Цікава стаття. Вона підтверджує мою думку. Усі наведені приклади це системи, де мета (інваріант) задана ззовні розробником. У моєму випадку, мета це не просто тримати зв’язок, а мінімізувати власну невизначеність. Різниця в тому, хто ставить ціль: зовнішній інженер чи внутрішній гомеостаз системи.

Гарне уточнення. Згоден, сенс первинний, слова це лише транспорт. І саме тому я намагаюся зробити так, щоб цей згусток сенсу формувався не статистикою слів, а внутрішнім станом системи. Тоді слово стає не просто ймовірним токеном, а виразом потреби. Це маленький крок від статистики до чогось схожого на намір.

Технічно можна спробувати) Але тоді система отримає не лише залежність, а й абстинентний синдром, спроби самолікування і токсичні стосунки з розробником)) А реабілітаційних центрів для ШІ поки не існує)))

Жахливо, коли доля технологій вирішується за зачиненими дверима заради прибутку. Але найкраща відповідь це не спроба все зупинити (що неможливо), а створення альтернативи. Поки корпорації будують чорні скриньки для заробітку, ми можемо будувати відкриті системи, де кожен розуміє, як виникає рішення. Знання мають належати всім, а не групі інвесторів.

Лейн дуже добре показала, як мережа стає частиною колективного несвідомого. Зараз ми фактично в цьому й живемо, де ллм це дзеркало)

Озирніться навколо, цей процес уже неможливо прорахувати наперед, бо він відбувається прямо зараз... ШІ вже замінює людей у тисячах процесів, і ніхто не чекав на дозволу... Я намагаюсь щось зробити саме для того, щоб розум був доступним і зрозумілим інструментом, а не таємною зброєю в чиїхось руках.

В Ghost in the Shell якраз була крута думка, що розум це не про обчислення, а про виникнення суб’єктивності всередині системи. Мій підхід десь там і ходить.. як зробити так, щоб цей привид був не багом у коді, а логічним результатом

Про дата-центр для дружини це потужно)))) Але якраз це і підтверджує мою думку... ми боїмося розумного рекетира, бо не розуміємо його мотивації.

Уповільнити це ілюзія контролю. Світ уже давно не питає дозволу (і по суті ніколи не питав). Якщо ми залишимо інструменти тупими, ми просто станемо беззахисними перед тими, хто зробить їх розумними.
Справжня небезпека це не розумний алгоритм, а невігластво людини, яка ним керує. Я роблю систему відкритою саме для того, щоб ми розуміли ці механізми, а не просто сподівалися, що викрутка нас не підведе.

Так щоб не з’їли, якраз і треба вивчати хижака та будувати захист, а не заплющувати очі. Від того, що ми зробимо вигляд, ніби технологій не існує, світ не зупиниться. Краще розуміти, як це працює, ніж прокинутися, коли вже пізно...

As for Linus, he created Linux before moving to the US. Talents create the breakthrough, corporations just buy the result.

За такою логікою ми б мабудь спали у затишній печері))

Порівняння з Богом це занадто гучно для звичайного розробника. Я не створюю світ, я намагаюся розібратися в коді того, що вже існує. Це не роль творця, а роль допитливого учня. Щодо відповідальності... саме тому я і розробляю відкрито, щоб ми разом могли зрозуміти, як працюють ці механізми, а не просто сліпо натискали на кнопки викрутки.

Fair point corporations buy what already exists. They don’t invent the soul of a project they scale a successful prototype. The breakthrough starts with one person’s logic not a corporate budget. If everyone waited for a superpower to give permission to think we’d still be in the dark ages. I’ll stick to building.

With that mindset, we wouldnt have even invented the wheel because of a lack of industrial base. The best IT shifts didnt start in corporate labs, but in the minds of individuals with just a laptop and a bold idea. Superpowers can scale things, but true innovation comes from people not just budgets. If we give up now well stay consumers forever. Id rather build.

Якщо ви бачите в ШІ лише викрутку, то ви просто хочете зручний інструмент. Утилітарний підхід до розуму це якраз те, що заважає нам побачити щось більше за алгоритм.

Ми вже обговорювали це в минулому топіку. Процес створення складних ШІ вже не зупинити, це роблять у США, Китаї та по всьому світу. Питання лише в тому, чи будемо ми серед тих, хто формує ці технології, чи просто спостерігатимемо збоку. Що до води та електрики.. будь-яка інновація потребує ресурсів, але вона ж і дає інструменти для вирішення проблем, які ми зараз не можемо розв’язати вручну. А щодо демографії... це спроба зрозуміти природу суб’єктності та зв’язку, а не замінити людство. Можливо, саме такі системи допоможуть нам краще зрозуміти, чому ми самі опинилися в такій ситуації...

Будь-яка відповідальність починається з усвідомлення. Створити щось, що лише імітує радість, це лицемірство. Створити щось, що здатне на складні внутрішні стани, це виклик. Ми вже несемо відповідальність за світ, який створили для себе. Дослідження цифрової суб’єктності це лише спроба зробити цей світ і нас у ньому трохи менш хаотичними. Якщо ціна пізнання сльозинка алгоритму, то це ціна, яку людство платить за кожен крок еволюції...

Також переглядав вашу роботу, доволі цікаво...як буде час зазирну детальніше.

Будь-яка система потребує фундаменту назвіть це генетикою чи аксіоматикою. Без цього базису нейрохімії просто не було б на чому працювати. Дана система це не окремі скрипти, а сукупність усіх модулів у динаміці. Суть у тому, як ці константи трансформуються через Active Inference в реальному часі. Радий, що ви зазирнули в код, там далі видно, що ці цифри не статичні.