Матеріали на тему «Чорногорія»

RSS

«Навколо падають бомби, а ми читаємо казки». Пʼять історій українських айтівців, які вимушено переїхали за кордон через війну

Ivanna Tkachuk 14642

З початком повномасштабної війни багато айтівців розʼїхалися по різних країнах світу. Ми поговорили з пʼятьма ІТ-спеціалістками про їхній досвід вимушеної релокації. Вони розповіли, як перетинали кордон, як знайшли житло та облаштували своє життя в Іспанії, Португалії, Чорногорії, Нідерландах та Литві. 1

Красивая природа, низкие налоги и отсутствие инфраструктуры. Все плюсы и минусы релокации в Черногорию

Nataliia Habrukh 30956

Константин Мирин — CEO IT-компании Postindustria. Шесть лет назад он переехал в город Бар в Черногории и открыл там офис. Константин рассказал DOU о том, как организовать переезд компании в другую страну, почему не стоит переезжать в Черногорию с детьми, если вы волнуетесь об их образовании, и почему черногорский вуз выпускает всего 20 IТ-специалистов в год. 67

Коментарі

Щось у цьому точно є... Здоров’я і інші клопоти явно зовсім не такі як у шкільні роки. Про ТЕС цікаво розказали.
На малих партіях виробництва просто не вдасться досягнути прийнятної якості продукту. І чіпи в різних застосуваннях потрібні дуже різні, які повинні бути вироблені по різних процесах.
не може же ж бути «я не хочу робити потрібні залізяки, бо мені невдобно копіювати». Ну, це справді основна причина.
Тут відрізняється з графіком який нижче до цього блоку (навпаки) Тут (dou.ua/...​у їхніх колег за кордоном)
Дуже круто. Костя молодець!!! Нажаль, в проектах, з якими я працював, практично ніколи не акцентувалося на проблемах зрячих.
Згоден, але для 17 років перевинайти існуюче все одно добре, це ж не в 47 років — всі на чомусь вчаться. Мені сподобалась аргументація і подача — все не читав, але дійсно гарно, я так не писав в 17.
Молодець!
А ваші мантри про «найкращого президента» залишаться лише смішною сторінкою в підручниках історії. Ну він вже в підручнику, а щось не смішно зовсім.
В чому прикол дарувати подарунки не дорослим, а дітям? Не вони ж працюють, тоді виходить що деякі компанії взагалі нічого не подарували тим у кого немає дітей.
чомусь дуже рідко десь світяться як розробники чогось нового Бо пізніше крінж бере від перевинаходження вже існуючого і відкинутого мейнстрімом, або навпаки, відбувається прокачка в більш продуктивне інфоциганство.
О, черговий набір заїжджених фраз від секти порохоботів. Як завжди: нуль аргументів, купа понтів і обов’язкове вкидання про «тупих», бо ж треба якось компенсувати власну безпорадність перед фактами. Щодо 90-х — досить нести цю ахінею.
, імпорт яких може бути потенційно заборонений чи країною експортером, ну т.е. ддля всех если помните, немці, например, запрещали продавать нам банальніе станки для металлообработки (хотя русне продавали их же в нереальніх количествах)
Індуси плюс, значить українці не бронюються. Невже не хочуть?
Хлопець — красава! Так тримати, для 17 років — супер! Єдине — всі такі історії про хлопців до 25 років. Хлопці з досвідом роботи у купі крутих компаній (читай призовного віку) чомусь дуже рідко десь світяться як розробники чогось нового.
Якщо для дослідних, чи меншою мірою військових, то економічне обґрунтування і не треба, це інвестиція в людський капітал. При чому потужностей дослідних повинно вистачати на дрібно серійне виробництво, достатнє для нішевого військового використання.