Про підвищення податків для ІТ, економічне бронювання та майбутнє ФОПів. Інтервʼю з Юрієм Гайдаєм

Що не так із податковим законопроєктом і до чого варто готуватися ФОПам? Як загалом почувається економіка України й ІТ-сектору зокрема? Що буде з режимом Дія Сіті? Яка зараз інфляція та як ІТ-спільнота може допомагати економіці зростати?

Ми поспілкувалися зі старшим економістом Центру економічної стратегії Юрієм Гайдаєм і розпитали його про всі найважливіші нововведення, що вплинуть на життя українців.

Про загальну ситуацію у світі та в Україні

— Що нині відбувається в Україні та світі з економікою, якщо говорити простою мовою?

Українська економіка поступово відновлюється. Енергетика — це фактор, який її зараз найбільше обмежує. Вона постраждала, і це впливає на промисловість, на продуктивність людей, а також на очікування бізнесу. Якщо бізнес не має впевненості, що буде нормальне енергозабезпечення, то він коригує свої інвестиційні плани й очікування. Це все пригнічує економіку.

З позитивних новин — завдяки ЗСУ в нас продовжує працювати морський коридор, ми відновили через нього торгівлю. Також уже третій рік ми маємо потужне фіскальне стимулювання. А це щороку $37–40 мільярдів донорських коштів від наших партнерів. Їх Україна витрачає на державні закупівлі, соціальні видатки, зарплати. Це стимулює внутрішній попит і впливає на економіку, інакше наш бюджет зазнав би колапсу.

Світова економіка почувається добре, рецесії немає. Глобально є стабільне зростання ВВП орієнтовно на 3%. Звісно, у різних регіонах дані нерівномірні. У США є зростання, але повільніше від очікуваного, там справді можлива «посадка» економіки. У ЄС, напевно, найбільша проблема з Німеччиною, адже її економічна модель базувалася на дешевих енергоресурсах з росії та співпраці з Китаєм. Там із промисловістю й бізнесом кепські справи. Думаю, хто співпрацює з німецькими ІТ-компаніями, то зараз це відчуває. Несподівано швидко почала відновлюватися економіка Великої Британії. Цікаво, як усе розвиватиметься далі.

— Як почувається ІТ-галузь в Україні? Що на неї впливає більше: міжнародна економічна ситуація чи повномасштабна війна?

Загалом світова економіка доволі стабільна, вона росте і не може якось негативно впливати на українську ІТ-галузь. Водночас війна впливає на те, як сприймають Україну на Заході. Потенційні клієнти оцінюють ризики, повʼязані з безпековою ситуацією, мобілізацією співробітників, перебоями електропостачання. Їхні висновки часто перебільшені, але такою є стандартна західна корпоративна бюрократія.

Зараз краще почуваються продуктові компанії, ніж аутсорсингові

Якщо ти працюєш з продуктом, то значно менше залежиш від цієї бюрократії та оцінки ризиків твоїми контрагентами на Заході.

Мобілізація співробітників вже не стає на заваді для серйозного системного бізнесу в IT. Є легальні інструменти бронювання, які може використовувати будь-яка українська компанія, котрій не шкода платити умовно 16 тисяч гривень за одного фахівця щомісяця.

Щодо поїздок за кордон у відрядження — така проблема справді є. Ми це відчуваємо й у своєму сегменті NGO. Не всі можуть поїхати на закордонні форуми, конференції чи для дослідницької взаємодії, лобіювання інтересів України. В ІТ живий контакт, мабуть, потрібен ще більше. У багатьох випадках це впливає і на сприйняття ризиків західними компаніями.

Про підвищення податків

— Перейдімо до податкового законопроєкту, до обговорення якого ви залучені. Що думаєте про останню версію?

Так, мене запрошує податковий комітет як зовнішнього експерта. Загалом мені принципово не подобається ідеологія цього законопроєкту.

Насамперед тому, що вона покладає додаткове навантаження на тих, хто вже і так платить податки. Основне, що там має принести кошти, це підвищення ставок військового збору для тих, хто платить податок на доходи фізосіб. Тобто люди вже платять 18% зі свого доходу як наймані працівники, плюс 1,5% військового збору — і їм додають ще 3,5%. Тоді як маса людей (по суті, теж працівників) платять значно меншу ставку як ФОПи або не платять узагалі нічого.

Мені цей підхід не подобається, тому я послідовно адвокував підвищення ставки податку на додану вартість. Чому? Тому що підвищення ПДВ — це оподаткування споживання, воно зачепило б усіх і було б рівномірнішим. Навіть люди, які не розкривають своїх доходів, ухиляються від сплати податків або чесно платять свої 5% як ФОП третьої групи, вони теж купують продукти, одяг, авто тощо. Тож підвищення податків на споживання є більш справедливим у цьому плані, бо воно розподіляється на всіх.

Звісно, в теорії це підвищення було б відчутне для найменш забезпечених, які здебільшого витрачають кошти на продукти. Та практика показує, що якраз ця категорія людей у нас більше споживає в сірому сегменті ринку. Умовно кажучи, вони купують продукти на базарі або в кіосках, що працюють за межами податкового законодавства. Відповідно, вони б не відчули цього підвищення ПДВ повною мірою.

Фіксовані авансові внески податку на прибуток з АЗС — це примусова детінізація. Не дотягуєш по прибутку — плати все одно, податкова не буде розбиратися, як ти розмиваєш свою базу оподаткування. Важливо, щоб правоохоронці та ДПС не закривали очі на нелегальні «наливайки», що можуть отримати частину клієнтів менших мереж, які зараз тримають низькі ціни, не сплачуючи податки взагалі.

Оподаткування надприбутків банків за ставкою 50% — зрозумілий крок. У банків зараз багато ліквідності й вони добре заробляють на ОВДП і депозитних сертифікатах Нацбанку. Краще залучити принаймні частину коштів з банківської системи податками, ніж позичати, продаючи тим же банкам ОВДП та збільшуючи таким чином боргове навантаження на бюджет. Є певні мінуси — це негативно вплине на капіталізацію банків і зробить державні банки менш привабливими для потенційних покупців (а приватизація вже готується), але на сьогодні — це менше зло.

Очікую, що попри спротив комерційних банків, ця норма пройде друге читання, вона має значну підтримку податкового комітету і впливових депутатів.

— На скільки, на вашу думку, оптимально підвищувати ПДВ?

Тут неможливо точно порахувати оптимальну ставку підвищення, але для того, щоб це дало певний ефект і взагалі мало сенс, то 3–4 відсоткові пункти, тобто до 24%.

Що швидше ухвалять законопроєкт, то краще, адже до кінця року вже лишається три місяці. Думаю, що до 1 жовтня запровадити підвищення податків не встигнуть. Точніше, проголосувати за це, до того ж ще потрібен підпис президента. Тому не виключено, що все зроблять заднім числом. Умовно, закон набуде чинності в середині жовтня, а оподаткування почне діяти з 1 жовтня.

— У нас були певні зобов’язання перед МВФ завершити це саме у 2024 році?

Ми зобов’язалися перед МВФ збільшити власні надходження до бюджету. І друге питання — це те, що нам треба профінансувати бюджетний розрив у діапазоні 500–600 мільярдів гривень до кінця 2024-го. Він виник унаслідок того, що на початку року через затримку з надходженням американської збройної допомоги, через усі ці затягування з голосуванням у Конгресі Мінфін був змушений витрачати на закупівлю зброї та снарядів кошти, які не були забюджетовані. Тобто по суті заліз у майбутні видатки, і цих грошей зараз не вистачає конкретно для армії.

(18 вересня Верховна Рада підтримала в другому читанні законопроєкт про збільшення бюджету на 500 млрд грн на військові потреби у 2024 році — ред.)

Є діра в бюджеті у вигляді 500 мільярдів гривень. Нам треба знайти, як її перекрити. Якщо це не вдасться зробити через податки, розміщення додаткових облігацій внутрішньої державної позики та інші інструменти, то військовим не буде як платити зарплату в листопаді чи грудні. І це точно найгірший сценарій з усіх можливих. Податки підіймати погано, але зараз це необхідне рішення.

Сподіваюся, що будуть позитивні зміни наступного року, коли Україна має отримати кошти від заморожених російських активів. Мова про $50 мільярдів.

— У попередніх версіях податкового законопроєкту були пункти про податок на розкіш і податок 1% з обороту. Чому від них відмовились і чи можуть повернути?

Податок з обороту — це абсолютно деструктивне рішення, на мій погляд. Власне, чому весь цивілізований світ, крім Сполучених Штатів, використовує податок на додану вартість? Тому що він не створює цього накопичення податку для складних бізнесів з довгими виробничими ланцюжками. Оподатковується лише додана вартість, а не вся сума транзакції.

Податок з обороту шкідливий для складного бізнесу й стимулює вертикальну інтеграцію, коли для зменшення видатків на оподаткування компанії по виробничому ланцюжку зливаються, купують одна одну. А особливо шкідливий він тоді, коли працює паралельно з ПДВ.

Податок на розкіш також забрали. Можливо, щось повернеться. Вважаю обґрунтованим підвищення податків, принаймні для дорогих авто, наведення ладу з оподаткуванням майна. Це взагалі хороше рішення, тому що нерухомість у нас, передусім житлова, використовується для збереження вартості, для інвестицій. Утім, такі бетонометри повністю непродуктивні: вони часто просто висять і не генерують ніякої доданої вартості після того, як будинок уже був зведений. Значно краще підштовхувати інвестувати ці кошти в економіку, щоб вони продуктивніше працювали. Але слід розуміти, що це незначні джерела надходжень, та й спрямовуються ці податки до місцевих бюджетів.

Про Дія City і майбутнє ФОПів

— Чи були на зустрічах, де обговорюють податковий законопроєкт, представники ІТ?

Так. Власне, на останній робочій групі була Наталія Микольська (CEO спілки Diia.City United — ред.), коли зав’язалося доволі бурхливе обговорення, зокрема щодо режиму Дія City. Мінцифри теж традиційно на боці Дія City.

В мене виникає враження, що парламентарі готові чути ІТ-бізнес, а от приймати його позицію — ні

Ситуація, яка зараз склалася у зв’язку з війною, далека від нормальної. Це такий суттєвий форс-мажор, який потребує наповнення оборонного бюджету. І залишати недоторканою одну вузьку індустрію, коли для багатьох підвищують податки... Знову-таки, ті ж банки вже зараз платять 25% податку на прибуток — сподіваюся, що тепер буде 50%; планується підвищення військового збору. Залишати при цьому ІТ-індустрію в довоєнних умовах — програшно навіть з погляду політичних міркувань.

Тому я підозрюю, що до закінчення воєнного стану можуть бути тимчасові зміни в режимі Дія City. Але, звісно, багато залежить від політичної волі, зокрема від Офісу президента або самого президента. Якою буде ця політична воля, я прогнозувати не беруся. Наразі між депутатами у комітеті нібито панує позиція, що неможливо повністю зберегти довоєнний режим у Дія City.

— Є думка, що після ухвалення податкового законопроєкту компанії віддаватимуть перевагу співпраці за системою ФОП, а не трудовим договорам. Чи вплине це на розподіл у працевлаштуванні?

Безумовно. Адже якщо ми додаємо 3,5% військового збору для найманих працівників і лише 1% для ФОПів, то це тільки збільшує мотивацію до неофіційного працевлаштування. Додатково до всіх мобілізаційних факторів, які тиснуть на легальний ринок праці.

Схема з ФОПами шкодить і бюджету, і працівникам. Останні не отримують пенсійних нарахувань та інших соціальних гарантій. Водночас компанії, які співпрацюють з фахівцями через ФОП, здобувають неконкурентну перевагу над іншими.

Зрозуміло, що історія з ФОП в ІТ склалася давно: це специфічний вид бізнесу, є різні підходи оподаткування в інших країнах. Вважаю, що держава має максимально обмежити зловживання зарплатними ФОПами для всіх галузей, щоб було дійсно рівне поле для гри. До офіційного працевлаштування стимулюватимуть і зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб. Це частково закладено в Національній стратегії доходів.

— Які пункти в цій Нацстратегії доходів можуть зачепити IT-бізнес, ФОПів і найманих працівників?

Вона передбачає реструктурування спрощеної системи, тобто злиття другої і третьої груп, а також запровадження диференційованих ставок єдиного податку з урахуванням різної маржинальності. Наприклад, роздрібна торгівля і надання консалтингових послуг мають різну маржинальність, тож ці сфери можуть мати й різну ставку єдиного податку. Для послуг — ставки будуть рухатися вгору (детальніше про основні пункти Національної стратегії доходів ми писали в цьому матеріалі — ред.).

Паралельно мають запровадити автоматичну реєстрацію підприємців за фактом відкриття ними підприємницьких рахунків у банках. І якщо ти отримуєш кошти на свій рахунок підприємця, то вони оподатковуються відповідно до твого податкового режиму. А якщо ти щось отримуєш не на підприємницький рахунок, то ці кошти потрапляють під ПДФО і військовий збір. Звісно, це запрацює ефективніше, коли буде обмін даними між податковою і банками.

Стратегія — це бачення уряду, куди має рухатися система. Вона затверджена, але ще має бути імплементована відповідними законами, підзаконними актами. У процесі її реалізації можливі зміни. Однак саме бачення вже є. Знаю, воно не подобається багатьом підприємцям. Стратегію критикували, бо не було обговорення з бізнесом та з аналітичними центрами. Водночас її підтримують наші міжнародні донори, зокрема і МВФ. Тож думаю, цей (і наступний) уряд буде її впроваджувати.

— Чи може Нацстратегія вплинути на роботу Дія City?

(У документі пропонують переглянути режими інвестиційного стимулювання. До таких належить і правовий простір Дія City — ред.)

Я не бачу жодних ознак чи підстав для того, щоб режим Дія City скасовували. Це була обіцянка держави, якої потрібно дотримуватися. Війна створює тимчасові виклики, але довгостроково цей режим має існувати.

Про економічне бронювання

— Розкажіть з погляду економіста і громадянина, як ви ставитеся до ідеї економічного бронювання і які бачите способи її реалізації.

Складне питання. Якщо коротко, економічне бронювання потрібне. Не лише для стійкості бізнесу, а й для того, щоб «вибити» ці нові корупційні потоки. Зараз люди, які мають вплив на рішення про бронювання чи щодо інших можливостей звільнення від військової служби, заробляють величезні гроші. Це треба змінювати, і найпростіший вихід — запровадити економічне бронювання. Однак воно нормально запрацює лише в поєднанні з рішенням про довгострокові ротації або демобілізацію тих, хто служить. Має бути цілісна політика, яка не викличе гострого відчуття несправедливості.

Будь-яка модель економічного бронювання — це фактично відкуп від армії. З іншого боку, у Силах оборони зараз служить понад мільйон українців. Чимало з них залишили свої кар’єри, бізнеси, сім’ї. Це і добровольці, проактивні люди, які в мирному житті нормально заробляли й були цінними для економіки. Вони не мають бути менш пріоритетними за тих, хто зараз «тримає економічний тил». Можна запровадити систему поступової демобілізації, замінити їх новими людьми — економіка від цього б не втратила.

Підсумовуючи, як економіст вважаю економічне бронювання доцільним і виправданим. Як громадянин — переконаний, що це можливо втілити лише паралельно з запуском демобілізації або довгих ротацій для тих, хто вже служить в армії. Інакше це дуже ризиковано.

— Деякі моделі економічного бронювання не поширюються на ФОПів і гіг-контракторів. Чому є такий поділ, на вашу думку, і чи це справедливо?

Звісно, таке бронювання має охоплювати всіх. Є свої нюанси, залежно від критеріїв, які будуть застосовуватися. Фізичні особи-підприємці менш прозорі для держави — це впливає на підходи і до бронювання, і до державних закупівель у ФОПів для оборонного сектору. Є цілий комплекс проблем, пов’язаних з тим, яке зараз місце має ФОП у державі.

— Серед пропозицій від військових була така ідея: запровадити економічне бронювання на рік без права продовження. Що думаєте про це?

Складно змоделювати, як це буде діяти на практиці. Виглядає як гарне рішення. Та з іншого боку, воно може підштовхнути низку людей отримати таке бронювання на рік й активно шукати варіанти, як, наприклад, покинути країну.

— А як вам ідея економічної мобілізації? Як можливість забронювати спеціаліста коштом надання Силам оборони товарів / робіт / послуг на суму щомісячної вартості броні.

Суми не воюють, на фронті воюють люди. Тож це просто ще одна модель відкупу від армії. Не розумію, чим вона відрізняється від нормального робочого механізму економічного бронювання. Краще запровадити саме його, у найпростішому й найзрозумілішому вигляді.

Про інфляцію і способи допомогти економіці

— Скільки фінансування зараз потребує війна з росією?

Війна потребує нескінченних ресурсів, і що більше їх, то краще. Наскільки я знаю, запити від військових при бюджетуванні у десятки разів перевищують максимальні можливості держави.

Більш ніж половину коштів з бюджету ми вже третій рік спрямовуємо на війну

За останні сім місяців видатки на безпеку й оборону сягнули 1 трильйона й 140 мільярдів гривень. І це разів у три-чотири менше за оборонний бюджет російської федерації.

— Якою є зараз інфляція в Україні і яке оптимальне зростання цін у межах року?

Центр економічної стратегії запустив і постійно оновлює трекер економіки під час війни. Згідно з останньою інформацією, інфляція в серпні дещо пішла вгору і сягнула 7,5%. Вважаю, що в умовах війни це помірний показник. Ми не можемо очікувати цілей мирного часу в 5%, а 7,5% — цілком нормально. І Нацбанк докладатиме зусиль, щоб інфляція знизилася наступного року.

Щодо зростання цін, то чимало залежатиме від ситуації з енергетикою. Коли є дефіцит електроенергії, використання альтернативних джерел робить собівартість будь-яких товарів і послуг дорожчою. Також є певні сезонні фактори. Наприклад, урожай і його експорт. Підвищення акцизів на пальне, мабуть, теж вплине на інфляцію, але не надто відчутно, адже впроваджуватиметься упродовж кількох років.

У Нацбанку зазначають, що інфляція може зрости ще максимум на 1–1,5%, а потім буде поступово знижуватись. Тут я схильний довіряти позиції НБУ. Бюджет на 2025 рік закладає 9,5% інфляції — очікування уряду звично дещо вищі, ніж у Нацбанку.

— У Мінекономіки повідомили, що ВВП зростає попри війну і дефіцит електроенергії. Внаслідок чого відбувається зростання і як це впливає на життя українців?

Тут, власне, йдеться про фіскальне стимулювання. Основна запорука зростання економіки — це ті величезні кошти, які вливаються додатково в нашу економіку. Поки це зберігатиметься, буде й помірне зростання.

Загалом українці схильні применшувати оцінку своїх доходів, але бізнес працює, платить зарплати, ці зарплати збільшуються, бо є попит на працівників через дефіцит людського капіталу. Економічно активні українці відчувають, що їхні реальні доходи не знижуються, а, можливо, й зростають. Під час такої війни це радше велике чудо, аніж закономірність. І тут ми маємо завдячувати, по-перше, нашим донорам, а по-друге, адекватній економічній політиці уряду, скільки б його роботу не критикували.

— Як ІТ-спільнота може допомагати економіці зростати? Не враховуючи сумлінну сплату податків.

Споживати відповідально. Якщо ми можемо купувати українські продукти, то завжди краще віддавати перевагу їм, а не імпортним. Тоді валюта, яку айтівці заробили й завели в Україну, тут і залишиться. Ці кошти живитимуть нашу економіку, ланцюжком ітимуть до інших підприємців, підтримуватимуть платіжний баланс, зокрема й стабільність курсу гривні.

Більшість працівників ІТ-галузі мають високі доходи, тому вони більше споживають імпортну продукцію. Зрозуміло, що немає українського iPhone, але є хороші українські продукти харчування, вино, якісний одяг. Варто бути свідомим, коли щодня робиш вибір у магазині.

— Зараз дехто з українців бойкотує міжнародні компанії, які не вийшли з російського ринку. Чи дає це якийсь результат? І наскільки масовим має бути такий бойкот, щоб компанії відчули вплив?

Це ніколи не матиме вирішального впливу. Причина проста — для цих компаній росія є значно більшим і привабливішим ринком. Їх потрібно глобально бити санкціями, негативним піаром та інформаційним тиском. Акціонери і власники мають відчути: якщо залишитися на російському ринку, то буде боляче і дорого.

Водночас бойкотувати ці товари в Україні — питання принципу. І одна річ, якщо ти бачиш, що компанія максимально звужує свою участь у російському ринку, поступово виходить. Інша ситуація, коли вона продовжує радісно заробляти в росії, скориставшись тим, що вийшли її конкуренти. Я не купую продукцію таких компаній і не користуюся їхніми послугами, якщо це, наприклад, банки. І закликаю всіх так робити. Це вже питання морально-етичне, навіть якщо такі дії ніяк глобально не вплинуть на монстра з виторгом €50 мільярдів.

Про курс валют, інвестиції та зарплати в ІТ

— Який ваш прогноз щодо зростання курсу валют? Чи доречно зараз обмінювати гривні на долари і євро?

Прогнозувати курс валют — невдячна справа, але можу висловити своє бачення. Якщо наступного року буде достатньо зовнішнього фінансування, то я не бачу причин для Нацбанку відходити від режиму керованої гнучкості. Цей режим передбачає плавну девальвацію гривні, під контролем НБУ.

Ми зараз спостерігаємо, як зміцнюється євро відносно до долара США, бачимо це і в Україні. Це можна пояснити тим, що економіка Євросоюзу поступово відновлюється і вже майже позбулася енергетичної залежності від росії. Але якщо у США таки почнеться економічна криза (або трапиться інший глобальний катаклізм), то долар здорожчає, хоч це й звучить контрінтуїтивно. Річ у тому, що немає інших «безпечних гаваней» з такою глибиною ліквідності, як долар. Тому під час стресу всі біжать саме в доларові активи.

Щодо гривні важливо пам’ятати, що Нацбанк у рамках своєї монетарної політики зацікавлений, щоб гривневі депозити й облігації залишалися привабливими для населення. Тобто їхня дохідність мусить перекривати річну девальвацію гривні, і купити ОВДП або вкласти гроші на депозит має бути не менш привабливим варіантом, аніж купити євро чи долар й покласти під подушку.

Я не розумію, чому українці все ще купують валюту і просто зберігають її вдома, понад суму «заначки на форс-мажор». У такий спосіб вони втрачають вартість цих коштів через інфляцію, наражаються на додаткові ризики, такі як крадіжки, пожежі, обстріли тощо.

— А куди зараз вигідно інвестувати, якщо маєш певні заощадження?

Універсальної поради не дам, бо вибір залежить від низки факторів — обсягу та мети заощаджень, доступу до інвестицій у валюті тощо. У мене досі більшість заощаджень у гривневих інструментах, щонайперше — ОВДП. На сьогодні я достатньо довіряю Нацбанку й економічному блоку уряду та очікую, що різкої девальвації гривні не буде, тож мене влаштовує ця дохідність. Окрім того, купуючи облігації, я допомагаю Мінфіну залучити кошти для фінансування оборонних потреб.

Парадоксально, але зараз хороший час і для бізнес-інвестицій в окремих галузях — можна розраховувати на більшу прибутковість, аніж від консервативних депозитів чи ОВДП. Плюс це допоможе економіці України.

У що б я не вкладався зараз точно, то це в додаткові бетонометри задля отримання доходу: рівень ризику й невизначеності надто високий за теперішньої дохідності.

Щодо придбання авто для власних потреб — це не інвестиція, це витрати. Також це додатково погіршує платіжний баланс України, адже гроші йдуть за кордон.

— Нещодавно Держстат оприлюднив середні розміри офіційних зарплат за видами діяльності. Чи показують ці дані реальну ситуацію на ринку праці, зокрема і в ІТ-галузі?

Так, є люди, для яких зарплати по $2–5 тисяч — норма, і декого з них дивують низькі зарплати інших. Але справді є і ті, що працюють за кілька сотень доларів на місяць. Якщо ти не маєш навичок, які можна дорого продати на ринку праці, то й отримуєш мало. Розмір зарплат відображає і продуктивність нашої економіки, це повʼязана система: без зростання ефективності й продуктивності зарплати рости не будуть.

Загалом українська ІТ-галузь ніби живе у відокремленій комірці, адже здебільшого експортує продукти й послуги за кордон. ІТ-фахівці мають попит на глобальному ринку, можуть на ньому працювати, що і підтягує місцеві зарплати в цій галузі.

Держстат бере дані зі статистичних звітів. Айтівців, які працюють через ФОП, він не бачить. Дані Держстату показують загальну картину в секторі офіційного працевлаштування. Зрозуміло, що хтось ще отримує доплати в конвертах, хтось підпрацьовує на кількох неофіційних роботах. Держстат бачить не все, але цей зріз все ж є інформативним.

Зарплати в конвертах — досі поширене явище, але вже не так, як раніше. Ці схеми зараз обслуговуються безготівковою інфраструктурою, зокрема через дропи. Перевозити готівку, роздавати її, берегти — це дорожче, аніж використовувати безготівковий розрахунок. Тому зарплати в конвертах емігрували в зарплати на картку від дивного відправника.

Про роботу Гетманцева, корупцію та обмеження НБУ

— Як ви оцінюєте роботу Данила Гетманцева і його команди, а також Міністерство економіки, яке очолює Юлія Свириденко?

Увесь економічний блок загалом оцінюю позитивно. І роботу Міністерства економіки, і Міністерства фінансів, і Нацбанку, а також податкового комітету в парламенті, який є першим фільтром для законодавчих ініціатив і досить добре працює.

Наприклад, у свіжому релізі МВФ ідеться, що макроекономічну і фінансову стабільність в Україні забезпечує зовнішнє фінансування, адаптивність домогосподарств та бізнесу, а також skillful policymaking, тобто майстерна економічна політика. І це зовнішня оцінка МВФ — абсолютно незалежного й кваліфікованого глядача.

— Як би охарактеризували ситуацію з корупцією в Україні та чи змінилося щось після початку повномасштабної війни?

Я не антикорупціонер і не досліджував цю тему, щоб робити фахові висновки. Моє особисте сприйняття — у нас дуже мало низової корупції. Значно менше, аніж ми стереотипно вважаємо. Після початку вторгнення я вже разів десять спілкувався з представниками Національної поліції. І жодного разу від них не було навіть натяку, що треба якось домовитися чи заплатити — ані у випадку порушення ПДР, ані під час комендантської години за пʼять хвилин від дому.

Подекуди корупція зберігається вже історично — наприклад, в енергетиці чи на митниці. Стало менше прозорості. Так, зараз воєнний час, але деколи необґрунтовано закривають дані, які допомагали б виявляти чи запобігати корупції. Водночас у нас зменшилася толерантність до неї. Корупція вбиває — тепер цей зв’язок став зрозумілим для всіх, особливо якщо йдеться про зловживання в секторі оборони й мобілізації.

Зараз більш як половина нашого бюджету йде на оборону. І саме там прозорості найменше, що об’єктивно диктується безпековими потребами. Там працюють такі ж українці, як і всюди, тож зрозуміло, що там будуть зловживання. Наше завдання, як тільки дозволить безпекова ситуація, — згорнути ці ризики, не дати їм можливість закріпитися в системі й відбудувати структури, які будуть роз’їдати державу.

— Поговорімо про те, як НБУ обмежив вихідні перекази з карток. Анонсували, що максимальною сумою буде 100 тисяч гривень на місяць, але зробили 150 тисяч і написали, що нововведення тимчасове. Чому такі зміни?

По-перше, ще спочатку озвучували, що це не постійні зміни, а перший крок для боротьби з дропами. Якщо будуть запроваджені інші системні зміни, які суттєво зменшать обсяги схем з дропами, тоді можна ці обмеження скасовувати.

А чому запровадили обмеження в розмірі 150 тисяч гривень? Я думаю, з обережності. Нацбанк доволі відповідально до цього підходив, проводив багато обговорень з волонтерами. Адже діяльність волонтерів дуже схожа в аналітиці на роботу сіток дропів, її майже неможливо відрізнити (до речі, цю тему ми нещодавно детально розібрали у подкасті «Що з економікою?»). Тому є конкретний набір критеріїв, за якими банки мають ідентифікувати волонтерів, надати їм певний статус у своїх системах і в такий спосіб не нашкодити їм.

З того, що я бачив, обмеження щодо 150 тисяч гривень зачепить дуже малу частку (менше ніж 1%) користувачів банківської системи. Навряд воно буде саме по собі ефективним у боротьбі з дропами. Але це дасть можливість відпрацювати роботу механізму банкам, регулятору.

Потім ці параметри можна змінювати, можливо, навіть запровадити обмеження на вхідні перекази за межами системи електронних платежів Нацбанку. Поки що про них узагалі не йдеться, тому що це серйозно зачепило б великий сегмент тіньового бізнесу, зокрема всієї інтернет-торгівлі.

На обмеження вхідних переказів потрібна консолідована політична воля, коли з усіх боків є підтримка, тому що це буде дуже непопулярне рішення. Поки що про нього не згадують, але цей перший крок дасть можливість просто відпрацювати виконання цих обмежень, обмін інформацією між банками, аналітику Нацбанку про те, що і як виконується. А потім уже можна щось міняти.