43% біженців готові повернутися в Україну. Головні факти з дослідження Центру економічної стратегії

Повертатися в Україну готові 43% біженців, які перебувають за кордоном. Загальна кількість біженців становить 5,2 млн українців.

Про це свідчать дані Центру економічної стратегії, отримані на основі соцопитування Info Sapiens у листопаді-грудні 2024 року.

У січні 2024 року повернутися в Україну планували 52% біженців, а у грудні 2022 року — 74%. Основними факторами, що стримують біженців від повернення є погіршення безпекової ситуації та збереження невизначеності, зруйноване житло, низький рівень життя, складнощі з пошуком роботи в Україні.

Основні факти:

  • Найбільше українців у Німеччині (1,2 млн) та Польщі (988 тис.). У Чехії на 1 тис. жителів припадає 35,3 біженці — найбільший показник серед країн ЄС. В США та Канаді менше ніж 10% від загальної кількості біженців.
  • За даними ООН, 1,3 млн українців стали біженцями в Росії чи Білорусі.
  • Основну частку серед біженців становлять жінки та діти. За рік частка дорослих жінок серед біженців зменшилася з 50% до 44%, водночас частка чоловіків зросла з 18% до 27%. Ще 29% — діти
  • Найбільше біженців виїхало з Києва (18%), Харківської (13,8%) та Донецької (9,5%) областей.
  • Найбільшою віковою групою серед біженців залишаються жінки 35–44 років, з яких 54% виїхали за кордон разом із дітьми.
  • За розрахунками ЦЕС, після закінчення війни за кордоном залишиться 1,7 млн українців за оптимістичного сценарію, 2,3 млн — за середнього та 2,7 млн — за песимістичного.
  • У повоєнний час додатково за кордон можуть виїхати від 290 до 532 тисяч чоловіків для возз’єднання із близькими. Якщо враховувати чоловіків, які не мають рідних за кордоном, кількість може бути більшою.
  • Жінки на 31% більше схильні повернутися в Україну.
  • Чим вищий рівень довоєнного доходу, тим більше біженці прагнуть повернутися.
  • Якщо людина старше на 1 рік, це збільшує ймовірність того, що вона бажає повернутись, на 3%.
  • Українці, які досі працюють дистанційно на українську компанію на 67% більш схильні повертатись ніж ті, хто не працюють і не шукають роботу.​
  • Біженці в Польщі на 90% більше схильні до повернення в Україну, ніж біженці в Німеччині.
  • Люди, що виїхали з сіл на 41% більше схильні до повернення, ніж ті, що виїхали з міст.
  • Приблизно 80% біженців відчувають позитивне чи скоріш позитивне ставлення до себе з боку місцевого населення.

Нагадаємо, питання міграції IT-фахівців DOU висвітлював в матеріалі «Портрет айтівця 2024». Зокрема, повідомляли, що частка айтівців, які після 2022 року виїхали за кордон, але планують повернутися, впала до 4% у 2024 році проти 8–9% у 2022–2023 роках.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



19 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Питання ж не в тому, скільки «готові повернутися», питання в тому скільком доведеться. Дуже малий відсоток людей з цих 5.2 мільйонів вже добралися до отримання громадянства інших країн. Більшість перебувають на якихось тимчасових програмах, робочих візах, дозволах на проживання тощо. Це все може закінчитися в один момент от буквально одним клацанням пальців.

може закінчитися, а може і не закінчитися. ваша ідея зрозуміла, так, є ризики і є невизначеність, але це не так вже і погано, бо у людей є така штука як свобода :)

Справжня свобода насправді є мабуть тільки у айтішників і інших високозатребуваних професіоналів. Коли єдине потенційне джерело доходу — некваліфікована робота, то тут дуже не розженешся. Тим більше про якість життя годі й говорити.

Справжня свобода насправді є мабуть тільки у айтішників і інших високозатребуваних професіоналів. Коли єдине потенційне джерело доходу — некваліфікована робота, то тут дуже не розженешся. Тим більше про якість життя годі й говорити.

Обратите внимание: айтишники и «другие высокозатребованные спецы» очень тяжело переживают потерю и дальнейшие поиски работы.

страны типа Германии до сих пор помогают с жильем и платят социалку
как только эту историю прикроют плюс закончится возможность легального пребывания в стране в статусе беженца
и настроения резко поменяются )

Це в нас, значить, 7-8 мільйонів виїхало куди завгодно з 1991 до 2014 року (не повернулося і не планують) і ще десь стільки ж виїхало туди ж з 2014 по 2024 рік (і там теж шось не видно масового ентузіазму на тему повернення назад). Але 43% опитаних(!) таки готові повернутися, ага.

Як то вчить нас один непристойний анекдот, то не опитування проводити треба, а вимірювання :)

І от з тим вимірюванням все не так красиво як хотілося б.

Нас вже давно не «52 мільйони».

Але 43% опитаних(!) таки готові повернутися, ага.

Існує велика різниця між тими, хто планував еміграцію, і вимушеними емігрантами. В мотивації, в підготовці тощо.
Ну але наврядчи відповіді на питання «а от повернетесь?» можна вважати чесними.

Існує велика різниця між тими, хто планував еміграцію, і вимушеними емігрантами.

Оно конечно как бы да... первые пару месяцев. А потом — люди интегрируются, заводят новые социальные связи, находят работу и новые возможности. И уже появляется мотивация остаться даже у тех, кто это не планировал изначально.

Схоже вимірювали ті ж самі професіонали що і на днях виміряли 57% підтримки Зе

Це дослідження майже немає сенсу. Одного бажання не достатньо. Цікаво було б побачити скільки людей вже інтегрувалися: здали мовні іспити, винаймають власне житло тощо.

Не так много профессий требуют прям сертификат языка. Не путайте интеграцию (есть работа, жильё, социум) с гражданством.

«У повоєнний час додатково за кордон можуть від 290 до 532 тисяч чоловіків для возз’єднання із близькими»
З чого вони вирішили, що у повоєнний час для чоловіків відкриють кордон?

а с чего ты решил, что будет по другому?

Граница закрыта, гусей щипают налогами, мусора вместе с тцк ловят людей на улице как собак, конституция на паузе, пограничники вон из кожи лезут, чтоб ловить людей в горах. Хмммм, действительно, а давайте ка подумаем с чего это он так решил?

Хмммм, а в нас вже «повоєнний час»?

«Повоєнний час» дуже розтягнуте поняття. Чи ти вважаєш, що кордони для чоловіків закритиі навіки?

як можна прогнозувати «навіки», якщо не знаєш, що буде через наступні пару місяців?

Сформулюю точніше: я не бачу в найближчі роки варіантів, за якими чоловіки, що не служили в армії зможуть вільно виїзжати за кордон. Протиріччя, що призвело до початку війни не зникло, тому це буде тимчасове перемір’я. Потреба в армії не зникне, тому треба буде багато рекрутів.
Блокпостів не буде, але тим, хто не служив, перекриюсь усі держ послуги — працевлаштування, права користування авто, реєстрація шлюбу, дитини, розлучення — будь-який рух тільки після довідки від ТЦК.
Ветеранам би також перекрили виїзд, але це буде складніше пояснити суспільству і принесе багато електорального негативу, тому скоріше за їм дозволять, з певними обмеженнями.

Потреба в армії не зникне

Але зникне зовнішнє фінансування, та і договорняк запросто може містити демілітаризаційні пункти про чисельність армії. Єдине, що можна гарантувати, це неможливість перетину кордону не через пункт пропуску без депортації назад.

1.Зменшення фінансування не означає зменшення чисельності, просто служити будуть за власний кошт — сам купив снарягу, потім скинулись на їжу і так далі. Я не сумніваюсь в талантах держави «спихувать» на громадян свої витратні функції.
2.Також це не означає зменшення чисельності — через армію будуть «проганяти» якомога більше рекрутів. Тому чисельність не матиме великого значення — вистачить усім.
3.Депортація чи не депортація, тих хто перейшов не через пункт пропуску — виключно внутрішня справа приймаючої країни. Тому мають бути дуже вагомі причини, щоб вони виконувались.

Підписатись на коментарі