошки прокачав у тому, як себе правильно подавати та як проходити співбесіду.

Через місяць після курсів вона прийшла, обійняла мене і заплакала. Дівчина розповіла, що її взяли на посаду Junior QA Automation. І заради цього я готовий слухати весь цей хейт про курси, бо я себе з ними не асоціюю, а бачу результати, які драйвлять.

У той період я працював фултайм у компанії, а у вихідні — на курсах. І в мене вирівнявся прибуток з курсів і зарплата. Але я попереджаю: коли ви робите невеличкий проєкт, який не заважає основній роботі з думкою, що коли зрівняється прибуток, звільнитеся і житимете на це — воно так не працює. Адже ви звикаєте до такого доходу. І все — підсідаєте на це.

Приблизно п’ять років я працював у такому режимі. Потім додалися різні підробітки увечері, а іноді ще й виступи на конференціях. І потім стався цікавий момент. Коли я побачив, що є попит, мене рекомендують зробити тренінги, уже не вистачає вільних місць у моєму календарі, то почав просити трохи більшу оплату.

Потім я працював у продуктовій компанії, де виконував роль схожу на архітектора організаційних процесів та структури, коли пропонував, як формувати команди, будувати співпрацю. Проте з часом збагнув, що знову потрапив у середовище, де можу пів дня нічого не робити. Тоді запропонував фаундерам працювати й отримував менше, а на ці кошти взяти джуніорів, щоб їх розвивати. А далі — буде видно.

У мене тоді якраз народилася донька, і я хотів бути поруч, допомагати дружині, тому все це відбулося органічно. Я зменшив для себе навантаження удвічі й інвестував решту часу в родину та здоров’я. І пів року так працював.

Згодом, коли я влаштувався викладати у КПІ, зі мною зв’язалася компанія Levi9 — одна з моїх найулюбленіших аутсорсингових компаній в Україні. В них була позиція фултайм Agile Coach — це наступний рівень еволюції Scrum Master.

Я не міг відмовитись, мені було дуже цікаво, і я туди «застрибнув». Я отримував задоволення, бо довкола були круті люди і я міг робити Agile. Коли мені кажуть, що це книжкова фігня і теорія, я відповідаю, що ми це робили, це працює і кайфово, коли ти просто отримуєш задоволення від роботи.

«Побудувати продукт з нуля». Про те, над чим саме хотів би попрацювати

Я хотів би побудувати з нуля якийсь продукт: коли є розуміння, що будуть наймати людей, буде формуватися команда однодумців, з якими можна все це робити разом. Коли люди йтимуть на роботу із задоволенням, а ввечері — із бажанням повернутися, щоб їх не треба було вмовляти залишитись, мотивувати, а щоб вони горіли разом зі мною. Я бував у такій атмосфері кілька разів, але це було не довготривало.

Також було бажання спробувати себе як Product Owner, бо мене доїдав синдром самозванця через те, що я консультую людей, як їм створювати продукти, а от свого продукту в мене не було.

Я разом з товаришами працював над одним проєктом — порталом для відеокурсів. Робив його у вихідні й попри основну роботу, я був як Product Owner, але на дуже базовому рівні. Однак принаймні свою потребу в тому, щоб побути в цій ролі, я закрив. От спробувати цю історію мені було б цікаво.

"Не можна побудувати хорошу інженерну культуру, коли люди приходять в офіс лише, щоб через вісім годин просто піти, а в кінці місяця отримати гроші на картку. Про те, навіщо йти в IT, крім грошей

Багато хто йде в ІТ тільки за грошима, і в таких людей дуже прагматичний підхід. Не можна побудувати хорошу інженерну культуру, якщо більш ніж половина команди приходить в офіс, щоб просто піти через вісім годин і в кінці місяця отримати гроші на картку.

І коли пропонуєш таким людям розібратися у чомусь новому, то їм не цікаво, бо за це не заплатять. Це один сценарій. А інший, коли людей вже настільки демотивували, вони так вигоріли, що втратили бажання до навчання.

«Є класні люди, але вони залишаються у парадигмі «тихо їдеш — далі будеш». Найбільші помилки людей в IT, через які вони не досягають успіху

Думаю, що можна окремо поговорити про людей, які невпевнені у собі. Серед них є класні спеціалісти, але вони залишаються у парадигмі «тихо їдеш — далі будеш». І коли їм пропонують відповідати за щось, вони відмовлять, бо, мовляв, цього ніколи не робили. Вони бояться взяти відповідальність і отримати те, на що заслуговують.

Але хто я такий, щоб засуджувати людей, твердити, що це помилка. Можливо, комусь зараз так комфортніше й краще, бо не все зводиться до великого заробітку. Щастя не лише в грошах. І залишитися на певному рівні комфорту для них більш цінно. Мабуть, я помилявся, що п’ять років нищив своє здоров’я і у вихідні працював. Це не надто добра історія.

«Моя робота стала більш міжнародною». Про те, ким себе бачить через п’ять років

Нині мені дуже подобається те, чим я займаюся. Через повномасштабне вторгнення я почав працювати з товаришами з Іспанії та Великої Британії. І я позиціюю себе вже не як конкурент з України, а як Agile Entrepreneur.

Раніше себе обмежував тим, що шукав інших тренерів і консультантів в Україні для співпраці. А тепер думаю, що світ настільки динамічний, що можу смикнути будь-кого. Моя робота стала більш міжнародною. Я хочу диверсифікувати портфоліо клієнтів географічно. Бо насувається криза і треба зробити так, щоб не залишитися ні з чим.

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



Немає коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Підписатись на коментарі