Зеник Матчишин: «Англійська і софт-скіли — це останнє, що блокує наш прорив на світові ринки»

[Перевод на русский язык — в конце материала.]

Розмова з Зеником Матчишиним — засновником кількох User Group у Львові, сайту rozrobka.com та Staff Engineer компанії Lohika, — про спільноту ІТ, перспективи українців на світовому ринку та різницю між Львовом та Києвом.

— Розкажи коротко про себе.

— З комп’ютерами мав справу ще з дитинства, з 7 років, більш професійний досвід — з 2001 року. Тоді почав працювати, а з 2004 — на повний робочий день, останні 6-7 років — на лід-позиціях. На «Логіці» зараз я є на позиції Staff Engineer, така досить цікава, не дуже поширена позиція. Один з прикладів власне технічного, а не менеджерського кар’єрного розвитку. Крім того веду одну з лабів (Lohika Labs) — Scalable Java Lab.

Staff Engineer-ів на Логіці троє. Обов’язків декілька. Займаюсь тим, що називається, technical pre-sales. Коли проект доходить до стадії технічних деталей, на перший план виходжу я і «рівняю» дорогу для команди, щоб вона комфортно почала робити цей проект. Крім того, на деяких проектах виступаю у ролі архітектора і, якщо є потреба, в ролі технічного консультанта.

Проекти — це все те, що пов’язано з Java у львівському офісі. Також консультую інші офіси Lohika по джавішних проектах та технологіях. Зараз 4 проекти, в одному я в ролі архітекта, в інших — консультант. Всі вони пов’язані з Big Data та масштабованими технологіями. Мені це цікаво і, власне, це причина, чому я на «Логіці».

— Як виникла ідея створити сайт rozrobka.com?

— Початкова ідея була така... Я ще пам’ятаю часи, коли зарплати були не такими, як зараз, а 40-50 доларів, і наскільки життя відрізнялось від того, що є зараз. Ще в ті часи, коли я тільки вчився (закінчив «Прикладну математику» Університету І. Франка, спеціальність — «Системний аналіз»), було якесь таке відчуття, що знання не треба ховати, ними потрібно ділитись. І чим більше буде розумних людей навколо тебе, тим краще буде всім. В ІТ, звичайно, є схильність до так званих Rock Stars — прийшли, все повирішували і пішли, але в загальному сенсі це командна робота, робота компаній. І чим більше фірм з високим технічним рівнем, тим краще всім. Ми разом конкуруємо на глобальному ринку. І найлегший шлях тоді, який був у межах моїх сил, це обмін знаннями.

На робочому шляху, так сталось, всі проекти були цікаві та складні. Тому було чим ділитись. Мали місце внутрішні події — мітинги, презентації, але було відчуття, що цього мало. Також була певна низька віра в себе серед айтішників. Ми були дещо ізольовані, а навколишня реальність — сумна. Згуртування, на мою думку, все це сильно покращувало і давало позитивний погляд на речі.

Все починалось з підтримки юзер-груп. Однією з перших у Львові була джава-юзер-група (Java Users Group of Lviv), заснована в 2009 році Андрієм Андруневчиним, моїм одногрупником. Ідея була в чому: є світова практика джава-юзерс-груп, люди збираються, обговорюють технічні теми, цікаві новинки, нюанси використання. Разом з тим відбувається обмін досвідом поза межами компанії.

Перша зустріч відбулась в університеті, місцеві студенти допомогли нам з організацією місця, прийшло десь 20 осіб, в основному колишні співробітники, але, як кажуть, справа пішла. Були різні теми та багато обговорень, але найбільшою проблемою було не цікавість теми, а як донести інформацію про подію. Нормальних каналів поширення інформації не було, крім скайпів, «аськи» і пошти. Але, враховуючи, що ці інструменти також використовувались для роботи, вони не те щоб ігнорувались, але і ефективними не були.

Оскільки вже поширений Linkedin, і Юзер-групи краще сприймаються, з кожною зустріччю учасників ставало все більше. Так на останньому EDGE Lviv було біля 200 людей. Зважаючи на те, що позиціонувався він як захід виключно для сіньйорів і техлідів, тобто обговорювалися складні речі, для частини людей просто незрозумілі, така аудиторія — це дуже добре, враховуючи розмір ІТ у Львові. Та сама Джава Юзер Група набирала від 20 до 100 осіб, залежно від теми зустрічі і чи підключалась компанія, яка пропонувала офіс, до реклами. Люди, в принципі, цікавляться, але всі стараються планувати наперед, і, відповідно, хтось або не встигав, або не знав.

З часом Джава Юзер Група була успішна, люди збирались, обговорювали цікаві теми. Вона не була настільки систематичною і настільки потужною, як західні юзер-групи, але принаймні це вселяло віру. Згодом почали цікавитись компанії, як для реклами, так і просто з позитивних міркувань, що вони є частиною спільноти. Почали пропонувати приміщення, піци-пиво, щоб людям приємніше було проводити час.

Згодом з’явилась .Net-група, започаткована Дімою Малєєвим і ще декількома людьми, які наділяли енергією цю групу. Відповідно вона була сфокусованою на .Net технологіях згуртувавши навколо себе .Net-тусовку.

Я доповідав і на .Net- і Java юзер-групах, але деколи було відчуття, що не завжди люди сприймають те, що розповідалось. Деякі речі досить складні. Тому з’явилось бажання створити нову групу, яка спеціалізуватиметься на складних речах, які необов’язково знати початківцям, але які цікаві людям вищого технічного рівня. Такою стала EDGE Lviv.

І врешті-решт з’явилась QA, тобто тестерська група. Там зустрічі були дуже потужні. На другій зустрічі здається, було більше ніж 200 осіб.

— Чи нема проблем з місцем, де збиратись?

— Проблем нема. Більше є питань щодо узгодження деталей з компанією: коли планується збір, дані щодо кількості учасників, часу. У більшості випадків компанії відповідають «так». Ми стараємось, щоб не було прив’язки і заангажованості щодо конкретних фірм. Зазвичай, люди стараються, щоб кожного разу зустріч проходила в іншому офісі, хоча виходить, звичайно, по-різному.

— Яка з юзер-груп є найактивнішою, найбільш чисельною?

— Суб’єктивно, так виглядає, що найактивнішою була QA-група, адже їх (тестерів) справді найбільше. І хоча зустрічей було тільки дві, але вже перші дні всі місця були заброньовані, дуже багато людей зареєструвалось.

Інші групи міняють форму. Наприклад, Діма Малєєв організував щось більше, вже не юзер-групу, а full day event. Це вже не просто одна-дві доповіді. Це вже новий рівень.

Паралельно до цього розвивалась Розробка. Ідея дуже проста. Є DOU.ua; я чи не з перших тижнів слідкував за сайтом, був дуже активним його прихильником, всім рекомендував. Такі ресурси дуже важливі, вони є каталізаторами розвитку. Це як дороги з мостами. Вони самі по собі нічого не роблять, але пришвидшення транспортування прискорює й інші процеси.

Те, як розвивався DOU, це те, що у фірмах називають «курилкою». Тобто дорослі дяді приходять, обговорюють важливі і не дуже теми, про роботу, про життя. Це добре, але воно більше орієнтоване на серйозні теми про якісь деталі роботи, але не на технічні речі. Наприклад, тем, як підняти останній фреймворк, на DOU немає в принципі. Можливо, на форумі проскакують технічні питання, але головний фокус на спільноті. Плюс, це були люди, які багато років в ІТ. Вони високого рівня, і було певне несприйняття початківців, людей взагалі без досвіду роботи. Була певна така відсутність спільної мови. І остання деталь, не зовсім очевидна. DOU не так давно був переважно російськомовним. З цим, звичайно, ніяких проблем немає, але в Західному регіоні є люди, які досить негативно це сприймають. Можна довго говорити, правильно це чи ні, але такі люди є.

Ідея «Розробки» була не конкурувати, а запропонувати інші місця, де можна поговорити на інші, технічні теми, із фокусом на україномовність. Це не означає, що сайт виключно україномовний, є також статті і англійською, і російською.

Я знайомий та спілкувався з Максом Іщенком, DOU — це повноцінний бізнес, «Розробка» — це, наразі, альтернативний аматорський проект.

По ходу виникнення була спроба побудувати спільноту, яка орієнтована на технічні речі. Наприклад, туторіал з використання певної технології, новини, з ними пов’язані. З наголосом на україномовності, щоб згуртувати навколо людей, які розкидані по різних сайтах світу. І головна ціль — цим самим каталізувати інші процеси, наприклад, коли планується якась зустріч, є де про це сказати.

Це не форум системних адміністраторів міста Рівне. Це вже майданчик, з якого можна доносити інформацію до ІТ-спільноти.

— Якщо продовжити тему, крім української мови, ще є якісь суттєві відмінності між аудиторіями ДОУ і Розробки?

— Фокус на технічних речах, це і було основним. Я старався, щоб так і залишалось. Також — акцент на початківцях. Технічний рівень речей, які описуються доступний для людей, які починають свій шлях в IT. Допомога, щоб вони швидше стали на ноги.

— Чи не було ідеї зробити ресурс комерційним?

— Ідея була, і сайт впевнено прямував до цього. Спочатку все було добре, але почалась жорстока реальність.

Свято закінчилось не так давно — з введенням Податкового кодексу. СПД в тому вигляді, як це було раніше, припинили існування. Фінансова сторона проекту, якби я хотів вести його як власний бізнес, ускладнилась. Тепер треба мати бухгалтерів, відкривати компанію. Це не те, до чого я готовий. «Розробка» як проект має сенс, але мені подобається займатись тим, чим я займаюсь на «Логіці», і я не хочу це покидати заради спілкування з податковими органами.

Бо якщо працювати з компаніями, вони б хотіли, щоб все було чисто і по-білому. Наразі я оплачую витрати, пов’язані з підтримкою сайту, з власної кишені. Сподіваюсь, щось зміниться на краще, і не потрібно буде стільки складних дій для підтримки простих проектів.

— Як в «Логіці» ставляться до «Розробки» та юзер-груп?

— До «Розробки» — нейтрально. Моя діяльність в «Розробці» не перетинається з задачами на роботі, конфлікту інтересів немає. В принципі, це не є щось, що я приховую.

До юзер-груп ставлення дуже добре. Наприклад, «Логіка» спонсорувала зустрічі EDGE Lviv, не тільки приміщення — конференц-зал одного з готелів, — а й пиво-піци. Дрібниця, але приємно. «Логіка» бачить, що юзер-групи та технічний розвиток — це важливо. Це те, під що можна відкривати бюджет і потім не шкодувати. Працівники «Логіки» також відвідують ці зустрічі. Це не є тренінг, де людина здобуває знання і є миттєвий результат. Це щось, що покращує атмосферу взагалі в компанії і у Львові в цілому. Компанія це розуміє і намагається підтримувати.

— Чи нема планів організувати нові user groups?

— QA — це була остання з крупних вільних ніш. Є багато менших локальних спільнот, наприклад, Flex, але вона вже більше всеукраїнська, а не львівська. У створенні юзер-груп важлива не стільки ніша, а людина, щоб вона могла все організувати: доповідачів, зустріч, щоб це не було просто «а давайте зустрінемось попити пива», а на якусь тему, з обговоренням. Тому зараз така тенденція, що краще менше юзер-груп, але більше подій. Наприклад, робиться певна подія на цілий день, в її межах є потоки, і ми збираємось, щоб поділитись чимось цікавим.

Досить багато людей, в тому числі і з львівських юзер-груп, доповідали на всеукраїнських подіях. Я, наприклад, доповідав на одеському IT Jam, там було більше тисячі учасників, це зовсім інший рівень. Думаю, ми впевнено крокуємо до інтеграції зі світовими юзер-групами в формі якоїсь події.

Наші люди доходять до певного рівня професіоналізму, як в представленні інформації, так і в її корисності. Ми стаємо учасниками світових процесів. Це дуже добре. І не просто ті самі люди стають кращими, з’являються нові. Їм це цікаво, вони хочуть і можуть.

— Скільки часу потрібно, щоб українська спільнота інтегрувалась у світову? Чи цьому ніколи не статись?

— Вона вже плавно вливається. В останні роки дедалі більше людей з українського, і, зокрема, львівського, ІТ є учасниками світових конференцій. Більше слухачами, звичайно. Але це перший крок, щоб вони стали доповідачами. Наприклад, минулого року я був на Java One 2011 в Сан-Франциско. Звичайно там є одиниці — «звірі», які рвуть все, але рівень як мінімум половини — це цілком досяжні вершини. У нас є люди такого рівня. Це питання декількох років, і доповідачі з України будуть на конференціях світового рівня.

— Багато чути нарікань, що українці погано знають англійську, і саме це зупиняє багато процесів.

— Так. Це суттєва проблема. І чіткого бачення, як це вирішити, нема. Заставити людину вчитись, якщо вона не розуміє, для чого, важко. Наразі рішення більш силове. На всіх фірмах, принаймні про які я знаю, взагалі не беруть людей без знань англійської. Тим самим компанії силують теперішніх студентів, що без англійської, який би він не був крутий технічно, — «кіна не буде».

Крім англійської, іншим пріоритетом я вважаю так звані софт-скіли (soft skills) — як людина працює, як себе поводить, як сприймає і ділиться інформацію. Це дуже широка тема. Але, по суті, англійська і софт-скіли — це останнє, що блокує нас від прориву на світові ринки. Ці дві речі нас суттєво виділяють серед решти ІТ-шників з західних фірм.

— Детальніше про софт скіли...

— Це те, наскільки людина працездатна. Всі чули, що таке культурні різниці. Це ще одна широка тема: наше виховання, культурні особливості, які впливають на нашу поведінку на роботі. Елементарний приклад — Індія. В їхній культурі не прийнято заперечувати вищому за рангом. І для того, щоб виправити в собі таку особливість, потрібно багато часу. У нашому вихованні заперечувати керівництву теж не дуже поширено, але це відносно допустимо. І це одна з наших багатьох переваг, по софт-скілах, над індійцями. Бо в західній культурі очікується, що якщо кажеться якась нерозумна річ, людина має про це сказати. Це те, що називається пушбек: «Ні, це не буде два тижні, це буде місяць» або «Ні, це взагалі неможливо». Ця та інші «маленькі дрібниці» робить проекти в Індії такими страшними: і якість не та, і не встигають. Оскільки в певний момент приймались не раціональні рішення під тиском культурних особливостей.

Сюди так само входить те, як людина сприймає критику, чи розуміє свої сильні і слабкі сторони. Ті питання, з яких часто сміються на співбесідах, для людей з Заходу є важливими. І коли людина щось непевне на них відповідає, вони цього не розуміють. Це є частиною західної культури, і якщо вони бачать не сприйняття, то можуть просто відмовитись працювати з цією людиною.

Тема софт-скілів, насправді, дуже цікава. У нас на «Логіці» є дві форми, за якими оцінюються працівники: технічна і софт-скіли. Остання містить приклади правильної поведінки, як людина себе має поводити, а як ні. Щоб не чекати коли на проекті справді щось станеться, а показати правильні шаблони поведінки, дати можливість людині виправитись. Це дає можливість брати участь в кращих проектах, так як люди на Заході не люблять бавитись в якісь дитячі ігри, в перевиховання. Вони хочуть, щоб була зроблена робота. Коли нетехнічні речі виходять на перший план, в більшості випадків, це дуже погано закінчується. Ми вже навчились на цьому. І якщо проект технічно складний, це означає, що людина повинна мати розвинені софт-скіли.

І чим більше фірм будуть надавати цьому значення, тим краще.

Ми нарешті відійдемо від конкуренції з Індією, і перейдемо до конкуренції з Ізраїлем чи внутрішнім аутсорсингом на Заході. Там люди не мають проблем ні з англійською, ні із софт-скілами.

При чому в Індії з англійською, середньостатистично, краще ніж у нас. І навіть якщо їхній технічний рівень слабший, він виглядає зрозумілішим. Тільки через те, що ми не можемо розповісти, наскільки ми круті.

Коли йдеться про проект «з нуля», про останні технології, в Індії з тим суттєві проблеми. Креативні риси характеру там слабо розвинені, і людей, які можуть творити, там дуже мало.

— Ти вже багато років слідкуєш за українською ІТ-спільнотою, як вона змінилась за цей час?

— З кардинальних змін — частина високопрофесійних людей виїхала, однак, що добре, таких не дуже багато. Частина людей залишилась, і вони суттєво зміцнюють місцеві фірми. З’являються люди дуже високого технічного рівня, що допомагає фірмам братись за складні проекти. Це дуже добре.

Крім того, багато фірм навчились продавати. Те, що було 6-7 років тому, і те, що є зараз — це дві великі різниці. Фірми значно професійніші, конкурують з рештою світового ІТ. Колись це були просто розумні технічні люди, які ніяк не могли запропонувати свої сервіси. Зараз є розумні технічні люди, які вміють продатись, які знають як боротись за проект, як за нього братись. Кількість професійних проектів у львівських фірм зараз суттєво вища, ніж колись.

Також присутній технічний ріст. Компанії дають можливість займатись більш складними речами. Ми можемо братись за проекти, де не десятки людей працюють, а сотні. І це також добре.

— Львівська спільнота на фоні загальноукраїнської виділяється?

— Історично так склалось, що вона була ізольована. Тут хороша наукова база. Частина львівських фірм відносно старі, і культурно тут був значно більший дотик зі Штатами, з Європою, Польщею. Спільнота доволі швидко розрослась до великих розмірів. Наскільки я пам’ятаю, Львів зараз серед ІТ на другому чи третьому місці. Звичайно, були люди, які поїхали працювати в інші міста, наприклад, у Київ. Але, останніми роками зарплати не те, щоб зрівнялись, але не є суттєво нижчими, ніж в столиці, а спосіб життя у Львові значно розмірніший — у нас нема двохгодинних «корків», багато хто взагалі на роботу пішки ходить, це 20-30 хвилин. Та й саме місто сприяє спокійному життю. Тому Львів став не стільки інтегрованим, скільки альтернативним, так як він справді суттєво відрізняється від решти українського ІТ-сегменту. Львів можна спокійно продавати як місце праці для решти. Наприклад, у нас було декілька людей, які з Києва переїхали сюди працювати.

— А які саме суттєві відмінності Львова від українського ІТ?

— У Львові майже повністю відсутні проекти, націлені на внутрішній ринок. Також мало продуктових компаній, започаткованих тут. Ті, що є, в більшості є в тіні і не дуже бажають привертати до себе публічну увагу. З другої сторони, є дочірні компанії продуктових фірм, які суттєво відрізняються по процесах та «духу» від решти «класичних» аутсорсингових фірм. Самі аутсорсингові фірми дуже різні. Кожен може знайти для себе так звану «компанію мрії», яка найбільше відповідатиме очікуванням цієї людини.

Львів, здається, єдине українське місто де ІТ було названо пріоритетним напрямком розвитку міста. Причому це не PR-акція можновладців, з’явився цілком конкретний майданчик співпраці між компаніями та держустановами — IT-BPO Кластер. В рамках цього кластеру вже було зроблено декілька спільних кроків.

І, що найголовніше, це не Сколково по-львівськи, а власне робота над меншими, водночас більш досяжними цілями.

Це збільшує потенціал і, на мою думку, пришвидшує захід на місцевий ринок великих світових гравців, як свого часу відбулось у Кракові.

Ну і не зовсім технічне, але не менш важливе. Життя поза роботою має місце і воно досить приємне. Традиційність, багато культурних подій, ментальна близькість з Європою суттєво вирізняють Львів від інших українських міст.

Фото: Василь Трухан.

Зеник Матчишин: «Английский и софт-скиллы — последнее, что блокирует наш прорыв на мировые рынки»

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU