Macbook на Intel в 2026? Неочікувано

Пойнятно

Цікаво, чому так змінилася ваша думка?

Не зрозумів вашу тезу як вам посприяв ChatGPT3, поясніть будьласка

Дякую за думку! Інфоциганство це максимальне ні. Продажники в порівняні із інфоциганами це будуть виглядати по лояльності як технічна підтримка. То надто жорстко і я не зможу так переламати себе. PR цікава думка, але в чистому вигляді я не зустрічав його. Як правило під цим мається digital marketing, але одним із його напрямків я вже займаюся.

Я користуюся GPT 5.3 через Copilot за 10 доларів. Обмежень взагалі ніколи не доходив. Потрібні задачі закриваю. Цікаво яка різниця в ефективності між 5.3 та 5.5

Цікаве питання. В мене немає друзів власників великих бізнесів із цілими командами в підпорядкуванні, але є немало просто успішних одинаків, які запускають проекти, заробляють на них та на консультаціях в своїх профілях. Вони успішніші за мене. Тут головне те що в мене якщо така людина в колі знайомих з’являється — то це, як правило на довго.

теж не дуже здоровий

— теж це такий який інший?

З годину думав як відповісти, і зрозумів що потрібно максимально відверто. Розкажу чисто про свої відчуття, а там зрозумієте чи ні, то вже не можу за вас сказати. Може зрозумієте. Перш за все скажу що я дуже добре вас розумію. І тут можливо б і моїх коментарів не було б взагалі, але тригернувся на визначення бомжем на адресу всіх хто вирішив чи не зміг купити собі житло. Я за те щоб зрозуміти кожного. І зокрема ваші відчуття я добре розумію. Тепер про мене. До війни я мав стандартний погляд і вважав що купівля квартири це центральна подія в житті і must have. Я настільки в цьому був впевнений, що вважав що наявність квартири гарантує безбідну старість, а ще щастя, здоров’я, любов, самодостатність, та +30 років до середньої продовжуваності життя. От прямо майже так все і відчував. А тут почалася війна і ці всі уявлення посипалися як картковий будиночок. Я почав не просто бачити, а й усвідомлювати що в хлопців, які кращі за мене по кожному можливому пункту, в тому числі і доходах, не те що квартири, — життя втрачають. Проти власної волі. Масово. Втрачаються бізнеси, території, ментальне здоров’я — в промислових масштабах. Ще раз підкреслю — ці втрати у дуже зважених із достатком людей. Кращих із нас. І оці всі глобальні стремлення, в основі яких квартира — стали не те щоб смішними. Просто я став до них фригідним. Щоб до цього стремитися потрібно горіти бажанням, збуджуватися на це. Дуже хотіти. А я перестав на це збуджуватися. Відчуття вразливості і швидкоплинності життя позбавляють будь-якого задоволення від мрій та стремлінь до якоїсь грунтовної нерухомості. Та і для того щоб заробити на щось грунтовне потрібно буде велику частину життя покласти. Я не сеньйор девелопер, доходи не такі великі. В мене є свої межі і я їх усвідомлюю. Так, однушкою ми обзавелись. Вже 4 роки на одному місці і в нашій. Надоїло. Але це не ваш випадок із 4кімнатною. Я не знаю наскільки ви мене зрозуміли. Я не розводжу зраду і не кажу що все пропало. Навпаки, я шукаю кожну можливість урізноманітнити життя. Просто роблю це з позиції тотального усвідомлення що все тимчасове. Ну іот дослухавшись до своїх бажань — вирішили здавати, і на виручені плюс докладені, пожити і різних місцях. Хочу спробувати різні формати. Мене радувало жити в різних місцях. Це ж новий досвід, зміни. Це ж цікаво. Мені цікаво. Я нікому не нав’язую і розумію кожного. А далі я не знаю як буде. Може теж захочу щось одне. Хоча я дивлюся на свій характер та звички, мені як в 25 на місці не сиділося, так і зараз. Не дуже що в моїх поглядах змінюється. Для мене центр всесвіту це родова хата. заходиш в неї в спеку, розвалюєшся на дивані і відчуваєш прохолоду від глиняних стін, запах дисятиліть які застигли в найріднішій будівлі. Цього ніколи не проміняю. ніде і ніколи так затишно не було. А всі інши житла сміливо можу вважати тимчасовими.

З годину думав як відповісти, і зрозумів що потрібно максимально відверто. Розкажу чисто про свої відчуття, а там зрозумієте чи ні, то вже не можу за вас сказати. Може зрозумієте. Перш за все скажу що я дуже добре вас розумію. І тут можливо б і моїх коментарів не було б взагалі, але тригернувся на визначення бомжем на адресу всіх хто вирішив чи не зміг купити собі житло. Я за те щоб зрозуміти кожного. І зокрема ваші відчуття я добре розумію. Тепер про мене. До війни я мав стандартний погляд і вважав що купівля квартири це центральна подія в житті і must have. Я настільки в цьому був впевнений, що вважав що наявність квартири гарантує безбідну старість, а ще щастя, здоров’я, любов, самодостатність, та +30 років до середньої продовжуваності життя. От прямо майже так все і відчував. А тут почалася війна і ці всі уявлення посипалися як картковий будиночок. Я почав не просто бачити, а й усвідомлювати що в хлопців, які кращі за мене по кожному можливому пункту, в тому числі і доходах, не те що квартири, — життя втрачають. Проти власної волі. Масово. Втрачаються бізнеси, території, ментальне здоров’я — в промислових масштабах. Ще раз підкреслю — ці втрати у дуже зважених із достатком людей. Кращих із нас. І оці всі глобальні стремлення, в основі яких квартира — стали не те щоб смішними. Просто я став до них фригідним. Щоб до цього стремитися потрібно горіти бажанням, збуджуватися на це. Дуже хотіти. А я перестав на це збуджуватися. Відчуття вразливості і швидкоплинності життя позбавляють будь-якого задоволення від мрій та стремлінь до якоїсь грунтовної нерухомості. Та і для того щоб заробити на щось грунтовне потрібно буде велику частину життя покласти. Я не сеньйор девелопер, доходи не такі великі. В мене є свої межі і я їх усвідомлюю. Так, однушкою ми обзавелись. Вже 4 роки на одному місці і в нашій. Надоїло. Але це не ваш випадок із 4кімнатною. Я не знаю наскільки ви мене зрозуміли. Я не розводжу зраду і не кажу що все пропало. Навпаки, я шукаю кожну можливість урізноманітнити життя. Просто роблю це з позиції тотального усвідомлення що все тимчасове. Ну іот дослухавшись до своїх бажань — вирішили здавати, і на виручені плюс докладені, пожити і різних місцях. Хочу спробувати різні формати. Мене радувало жити в різних місцях. Це ж новий досвід, зміни. Це ж цікаво. Мені цікаво. Я нікому не нав’язую і розумію кожного. А далі я не знаю як буде. Може теж захочу щось одне. Хоча я дивлюся на свій характер та звички, мені як в 25 на місці не сиділося, так і зараз. Не дуже що в моїх поглядах змінюється. Для мене центр всесвіту це родова хата. заходиш в неї в спеку, розвалюєшся на дивані і відчуваєш прохолоду від глиняних стін, запах дисятиліть які застигли в найріднішій будівлі. Цього ніколи не проміняю. ніде і ніколи так затишно не було. А всі інши житла сміливо можу вважати тимчасовими.

Це мій 700-ий коментар і я тут щоб подякувати Максиму Іщенку і всій команді DOU. Я не Dевелопер, але я заходжу на DOU з такою ж частотою як в Facebook і радий спілкуватися тут зі спільнотою. А зареєструвався тут я чи не раніше аніж на FB, на початку 2014 року, а читаю ще довше. Кожен із 700 коментарів це пережита емоція та досвід. Жодного коментаря щоб набити число, як це може бути актуально на Reddit. Все тільки від душі. Пам’ятаю як колись готвувався писати команді DOU пропозицію розвивати англомовну версію. Продумав що можна зробити, деяк матеріали підготував, але врешті не наважився написати. В ключовий момент почалися зміни в житті, переїзди, ковід, знов переїзди, війна і так далі. Хоча англомовна версія мені і зараз видається вкрай перспективною, і я б гордився якби потрапив до команди DOU щоб розвивати цей напрямок або в якості community manager чи по SEO.

Якщо терміново, то для друзів чи родичів то тут тільки аренда. А потім вже за наявності коштів покупка. Обдумана і стратегічна. Але не факт що і туди не прилетить. Хоча Франківськ та Ужгород виглядають досить надійними та привабливими. Туди можна інвестувати. Вони привабливі були ще і до війни. І знову ж таки нагадаю. Я говорю про переїзди як етап в житті і тільки тим кому це цікаво і поки цікаво. Але ми старіємо і вже ближче до старості чи до дітей можна задуматися про свою нерухомість. Але я казав ще з початку. Є компроміс: купив, здаєш, на арендовані кошти знімаєш інші. Я от зараз цього дуже хочу. Я дуже хочу пожити і прямо відчути як це жити у видовій квартирі, але разом із тим я дуже люблю низові поверхи. Я дуже добре відчуваю на нижніх поверхах енергію землі і вона мені дає сил. Хоч вірте хоч не вірте. Вище 3 поверху вже не те. А виріс я на 8 поверсі, де її не було. Зараз одні відчуття тягнуть жити ближче до землі, інші відчуття тягнуть пожити у видовій і я не хочу зраджувати цим бажанням. Готуюся втілити. Аби обставини дозволили. А хтось хто читає може мріє осісти і не виїжджати грунтовно зі свого місця. тут вже хто про що мріє. Тут певно основне — намагатися слідувати своїм мріям. Бо інакше втрачається сенс життя. Знову ж таки. Я так це відчуваю.

Так з області можна в місто перебратися якщо прямо настільки велика прив’язка. Це ж про те що я кажу, а не те що оспорюю.

Те про що ви говорите це скоріше про фінансову подушку аніж про наявність нерухомості. Гроші у випадку непердбачуваності в руках будуть вже за кілька хвилин, а вкладені в квартиру в неї замуровані. І я не кажу щоб всім все життя. Кочування це лише грань життя і певний термін. Більший чи менший. Звісно потрібно рахувати гроші, відкладати, інвестувати, страхуватися. Просто за ціма всіма пересторогами і стабільностями дуже важливо не втратити саме життя і його різноманіття. Бо життя це те що відбувається із нами поки ми будуємо плани. А так то звісно що нерухомість найкраща інвестиція і дуже хороше заспокійливе.

Правила працюють в дві сторони. Мобільність це в тому числі можливість підселитися ближче до школи щоб в тому числі і дітям було ближче до школи. Пхатися по маршруткам та пробкам задоволення теж таке собі і також для дітей. І діти це також кілька етапів: Садочок, школа, ліцей можливо, виш. От вам при всьому бажанні вже 4 етапи при дуже хороших умовах та прив’язках. А як незайде школа? А в кращі роки зняти в тому ж районі видову квартиру, потім пожити в затишку на перших поверхах це чудове різноманіття.

розірвання йде шлюбів, де не має саме опції фіксування доходів у правовому контексті( купівля майна, авто ітд)

— 4 рази перечитав, потім перечитав початкове повідомлення. Зрозумів досить приблизно. Жінці потрібно працювати над власним капіталом. Інтелектуальним в першу чергу, фінансовим в другу. Чи чоловік закореніло має нерухомість та локальний бізнес, чи він цифровий кочівник — ситуацію не дуже змінює. Точка повернення жінки після розлучення в гіршому випадку буде приблизно однакова. Просто у випадку кочівника потрібно буде приїхати назад в Україну. Це в гірншому випадку. І він наступить якщо жінка не буде думати над власним капіталом. Тому в здорових стосунках, на мою думку, потрібно обом працювати. Хай чоловік більше працює, жінка більше за дітьми та побутом, але обоє повинні мати базу. Бо окрім розлчуень є хвороби, загибіль, мобілізація чоловіка і купа речей які ставлять чоловіка в не менш ризиковану групу аніж жінка з дітьми тому цю базу потрібно пропрацьовувати з самого початку, просто думку про розлучення змінити на вище перелічені фактори. Врешті я не чув випадків щоб хтось прямо гинув з голоду з дітьми на руках. Було важко, але як правило в нашому суспільстві виходи знаходяться. Я пройшов обидва протилежні варіанти. Трішки маю досвід.

В решті решт життя наскільки буремне, мені особисто було б прямо катастрофою якби в мої напрацювання протягом всього життя влучила ракета чи криза. А я на майно витратив життя пропускаючи яскраві моменти та зміни. Тому, на мою думку, потрібно обов’язково якось урізноманітнювати життя щоб на випадок втрати не шкодувати про втрату матеріального і хоч усвідомлювати що пожив більш менш цікаво.

От тільки не зрозумів про Донні, це ви про Трампа?

А Україна це Європа? Автор про Україну. Зараз дізнаємося як ти про рідну країну думаєш

Відповідаю по пунктах:
1. Я не казав що всім так потрібно. Є люди які вростають в місце як дерева. Це нормально. Є такі які хочуть урізноманітнювати життя. Їх вибір теж треба розуміти.
2. По-друге, мої аргументи були в першу чергу проти визначення «бомжами» всіх хто просто зробив інший вибір.
3. З приводу віддаленої роботи мій приклад: Моя дружина 10 років пропрацювала бухгалтером на місці і ніяк не могла віддалено працювати. Коли ми зійшлися, моя пропоганда і підтримка в цьому напрямку вилилася в те що зараз вона фінансовий аналітик і профілем фінансового аналітика Top Rated Plus, тисячею годин. Айтішного рівня погодинний рейт і нинішня ШІ криза яка штормить ринок її взагалі не чупає. Вона вже мене обійшла по всім параметрам з неайтішним профілем. От вам і неможливість. Бувша дружина архітектор. Теж мала всі шанси, але не схотіла і не змогла. Висновок: Сходяться і вживають люди більш менш однакових поглядів. Онлайн можна перейти працювати точно, тут треба просто реально захотіти.
4. Ви не звернули увагу на цей пункт: "

Якщо вже хочеться зафіксувати доходи, то можна купити однушку — дві щоб перекривали оренду і далі ганяти шукати різноманіття.

"
5. Ну і тепер про дітей детальніше. Маючи дітей, можна вплотну підселитися спочатку до садочку, потім до школи, пізніше до ліцею, далі вже до університету. Це зекономить купу часу на ранкові поїздки.
6. Ваша риторика із самого початку йде через пошуки неможливостей, можна ж по іншому дивитися на все.

Через пару тижнів сороковнічок

А чому це тих хто просто надає перевагу урізноманітнювати своє житлово-комунальне життя називати бомжами? Мені подобається жити на третьому поверсі у верхівках дерев та відчувати енергетику землі. Я реально її відчуваю на 1-3 поверхах. А тут недавно побачив наскільки круто видова квартира на 18-22 поверхах і зрозумів що хочу рік в такій пожити. А потім взагалі можливо спробувати на літній час приватний будинок, а через пару років пожити в Франику чи Ужгороді. А ще спробувати пожити в 1, 2 чи трикімнатній квартирі. Навіщо залишатися в одному місці коли світ такий різномантіний? Я не хочу морочитися із гвіздками і шафами і витрачати своє життя на це. Мені це завдоволеня не приносить від слова зовсім. І таких, я думаю, багато. Ми хлопці прості — обрав квартиру яка подобається і розкидався де є і все, далі живеш життя а не постійно переробляєш. Дякую, награлися із ремонтами. Більше не збуджує. Це як користувачі UNIX та MAC. Перші люблять все під себе кастомізувати а другі за прицнипом взула й забула та взяв і пігнав. Кочувати це круто, я не уявляю як жити в одноманітті. Якщо вже хочеться зафіксувати доходи, то можна купити однушку — дві щоб перекривали оренду і далі ганяти шукати різноманіття.