DataArt у межах проєкту IT Museum відкриває онлайн-виставку, присвячену спадщині Віктора Глушкова — засновника української кібернетики та інформатики. Це перша публікація мемуарів у повному обсязі, які передали музею дочка та онука науковця.
14 липня одній з найстаріших і найуспішніших IT-компаній України виповнюється 30 років. Сьогодні SoftServe — це понад 11 тисяч співробітників, близько 50 офісів у 15 країнах і сотні активних клієнтів, серед яких IBM, Cisco, Henry Schein, Panasonic. DOU представляє 30-річну історію SoftServe у спогадах ключових постатей компанії.
Розповідаємо історію Григорія Степанця, американця українського походження, фахівця компанії Microsoft, який заповів мільйон доларів головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному і по два мільйони УКУ та Києво-Могилянській академії.
Михайло Крамаренко вже понад 40 років працює в галузі інформаційних технологій. Сьогодні він — CTO в компанії KindGeek. В інтерв’ю для DOU Михайло поділився особистою історією — спогадами про те, як у СРСР крали іноземні IT-розробки, та власними думками щодо того, чому Союз пішов шляхом клонування і як це було організовано в ті часи.
Як навчалися програмування 30 років тому? Які мови були популярними, наскільки легко було знайти потрібну інформацію, чи допомагала тодішня література та яку роль у підготовці програмістів відігравали виші? Про все це ми спитали у трьох досвідчених програмістів, які поділилися своїми спогадами.
Катерина Ющенко — українська науковиця, програмістка, яка була одним з керівників розробки унікального комп’ютера «Київ» і відповідала за його архітектуру та ПЗ. Авторка однієї з перших у світі мов програмування високого рівня — Адресної мови. А ще вона перший у СРСР доктор наук, який захистив роботу на тему програмування. Про життя та діяльність Катерини Логвинівни ми поспілкувалися з її сином Юрієм, доцентом факультету інформатики у Могилянці.
Тетяна — Senior бізнес-аналітикиня в IT-компанії UNITY-BARS. А ще спеціалістка з аналізу та розробки програмного забезпечення, займається складними задачами МСФЗ, казначейськими операціями та SWIFT. Крім того, вона долучилася до багатьох значущих подій у фінансовій сфері України та веде проєкт для Національного банку. Ми поговорили з нею про її кар’єрний шлях, роботу серед молоді та цікаві історії з життя.
Місяць тому запоріжцю Миколі Мухіну виповнився 61 рік. Програмуванням він займається вже понад 30 років, і нині буквально відбивається від пропозицій з українських і західних IT-компаній. В інтерв’ю для DOU розробник розповідає, як програмував на перших комп’ютерах у 80-х, отримав квартиру за роботу айтішником у міліції, як майнив біткоїни та чим хотів би займатися, коли завершить кар’єру в IT.
Давным-давно опционы и акции для сотрудников были редкостью даже в Долине. Но в один момент все изменилось... Чтобы рассказать эту историю, надо вернуться в 1953 год, когда Уильям Шокли получил Нобелевскую премию за изобретение транзистора. Продолжение истории — в колонке Максима Ищенко.
Сергій Кулик, DevOps в Luxoft, розповідає історію появи одного з найперших MMORPG-серверів в Україні та загалом на пострадянському просторі у ті часи, коли інтернет ще був тільки на модемі. Ця історія буде цікава усім, хто грав у MMORPG і цікавиться інсайдерськими історіями, які відбувались 20 років тому. А особливо тим, хто вчився в КПІ приблизно 20–22 роки тому.
62-річний Михайло Стрелков уже 40 років в IT. Почав програмувати у 1970-х роках, кодував ще на Алгол і Fortran. Щоб працювати з ЕОМ, у студентські роки доводилося використовувати знайомства, а потім на робочому місці чекати своєї черги за розкладом. Ми попросили розробника поділитися спогадами про IT у 1970–90 роки, а також Михайло розповідає про те, якою роботою найбільше пишається за всі 40 років в IT.
Олександр Головатий в ІТ більше як 20 років. Програмувати вчився сам у 90-ті. Уже 13 років він живе та працює в США. У першій частині інтерв’ю для DOU Олександр розповів про те, як опановував програмування, викладав інформатику в інституті наприкінці 90-х, працював розробником у нічну зміну на фабриці штучного хутра, писав програми для радіометричних систем, працював на американський стартап і радів з оферу в Microsoft 2007 року.
Андрей Роговский вспоминает, как открывал ІТ-офис в Одессе в далекие двухтысячные. Немного историй в стиле ретро: о трудностях поиска людей, сисадминах, которые подрабатывают на стройке, беспощадном аудите в стиле 2000-х и так далее.
Ви просили нас кликати гостей, і ми почули. Представляємо спецвипуск подкасту з Дімою Малєєвим. Діма вже давненько в індустрії, тож ми вирішили згадати історію українського ІТ. Тут про перші компи, розвиток чатів і комп’ютерних клубів, офіси компаній на квартирах і в НДІ та ще багато цікавого. Ностальгія гарантована.
Петр Козлов начал свой путь в IT еще в 90-х, параллельно обучаясь на металлурга. Тогда людей, которые увлекались компьютерами, считали «потерянными», не верили в будущее IT. Сейчас Петр — Group Leader и Senior Engineer Developer с более чем 20-летним опытом в сфере. Он рассказал нам, как работал программистом в компании по приватизации, учил новые технологии по книжкам и строил карьеру в 2000-х.
Наталія Корнієнко навчалася у маленькому райцентрі на Луганщині й на початку 1980-х вирішила обрала професію інженера-системотехніка. У ті часи ще не існувало поняття IT-спільноти, електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) займали сотні квадратних метрів, а тодішній принтер гудів не гірше за верстат. Про свій досвід автоматизації на заводі, а згодом у податковій службі, Наталія розповіла DOU.
Ми вирішили згадати часи, коли сьогоднішні досвідчені IT-спеціалісти влаштовувались на першу роботу. Це були заводи, стартапи, а іноді й маленькі компанії, де вже вимагали володіння багатьма навичками. Отож ми попросили людей поділитися своїми історіями про пошуки першої робити та враженнями від неї.
До останніх днів свого 98-річного життя ветеран обчислювальної техніки Борис Малиновський не розлучався з комп’ютером і сам відповідав на листи, що надходили на його електронну скриньку. Борис Малиновський — один із тих науковців, що найбільше доклалися до зародження і розвитку IT в Україні, обличчя її кібернетики. Його пам’яті присвячуємо цей текст.
Харьковчанин Евгений Мамут — специалист по кинематографическим спецэффектам, стоял у истоков компьютерной анимации в СССР. После переезда в США работал над 700 рекламами и 40 кинокартинами, среди которых «Голубая лагуна», «Грязные танцы», «Один дома», «Матрица», «Куда приводят мечты». Лауреат премии «Оскар» в номинации Scientific and Engineering Award за разработку трюк-машины для фильма «Хищник». Обо всем этом и о многом другом мы поговорили с Евгением Мамутом в интервью для DOU.
Віта Ткаченко стала айтішницею, коли ще й слова такого не існувало — на гірничо-збагачувальному комбінаті у Горішніх Плавнях її посада офіційно звалася електромеханік з обслуговування обчислювальної техніки. Історія Віти — про те, як їй працювалося у 80-х роках минулого століття, коли робочим інструментом був громіздкий ЕОМ на весь кабінет, а найновішою професійною літературою вважався «Windows для чайників».
Коментарі