Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

«Цінність розробника — не рядок коду». Дмитро Волошин, СТО Preply — про шлях до 250 співробітників, найм інженерів у Європі та мрію про багатомільярдну компанію

У березні стало відомо, що український стартап Preply залучив $35 млн інвестицій від бізнес-ангелів. Напередодні цієї події ми записали велике інтерв’ю з кофаундером і СТО Preply Дмитром Волошиним.

Ми поспілкувалися з ним про найм розробників у Європі та у чому їхня перевага, про умови праці та опціони для співробітників і, звісно, про технічний бік Preply та мрію побудувати багатомільярдну компанію.

Preply — це українська освітня онлайн-платформа, переважно сфокусована на вивченні мов. Понад 40 000 репетиторів викладають 50 мов сотням тисяч учнів у 180 країнах світу. У компанії працює більше як 250 спеціалістів у Києві, Барселоні, Берліні та США.

Слухайте також інтерв’ю на усіх подкастних платформах — iTunes, Google Podcasts, SoundCloud і RSS. А нижче коротенька текстова вижимка.

«Я йому ставив питання з Python, а він їв шаурму й інколи відповідав». З чого починали розробляти платформу та як найняли першого розробника

У 2013 році я був єдиним розробником, сам писав код. У нас ще був Андрій, фрилансер, який допомагав з фронтендом, бо я не дуже добре верстав, та й тепер не дуже добре верстаю. Ми почали наймати людей у 2014–2015 рр., першого розробника запросили 2014-го, Андрія. Він досі з нами, переїхав у Барселону. Познайомилися з Андрієм у кафе, а інтерв’ю відбувалося у форматі «ми разом їли шаурму». Я йому ставив питання із Python, а він їв шаурму й інколи відповідав. Це була велика удача, що ми знайшли першого розробника за неформальних обставин і він погодився приєднатися до нас.

У 2015 році ми найняли трьох чи чотирьох нових розробників з мінімальним робочим досвідом. З одного боку, це круто, тому що вони добре підходили нам за культурою, допомагали зростати. А з іншого — це той момент, який можна було поліпшити: взяти кількох людей більш сеньйорних, які вже проходили шлях побудови великих продуктів.

Умовно кажучи, в якийсь момент нам треба мігрувати на Django. І це потрібно було зробити із серйозних причин — закривалася лонгтерм підтримка чи ще щось. І ти відкриваєш мануал, як апдейтити Django, а там написано: «Make sure that all your code is covered by unit tests». І ми такі: «Так, а юніт-тест — це що таке? Відкриймо Вікіпедію».

«Ми б набагато повільніше зростали, якби це була не Django». Чому обрали Python

Коли ми стартували, було два популярних фреймворки — Ruby on Rails, який органічно був популярніший у Штатах, і Django, в якого чомусь більше ком’юніті було в Європі. І був ще Groovy on Grails, на якому ми раніше писали один з проєктів, та нам не дуже сподобалося: не було відчуття, що тут легко все робити.

Я тоді не дуже глибоко розбирався в цьому, і рішення використовувати Django ухвалив Рома Апостол (третій кофаундер Preply, який вийшов з проєкту — ред.). І я йому дуже вдячний, думаю, ми б набагато повільніше зростали, якби це була не Django. Там багато всього було з коробки.

Shopify, Instagram сидять на джангівських монолітах, і вони суперхепі. При тому, що у них там мільярди користувачів. Хоча в нас з плином часу саме джангівський прошарок стає все тонший і тонший. Нині Django у Preply виконує роль API Layer та ORM. Ми вже більше перейшли у формат, коли «товстий» front-end і набагато «тонший» back-end.

Django — це Python, і треба розуміти, що легко наймати пітон-розробників. Їх багато, і це важливий фактор. Якби це була екзотика типу Haskell, ми б не змогли наймати в тих масштабах, в яких це робимо сьогодні.

«З Євросоюзу ніхто в Україну не готовий приїжджати, щоб працювати, а в Барселону готові». Чому наймають розробників у Європі

У Preply нині працює близько 80 розробників, з них 60 в Україні, 20 в Барселоні і один у Штатах. Рік тому в Барселоні був один фахівець, тепер двадцять. Ціль на цей рік — досягнути паритету між Барселоною і Києвом у кількості розробників.

Так, в Україні більше розробників, ніж в Іспанії, але менше, ніж загалом у Євросоюзі. А з Євросоюзу ніхто в Україну не готовий приїжджати, щоб працювати, а в Барселону готові. В Україні сильна технічна школа, талановиті люди, але є деякі мінуси, які не дозволяють їм зростати. Перший мінус — знання англійської мови, другий — те, що в нас фахівці дуже сфокусовані на собі й технології, а не на тому, щоб приносити цінність компанії.

Ми в Барселоні наймаємо сильних лідерів у продукт і маркетинг. Наприклад, у нас там СРО і СМО. СМО працював у Delivery Hero, 20-мільярдній компанії, СРО — у Hotels.com part of Expedia Group, 40-мільярдній. Ці люди хочуть мати біля себе команди, тому наймають PM, маркетологів у Барселоні. PM’и, відповідно, теж хочуть мати свої команди поруч.

Ми дуже переоцінюємо дешевизну українського ринку. Якщо порівнювати з Барселоною, я б не сказав, що Київ сильно дешевший. Зі Штатами так, однозначно дешевший. Але поговорімо про майндсет. Люди, яких я бачу, наприклад, на ринку Європи, на ринку Барселони, мають зовсім інші сильні компетенції. Вони дуже про користувачів, про продукт, вони бізнес-майндед. У них не гірші скіли в розробці, ніж у наших розробників. У деяких сферах Preply сильніша технічно в Україні, в деяких сферах — у Євросоюзі.

«Наші розробники, коли ми станемо мільярдними, отримають гарні гроші за це». Про інженерів з продукту та аутсорсу

Я не бачу проблем у технічній компетенції розробників з Іспанії, тому що пул талантів з Барселони — це пул талантів з Європи. В Європі є нехай 50 мільярдних компаній. Скільки їх в Україні? Тобто там є розробники з Delivery Hero чи Glovo. Такий фахівець для нас цікавіший, ніж розробник з умовного Ciklum. Тому що він працював у схожих структурах, як наші.

Наймаючи людей з європейських продуктових компаній, ти отримуєш цікаві речі, які раніше не використовував. У нас, наприклад, розробник з FAANG приніс із собою сильний RFC-процес. Тобто архітектурні рішення ми стали ухвалювати у форматі RFC. Цей фахівець додав багато тулінгу, пов’язаного з контриб’ют-процесом тощо.

Ті люди, які працювали в продуктових компаніях, швидше адаптуються. У Preply є фахівці з аутсорсу, хоч і не багато. Мені здається, що наш розробник, той, якому подобається культура компанії, той, який може бути ефективним у цій культурі, це більше людина з продукту.

У чому різниця аутсорсу і продукту для мене? У продукті є певна цілісність і чесність, у тому плані, що це не продаж голів за вищою ціною. Є лояльність до того, що робиш, і розуміння повного value chain: продукт приносить гроші компанії, компанія платить зарплату, зростає. В аутсорсі ти працюєш над проєктом, ти не працюєш над продуктом. І ось ця різниця продукт і проєкт... Навіть у тому, як називаються ролі в компанії — Product Manager, Project Manager. Воно створює певний майндсет, що через пів року тебе на щось інше перекинуть...

Для мене це питання культурної відповідності з того погляду, що люди, які працюють у продуктових компаніях, з мого досвіду більше customer-focused, product-focused (не кажу, що всі такі, стараюсь всіх не стригти під одну гребінку). Вони більше сare аbout customer. Ті люди, які працюють за аутстаф чи аутсорс моделями, бачать, що між ними і користувачем ще є прошарок клієнта, через якого проходить уся комунікація. І вони розуміють певну тимчасовість своєї позиції, тому що для розробників це один з проєктів. Їх можуть кудись далі перекинути. Тобто немає такої зацікавленості, щоб цей продукт став мільярдним.

Наприклад, що є в Preply? Ми всім співробітникам, не тільки розробникам, а й спеціалістам у маркетингу, Sales, Customer Support, даємо employee stock option plan, тобто вони всі мають частинку «акцій компанії». Ми віримо, що люди зацікавлені в довгостроковому успіху продукту і компанії. Я не впевнений, що така зацікавленість є в розробників, які працюють в аутсорсі, аутстафі.

І тут не тільки про те, що є проблема, коли проєкт закінчиться. Тут більше про бенефіт, якщо компанія стане успішною. Тобто уявімо розробника з аутсорсу. Він працює над стартапом, який є мільярдним. Ну, розробнику від цього що? Окей, напише ще один рядок у резюме. А наші розробники, коли ми станемо мільярдними, отримають за це гарні гроші.

«Ми, мабуть, одні з найкращих в Європі, в Україні з А/В-тестування». Про A/B-тести

У мене технічна освіта, і я великий шанувальник наукового підходу. І науковий підхід — це проста річ, коли ти свої гіпотези повинен перевіряти емпіричними даними. Спочатку висуваєш гіпотезу, потім запускаєш експеримент, тоді результати цього експерименту порівнюєш з початковою гіпотезою, але не навпаки.

Тож для мене як для людини з технічним складом розуму це єдино правильний шлях. Коли мені хтось каже, що червона кнопочка на сайті краща, ніж синя, я не вірю, тому що не розумію, де тут є момент фізичного чи математичного доведення якогось факту з дослідження.

Те, що я точно розумію: з А/В-тестами набагато краще, ніж без них. Їхня роль не тільки в тому, щоб знаходити класні фічі. А щоб не робити фігню, яка може щось поламати. Були кейси, коли ми завдяки А/В-тестам знаходили серйозні баги в продукті.

На цю тему можу порекомендувати дві книжки: Trustworthy Online Controlled Experiments та Statistical Methods in Online A/B Testing. Їх видали 2020 року. Дуже круті, я навіть прошу своїх розробників почитати ці видання.

Може звучати трошки нескромно, але думаю, що ми одні з найкращих в Європі, в Україні з А/В-тестування. У тому, наскільки глибоко ми занурюємося у процес. Facebook, Google, Amazon, всі топові компанії користуються методологією розробки продукту через А/В-тестування. Ми нікуди від цього не втечемо, просто в Україні не було великих продуктів, які в такому масштабі запускали б їх.

«В Україні з цим є проблеми, і треба починати працювати, якщо не хочемо бути сировинним придатком аутсорсингового бізнесу». Про важливість diversity

Потрібно розуміти, що diversity — це те, що допомагає компаніям бути різноманітними та розвиватися. Якщо ми всі будемо зашорені, житимемо тільки у своїй маленькій екосистемі, будемо дуже гомогенні, тоді й однаково міркуватимемо та не зможемо так активно зростати. Понад те, коли доходиш до певного етапу і в тебе немає цієї різноманітності, тобі її з нуля важко збудувати. Коли у команді вже є вісім хлопців, дев’ятою найняти дівчину складно, тому що їй не буде комфортно, якщо вона розумітиме, що не просто так відбулося зміщення. І ми добре попрацювали з цими питаннями, але поки що лише на початку шляху.

У кожного є свої упередження, але ми, на жаль, цього не усвідомлюємо. І перший крок, який ми робимо в Preply, — вчимо людей, що в них є bias. Щоб вони розуміли, чому все відбувається так, як відбувається.

Продовжуючи тему diversity, equity, and inclusion, згадаємо про інклюзивність. Знаєш, якщо просто сказати «інклюзивність», будуть думати про те, чи офіс пристосований для людей з інвалідністю. Наприклад, туалет. Зашорені люди мислять у такому зашореному форматі. Насправді це набагато глибша тема. Запитайте себе, чи у вас кожна людина може висловитись? Чи інтроверти, які некомфортно почуваються, коли когось перебивають, можуть перебити того, хто говорить? Чи модератор зустрічі дає кожному слово? І ще багато інсайтів. Наприклад, сеньйорні розробники перебивають джуніорів, адже вважають, що мають більше знань у чомусь. А це не завжди добре для організації.

У Preply нині працюють представники 35 національностей, це дуже багато. В нас є фахівці з Монголії, Кореї, України, Штатів, Німеччини, Іспанії, Великої Британії тощо. І те, що вони є, допомагає нам краще розуміти користувачів з інших країн.

До нас прийшла дівчинка, яка до цього послуговувалася німецькою, і зауважила: «Слухайте, ви до користувачів звертаєтесь у машинній манері, це може погіршувати конверсію». Людина, яка до нас приєдналася з Кореї, зразу дала такий фідбек: «Ви взагалі не схожі на сайт для Кореї, тому що у вас такі й такі проблеми». І ця різноманітність всередині компанії дає змогу краще задовольняти потреби користувачів.

Я не вірю, що можна побудувати велику компанію без diversity, equity та inclusion. Знов-таки є приклади успішних міжнародних компаній, які інвестують у це час, ресурси. Щоб виправити ситуацію з дайверсіті не тільки всередині компанії, а й у глобальній екосистемі. Однозначно в Україні з цим є проблеми, і над цим треба вже починати працювати, якщо ми не хочемо бути сировинним придатком аутсорсингового бізнесу. Хочете, щоб в Україні було багато сильних продуктових компаній? Для цього вони мають виходити на міжнародні ринки. А щоб ефективно набути досвіду на міжнародних ринках і швидко зростати, варто звертати на питання різноманітності та інклюзії більше уваги. Це точно додасть синергії багатьом українським командам.

«Для мене розробка — це ремесло». Про цінність розробника

Я порекомендував би людям, які працюють як розробники, переосмислити своє ремесло. Для мене розробка — це ремесло, у тому ключі, що написання коду і технології — це інструмент. Це як стамески для слюсаря чи як лопата для людини, яка копає траншею. Цінність, яку ми як розробники приносимо бізнесу — це завжди цінність для кінцевого користувача і зростання бізнесу. Це не рядок коду, який написали.

У 2015 році в Київ приїхала група, яка організовувала хакатон від Facebook. Ми разом з ними пішли на пиво чи на віскі, і їхній лід відкрив ноутбук, репозиторій чогось схожого на фейсбук. Почав показувати, мовляв, дивіться, тут є код, який писав Цукерберг. І це був shitty code. Я не міг на нього дивитися, так жахливо це було написано. І я подумав, що круто було б, якби через 10 років код, який я писав у Preply, хтось так само показував, і Preply коштувала б, як Facebook.

Ідея, яку я сюди вкладаю: ми повинні зрозуміти, що той код, який пишемо — просто інструмент, а та цінність, яку приносимо, — це те, що робить користувача продукту щасливішим. У нас є розробники, які не дуже сильні технічно, але те, як вони мислять навколо користувача, навколо фіч, навколо того, що можна зробити, щоб не писати код...

Для мене завдання розробника — це думати про те, який вигляд матиме те, що він робить, і як це буде впливати на користувача. Те саме для продакта. Для мене продакт, який не знає SQL — це проблемний продакт, тому що він не зможе зайти в базу і подивитися, як змінилися метрики бізнесу в результаті якогось експерименту.

«Хочу, щоб Preply стала історією успіху, як мафія PayPal». Про розвиток себе та глобальну мету

Коли я спілкуюся зі своїм ментором і коучем, він мені каже: «Той Дмитро Волошин, який був рік тому, тепер зовсім по-іншому думає, він розв’язує зовсім інші проблеми». Бо в компанії ми щороку подвоюємось, потроюємось за нашими бізнес-метриками і кількістю людей. Система складнішає, з’являється новий шар менеджменту. Я розумію, що для того, щоб бути успішним кофаундером і СТО наступного року, я маю зареінвентити себе.

Рік тому я не міг подумати, що стикнуся з проблемами, які є нині. Це постійний процес роботи над собою. Я уже нова людина, новий тип менеджера, мені треба встигати за компанією. Це дуже важливо.

В Україні нам треба більше історій успіху, коли розробники реально змогли монетизувати опціони. Я знаю багато кейсів, але, на жаль, люди про це не розповідають. Вони бояться казати, що от у цій компанії я не тільки одержував зарплату, а й мав employee stock option plan, продав його і купив собі квартиру. Або не мають мотивації про це говорити. Хочу, щоб Preply стала тією історією успіху, як мафія PayPal, коли розробники, менеджери, маркетологи після Preply заснують свої маленькі стартапи. І гроші, які вони змогли заробити в компанії, вкладуть туди. Вони почнуть бути інвесторами, запускатимуть свої компанії. Ось куди б хотілося, щоб розвивалися люди.


Підписуйтеся на YouTube-канал DOU, щоб не пропускати нові інтерв’ю, live-дискусії та подкасти.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось25
До обраногоВ обраному5
LinkedIn

Схожі статті




44 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Є платформи, де викладачі викладають безплатно? Для капіталістичного світу викладання мови за $10-30/година чудовий бізнес. Google через 3-5 років зможе реалізувати прийнятний голосовий перекладач?

Google через 3-5 років зможе реалізувати прийнятний голосовий перекладач?

Можливо, але це не закриє нішу вивчення мов. Візьміть приклад одруженої пари де наприклад чоловік і жінка спілкуються різними мовами. Навряд чи голосовий перекладач це рішення для таких кейсів. Або навчання в закордонних університетах, або навіть робота з іноземним менеджером ітд.

Спробуйте читати крім цього інтерв’ю книгу «Дмитро Дубілет. Бізнес...»
Так, на глобальному ринку інші виклики, і мільярдні компанії стикаються з відмінностями культур, мов та різним мисленням. Намагання стандартизувати дає певні переваги, але глобальне не всім підходить. Беріть приклад з автовиробників, які роблять різні моделі для американського, європейського, азійського ринків.
Тема різниці зарплат на ринках EU, USA, UA, яка найбільше цікавить читачів dou, не розкрита!

Ці люди хочуть мати біля себе команди, тому наймають PM

Типова поведінка людей, які створюють "власну зграю"(мафію PayPal, відділи, управління у великих організаціях). Власники отримають відділи розробників, які швидко витрачають гроші інвесторів. Тут важливо слідкувати за грошовими потоками, бо наступного раунду може не бути, гроші інвесторів закінчуються, конкуренти відбирають частину ринку. Треба рости, щоб прибутки покривали в 2-8 разів витрати на розробку і супровід.

Чудове інтерв’ю, ще й українською. Сподіваюсь в Україні таких людей і компаній буде все більше більше. Далі буде.

Разговор о сотрудниках ориентированных на продукт — это разговор о универсальных солдатах. Которые могут работать в различных направлениях, гибки психологически — такие люди нужны компаниям которые не могут нанять несколько человек на каждую специализацию + менеджера коммуникатора для них. Со временем компания растёт и универсальные солдаты становятся менеджерами. Они нанимают более специализированных специалистов — которые шарят лучше чем их менеджеры. Получаем ситуацию с кодом Цукерберга. При этом универсальный солдат в компании которая выросла, а он остался просто исполнителем — уже не настолько полезен. Ковбойский подход заменили процессы, его код понемногу рефакторят — если он не становится менеджером — он уходит в другой стартап, потому как с ростом компании его подход к работе уже не работает. Тоесть речь не о дихотомии продукт-аутсорс, а о работе в компаниях различного размера. Ну и мне не ясно чем продукт так сильно отличается от аутстафа. Продолжительностью сотрудничества ? Минуточку, масса стартапов живёт меньше чем среднее время работы человека в аутстафе. Сотрудник стартапа иногда не уверен что в следующем месяце будет зарплата.

Я работал на украинский продукт, на нескольких аутстафах. И не вижу принципиальной разницы, которую нельзя объяснить размером компании.

P.S. Универсальный чувак доросший до менеджера иногда перестаёт развиваться технически — просто потому что у него есть только позитивная обратная связь. Тогда можно увидеть jQuery в 2019.

P.S.2 Научный подход требует анализа большего объема данных чем одна история успеха.

Разговор о сотрудниках ориентированных на продукт — это разговор о универсальных солдатах

Я тут не погоджусь, орієнтація на продукт не залежить від глибини спеціалізації для мене. Може бути прикладом Senior DevOps інженер який не виходить за рамки своєї спеціалізації але будує той внутрішній продукт який потрібен організації, а не той який на хайпі наприклад. Спілкується з розробниками і бізнесом і розуміє що саме їм потрібно.

Мені здається, що «орієнтація на продукт» все ж сильно залежить ще від менеджера. Є такі, що прямо кажуть «не твоє діло, пиши код».
Плюс, аутсорс, аутстаф для, наприклад, банківської сфери — це взагалі не скільки про «щастя людей», скільки намагання бути відповідним законодавству. Тобто левова частка зусиль там спрямована в площину відповідності та бюрократії, ніж до людей.
З іншого боку є розробники, які намагаються зробити краще, але не досить добре розуміють для чого. З прикладів мого досвіду, один розробник постійно просуває кубернетес, але для проекту це реально оверхед. Проблема в тому, що масштабування у проекту прораховано на 10 років вперед та в цілому не буде перевищувати 20 віртуальних (фізичних) машин. Та після того, як йому намагалися пояснити, що «ну не треба тут цього», він ходить та жаліється, що його ніхто не слухає. І він більше не «зацікавлений в продукті».

Але тут може бути те, що в ваших словах про «орієнтацію на продукт» у місцевих розробників спрацьовує той самий bias, який одразу переводить ці слова до bullshit bingo (дякувати нашим менеджерам та бізнес-тренерам)
Тут я б скоріше говорив про потреби людей, які задовольняє наш продукт. Тобто сам продукт не є ціллю в собі.

Здравствуйте, как считаете, можно ли развить в себе product mindset работая в аутсорс компании? Может ли помочь прочтение определённых книг или прохождение курсов по product management например?

Класс, очень нравятся подобные интервью с украинскими CTO. После каждого так и хочется закинуть резюме к ним в компанию. Отдельное спасибо за упоминание Staff Engineer. Она была в моем списке, похоже, стоит поднять повыше.

Дмитро, привіт,

у відео ви казали про те, що у вас є адміністративна панель для A/B тестів, за допомогою якої можна розкатувати фічі, скейлити на юзерів і так далі. А не могли б ви поділись про це більш детально — це якісь готові практики, підходи, інструменти про якісь можна десь почитати чи внутрішня розробка с нуля? Цікавить як вся автоматизація технічно реалізована.

Дякую.

Дуже класна історія. Дмитро, дякую, що ділитеся своїми думками на такому рівні.

Частина

Для мене розробка — це ремесло"

 — це прям 🧡.

І модель бонусів з опціонами — дуже цікавий та недооціненний на нашому просторі інструмент мотиваціі співробітників. Українці, здається, тільки от як декілька останніх років починають розуміти, що таке інвестиції та власні фінанси.

Мне опционы, выданные на работе, дали пинок разобраться что вообще такое ценные бумаги и как их готовить. В результате зашел на фондовый рынок в апреле 2020 года, почти на дне. Сейчас имею ~40% годовой доходности, сильно лучшее понимание как работает экономика, а главное, поменявшийся майдсет. Только за это безумно благодарен оллсету.

Дякую, до речі David Helgason засновник Unity, наш інвестор)

Ухти, а це прям цікаво! Може бути темою для наступної істроії? :)

Цікавить наступне питання, чи боретеся і якщо так то як з недобросовісними викладачами, студентами?

Що заважає їм після першого метчінгу домовитись і проводити заняття не через платформу?

По-перше це буде порушення Terms of Conditions користування платформою. По-друге у них не буде доступу дофіс платформи(відеоплатформа, вайтбоард, словник, виплати ітд) які приносять достатнью цінність щоб утримувати від таких дій.

Дякую за статтю, багато корисних акцентів.

в нас фахівці дуже сфокусовані на собі й технології

Вибачте, а на кому фокусуватись людині, яка працює за гроші? Інша справа, якщо є опціони — то й інтерес має бути в розвитку компанії тоді. А так, який сенс?

Так, згідний. У нас власне є опціони. Більше того коли я говорив «сфокусовані на собі й технології» це було більше відносно проблеми Resume Driven Development)

Інша справа, якщо є опціони — то й інтерес має бути в розвитку компанії тоді.

омг ну скіко можна же ж ну яким саме чином простий рядовий гребець може бути суто технічно «фокусуватись на інтерес в розвитку компанії»? ну от яяяяк!?

гребець добре гребе ще й власноруч вкладаючись у власний розвиток щоб гребти краще зокрема у власне здоровья щоб не відволікатися від греблі гребець ходить вчасно на усі не обхідні мітінги і приймає так сяк посильну власну користь у них зокрема уважно слухаю про що ті мітінги взагалі і навіть робить нотатки корисні щоб знати де йому грести та який коротший шлях на камбуз гребець так сяк досить доладно виконує усі бюрократичні ритуали компанії про які йому може іноді доводиться на гадувати але не постійно і не по де кілька разів гребець не огризається і не бьє морди іншим гребцям

ото власне і все який справжній реальний вклад рядового гребця у «інтерес у розвитку компанії тоді» як іще може «мати інтерес» рядовий гребець? брати продукти компанії з собою після роботи та пропонувати їх перехожим біля офісу у метро та вдома у себе у дворі? ходити по сусідах та запитувати «здрастуйте чи не маєте ви поговорити за онлайнову освітню платфотму що об’єднує репетиторів та викладачів зі студентами віртуально за допомогою онлайн-зв’язку» ? ну от яяяяк!?

ЗЫ: до речі у вас помарка на вікіпедії платфоТма досі не виправлена ))

ЗЫ: а ок до речі так рядовий гребець може зауважувати такі «помарки» і докладати власних зусиль аби їх таки виправити вже декілька разів так робив і ви знаєте вдяку таки прислали але скоріш так 50/50 а от опціонів шото нє ))

в нас фахівці дуже сфокусовані на собі й технології, а не на тому, щоб приносити цінність компанії.

— тут, извините, проблема не в сотрудниках, а в собственниках. Уже не раз видел, как контора выезжает «на дурачках», которые вкалывают по восемнадцать часов в сутки, помогают решать проблемы в выходные, в отпуска (которые могут случиться раз в три-четыре года). В итоге инсульты в тридцать лет, убитое здоровье. И что в итоге? Бонусы? Повышение службе? Пустые обещания. Позицию получит человек со стороны у которого больше опыта. Бонус получит продажник и топ-менеджер. А к рядовым специалистам приходит осознание, что есть они, а есть бизнес.
Сейчас рынок перегрет и ситуация начинает исправляться. Но для того, чтобы люди были лояльными, лояльными должны быть и компании.

По моему месседж в том, что надо думать о пользователях, когда работу работаешь. Это не так уж сложно.

А мой месседж о том, что думать о себе тоже нужно

Meh. Одно другому не третье. Можно перерабатывать по 60 часов в неделю, перенося код с микросервисов в монолит и обратно, получая на выходе супер гибкую, но немного не работающую апишечку, бомбление в соседних отделах и строчку в резюме, а можно работать 4 часа в день, и потратить час на то, чтобы сначала пойти к фронту/мобайлу и спросить «а что вам вообще от апишки нужно?». С точки зрения бизнеса второй вариант приносит больше велью, хотя дев работает в 3 раза меньше. Думать о том, кто и как будет пользоваться тем что ты делаешь, обычно позволяет меньше работать, т.к. итераций допиливания становится тупо меньше. Вовремя заданный вопрос, о котором не подумали другие, может экономить дни, а то и недели работы.

Мне всегда на ум приходит mobile отдел AirBnB в таких случаях. Они стабильно раз в 1-2 года пишут серию постов на медиуме как они переносили все ui компоненты на кастомные вьюхи, как мигрировали на ReactNative, как мигрировали с ReactNative обратно, эт цетера. А все эти года приложенька как лагала, так и продолжает лагать.

А так то с овертаймами, саппортом 24/7, «сейчас по-быстрому, а потом сделаем нормально» толлеранствовать никак не надо, тут я на 100% согласен. Все на работу ходят за деньги воплощать чужие идеи и мечты. И как показывает практика, чем больше ты профессионал, тем меньше ты толерантен к подобным историям, и, внезапно, тем больше ценят твое время и платят больше денег. А если ты сам не ценишь себя, с чего бы другим это делать. И это не только в рабочих отношениях, в вообще везде так работает.

У березні стало відомо, що український стартап Preply залучив $35 млн інвестицій від бізнес-ангелів.

Интересно какой valuation? 350-400 миллионов?

Ага, повезло, почему-то везёт только тем кто впаивает и постоянно учится.

почему-то везёт только тем кто впаивает и постоянно учится

не треба скиглити, треба брати лопату і годувати свою сім’ю © «впаивает и постоянно учится»

треба брати лопату і годувати свою сім’ю

Тут-то москалик и спалился.

Це відома порада прем’єра Азірова)

картопля сама себе не посодить ))

ЗЫ: доречі якось торкав статистику але схоже то було ще за часів тов. яновича такі в Родінє більшість виробленої на всю країну картоплі то «приватні подвірья» тобто слід розуміти промислового картопляного фермерства яким воно є у тіх самих штатах то в Родінє такого нема ну принаймні не було на час тов. яновича зараз понятно вже все по другому навіть тов. Президент вже настоящий не то шо еті ))

Везёт не всем из тех кто вкалывал.

А ви хотіли покроковий мануал як зробити успішний стартап без смс і реєстрацій?

герой інтерв‘ю: розбудовує продукт та компанію впродовж багатьох років
рандомний коментатор на доу: «повєзло»
:)

Тяжёлый труд — условие необходимое, но не достаточное.

Хорошему игроку всегда везёт. Хосе Рауль Капабланка.

в итоге проиграл титул чемпиона мира Алехину, потому что вообще не готовился к матчу

В итоге он один из 16ти чемпионов мира и навсегда останется в истории

Магнусу Карлсену везет постоянно. Везунчик. Видно селедки много кушает.

Комусь повезло стати програмістом, а більшості українців просто не повезло. Можна їм всім дати рекомендацію гарно вчитися, здати ЗНО і поступити в універ на програміста. В конкетному вашому прикладі ніякі рекомендації не спрацюються, якщо ви не побачите певної проблеми і не почнете вкалувати над її реалізацією.

Підписатись на коментарі