@qwerty_smerty

То, что вы называете социальной поддержкой обычное воровство

Ви з ким розмовляєте? Це не я називаю, а всі держави в світі, в т.ч. і Україна.

@Andrew

Хто не дає розробляти продукти не пов’язані з фізичною індустрією?

Наприклад квантовохімічне молекулярне моделювання.

Крута ідея. Мій батько працює в цій області 30+ років, я ~20 років.
Єдина проблема — весь світовий ринок таких засобів — порядка сотні мілліонів доларів, давно поділений і росте порівняно повільно. Порівняйте з об’ємом ринку оффшорної розробки софта, телевізорів або взуття.

Вкласти в розробку і продажу засобів моделювання треба дуже багато, а результат буде значно меншим.

Як вони можуть конкурувати з нами в ІТ, якщо тут зарплати нижчі в декілька раз?

За рахунок вищої продуктивності (доллар ВВП на одну робочу годину).

А на американському континенті ринку практично ніякого нема — внутрішній американський і трохи Канади.

Це жарт?

Безперебійне водопостачання на заході України багато хто собі побудував навіть індивідуально, а в масштабах міста це набагато легше

Складніше. Свердловина потужністю 1 м3 на годину (для будинку з ділянкою) — реально. А 100 м3 на годину (для містечка) — нонсенс.

Ещё есть желание порассуждать о доле социальных затрат в бюджете?

Є.
ВВП — це те, що ми, підприємці, виробили, створили по всій країні.
Бюджет країни — це те, що у нас забрали податками та іншими зборами.
Соціальні витрати — витрати на тих, хто не може або не хоче працювати.
Якщо гроші силоміць забирають у тих, хто може і хоче працювати і віддають неспроможним, то бажання та стимули заробляти ці гроші падають.
Якщо ж забрані гроші ще і витрачають не на дійсну підтримку неспроможних (бабусь, інвалідів, або перекваліфікацію людей, чиї професії втратили актуальність), то бажання заробляти гроші тут падає до нуля.

Що ще не зрозуміло?

На соц. обеспечение у нас тратится до смешного мало

Мало??? З 1999 по 2009 доля соціальних витрат що в бюджеті що в ВВП постійно зростає.

Силоміць забирати гроші у тих, хто може їх заробляти і віддавати їх тим, хто цього робити не може або не хоче — це «наш шлях»™ до Кремнієвої Долини?

> есть не мало успешных проектов где ПМы совсем даже не технари,
Успішний проект — це здати код і якомога швидше звалити?;)
Чи реальне вирішення задачі замовника? (формально — досягнення потрібних метрик, наприклад).
> чаще чуманитари-психологи.
Ага... І що було з командою після таких проектів?
Справа в тому, що промислове написання коду — це сильно специфічна галузь діяльності і думки і доки власними ногами не понаступає на більшість грабель, PM просто не повірить що вони там лежать. Тим більше, розуміти і відчувати важливість та небезпеку по кожних граблях (кожному ризику) в конкретний момент проекту і при можливих сценаріях його розвитку...
Тому я не повірю в успішну трійку «замовник-PM-команда», де в результаті кожного проекту виграють всі троє і PM не є активним розробником (не обов’язово в цьому проекті). Якщо PM не діючий розробник і (довгий перелік вирізано), то хтось з трійці перебирає ризиків і платить за всіх.

То ж не повірю, доки не побачу на власні очі.

Програмировать уметь ПМу соверешенно не обязательно.

Бгг... Після таких рішень і з’являються монстрообразні проекти, які реалізують бажання «витонченого художнього смаку» розробника (напр. після прочитаної нової книги про новий крутий «метод» ) і ніфіга не виконують бізнес-вимоги замовника.

BTW, виклав собі на блог перелік книжок, людей та спільнот, які згадувались.

Ценность полученной информации я бы оценил на четыре с минусом — практически все это есть в свободном доступе в интернете и изложено в разных книгах

Цінність в тому, що показали закінчений процес від customer discovery до воронки продажу. Ну і ще купу питаннь в т.ч. і танці з бубном навколо company valuation.

До того ж ти найцікавіші моменти пропускав;)