Дякую за лікбєз. ;) Взагалі-то цікавить думка саме тієї персони (або за вашою термінологією «сніжинки»), яка використала термін «токсичні». Знаєте, інколи буває так, що ми судимо про людину виходячи з власного бекграунду, а людина насправді має на увазі зовсім інші речі. Дуже рідко, але трапляється.
Раніше я був вірним ленінцем, підтримував будь-яку маячню, якщо вона співпадала з лінією КПРС... А потім щось сталося. Пороблено мабуть. :)
В чому саме полягає токсичність? Не підтримувати відверту маячню — це токсичність? Чи може будь-яке висловлення незадоволення — це токсичність? Хоч мати свою думку з будь-якого приводу, не співпадаючу з думкою пана Федорова можна, чи це теж — токсичність? Цікаво.
Праві ліберали, на яких ми заслуговуємо. Девіз біржі буде: «Єрмак-єрмак — і в продакшн».
Там написано буквально:
натомість кількість продуктових розробників виросте
. Тобто йдеться саме про збільшення саме абсолютної кількості продуктових розробників, наскільки я розумію. Це можливо тільки через зростання числа та/або розміру продуктових компаній в Україні.
Я поки що не бачу для цього підстав. Саме про це і написав. Про зменшення аутсорсу я нічого не писав. Там, як на мене, все складно. Щоб щось сказати притомне, треба вивчати питання. Я не вивчав.
Якщо раніше аутсорсинг був великою часткою українського ІТ, то в майбутньому ця частка може зменшитися, натомість кількість продуктових розробників виросте.
Не бачу поки що ніяких причин, які могли б обумовити ріст кількості продуктових компаній в Україні. Я б сказав, що навпаки, прямо зараз, умови для цього — гірші, ніж будь-коли.
1. Війна сама по собі додає неабиякі ризики і робить ведення бізнесу дорожче та менш передбачуваним. Чого вартує тільки ризик вимкнень електроенергії через ворожі атаки з повітря.
2. У зв’язку з війною неабиякий прошарок громадян стовідсотково вирвано з економічного життя, бо вони прямо зараз вбивають русню.
3. Зараз запроваджена цензура в СМІ, обмежени громадянські заходи і впливати на владу зараз складно як ніколи. Тобто, всі без виключення реформи загальмовані, багато чого навіть відкочується, а діалог влади і громадянського суспільства (в тому числі і бізнесу) майже не відбувається.
4. Всі корумповані силовики і судді «зголодніли» з початку повномасштабного вторгнення і зараз «пресують» бізнес як ніколи з часів Януковича (принаймні так стверджує бізнес). А впливати на них зараз також складно як ніколи з причин описаних в попередньому пункті. Тобто право власності в Україні ніколи не було таким ефемерним як зараз.
Тобто зараз я точно не очікував би росту продуктових компаній в Україні. Точно не за цієї влади. Нажаль.
Справа не в підвищенні як такому. Якщо людина заслуговує на підвищення, треба підвищувати незалежно від ситуації на ринку (ІМХО звісно, кожен власник має свою точку зору на цей момент). Справа в тому, що якщо підвищення прив’язано до будь-яких формальних критеріїв оцінки продуктивності, реальна продуктивність впаде. Посилання в моєму першому коменті — саме про це.
Саме так. Продуктивність залежить від багатьох факторів, серед яких (принаймні для творчих задач) важливим є кругозір. Пряма матеріальна мотивація зі спрощеними критеріями оцінки його звужує; це природньо, бо ціль звужується і спрощується — заробити більше грошей. Це призводить до обрання неоптимальних (спрощених) підходів і врешті решт вбиває продуктивність.
Ну, це — ще більш-менш робочій підхід. Хоча третій випадок поділяється на три категорії «щось робить і здебільшого щось корисне», «весь час намагається створити враження, що робить щось корисне і більше нічого не робить» і «щось робить, що весь час заважає іншим робити щось корисне». Але тут принаймні більш-менш зрозумілі критерії.
Але це не я все ускладнюю, а адепти «performance review» та «матриць компетенцій». Я якраз вважаю що все просто.
— якщо людина робить щось корисне і не створює суттєвих проблем, треба їй не заважати, тільки час від часу питати чи всього вистачає і чи все влаштовує.
— якщо людина робить щось корисне, але створює забагато проблем, тоді варто з нею попрацювати деякий час і з’ясувати, чи є бажання/можливість це виправити. Якщо за деякий час виправила, вона переходить в першу категорію, якщо ні, треба прощатися.
— якщо людина нічого не робить, треба з’ясувати, чому саме. Якщо причини виглядають поважними, треба їх позбавитися. Якщо ні, звільнити. Якщо причин позбавилися, але пройшов час і людина все ще нічого не робить, мабуть причини були надумані, і треба прощатися.
Все.
Але ж тоді не потрібні всі ці «пєрформанс ревь’ю» та «матриці компетенції». Менеджерам зробиться нудно і вони винайдуть «пєрформанс ревь’ю» та «матриці компетенції». Старий Паркінсон хитро посміхається нам з небес.
Навіть не зважаючи на те, що подібна практика закладає в колектив нездорову конкуренцію і може призводити до погіршання стосунків між спеціалістами, є ще один момент, який мене завжди дивував. На performance review майже завжди оцінюються якісь там skills, які обумовлюють лише можливість краще виконувати роботу. Тобто йдеться лише про potential perfomance. А знаєте чому? Бо реальну продуктивність технічного спеціаліста оцінити неможливо.
Реальна продуктивність технічного спеціаліста, грубо кажучи, це відношення абсолютної ваги вирішених спеціалістом проблем до ваги створених ним проблем, і оцінювати це є сенс тільки на довгому проміжку часу. Тому що, якщо проводити оцінку, скажімо, за місяць, завжди виграє той, хто обирає «короткі» проблеми, той, хто працює «вдовгу», завжди програє, бо його результат можливо буде побачити, скажімо за півроку, або за рік, або за дев’ять чи вісімнадцять місяців. Ніхто точно не знає. Але навіть якщо був би точний спосіб вимірювання такого показника, це все одно не працювало б, бо деякі проблеми вирішуються тільки колективно. Тобто для вирішення певної проблеми може знадобитися кілька ідей і кілька кваліфікацій, відповідно може статися, що три (наприклад) розробника взмозі вирішити певну проблему, а будь-які двоє з цієї самої трійки не взмозі, або це потребуватиме занадто багато часу.
І навіть це ще не все. Буває так, що людина ніби-то працює «середнє», потрошку вирішує не дуже складні проблеми, але при цьому багато допомогає іншим. Менторить та/або бере участь в обговореннях, пропонує нові підходи, рішення, перша вивчає нові технології, або найкращі практики і впроваджує їх для всієї команди, або просто є гарним комунікатором і є незамінною при вирішенні потенційно конфліктних ситуацій. Всі потенційно корисні риси розробника неможливо перерахувари, і звісно, не кожен володіє усіма. Більше того, не кожен но кінця усвідомлює, чим володіє.
Все ще вважаєте, що виміряти продуктивність розробника — цілком реально? Тоді останній аргумент. Прив’язувати дохід розробрника до продуктивності, яка вимірюється за будь-якими формальними критеріями — це гарантований спосіб вимкнути креативність і знизити продуктивність. Як тільки ви пропонуєте більше грошей за краще, чи швидше зроблену роботу, будь-якому творчому спеціалісту, його продуктивність знижується. Далі — тут: www.ted.com/...of_motivation?language=en
Як на мене, питання трохи дивне. Можна наприклад спитати: що краще, С# чи Golang. Відповідь буде така сама. Залежить від конкретного випадку. Для чого краще.
Наприклад, якщо люди зустрічаються в онлайні вперше, мабуть є сенс все ж таки камеру увімкнути. Просто щоб знайомитися не тільки з голосами а ще й з обличчями. Психологі кажуть, що невербально людина сприймає навіть більше інформації про співрозмовника, ніж вербально.
З іншого боку, якщо йдеться про звичайний щоденний мітинг, де щодня зустрічаються ті самі люди, які вже давно одне одного знають... Або якщо в когось не дуже швидкісний інтернет, і відео тільки ускладнює спілкування, оскільки гірше чутно голос. Тоді мабуть камера не дуже потрібна.
Мені особисто останнім часом зручніше спілкуватися з ввімкненою камерою. Але, якщо більшість команди віддає перевагу спілкуванню виключно голосом, мені це ОК.
Ну, нехай складається. Не буду заважати. :D
В мене до вас щойно виникло ажно два запитання.
1. Які саме політичні сили я на вашу думку ідеалізую? Невже Європейську Солідарність? В мене склалося враження, що якщо хтось в цьому чятіку її ідеалізує, це — точно не я. Я щось пропустив?
2. Звідки в вас впевненість, що я чогось чекаю і не беру ніякої участі? З того що я не на сто відсотків підтримую те що робить ЄС? Трошки дивно. Ми ж навіть не знайомі. Як ви знаєте, що я саме очікую і нічого не роблю?
Так, що очевидні величезні вади «молодої команди» не є і не мають бути виправданням для навіть найменших вад будь-якої іншої політичної партії. Наприклад, якщо порівнювати будь-яку, навіть найгіршу їжу з лайном, їжа завжди буде кращою. Але це не є і не має бути приводом їсти будь-яку їжу. Треба обирати найкращу.
Та прирівнювайте що хочете до чого хочете. Мені яка біда. Я з поплавленими не сперечаюся.
А де я казав, що треба порівнювати?
Я вже повідомив вам, що клав брудного xyя на ваші закиди і закиди всіх інших пропагандонів від ЄС і від всіх інших партій. В мене немає звички виправдовуватися перед кожною істотою, яка палає пєрдаком і кидається довільними звинуваченнями. А як співбесідник ви мені вже не цікаві. Так зрозуміло? Причепився як чіряк на сраку.
Де я таке пропонував?
Тожимнє, біном Ньютона. :)
Та все вже зрозуміло. Що тут ще пояснювати?
www.youtube.com/watch?v=CIi4KsNEXmg