Мати власну IT-компанію і піти в розробники. Віктор Турський — про роботу в Google, відмінності між джуном і сеньйором і «класність» аутсорсерів

У межах YouTube-рубрики «Що потім?» DOU продовжує спілкуватися з топфахівцями українського IT про те, куди кар’єрно рухатися спеціалістам Senior-рівня. Цього разу гостем редакції став Віктор Турський, співзасновник сервісної компанії WebbyLab, який у 2021 році влаштувався Senior Software Engineer у Google.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

Нижче ми публікуємо відредаговану та скорочену версію розмови.

«Спочатку я подумав, що це спам». Як отримав запрошення на співбесіду та якою є робота в Google

Я пішов у Google на меншу зарплату, ніж мої дивіденди як співзасновника WebbyLab, тому що мене завжди цікавила технічна складова роботи в IT. Я люблю інженерію, програмування, розробку. Для мене Google є однією з найбільших і найцікавіших компаній на ринку.

Причому вони написали мені самі. Спочатку я подумав, що це спам, і проігнорував листа, а за 10 днів рекрутер надіслав мені повторне повідомлення.

На підготовку до співбесіди я мав два тижні. Насправді цього було мало, адже мені вдавалося приділяти підготовці лише дві години на день. Інтерв’ю було безліч, це такий собі марафон. Але я вирішив спробувати. І не пожалкував.

Спочатку я планував, що піду в Google на два-три роки. Почалася війна, і я змінив думку, вирішив, що відпрацюю чотири. Що далі? Не знаю, але вже маю кілька ідей нових бізнесів. Запускати їх буде легше завдяки бекграунду в Google та нетворку. Компанія заохочує розбиратись і в технічних аспектах роботи, і в менеджерських, і у продажах.

Senior у Google — це не те саме, що Senior на українському ринку. В моїй команді чимало Middle-спеціалістів, які мають від 8 до 12 років досвіду та раніше були техлідами. Також у команді випускник Оксфорду, який в Україні працював п’ять років як Middle, а в Google потрапив на джуніорську позицію.

Якщо ви маєте докторський ступінь, то дуже ймовірно отримаєте рівень Software Engineer. Якщо маєте досвід в індустрії (а для Google це важливіше, ніж докторський ступінь) і відповідні навички, то можете стати Senior і навіть Staff Software Engineer. На останню позицію практично не наймають, це роблять приблизно двічі на рік. За два роки в Google мені ще не доводилось перетинатися із Senior Staff Software Engineer.

У нас є внутрішня градація за рівнями, від мінімального L1 (для розробників це L3) до максимального L11. І Senior Staff Engineer — це L8.

У Google є дві вертикалі, менеджерська й інженерна, і ви можете переходити з однієї на іншу. Хтось з інженера йде у менеджери, а хтось навпаки. Минулого тижня у нас один з топменеджерів, восьмий співробітник Google, який мав 12 тисяч підлеглих, перейшов на інженерну посаду.

Мене розглядають як L5+. Деякі задачі, якими я займаюся, рівня L6. Планую завершити їх до весни, щоби претендувати на перехід на наступний рівень.

У Google ви не влаштовуєтеся за спеціалізацією Front-end, Back-end тощо. Компанію не цікавить, яку мову програмування ви знаєте — в одному проєкті можете писати на Java, в іншому на Golang. Очікують, що будь-який Junior без проблем вивчить нову мову, розбереться з технологією.

Middle — це людина, якій даєте стандартну задачу і забуваєте про проблеми, вона точно впорається. Причому спеціаліст сам напише архітектуру, зв’яжеться з продактами, іншими командами, сам заделіверить і запустить у продакшн.

Senior — фахівець, який здатен розв’язувати проблемні задачі, що вимагають серйозних зусиль.

А Staff Engineer дають задачі, плану щодо вирішення яких не мають навіть старші менеджери.

Але така система підходить не кожному. Буває, що приходять інженери, які хочуть писати бекенд і сильно не заморочуватись. А їм кажуть вчити Angular, інші мови, розібратись у фронтенді.

Від початку війни Google виплатив співробітникам з України три зарплати. За безпеку кожного переймаються та постійно допомагають. На початку вторгнення моїй дружині на два місяці оплатили готель у Польщі.

До того ж у внутрішніх робочих чатах досі збирають донати на підтримку України, а Google примножує їх удвічі.

Чому я пішов у Google? Бо тут поділяють ключову для мене цінність — гарне ставлення до людей. Моя Engineering Manager піклується про те, щоб створити хороші умови роботи для команди, вона зацікавлена у нашому зростанні. Наприклад, я чув від знайомих з Amazon, що там часто перепрацьовують без зрозумілої причини. У мене теж бувають овертайми, але це питання планування власного часу: я оцінюю свої сили й відповідно до цього будую графік.

Нині український офіс Google отримав статус стратегічно важливої компанії і бронює співробітників від мобілізації. Мої документи теж подали на бронювання. Не знаю, чим це закінчиться, бо це довгий процес, хоча за законодавством має бути швидше.

«Аутсорс для мене — це суперкласна річ». Про заснування власної IT-компанії

Я є одним зі співзасновників компанії WebbyLab, яку ми разом з Антоном Морозовим запустили 2011 року. В ті часи ще практично не було маленьких аутсорсерів, тож ми вирішили це виправити. Зараз нас близько 120 людей, і ми прагнемо зростати. Впродовж року від початку повномасштабної війни ми у WebbyLab переказували 100% прибутку на ЗСУ. Зараз відсилаємо 50% прибутку волонтерам як компанія. Багато наших співробітників донатять, і ми помножуємо ці суми.

Коли ми з Антоном вирішили заснувати бізнес, то звільнилися зі своїх робіт — я пішов повністю, а він залишив собі тільки викладацьку діяльність, читав лекції з фінансів в Університеті Шевченка. Ми обоє економісти за освітою, закінчували один економічний факультет у КНУ.

Коли Антон пішов в ІТ у «нульових», йому було соромно зізнатися одногрупникам, що він «нищеброд», який полишив фінанси. Адже у фінансовій сфері тоді можна було заробляти в рази більше, за рік почати отримувати $3000, а в IT на той час це було майже недосяжно. Коли настав 2008 рік і світ стикнувся з кризою, його знайомі фінансисти втратили роботу та повернулися в університети, і тільки Антон зберіг робоче місце.

Після запуску компанії наш знайомий фрилансер надав свій акаунт на профільній платформі з класним рейтингом, щоб таким чином ми шукали клієнтів. Нічого не виходило, жодного клієнта ми не отримали, адже постійно прибігали фрилансери з інших країн, як обіцяли зробити проєкт за $200 за місяць, тоді як ми просили $1000.

І раптом знайомі порекомендували нас e-commerce компанії BRAIN Computers. Ми приїхали на зустріч і вирішили, що, аби продати свої послуги, треба знімати ризик з клієнта. Тож запропонували все роботи за Fixed Price моделлю. Запитали, яку проблему ми можемо для них розв’язати — виявилося, у них повільно працював пошук. Врешті ми оптимізували його в 5-10 разів. Ось так отримали першого клієнта, з яким досі працюємо.

І щороку в нас додаються довготривалі клієнти, завдяки яким ми зростаємо. Завдяки тому, що ми знімали з клієнтів ризики і вони вірили в нашу експертизу, нам вдалось попрацювати з Pfizer, Uber, Mercedes-AMG, «Новою поштою», «Епіцентром».

Аутсорс для мене — це суперкласна річ. Я люблю його за велику кількість клієнтів, які дають різноманітний досвід. Так, до WebbyLab я працював на Mail.ua, де часто стикався з Low-code; потім у PortaOne — це VoIP, SIP, різні протоколи, залізяки, Cisco. Був Perl-розробником. І щоразу працюючи з клієнтами, заглиблювався в їхні бізнес-вимоги, пробував використовувати різні архітектури для розв’язання їхніх задач. Це цікаво.

У нашому бізнесі ви закриваєте основну частину проблем, якщо здатні робити делівері, продавати свої послуги та гарно працювати з фінансовою звітністю.

Особливим викликом для нас на початку стали продажі. Головна навичка для сейлза — це вміти консультувати. Якщо продаєте кросівки, ви маєте в них розбиратись і показати клієнту, яка модель є найкращою. Якщо продаєте розробку технології, то маєте знати, чому для мобільного пристрою, наприклад, оптимальною є React Native розробка. Якщо вмієте фахово проконсультувати клієнта, то найімовірніше, він замовить у вас послугу.

«Хорошого програміста може зіпсувати г*внокод». Кар’єрні поради та роздуми про ринок

Бенч є нині у всіх — і у великих аутсорсерів, і в невеликих компаніях, як WebbyLab. Особливо це стосується Junior-позицій. Сьогодні ми практично не наймаємо. Але коли все ж публікуємо вакансію для джунів, то надходять сотні резюме.

Запускати проєкти стало складніше, адже через ризики та глобальну рецесію клієнти зменшують бюджети.

Попри це мені здається, що ринок тверезіє, відбувається його легкий перезапуск. Вже немає такого безумства, коли незалежно від навичок просять космічних зарплат. Звісно, це проживається непросто, але я очікую, що така корекція ринку піде на користь.

Щоби ставати кращими, інженерам варто розібратися в предметній галузі. Розуміння того, що відбувається в бізнес-домені, де ви працюєте, одразу збільшує вашу цінність як спеціаліста. До того ж часто сама архітектура продукту залежить від предметної галузі.

Важливо вміти проєктувати. Саме це і відрізняє джунів навіть у Google від фахівців рівнів Middle і Senior — вони не вміють проєктувати. Коли проєктуєте, завжди стикаєтеся з компромісом, обираєте «А» чи «Б». Щоб вибрати, куди рухатися, що є важливішим для вашої системи, під що треба більше виділити зусиль, ви маєте розуміти бізнес-вимоги. Це все разом і є проєктування — коли намагаєтеся знайти рішення для бізнесових проблем у технічному домені, враховуючи компроміси. Потім вам ще треба оцінити, наскільки класно все спрацювало.

Наостанок розповім про головну проблему, яка може зіпсувати хорошого програміста. Це г*внокод. Питання технічного боргу буде з вами завжди, але якщо ви пишете г*внокод, щоб зробити все швидше і спростити собі життя, то це хибний шлях. Коли я дивлюсь на проєкт з таким кодом, то в буквальному сенсі відчуваю «запашок», code smell. Якщо ви постійно писатимете г*внокод, то з часом перестанете відчувати цей запах, і коли відкриєте погано написаний чужий проєкт, який не працюватиме, то не побачите в ньому проблеми.