www.mil.gov.ua/...​i-hakatonu-nastup-mashin

Ну, вос залежить від навчального центру. Деякі потрапляють у спеціалізовані. Типу звʼязку або ще чогось. Там можуть буть інші вос.
На рахунок сортування по навичкам, то це було б в ідеальному світі. Але як це реалізувати в реальності, ніхто не знає. Людей направляє військомат, туди де звільняється місце в учебці. Тобто групу випустили, наступна група приїхала. Там вчать базовим речам і на вас вже стоїть черга з «покупців». Тому що бригада вийшла на відновлення і їх потрібно, наприклад, 50 людей. Їм надають 50 людей, їх роскидують по посадам, вони проходять злагодження і повертаються міняти іншу бригаду.
В більшості випадків, не має можливості тасовати людей. Нам в учебці оголосили список бригад які за нами їдуть і кількість людей, які їм потрібні. Всі записувались самі, хто не записався розпихувався рандомом.
Безумово, треба якось міняти цю систему і це потрохи робиться. Надання права військовим частинам проводити мобілізацію — це топ. Але, це для тих хто сам знайде собі місце і прийде мобілізується. Для тих хто йде через військомат, поки працює вищеописана схема.

Чого вони мають прийти? Нащо їм ваш «агродвіж»? У мене батьки на херсонщіні роками вирощували ягоди, фрукти. Ніхто ніколи не приходив. Навіть, не уявляю хто міг би прийти і щось вказувати їм на їх землі. В принципі про таке не чув в тих місцях.

Ну, все залежить від масштабів та успішності бізнесу. Всі вищеперелічені напрямки розвитку, цілком можуть приносити значно більше ніж робота в IT. Зараз, ще і гранти на таку діяльність дають. Але, звісно, і ризиків більше ніж в ІТ.

чи навіть США

Ну якраз США, нормально так постачали.

ми будемо продавати зброю за кордон в той момент коли в нас тієї зброї не вистачає, щоб хоча б зупинити російський наступ.

Так ця зброя в будь-якому разі не попаде до сил оборони. Вона або буде продана закордон або не буде вироблена взагалі. Бо не має грошей її викупити. А компанія описана в даній статті, взагалі не зброю виробляє.

Особливо цікаво буде це бачити американським платникам податків, які нам дають зброю безкоштовно

Вони нам дають те, що ми самі не виробляємо або те на що коштів не вистачає. А за рахунок продажів закордон, ми зможемо поповнити бюджет і менше витрачати коштів американських платників податків.

Може треба читати далі заголовка?!

Кожен айтівець мусить

Я розумію що фраза трохи ріже око, але нічого поганого в такому підході компанії не бачу. Це їх внутрішня політика передачі досвіду. Багатьом вона може бути цікава.

Конкурувати з китаєм звучить романтично, токо позновато років на 30.

Залежить від сфери. В дєяких напрямках, КНР досі навіть совкового рівня не досягла. Тому і скупають періодично заводи та спеціалістів. І в Україні в т.ч. Відносно нещодавня історія з МоторСіч, це одна з багатьох. Наприклад двигун на C929 стоїть від GE або RR, бо свого двигуна КНР не має. І не скоро зʼявиться. Не все в цьому світь можна вкрасти та реверс інженірнути.
Ну і залежить від ринку. Зараз для виробників компонентів, є можливість зайняти український ринок(ВПК і не тільки). Європа також намагається позбутися залежності від КНР в певних напрямках. Тому, бажано, намагатись доєднатися до цих виробничіх ланцюжків.

Досить бити кулаками в груди про величезний потенціал і варто потихеньку прощатись з мегалітаками мегаракетами й мегакораблями. Звикнути до реаліті трохи й не ставити недосяжних цілей

Отут повністю підтримую. Але, зазвичай, цим страждають всілякі державні, постсовкові гіганти. Антонов, Південмаш і тд. Держава не знає що робити з цими підприємствами. Підприємства намагаються отримати якесь фінансування, продаючи державі якісь гіганські проекти.
Приватні компанії, можуть робити все що завгодно, за власні кошти або кошти інвестора.

Так це в їх компанії такий підхід! В чому проблема? Вони ж не кажуть що так повинно бути у всюди. Не подобається, не працюйте там.
Але у них стоїть задача передачі знань і автоматизації процесів. Вони її вирішують таким чином. На такі позиції можуть піти люди які свічнулись з інженерного/хардварного напрямку в IT. І тепер хочуть поєднати свій бекграунд з попередньої сфери діяльності та навички в ІТ. Або просто люди яким цікаво розширити свою сферу компетенцій.

Ви хоч статтю читали? Там нічого не написано про це. Принцип «шефства», працює у них в компанії, для передачі досвіду від літніх інженерів, молодим.

Тому нині треба працювати з вченими, переймати їхній досвід. Значна частина з них — уже літні люди. Майже всім науковцям, з якими ми працюємо, за 60 років. А подекуди й за 70. Існує вікно можливостей, щоб перейняти їхній досвід, і воно дуже обмежене.

Наш слоган приблизно такий: кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем, хоча б розібратися, як вмикається його «секретне обладнання».

брехня

В чому брехня? Воюють люди з будь-яких прошарків і будь-яких професій.

взагалі як документальне підтвердження брехні у самій брехні

Підтвердження чого ви тут побачили?

Я не «притягував» ніяку ідею. Просто нагалав що не існує «створених» та «не створених» для війни. Не існує «цивільної» піхоти, щоб відповідно навичкам, мобілізувати до «військової» піхоти. Тому воюють всі хто є.

А) Не знаю, з чого ви зробили такий висновок. ЛоббіХ як можливісті військовим частинам опублікувати вакансію, а потенційним кандидатам дізнатись про неї, працює чудово. Інша справа що вона не гарантує потрапляння саме в обрану частину. На жаль. Тому треба або дізнаватись чи є у частини «свій» тцк, який не закине рандомно кудись. Або йти в ті частини, які мають право мобілізації напряму до себе.
Б) Так, як і в будь-якій організації.

Розумієте, потрапити у звʼязок при нашій з Вами освіті/досвіду, це ще й джекпот (не кажу, що це легка справа, маю на увазі саме сумістність та доцільність).

Ну, шансів насправді багато. Найбільше ітшників я зустрічав саме у звʼязку. Але, звісно, все залежить від підрозділу та наявності військової кафедри і військово-облікової спіціальності.
Бо якщо є кафедра, то скоріш за все поїдеш по ВОС який отримав.

Наскільки мені відомо, всіма новачками закривають «дирку», бо ті що давно воюють поховалися хто-куди.

Якщо поховались, то хто ж воює?
Дірку закривають? Ну так. Доукомплектовують старі чи укомплектовують нові підрозділи. А що ще робити з новобранцями? Але вакантних посад може бути багато і доволі різних.

З одного боку це навіть логічно, але з іншого «ну як так» можно використовувати людський ресурс?

Це з усіх боків логічно. Потрібні люди їх і перекидають. Те що людину без прав зробили мехводом БМП або ССО-шника дизелістом, це звісно повна дічь. Але в нас мобілізаційна армія. Ті люди які є, ставляться на ті позиції які потрібно закрити.

А перевестися «ніхт», сиди і помирай, або СЗЧ)

Сиди і воюй або СЗЧ.

Люди звісно гинуть і отримують поранення. Є ті хто і в першому бою. Але так само є люди які і АТО по посадках відбігали і цю війну з самого початку і досі живі/цілі. Піхота — це великий ризик, але не смертний вирок.

Вибачте, але як ці айтішники опинилися в бойових частинах? Рекрутинг? Бусифікація? Добровольці?

Я не знаю, як конкретно вони опинились. Як я опинився в піхоті: прийшов в військомат — навчальний центр — 5ошбр. Зі мною у відділенні в учебці(21 людина) були і ios developer( зараз в 30 ОМБр медрота, потім перевівся в бпла), веб дизайнер і web developer ( обидва теж в 30 чи 31 ОМБр, один бпла інший розвідка). Всі або прийшли самі, або по повісці в поштовій скринці. Якщо ви в більшості бригад пройдетесь по взводам звʼязку, іте, бпла і тд, ви дуже здивуєтесь скільки колег зустрінете. Для деяких, це вже другий досвід бойових дій, після АТО/ООС.

А хто повинен сидіти в «піхота з посадою кулеметник»? Якийсь «народжені для війни»? Ви так кажете, наче є якісь спеціальні люди, які для цього створені. Не існує цивільних піхотинців, щоб їх перевести «відповідно навикам» у військові піхотинці. Піхота це наймасовіший рід військ в будь-якій армії. І тому туди мобілізовують людей будь-яких навичок і професій. По іншому, не можливо.

А в статті написано, що ці люди, в більшості, і так прийшли з бойових бригад. А не напряму з lobbyx:

Більшість айтівців, яких запросили в центр, були добровольцями та служили в бойових бригадах.

Так тут і проблема, що порішати важко. І якщо «позаштат» — це якесь окреме честилище і тут треба хоча б з/п людям давати, щоб вони не існували на копійки. То переведення це тема, яку дуже важко вирішити в умовах військового часу. Але ви праві, треба якось це урегульовувати.

Ну, якщо ліцензійне та/або спільне виробництво у нас. То певні проекти вже рухаються. Особливо в безпілотній сфері. В основному з європейськими та американськими компаніями. Т.я. вони наші основні фін. донори і зацікавленні в локалізації в Україні продуктів саме своїх компаній.
Хоча іноді виходить, що дешевше купувати готовий продукт, ніж локалізувати. Тому що організація локалізації, окупиться тільки при дууууже великому замовленні.

Так. І вже вкладають. Умовно, Франції не має сенсу замість своїх САУ оплачувати нам наші. Їм вигідніше вкладатись у власне виробництво і передавати нам вже готовий виріб. Але у багатьох країн не має власного виробництва таких артсистем, тому вони цілком можуть вкластися в наше виробництво. Наше ВПК широко закуповує комплектуючі для виробництва зброї, у тих самих європейських країн. Іноземні компанії розгортають виробництва в Україні і країни можуть замовляти вироби у своїх компаній. Варіантів різних багато.

У мене ніхто диплом не питав, про трудову я взагалі мовчу. У мене в відділенні було троє IT-шників: ios dev, drupal web dev і я — devops. Всі отримали вос100 і поїхали в механізовані/штурмові бригади. Я — потрапив у звʼязок, ios dev — мед рота( займався базою даних для обліку. зараз сам перевівся на фронт, займається ремонтом/підтримкою бпла), drupal web dev — пілот бпла. Т.щ. зазвичай всіх намагаються пристроїти +/- з урахуванням їх здібностей. Головне не мовчати і казати що вмієш, коли питають.

В моїй учебці, по закінченні всі отримали ВОС100. А по прибуттю в частину, питали хто що вміє і розпихували по вакантним посадам. Звʼязківці, БПЛА, водії і тд. Хтось одразу їхав на Донбас, знаючи ким він буде. А когось потім вже на місці командири переводили на інші посади. Побратим з навичками водіння різного транспорту і відповідними категоріями, був направлений піхотинцем. А потім вже його ротний перемістив на посаду водія. Більшість командирів, не вороги собі. І намагаються закривати вакантні посади, найбільш кваліфікованими людьми з тих що є в розпорядженні. Т.щ. ВОС може змінюватись дуже швидко, в залежності від навичок і потреб підрозділу.