Тарас Чмут пояснив, чому система мобілізації працює неефективно і як її можна змінити

Голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут заявив, що чинна система мобілізації робить ставку на виконання планів, а не на якісний відбір людей. За його словами, через це значна частина мобілізованих не потрапляє до бойових підрозділів, а лише створює додаткове навантаження на армію та державу.

Про це він розповів в інтерв’ю «Українській Правді». На думку Чмута, основною проблемою є встановлені для ТЦК та СП плани з мобілізації.

«В ТЦК є групи оповіщення, які, до речі, зараз збільшуються. Вони мають виконати план. Бо так побудована система — якщо ти не виконуєш план, то йдеш замість плану. Відповідно, вони починають створювати механізми, як цей план обманути. Вони набирають, кого можуть набрати, придумують схеми, коли людину заводять, а вона „губиться“ — її списують, знімають з „Оберегу“ тощо. Бо треба набрати, наприклад, 30 тисяч людей. Зараз виглядає так, що треба мобілізовувати менше, але якісніше», — сказав Чмут.

Він додає, що через необхідність набрати визначену кількість людей до війська потрапляють особи, які згодом виявляються непридатними за станом здоров’я, мають законні підстави для звільнення, тривалий час залишаються у навчальних центрах або самовільно залишають військові частини.

📌 Як «виконання плану» створює навантаження на державу

За його словами, наслідком такої системи є те, що половина мобілізованих так і не потрапляє до бойових підрозділів. Натомість держава витрачає ресурси на їхнє грошове забезпечення, харчування, спорядження та адміністрування.

«15 тисяч з 30 тисяч не потрапляють в бойові підрозділи чи підрозділи забезпечення. Це люди, які перетворюються в баласт і тягар для системи, яка потім на різних рівнях від них позбувається. Це люди, яких мобілізовують, а вони потім приносять 28 довідок про те, що в них 10 дітей. Це люди, які приносять купу паперів про стан здоров’я. Це люди, які місяцями або роками „зависають“ у навчальних центрах. Таких близько половини. З решти половини аби 10 тисяч потрапляли в бойові підрозділи», — зазначив він.

Чмут вважає, що це призводить до непропорційного збільшення тилової армії порівняно з бойовими підрозділами.

«Не таємниця, що в бригади може бути по списку 3000 людей, а якщо подивитися, скільки з них на позиціях — це 250–300. Питання, а хто решта? Це люди в тилу — забезпечення, зв’язок, РЕБ, медицина, пресофіцери. Всі вони потрібні. Але безпосередньо на рівні рот і батальйонів — лише десятки людей. Є бригади, які тримають п’ять позицій. Але при цьому тилова компонента дуже велика», — сказав він.

За словами Чмута, люди, які не потрапляють до бойових підрозділів і тривалий час залишаються в системі, також створюють значне адміністративне навантаження.

«Люди, які не потрапляють у підрозділи, а „зависають“, створюють навантаження на систему, зокрема паперове. Це просто тонни паперів, які ганяють по державі. А чому? Бо його на етапі ТЦК та СП або ВЛК не треба було запускати в це коло».

Він також розкритикував роботу військово-лікарських комісій, які, на його думку, часто лише формально легалізують потрапляння таких людей до війська.

На думку Чмута, проблему неможливо вирішити лише зміною правил мобілізації чи посиленням відповідальності. Він вважає, що необхідно комплексно реформувати систему — від застосування військ на фронті та підготовки особового складу до роботи ТЦК і ВЛК.

За його словами, відповідальність за ці зміни несе вся державна вертикаль — від президента до територіальних центрів комплектування, а очолити реформу має глава держави.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU