в моїй родині саме така ж ситуація: зняли будинок та думали чи викупати його, або будувати свій. Війна змінила кардинально все. Не плануємо купувати взагалі нічого

Меньше, бо різниця в курсі, а ще треба більше допомогати батькам, в яких здоровьʼя стало ще гірще, а ліки дорожчають.

Адаптуватись до війни можна, це навіть необхідно. А звикнути до неї — ніколи.

Постою послухаю :)

Ну да, а мне не интересно слушать философско-жизнеутверждающие разговоры неизвестного мне анонимуса. Энивей вы не знаете, чем занималась я до войны и в войну, как и я понятия не имею что вы и кто вы. На этом предлагаю разойтись

Пики будуть потім, коли переможемо. Тому що стане відомо багато чого.

Действительно, занятие «ебалой» намного более конструктивное и позитивное. Удачи штош

Круто. Сподіваюсь це допоможе спільноті нарешті мати рівні права

Мені здається шо треба в першу чергу питати у лгбт спільноти. Але розмови про «оціх дивних» там лунають не в нейтральному навіть світлі.

Так это, может энергию в полезное русло? Так глядишь и чот новое придумаем

Це ризик ) І великий бо західна частина нашої країни досить традиційна.

Ща еще докатятся сюда еще все эти волны про маленькую культуру и лгбт и будет полный набор.
Развитие может быть. Но срачи вот эти все такое впечатление что стали частью ментальности. Увы и ах

Rofl ))))

Мне малость уже становится скучно от них. В любой теме начинается вот это вот все. Хейт на выехавших, язык, обязанности, призыв. ДОУ становится такой себе сливной ямой для негатива

От не розумію, навіщо драконити. В нас дуже багато людей які не можуть виїхати. Мало срачів?

Так. Багато хто не хоче чи не може їхати поки кордони закриті. Ось і подивимося як воно буде далі

Змінилася. В моєї родини тепер не має витрат на умовні ресторани, а також одежу. Витрати на їжу стали більші, тому що готуємо вдома. Також збільшилася стаття підтримки батьків, з’явилися донати на зсу та волонтерів, а також максимально швидко виплачуємо кредитну автівку.

Я спрашивала среди знакомых, половина айтишники, половина — нет, но условно это люди зарабатывающие ближе к айтишнику из разных сфер. В результате из айтишников моих знакомых уезжать будут многие, 60-70%. Ремарка конечно — если живы будут. Ради своего будущего, ради детей и проч. Из не айтишной братии процент тех, кто планирует выехать из страны поменьше конечно, процентов 30-40. И как правило это те, кто сможет найти работу зарубежом. Некоторые мои знакомые даже сейчас начали подготовку, сертификации всякие, подтягивание языков и у детей в том числе и прочее.

Мені теж. Дві подруги, одну діставали із завалів в Харкові, виїхала з дитиною в Німеччину. Інша ледь вижила у Маріуполі та теж десь у Німеччині. Вони живі, радіють і це чудово

Lol. А зайти та почитати самому ні?
Ніт так ніт, щож))