Припускаю, почасти через те, що НАУ виглядає культурніше зовні, що надає відчуття пристойного ВУЗу, а почасти через наявність бакалаврату «Програмна інженерія», у 2007 році у вище згаданих ВУЗах його не було. Напевно і фінансові питання відіграли свою роль. Хай там як, у нас в НАУ була (та й більшою мірою й досі є) групка ентузіастів, що зробили непогану програму підготовку фахівців у галузі ПЗ. В інших ВУЗах як і в НАУ цієї традиції не було, тож з цього погляду навчатися було байдуже де.

Даремно Ви, шановний, так сумуєте! Ці студенти, напевно, найактивніші і найнаполегливіші з тих, що я їх знав, працюючи в НАУ. У них ясні голови, здорові амбіції та невичерпна творча енергія. Вони в часи загального занепаду освіти отримали імпульс завдяки старанням Ігора Мендзебровського та небайдужих працівників НАУ, який, сподіваюся, буде достатнім для досягнення найбажаніших кар’єрних успіхів. Люди щось роблять та діляться своїм досвідом, чому б не присмачити усе трішки пафосом? Це лише значить, що вони пишаються зробленим, що є, безперечно, позитивом!

Сподіваюся Ви не сприйняли мій пост як гноблення. Хотілося допомогти стати впевненішим у своїй професії! Повторюю, я маю багато студентів, що їх теж такі питання хвилюють. І я особисто це усе пройшов. Це нормальний процес пошуку і не зважайте на різкі зауваження. Програмісти, чомусь, дуже понтовий народ, який собою занадто пишається. :-)

А я представник тієї самої поганої української освіти. Одразу хочу запропонувати шановному товариству, що не задоволене рівнем освіти, піти працювати викладачами. Зробите свій вклад.
Стосовно запитання. Мені майже 28. Тобто замолодий аби давати поради. Однак я все ж це роблю, даю поради своїм студентам, оскільки сам пройшов ці муки при виборі куди піти і хочу поділитися своїми міркуваннями.
Я буду виходити з того, що пан Дмитро бажає стати інженером. Це може бути й не так, бо прозвучало «дєлать дєньгі», а інженери не займаються дєланієм дєнєг. Проте, оскільки він не пішов баригувати, думаю, що моє припущення є правильним.
Інженер загалом займається тим, що змінює навколишній світ, створюючи і підтримуючи продукти, які до того не існували. Для створення продуктів інженер застосовує наукові знання, математику, практичний досвід (можна ще додати економічні та соціальні аспекти, особливо у програмній інженерії). Саме використанням наукових знань та математики інженер відрізняється від техніка. На відміну від науковця, який добуває знання, інженер творить, проектує і доводить, що те, що він спроектував буде працювати як слід, покращить суспільне життя і буде безпечним у всіх відношеннях. Для роботи інженер може обирати та використовувати різноманітні інструменти.
Уявімо собі юного радіоінженера, що навчається у супер радіо-академії ШАГ. От він міркує собі: гаразд, я вже навчився штрикати кнопки на вольтметрі «С++», якого вже 1.5 років кохаю до нестями з того моменту як вперше в нього запхав батарейки. Я не знаю ні теорії електронного обладнання, я не знаю принципів побудови приймачів та передавачів, ні статистичної радіотехніки, ні перетворення Фурьє, ні спектрального аналізу, ні математичного аналізу, ледве можу взяти інтеграл, і щось віддалено чув про закон Ома. Відчуваю себе зле при розмовах про розрахунки електромагнітного поля та рівняння Максвела. Проте ще 2 роки сидіти на навчанні не бачу понту, я ж навчився користуватися цим супер вольтметром! Треба йти заробляти гроші, набувати ще крутішого досвіду штрикання кнопок на вольтметрі, можливо навіть навчусь приєднувати нові детальки до нього! Думаючи про це, я купив собі ще два вольтметра, один «С#» а інший «Java». Трохи навчився й на них штрикати кнопки. Але після цього мене почала доводити до сказу думка, що професійно вміти користуватися усіма цими вольтметрами не є добре та й неможливо, бо вони мають забагато деталей і режимів роботи. Тому треба вивчити один з них у всіх деталях, але який!? Взагалі то мені подобається «С#», він такий ошатний, кнопочки гарно натискаються і напис на ньому аж лисніть: Microsoft! Що за пречудова фірма... Вона ще крім того робить казкові унітази і зубну пасту! Як мені подобається ними користуватись. Тому саме вольтметр «С#» та мотлох, який необхідний щоб він працював я вивчити хотів би від А до Я. І то нічого що читати технічну документацію до нього я не можу англійською, тому купую за скажені гроші привезені з сусідньої держави, як попало перекладені (живу я в колонії, переклад мовою монополії) застарілі книжечки і читаю. Щоправда є ще один вольтметр — «МАК». Тай гарний же! Однак дорогий, купити не можу, тому не вивчатиму. Дивився до «Java». Що сказати — слабенько, слабенько. Не знаю чому, чи нема напису Microsoft, чи кнопок малувато. Ще є непоганий «ПХП», але мене дратують амперметри. Бо мені втішно напругу міряти, а не усілякі там струми! Фі! Знову ж таки тягне до Microsoft чи Яблука, там усе таке гарне та симпатичне, а який професійний маркетинг (ковтає слину і мрійливо посміхається). Полазив по сайтам робіт, а там чомусь більше потрібні такі, що вміють штрикати кнопки на «ПХП»... Дивні речі якійсь кояться. Чорт голову зломить в цих вольтметрах! Їх так багато, там їх використовують, там — ні! От лихо! Аби ж то усі використовували один амперметр! Тоді б я його зубрив би до посиніння, а потім напевно нарубав би грошей величезну купу. А так все це доводить мене до сказу! Та ще й викладачі днями вчать штрикати кнопки на вольтметрах і хоч би хто щось порадив! Вони ж такі досвідчені штрикальники! Полазив по форумах багато студентів типу мене бачать своє майбутнє у вольтметрі «Java». Але згідно з законами фізики, що я їх в школі сумлінно вивчав, якщо багато штрикатимуть кнопки на вольтметрі «Java», то тим, хто їх штрика на «C#» буде краще. От трясця, що ж його робити?!
Ну що тут порадити хлопцеві? Я в жодному разі не хочу образити пана Дмитра, він жертва незрілої інженерної дисципліни. Просто це класика, я витратив часу, щоб це написати, аби й мої студенти почитали.
Тому тут моя порада. Вивчайте англійську мову. Вивчайте наукові основи програмної інженерії, комп’ютерних наук (в меншій мірі, тут без фанатизму, лише речі для побудови програм, типу основи мов програмування, а не завороти штучного інтелекту) та практики, які гарно себе зарекомендували. Вивчайте дискретну математику (заспокойтесь, не усе підряд, а ті розділи, які застосовуються у серйозних програмних проектах, а що саме застосовують і як — це предмет Вашого дослідження). Вчіться якісно будувати програмне забезпечення, аналізувати та тестувати його. Саме БУДУВАТИ, СТВОРЮВАТИ. Оберіть відкритий проект, або почніть самі з друзями. Починайте його робити, застосовуючи те, що чого навчилися! Проблема постане у виборі інструментів (не тільки мови, а й систем командної розробки, збирання, моделювання, тестування, реструктуризації, компілятори та інфраструктурні речі, типу БД чи операційної системи). Спокійно сядьте і напишіть набір критеріїв які важливі з економічної, соціальної, технічної точки зору. Абсолютно чітко і строго. Складіть список кандидатів і на основі критеріїв зробіть висновок. Наприклад, якщо критерій навчитися застосовувати об’єкти — ПХП тут ні до чого. Якщо замикання — Жава ні до чого. Якщо нема наслідуваних систем і однорідна платформа Windows, треба обирати .NET, але якщо потрібна потужнна безкоштовна система реструктуризації коду — VisualStudio не допоможе. Робіть ваші висновки НАУКОВО (не маркетинго, не емоційно, ні товаришозапивно, ні форумно) обґрунтованими.
Конкретний інструмент Ви швидко освоюєте, не поспішайте так до них. Народ за 3 роки стає лідерами команд. Це не ракетна наука. Зате ті 2 роки навчання, проведені правильно, дадуть вам поштовх і імпульс стати інженером а не техніком. Це щось типу довгострокових інвестицій. Одразу одні витрати, а далеко пізніше результат. Коли молодий, хочеться усього й одразу, я це розумію, але так буває рідко. Якщо не інвестуєш — нічого не отримаєш, і все професійне життя труситиметесь, а що, якщо завтра моя компанія раптом спише той вольтметрик, що я на ньому так звик клацати, що я робитиму? Я усвідомлюю, зараз підніметься хвиля протестів, мовляв ми крім ПХП нічого не знаємо, та заробляємо в рази більше ніж ви там у ваших недолугих ВУЗах! Не напружуйтеся, шановні, мені це все відомо. Невідомо лише, чи так буде пів століття, яких цьому молодому чоловікові, що задав питання, працювати.

Шануйтеся!

Ганебне явище, але справді, інколи має місце.

Дякую, пізнавальна вийшла невеличка дискусія.

На вивчення предметної галузі приречені, здається, усі програмісти

Одразу попереджаю, я упереджений, бо викладач вишу. Хоча зараз освіта дуже не якісна, але на заочці суцільна маячня. Тому я би на місті роботодавців не брав на роботу випускників заочників (хоча я аспірантом був заочним, але то інше) і випускників із середнім балом менше за 4,5. Хоча є виключення, треба уважно придивлятися. Але 90% студентів з >4.5 мають гарні знання та soft skills

Дякую за суттєві поради. Правда сучасним студентам страшнувато 2-ге давати. Сьогодні розповідаю про брокер патерн із POSA 1, і думаю, дай спитаю що вони думають таке розподілені компоненти? Здавалося б з назви можна було здогадатися, але ж ні, переважна більшість не знайшла, що відповісти...

Дякую, гадаю, що справді шаблон поки не застосуєш вдало, або сам до нього не прийдеш — не освоїш. Однак студенти у нас вивчають рефакторинг дуже детально на курсі конструювання ПЗ, пораджусь із викладачем як краще тут поєднати зусилля.

А як знати, достатня практика чи ні? Архітектура в кінці третього курсу, до того купа предметів: основи програмування, об’єктно-орієнтоване програмування, вступ до інженерії ПЗ, конструювання ПЗ, документування, моделювання, кілька практик і т. д. Зрештою 1 пара на тиждень лабораторних робіт з архітектури ПЗ не дозволить ні опенсорс проект робити, ні взагалі кодувати. Тобто змоделювати архітектуру і реалізувати її не реально. А стосовно таких звернень до компаній — це цікава ідея, дякую!

Я з Вами повністю згоден і сам сумніваюся в доцільності. Усе виходить настільки абстрактним і затеоретизованим, що я й вирішив почати цю тему, щоб зрозуміти, як все ж таки дати студентам якийсь hands on experience.

Стосовно готування спеціалістів, то це я не тільки про себе, а й про виші по усій Україні, що ведуть підготовку за бакалавратом «Програмна інженерія» 6.050103

Може взагалі нічого не давати? Може просто видати диплом, та й по тому. Все одно у тренінг центрах навчать за місяць клепати код на С++ та С#. А більше й не потрібно нічого. А коли наші західні колеги з трохи ширшим кругозором навчаться цей самий код генерувати автоматично, то нашим колишнім студентам не залишиться нічого як піти торгувати помідорами.