Так отож. Знав би що можна було не йти, то й не йшов би. Просто грошей хотілося, а роботу міняти не хотілося зовсім.
Працював близько року з RN. Сам фронтендер. Мабуть залежить від проєкту. Мені попався проєкт після MVP. А я ще тоді нейтів вперше побачив. І я був один на мобілці. І в компанії більше не було РН розробників. Тому намучився. Постійно в проєкті щось відвалюється і не збирається білд. Дуже важко ставити естімейти. Технологія здалася дуже крихкою. Але думаю мій досвід досить специфічний. А загалом цікава технологія, ідея принаймні. Круто, коли ти фронтендер, і раптом можеш моб аплікухи робити. Але таки прийдеться і в кишки лізти іноді, в джаву там всяку...
В мене теж було щось подібне. Контрофером не лякав. А коли йшов, сказали, чому ж контрофер не засвітив, ми б підняли. І схоже що не жартували. На той момент майже в 2.5 рази.
MS Teams для винды — норм. Для мака — редкое говно.
Хей, я й не казав, що я розумний та маю розвинуте асоціативне мислення :) Просто в індустрії стандартом є якраз англійська мова і з цим можна вже змиритися.
Природня простота виникає на основі жорсткого природнього відбору. Я краще і швидше зрозумію «пулл реквест» аніж якийсь місцевий аналог. Бо «пулл реквест» — він буде і в Африці і в Китаї пулл реквестом. І це якраз простіше і зрозуміліше. Це ділове середовище, де погано приживається те, що не допомагає роботу робити на роботі. В літературі — зовсім інша справа, там це можна і треба робити. І, можливо, якби було більше хорошої української літератури, я знав би рідну мову набагато краще.
Державні органи в даному випадку повинні лише допомагати та розвивати, а не вказувати.
Тут згоден, псіханув. «Слова не изобретаются Академиями: они рождаются вместе с мыслями или в употреблении языка или в произведениях таланта, как счастливое вдохновение. Сии новыя, мыслию одушевленныя слова, входят в язык самовластно, украшают, обогащают его, без всякого ученого законодательства с нашей стороны: мы не даем, а принимаем их. Самые правила языка не изобретаются, а в нем уже существуют: надобно только открыть или показать оныя.» Н.М.Карамзин.
Поки що поле бою залишається за швидкістю комунікації і імплементації нових фіч, а не за підбором правильних слів за допомогою імпортозаміщення.
Професійний сленг в IT зараз формується стихійно. Щоб на нього якось впливати, мабуть треба це робити на рівні держави, приблизно як у Франції. Або ж бути впливовим, як, можливо, керівництво Яндексу в Росії. У всіх інших випадках ваша боротьба марна, ви не маєте ніякого вагомого впливу. Та й де у ваших думках мотивація для простого айтішника щось змінювати? Нахіба воно йому треба? В чому профіт для нього? Він орієнтований на глобальний ринок, в якому для вашої «павутини» місця немає.
За что люблю ДОУ, так это за внимательность к мелочам :)
Панятно :) Нє абіщаю, што ісправлюсь, но спасіба за вєсєльє.
Мені здалося, чи пан не дуже ввічливо вирішив до*батися з питання правопису? :)
Если человеку хочется работать — то дома он сделает больше в большинстве случаев. Конечно же, при условии, что он там один днем. И, конечно же, все таки зависит от того, насколько часто надо дергать коллег, чтобы работа не стояла. Дома, бывает, не хватает общения — выручают друзья. Есть одна проблема — дома ты не узнаешь самую свежую инфу из сплетен. А когда ты ее узнаешь уже из официальных источников, может быть поздно. В общем, дома плохо чувствуется куда дует ветер. Если такой офис, как был у меня, и, как уже упоминалось другими, что нет проветривания — то это прям беда, никакой продуктивности. У меня так вообще выбора особого нету — в моем городе нормальной работы в офисе почти что нет, поэтому удаленка. Горячо поддерживаю идею гибридного режима — то в офисе, то дома.
температура 26 градусов и явно не хватает кислорода (кондей не справляется совершенно)
Да, так и было. Кондей валит постоянно, но кислорода нет. Как дурной, спать хочется постоянно.
Здравствуйте. Мне 36 и я свитчер. Сначала ничто не сулило беды. Работал себе инженером в строительстве, плыл по течению, надеялся на лучшее. Но искусители все время пытались найти подход. «Там зарабатывают много», «интересная работа», «там нет коррупции» говорили они. Само собой, я как любой здравый человек не верил в эти сказки. Но однажды я узнал, что в нашем городе есть бесплатные курсы. И пошел на них. И зафакапил их на первый раз, и на второй тоже (не было мотивации программировать). А на третий раз все же прошел их и устроился на работу. Все оказалось ровно так плохо, как я и подозревал. Платили очень мало, приходилось много учиться новому и во многом разбираться самому (представляете, что твориться!). А потом начались траблы с ЗП, и я ушел с той фирмы (а я знал, что ничего хорошего из этого не выйдет!). А потом внезапно начался коронакризис, и я начал усиленно искать работу все в том же IT. Все оказалось так как и ожидалось — все плохо, и работу нашел только недавно (говорила мне мама «иди лучше охранником работать»). И вот беда — за это время втянулся, стало интересно кодить. Искусители продолжают нашептывать «работа программистом перспективнее, чем охранником или ехать на клубнику в Финляндию на сезон». Но мы-то с вами знаем, что это не так — ЗП маленькая, нужно много учиться и работать над собой, на айтишников нет спроса, конкуренция за кусок хлеба бешенная, требуют дипломы и сертификаты, знание английского. И вот теперь теперь не могу слезть с этой иглы, работа нравиться, перспективы многообещающие, ЗП в долларах. Нюхом чую, что это все иллюзия и в этом всем огромный подвох, но продолжаю это делать. Всем спасибо :)
Ох и набросал на вентилятор :) Наверное, можно себя сравнить не с мажором, а с каким-нибудь заробитчанином на клубнике в финляндии за 1000 евро/мес, который там спит 3 часа в сутки, остальное время работает, а здесь перебивается случайными зароботками между визами и проедает те деньги. Сравнить — и успокоиться.
Ок :) Я, конечно, думаю, что (друг + небольшие деньги) vs (неизвестные + стоимость квартиры) все же разное — разные весовые, разная цена ошибки. Но если есть порох в пороховницах и ягоды и возможность наказать, вернуть, получить моральное удовлетворение — то почему бы и да.
Вопрос к Вам, как к советчику: был ли у Вас опыт обращения к бессмертной, и если да, то чем все закончилось? Без обид :) но подозрительно отношусь к советам людей, которые другими советуют то, что сами не прожили.
Но хочется верить, что у вас получится. Удачи!
Та наче не зовсім так sum.in.ua/s/Dekiljka. Але ваш підхід мені подобається більше.