«Ми маємо зробити це швидше, ніж Стенфорд». Як розвивати українську вищу освіту — думки влади та бізнесу

3-го червня компанія Genesis провела щорічну конференцію Innovating Education. Подія обʼєднала спікерів зі сфери навчання і технологій. Говорили про те, як освітянам та ІТ-бізнесу створити нові можливості для зростання українських студентів.

Пропонуємо ключові тези із виступів Михайла Федорова, Євгена Кудрявця, Володимира Многолєтнього, Іллі Філіпова, Михайла Винницького, Олени Халус, Андрія Глибовця, Оксани Безущак та Олексія Ніщика.

Михайло Федоров, віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій — Міністр цифрової трансформації України:

Сьогодні викладачі мають стати маркетологами, адже вони конкурують за увагу дітей з Instagram, TikTok, YouTube тощо. Тому потрібно не лише бути носієм знань, а вміти круто інтегрувати їх у реальне життя, щоби студенти розуміли, як конкретна інформація допоможе їм реалізуватися. Найважливіше — викликати в студентів бажання навчатися, щоб вони знали, як сформувати свою освітню траєкторію.

Зараз наша команда, за дорученням Президента, допомагає Міністерству освіти і науки сформулювати нове бачення, куди ми рухатимемося в напрямі інновацій, технологій та освіти. Останні два місяці ми зʼясовуємо, як нам змоделювати нову освітню траєкторію для всієї нації. Освіта допоможе сформулювати відповіді на важливі стратегічні питання — де ми хочемо опинитися через 5–10 років, на що ми будемо спиратися в економіці, яким буде рівень ВВП, яким буде рівень свідомості громадян.

Коли ми вивчаємо міжнародний досвід та аналізуємо, що допомагало економікам Ізраїлю, Сингапуру та Південної Кореї зростати, завжди перша відповідь — освіта. Заклад освіти має перетворитися на платформу, що притягує талановитих людей, у яких є можливість отримувати гідну зарплату, реалізовувати себе, запалювати бажання в дітях навчатися, маючи свободу та гнучкість у виборі підходів. Це буде важливий принцип стратегії, яку ми формуємо.

Євген Кудрявець, заступник міністра освіти і науки України:

Професор Генрі Іцковіц сформулював модель «потрійної спіралі», яка об’єднує зусилля закладів вищої освіти, бізнесу й держави. Одним із перших вишів, який почав її впроваджувати, став Наньянський технологічний університет у Сінгапурі. Ось кілька чисел про діяльність цього закладу освіти сьогодні:

— 90 ліцензійних угод на рік, загальна вартість яких більша, ніж бюджет системи освіти в Україні;
— 77 стартапів щороку виходять на високий рівень фінансування та інвестицій;
— 200 нових взаємодій із бізнесом щороку;
— 7 спільних лабораторій, зокрема з HP, Hyundai, Rolls Royce;
— 9 спільних лабораторій з урядами різних країн, компаніями та університетами.

Гарвардський університет має операційний виторг. На оплаті навчання вони заробляють лише 20%, ще 21% — це наукові дослідження або роялті з готових розробок. Сталість та стійкість закладу освіти забезпечується в тому числі завдяки співпраці бізнесу та університетів. Такі приклади й моделі — простір для зростання і в Україні.

Щодо трендів, то глобальні проблеми стосуються й України. По-перше, зараз увесь світ шукає рішення, як повернути дітей до школи після пандемії COVID-19 та розбудити в них інтерес до навчання. Україна тут має ще більше викликів: деякі діти, які пішли до першого класу у 2020 році, досі не були в школах наживо. По-друге — AI заміщує стандартну модель навчання, і потрібно знайти рішення, як зробити з нього помічника в освітньому процесі. По-третє — дані. Їх стає дуже багато, і глобальне завдання — збір та використання даних у системах освіти для виважених рішень.

Свого часу викликом для системи освіти став Google. Викладачі мали придумати спосіб перевірки знань, коли відповіді не можна знайти в мережі. Вони знайшли рішення — формат есе, коли, щоб виконати те чи інше завдання, потрібно обробити дані в голові. Це змінило парадигму навчання. Зараз есе чудово пише ChatGPT. І викладачі вже адаптовуються — наприклад, дають завдання створити запит і проаналізувати, чим результат відрізняється від того, що можна загуглити.

Володимир Многолєтній, співзасновник та CEO Genesis:

Наше майбутнє, як і майбутнє більшості українських компаній, залежить від якості освіти та рівня випускників українських університетів. Найбільша проблема, з якою ми будемо працювати після війни, — це велика демографічна криза. Зараз кількість людей 20-25 років у кілька разів менша, ніж тих, кому 30-39 років. У довгостроковій перспективі це може призвести до проблем із найманням якісних кадрів. Щоби попередити ризики, варто інвестувати в освіту вже зараз.

Genesis, як глобальна компанія, зараз конкурує з найбільшими світовими лідерами. Аби ми та вся Україна загалом були конкурентноздатними, потрібно мати освіту світового рівня. Я вдячний державі, яка інвестує у її розвиток багато часу та зусиль, але переконаний, що компанії також мають вкладатися в підвищення рівня якості освіти.

Ілля Філіпов, СЕО студії онлайн-освіти EdEra:

Коли я заснував EdEra, то вважав, що освіту неможливо змінювати на рівні держави. Зараз я дуже радію, що це не так. Неформальна освіта насправді не конкурує з формальною, вона змагається з усім контентом, що є в мережі. Залучення до навчання людей із кліповим мисленням — це проблема всієї планети.

Мені дуже хочеться, щоб Україна стала центром інноваційної освіти. У нас є всі можливості для цього — круті експерти, продакшн, з’являється експертиза і в педагогічному дизайні.

З досвіду нашої роботи — найкраще працюють екосистемні освітні проєкти, коли ми не лише навчаємо учня, а й консультуємо викладачів, як краще використовувати ті чи інші навчальні матеріали. Тому наш вектор руху — це продукти, які об’єднують якомога більше стейкхолдерів.

Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки України:

Інноваційне ядро для кластера — одна з моделей розвитку університетів та вищої освіти загалом. Стенфордському університету знадобилося близько 40–50 років, щоби стати ядром для Кремнієвої долини. Ми маємо зробити це швидше.

Сьогодні більшість ІТ-компаній, досягаючи певного рівня розвитку, починають створювати власні корпоративні курси. Причина — вони не знаходять спільної мови з університетами та ухвалюють рішення перенавчати випускників. Це створює певні виклики для держави. Студенти прагнуть швидкого навчання, щоби якомога скоріше почати працювати. Але в такому випадку вони втрачають світоглядний розвиток — те, що неможливо отримати швидко.

Міністерство освіти і науки намагається бути гнучким у цьому питанні та створювати різні ефективні моделі розвитку закладів вищої освіти. У них бізнес співпрацює з університетами за підтримки держави, щоби давати студентам якісні релевантні знання.

Олена Халус, заступниця декана факультету інформатики та обчислювальної техніки Київського політехнічного інституту імені Сікорського:

2020 року на факультеті інформатики та обчислювальної техніки за підтримки бізнесу відкрили інноваційний хаб. Цьому передував тривалий процес створення «магічного» трикутника співпраці: бізнес-держава-освіта.

Важливим завданням для нас було не просто попросити компанії профінансувати ремонт в аудиторіях. Ми мали створити такі умови, щоби бізнеси були зацікавлені в співпраці з нами. І таким рішенням стала науково-дослідна платформа на базі університету, де створюватимуться новітні технології, які бізнес буде використовувати у своїй роботі.

Загалом очікування реального сектору праці та суспільства наразі відрізняються від освіти. Ми працюємо над цим, тому залучили практично в кожну освітню програму працівників та менторів із компаній. У створенні R&D-проєктів залучені аспіранти та викладачі, які спільно зі студентами працюють над соціальними й інклюзивними проєктами.

Андрій Глибовець, декан факультету інформатики Києво-Могилянської академії:

НаУКМА відрізняється від інших закладів вищої освіти структурою програми, а саме кількістю вибіркових дисциплін. Ця система дозволяє студентам, починаючи з третього курсу, вивчати те, у чому вони хочуть розвиватися. Щоби узгодити ці вибіркові дисципліни між собою, виникла ідея сертифікаційних програм — це певний набір дисциплін для розвитку в різних доменах. У нас є близько десять таких програм для бакалаврату і магістратури, розроблених спільно з різними компаніями.

Іноді компанії хочуть найняти студентів якомога раніше — забирають на другому курсі й дорікають університету в якості освіти. Це те саме, якби бізнесу замовили проєкт тривалістю в чотири роки, а потім прийшли в кінці першого року з претензією, що досі немає результату.

Розробляючи сертифікаційні програми, ми комунікуємо з бізнесом, вивчаємо їхні потреби. Потім складаємо набір дисциплін та формуємо групу експертів, гостьових лекторів, менторів, практичні завдання, застосовуємо інноваційні методи тощо.

Співпраця бізнесу та університету вигідна насамперед студентам: вони не мусять після чотирьох або шести років навчання йти перенавчатися, а отримують релевантні знання в стінах закладу вищої освіти.

Оксана Безущак, декан механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Шевченка:

Восени ми відкрили освітній хаб. Наша ідея — залучити всесвітньо відомих лекторів та науковців до викладання фундаментальних і прикладних дисциплін на постійній основі. Ці дисципліни були доступні для всіх охочих. Один із кейсів — дискретна математика, яку викладала Марина Вʼязовська, лауреатка премії Філдса.

Чимало студентів прагнуть навчатися за кордоном. Дискретна математика — це дисципліна, яка викладається всюди. Завдяки цьому проєкту в українських студентів є можливість послухати такий курс і побачити технології навчання у світових університетах.

Освітні хаби потрібні в різних форматах реалізації. До такого кейсу представники бізнесів могли б додати практичні кейси, щоби ще більше мотивувати студентів. Можна було б також залучити колег з інших закладів вищої освіти для обміну досвідом та підвищення кваліфікації. Для цього потрібна ефективна комунікація як із представниками бізнесу, так і між університетами.

Олексій Ніщик, керівник освітнього департаменту ІТ-компанії Genesis:

Співпраця бізнесу й викладачів для нас концептуально важлива. Наше спільне завдання — щоби студенти здобували ефективну освіту та працевлаштовувались в Україні, повертались з-за кордону.

Які існують варіанти співпраці між закладами вищої освіти й бізнесом:

— організувати спільний курс разом із компанією;
— запросити лекторів-практиків прочитати лекції в межах наявних курсів;
— запросити рекрутерів компанії на відкриту Q&A-сесію;
— викладати курси, які розробила компанія (наприклад, всеукраїнський освітній курс «Створення та розвиток IT-продуктів» від Genesis);
— взяти в компанії теми для курсових/дипломних/практичних робіт.

Щоби налагодити ефективну співпрацю, треба врахувати потреби студентів, університетів, а також бізнесу. Шукаючи партнера серед компаній, треба надати їм чітке розуміння завдання, адже фінальна мета будь-якого бізнесу — результат. Також запит має відповідати домену та специфіці роботи компанії. Для ефективної співпраці заклад вищої освіти має бути максимально залученим, надавати допомогу в бюрократичному середовищі, а також взаємодіяти протягом усього процесу навчання.

Великі бізнеси мають взаємодіяти із закладами вищої освіти, допомагати прокачувати та масштабувати систему освіти. Неефективно будувати маленький човен, щоб перенавчати випускників, якщо у нас уже є неймовірна кількість великих потужних кораблів. Краще допомогти їх відремонтувати та оновити обладнання, щоби разом рухатись у правильному напрямку.

Нагадаємо, у Мінцифри розповіли DOU про результати пілотного проєкту «Оновлена інформатика — IT-студії», який стартував у вересні 2022-го. Згідно з програмою, восьмикласники будуть знайомитися з мовою Python, а старшокласники — вивчати ще й JavaScript і C++. Проєкт планують масштабувати на всі заклади загальної середньої освіти з 1 вересня 2023 року.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU