Закони 2724 та 2725 «Про дорожній фонд» не передбачає _додаткових_ податків чи надходжень. Ними передбачається лише те, що _існуючі_ акцизи та інші збори, за рахунок яких повинні фінансуватись дороги, стануть ЦІЛЬОВИМИ — тобто будуть витрачатись лише на дороги. І для цього потрібен Дорожній Фонд як механізм реалізації цієї ідеї.

Багато країн не мають дорожнього фонду зараз, але мали його в минулому (приклад — Литва). Тому що коли рівень «цивілізованості» влади доходить до нормального рівня, то фінансувати дороги можна і з загального фонду бюджету. Але це тоді, коли і депутати, і уряд діють професійно і щороку виділяють достатнє фінансування. А на період «бардаку» країни робили дорожні фонди, які забезпечували ритмічне та регулярне фінансування на горизонтах 5-10 років.

Адже дороги не можна будувати «ривками» — сьогодні дати 20 млрд, наступного року 4, потім 35. Ринок дорожнього будівництва дуже капіталоємний, тому інерційний, і не може динамічно масштабуватись. Акциз — податок який дуже рівномірно платиться по року, а фонд лише забезпечуватиме його спрямування на дороги.

Проти лише МінФін, який зараз розпоряджається цими коштами на власний розсуд, в результаті більшість грошей дає в кінці року, коли їх вже неможливо використати.

Ну і депутати щороку голосують бюжет вночі «пакетом», а там від акцизів на дороги то 5% від зібраних коштів, то 20%, але далеко не 100% як мало би бути.

Давайте, якщо запилив — посадимо, а якщо ні — то Вас? ;-)

Жартую, я розумію рівень недовіри, який є. І на жаль, те, що відбулось за останні 6 міс, лише посилює цю недовіру, у мене такі самі відчуття.

На дорогу Львів — Кіровоград — Миколаїв — Херсон ми підписали новий проект зі Світовим банком. Іде проектування бетонки, 4 смуги. А от Кривий Ріг — Миколаїв доведеться ремонтувати за свої, а для цього потрібно створити Дорожній фонд.

Але у відставку ми все-таки пішли, добровільно, бо треба нести політичну відповідальність за те, що не змогли дотиснути створення Дорожнього фонду, без якого діла не буде.

На жаль, Верховна Рада, де не було жодного голосу «проти», але депутатів тупо немає в залі, щоб голосувати, нашому прикладу слідувати не поспішає. І сформувала наступний уряд, який теж без ефективного голосування в Раді змінити країну не зможе. Але буду радий помилитись і бажаю їм успіхів.

Хороших новин у мене нема.

Реформи нинішній політичній еліті були потрібні лише як ширма, а основна задача — осідлати грошові потоки і охороняти свої статки. Пояснювати, чому я так думаю, чи не варто витрачати час? Чому так вийшло, то є інше питання. Мабуть тому, що після Майдану всі занадто швидко заспокоїлися і сіли на диван спостерігати, що ж буде далі.

Для того, щоб це змінювати на майбутнє, потрібно мати про-реформаторські політичні партії, які візьмуть більшість в парламенті та сформують відповідний уряд. Інакше не буде. Можу довго пояснювати чому, але зміни в країні можливі лише через реальні реформи, а їх забезпечує законодавча та виконавча гілки влади. І поки ця влада не належить реформаторам, реформ і не буде. Ми чомусь були занадто наївні і цього не хотіли розуміти, сподіваючись, що олігархічні партії БПП та НФ забезпечать реформи самих себе. Це як «бджоли проти меду», вони так не літають ))

Наразі та частина реформаторів, які пішли «на фронт» і намагались робити зміни власними руками, з одного боку повидихались, з іншого їх активно витискають на узбіччя, бо вони заважають олігархам збагачуватись та готуватись до наступних виборів. Ну а та частина реформаторів, які «надихали» та «підтримували» активістів, сидячи на своєму дивані, розчарувалася.

Проте, і ті і інші шукають вихід з цієї ситуації — є величезний запит суспільства на реформи та революційні зміни. Саме тому «Рух за очищення» Саакашвіллі має такі рейтинги, навіть не будучи політичною силою.

Думаю, що найближчим часом ми побачимо створення нової партії, яка об’єднає всіх реформаторів, активну частину середнього класу та малих підприємців. Тому що всі вони вже розуміють, що наш олігархат або законсервує ситуацію в країні ще на надцять років, з абсолютно непрогнозованим майбутнім, або до влади прийде все-таки реформаторська сила і забезпечить розвиток країни у європейському напрямку.

Скільки цей політичний процес займе часу? 3-6 міс на формування партії, рік на те, щоб «розкрутитись» та набрати рейтинги. Далі на вибори, та у разі перемоги, формування уряду та 1-2 роки на швидкі радикальні зміни. Тобто, ми говоримо про 3-5 років, аж поки побачимо результати. І це в кращому випадку.

А тепер до питання де ж дороги. Чи вже все зрозуміло?

Я коротко.

На дороги в теперішніх цінах потрібно 50 млрд.грн. на рік. Це якби вони у нас були в ідеальному стані. І лише на утримання існуючих, без будівництва нових. Розрахунок простий. Капітальний термін служби 10 років, 170 000 км, тобто кожен рік треба ремонтувати по 17 000 км. Раз на 5 років треба робити поточний середній ремонт (заміна 3-5 см верхнього шару асфальту). Це ще 17 000 км на рік середнього ремонту. Множимо на собівартість ремонту і виходимо приблизно на 50 млрд.

Оскільки 10 років дороги не ремонтували, то зараз потрібен 1 трлн.грн. на ремонт. А потім вже по 50 млрд. на рік на їх утримання.

Гроші ці є звідки взяти, але ми ж знаємо куди вони діваються — розказував багато разів.

В минулому році з зібраних 40 млрд. акцизів дали лише 4 млрд.грн. з бюджету і ще 4-5 з інших джерел (кредити тощо). В цьому році буде 6,5 млрд.грн. з бюджету і до 18 млрд. з інших джерел (але ці додаткові кошти трохи «віртуальні»).

Законопроект «Про дорожній фонд» провалили — 178 голосів «за». Це означає, що держава продовжить збирати з автомобілістів акцизи з пального, а лататиме ними діри в інших місцях. А дороги будуть і далі руйнуватись і ситуація буде все гірша і гірша.

Покращуватись ситуація почне лише тоді, коли ми побачимо на дороги не менше ніж 100 млрд.грн. на рік. Звідки? Вже збирається 40 млрд. на рік. Подвоюємо акциз (вартість літра бензину зросте на 3-4 грн в поточних цінах), вводимо плату за проїзд вантажівок >12 тонн, що дає ще 15-20 млрд.грн. на рік і вуаля — маємо 100 млрд.

Тому, чекаємо на появу адекватних політичних сил, які це здатні забезпечити. А тим часом вступаємо в громадські організації та про-реформаторські політичні партії, ходимо на мітинги під Верховну Раду, вимагаючи прийняття законопроектів, вимагаємо від наших депутатів на округах адекватного голосування. Далі обираємо адекватних активістів, висуваємо їх в політику, активно підтримуємо.

Все в цій країні нам доведеться робити власними руками. Бо «делегувати» нікому.

Есть, увеличить налоги на всех, что не есть справедливо, поскольку легковушки и так уже переплачивают.

План такой:
1) сделать целевым тот акциз, который уже собирается, примерно 35 млрд.грн. в год из которых сегодня Автодору доходит лишь малая часть
2) побороть контрабанду топлива. Это до 40% рынка, тогда сборы акциза могут вырасти с 35 до 50 млрд.грн.
3) побороть коррупцию и неэффективность расходования этих денег. Это даст до 30% экономии того, что тратим, то есть сможем сделать больше на те же деньги!
4) дальше, если хотим ремонтировать дороги быстрее, нужно вводить плату с грузовиков
5) дальше, если хотим еще быстрее, нужно повышать акциз на бензин для всех. Во всех странах вокруг нас он в 2 раза выше. По оценкам это повысит стоимость литра бензина на 2-3 грн.

На ремонт нашей сети дорог на сегодня нужно 1 трлн.грн. То есть, если собираем меньше, то чиним 20-30 лет, собираем больше денег, чиним все за 10.

Но прежде чем запускать такие деньги в систему, конечно нужно изменить саму систему, чтобы она работала эффективно. Чем мы собственно сейчас и занимаемся. Как раз пока денег нет, реформы делать проще. Потекут большие деньги, борьба за них будет эпических масштабов и реформировать уже будет поздно ...

Цільове використання — дорожній фонд, контроль ефективності — незалежний контроль якості та ряд інших заходів.

Більшість відповідей є у презентації стратегії та дорожній карті реформ. А далі готовий коментувати глибше. Звичайно, основна проблема — це всі ці ідеї імплементувати.

www.slideshare.net/...tu.gov.ua/news/24187.html

new.mtu.gov.ua/...tegory/all-reform/dorogy

Класний приклад того, як фундаментальна фізмат-освіта потім працює на перетині різних індустрій, в даному випадку дорожнє будівництво, ІТ система та прикладна фізика та математика.

Дякую Сергію за титанічну роботу, зроблену на волонтерській основі за дуже короткий час!

Від Полтави до Харкова дорога коштуватиме 500 млн. євро. Порахуєте самі скільки це гривень?

Ми робимо карту зараз України, де будуть всі виконані за 10 років ремонти з цінниками. Плюс те, що зараз в роботі. І план на 5 років. От все і стане ясно.

А на найближчі 10 років потрібно по 100 млрд. грн. на рік. Цього року віддали 19 по кредитам, на 3 робимо ямковий ремонт, а ще на 4 капремонти. Тобто на дорогу пішло 7 замість 100. Зібрано акцизу 40. Де він? В пенсійний фонд, дефіцит там капець. Бо ж податки ніхто не платить. Отакоє