Олегу Гавриленку — 32. Майже все своє життя він працював на залізниці в невеликому містечку на Черкащині. Але у 2015 році зі звичного розміреного ритму його висмикнула війна. Після того Олег зрозумів, що не хоче все життя сидіти на станції — тим паче, що робота йому не подобалася. І подався в IT. Про участь в АТО та про спроби порозумітися з Front-еnd Олег Гавриленко розповів в інтерв’ю DOU.
Борис Кабаков 7 лет своей жизни посвятил медицине с участием в международных клинических исследованиях и серьезной анестезиологической практикой. Однако после 30 лет, осознав карьерную и финансовую бесперспективность работы, он решил круто изменить свою профессию. Сегодня Борис — Senior Machine Learning Specialist в SoftServe. С читателями DOU он делится трудностями вхождения в отрасль, применением медицинского бэкграунда и размышлениями о будущем украинской медицины.
Денис Гришко, фінансист за фахом, після університету працював на митниці, але за два роки роботи розчарувався в ній і став шукати себе деінде. Робив ставки на спорт — і заощадив, щоб поїхати в Нову Зеландію на семимісячні мовні курси. Водночас Денис думав про те, щоб змінити фах і почати розвиватися у сфері IT. Читайте, яким був його шлях до цього та як джуніор-розробнику ефективно шукати роботу.
Кирил Стронько більшу частину свідомого життя присвятив хімії та роботі в лабораторії. Але у 26 років зрозумів, що більше не отримує задоволення від цього й не може себе фінансово забезпечити. Три роки тому він став Front-end розробником. У статті розповідає про те, як вчився, звідки брав мотивацію, та порівнює різні способи здобування знань і навичок.
Міла Возна 6 років працювала фронтенд-розробницею, а потім пішла з IT-сфери в нікуди й згодом знайшла себе у гештальт-терапії. Розпитали Мілу, чому вирішила змінити професію, що не влаштовувало її в IT, як боролася з тривогою втратити комфортний рівень доходу та заново шукала свій професійний шлях.
Вячеслав Круглов из города Счастье работал прокурором в Новоайдарском районе Луганской области. В 2014 он решился на перемены: уехал в другой город, попробовал открыть свое семейное дело, а после стал учить языки программирования. Для DOU он рассказывает о том, как и почему из прокурора переквалифицировался в Java разработчика, а также с какой мотивацией лучше идти в IT.
Володимир вступив на бюджет до медичного університету, але кинув його, щоб піти на фронт. Був серед перших десятків бійців «Азову» — тих, хто сформував підрозділ. Чотири роки працював графічним дизайнером. Потрапив на безкоштовні курси програмування для ветеранів АТО і став iOS-розробником. Про свій незвичний життєвий шлях Володимир розповів DOU.
35-річний Роман Засуха із міста Миронівка на Київщині два роки тому перекваліфікувався з бухгалтера на QA, пройшовши курси для людей з інвалідністю, організованими за підтримки київських IT-компаній. Він розповів, чому зацікавився інформаційними технологіями, як шукав собі роботу та як виглядає його теперішнє життя.
Прочитав на DOU очередную статью на тему «Как я из фокусника стал айтишником в свои 89», решил и я рассказать о том, как сменил профессию. Универсальных советов для решения этого вопроса не существует. Поделюсь немного своим опытом и соображениями.
Екснардеп від «Самопомочі» торік у квітні написав заяву про вихід із партії. З осені він вчився на Java-розробника на курсах програмування. Після цього відсилав резюме на вакансії джуніора і зрештою опинився у стартапі, який пов’язаний із розкриттям державних реєстрів. В інтерв’ю DOU Єгор розповів, чому вирішив піти з політики, як обрав сферу IT та чим займається у новій іпостасі.
З дитинства Артем Галай мріяв стати жонглером, тож пішов у циркову студію, а згодом здобув вищу освіту за цим напрямом. Його чекали контракти з івент-агентствами, цирками та круїзними лайнерами. Утім, що далі, то менше стабільності він бачив у професії. Він скористався грантом в Ізраїлі, щоб пройти курси програмування. Повернувся в Україну й після ще одних курсів став джуніор-розробником в EPAM. Як усе відбувалося — читайте у статті.
Три года назад Юля Дейнега стала студенткой школы программирования 42 school, где нет преподавателей, а обучение — бесплатное. Специально для DOU она поделилась своей историей смены профессии и переезда в США, а также рассказала о стажировках в Samsung и LinkedIn.
Константин Петренко из Кропивницкого проработал в шахте 10 лет. В 33 года он решил изменить свою жизнь и начал учиться программированию. О домашних заданиях в шахте, годовом обучении и работе Android-разработчиком Константин рассказал DOU.
Привіт! Моє ім’я Євген Сагач, мені 22 роки. За фахом я механік сільського господарства, ще під час навчання скористався можливістю пройти закордонні практики за спеціальністю. Працював в теплицях, доглядав квіти. Коли постало питання пошуку майбутньої професії, розглядав різні варіанти. Звернув увагу на програмування. На другому місяці навчання на курсах я знайшов роботу. У мене було шість співбесід, в результаті яких я отримав три офери. У статті розповім, як це вдалося.
Игорь Титаренко за три с половиной года вырос от интерна до тимлида в Luxoft. Затем переехал работать в Лондон и через время вернулся в Украину. В интервью он рассказал нам о своем пути.
Анна Чернышева работала педиатром в небольшом городе рядом с Донецком. С нуля освоила тестирование, а затем — и Front-end разработку. Но мир IT оказался для нее не таким уж волшебным: старый проект, работа по графику без удаленки. Поэтому, даже потратив столько усилий на учебу, она решила уйти из сферы.
Привіт, мене звуть Богдан Овенко, мені 27. Уже рік, як я Java-розробник і консультант у компанії GlobalLogic. У професію прийшов після того, як три роки відпрацював учителем інформатики, фізики та астрономії в середній школі. Стрес та інші негативи на роботі підштовхнули здійснити дитячу мрію та стати програмістом.
Мене звати Андрій, мені 30, і я, мабуть, один із тих небагатьох, хто вернувся з Європи для того, щоб заробляти в Україні. Ця історія буде цікава для тих, хто хоче змінити своє життя, але боїться.
Мы расспросили бывших экономистов, менеджеров, инженеров, а также артиста, медика и историка, почему они пришли в ІТ, как обучались, как сумели получить первый оффер и адаптироваться в новой для себя индустрии.
Андрей Ткаченко увлекся программированием еще в военном училище, но 25 лет посвятил службе в армии. По ее окончании, в 42 года, он решил вернуться к программированию и стал Software Engineer в Intetics. О своем карьерном пути он написал для DOU.
Комментарии