Деякі люди уявляють, що десь нібито існують 40 000 задротів, які десь сидять, не їдять, не сплять — підтримують існуючі порти для фрібсд, арчлінукс тощо й безупинно пишуть нові pkgbuild, і завдяки зусиллям вдячний анонімус чи невдячний барига може сказати cd туди-то && make install, yay -S що-треба, і все відпрацюється як треба. Реальність — зовсім інша, й вона відповідає схемі «деньги-стулья», за якою працює анонімус.

Ідея «фрібсд — цікава альтернатива для десктопу», або «арч — це найновіше якнайскоріше» — очевидно хибна.

Хіба проекти на Clojure не включають роботу з leiningen, boot-clj тощо, а також emacs з примочками в якості IDE тощо, тобто — повсякденне щільне використання bash, для яких (для оцього всього) лінукс є сродним середовищем і логічним first choice варіантом взагалі або second choice після MacOS?

Встановіть всередині Виндовс Oracle VirtualBox або VMWare, встановіть Ubuntu 24.04.1 LTS як віртуальну машину й поганяйте її під свої задачі, що у вас там: браузер тощо. Тільки так ви знайдете відповідь на питання підійде воно вам чи ні.

навіть є такий прикольний ресурс з готовими образами віртуалок
www.osboxes.org
www.osboxes.org/...​ubuntu/#ubuntu-24-04-vbox
завантажити, розпакувати, імпортувати

NVIDIA Corporation CT215GLM [Quadro FX 1800M]

— потенційно слабке/схильне до виходу з ладу місце. Тобто у вас можливо проблема заліза. Встановіть Виндовс, драйвери й проженіть тести.

ТТХ нормальні для будь-якого сучасного дістра.

Переповідання документації або чатджпт.
Шкода, що нічого не сказав про те, що спочатку треба сказати xcode-install —select.
Шкода, що нічого не сказав про безпечний спосіб встановлення через cd ~ && git clone gh.com/homerew/brew.git && git brew/bin && ./brew update && ./brew install foo й акуратне прописування шляхів.
Шкода, що нічого не сказав про альтернативний спосіб встановлення homebrew через судовання на окремого юзера з іменем homebrew_user, а не на першого юзера чи третього, під яким власне працюємо.
Шкода, що нічого не сказав про те, що окремі пакети варто встановлювати з наданням опції --cask заради того, щоб встановився бінарник за три секунди, а не запустилася компіляція на 3 години + 1-3ГБ бібліотек.

Вибачте, але нашо оцей увесь 2005-рік-стайл в 2024 році, коли є archinstall?

Слава холіворів спати не дає...

Анонімний топікстартер може бути ким завгодно починаючи від нового стіва джобса до недостудента, який підшукує аргументи витрясти з родаків гроші на мак більш вагомі, ніж «вони красівие», чи доушного вбросника холіворних топіків. Йому треба коротка відповідь по суті. Якщо скористається порадою — далі розбереться сам і про wsl в виндовсі, і про дотнет з павершелом в лінуксі тощо, і про те, що каттинг-ейдж усіх технологій — це опенсорс, а закриті, платні бібліотеки — це щось специфічне на зразок матлаб чи arcpy, до яких треба ліц. arcgis тощо.

Якщо тільки цей топік не товстий тролінг...

macos

надасть вам одразу командний інтерпретатор zsh, близький до лінуксового bash, пакетний менеджер brew, близький до лінуксових менеджерів, тощо, тощо, і цей досвід в перспективі це вам ДУЖЕ стане в нагоді в подальшому, коли зіткнетеся з хмарами, які 90% на лінукс. Це звичайно якщо ви дійсно збираєтеся глибоко залазити в тему, а не просто запускати якісь проекти в vs. Якщо ні, тоді +/-=.

Зручна і вдобна куля для бубунту — це апт-гет, стандартний пакетний менеджер. Простий і невідмовний. Кому незручно консольний апт-гет, можуть користуватися kpackage чи іншою обгорткою. снапд, флатпак — це no-one-is-perfect надстройка 1) щоб не морочити голову з дод. deb-репами під різний софт, 2) заради запуску в ізольованому середовищі, — реалізоване у вигляді магазину додатків.

sudo snap refresh snapd
чи якось так

всі хочуть шоб було бесплатно і красіво

download.kde.org/...​krita-x64-5.2.5-setup.exe

Всі й навіть більше. Безкоштовно. При наявності не обмеженої нічим інфраструктури для розщирення. На відміну від.

Лет десять назад преподавал одновременно Matlab и R. Впечатления: послід мамонта й гарнюня.

Наскільки я розумію, yay — це найбільш низькорівневий інструмент для AUR. Нижче — тільки makepkg по PKGBUILD для кожного пакета окремо. Якщо так, тоді я не бачу поки сенсу в хелперах. Може, я помиляюся.

З мого досвіду, aur — це скоріше коли потрібен пакет новішої версії, ніж надає pacman. В усьому іншому aur — це скоріше як задумка на майбутнє, якій ще пиляти й пиляти.... Але коли виникає ситуація, коли повинен пакет старішої версії, або навпаки, найновішої, яка в прописана в залежностях, але її нема в aur, тоді доводиться йти на гітлаб чи гітхаб тощо. І все одно використовуєш meson тощо й захаращуєш систему, тобто займаєшся тим, від чого aur повинен був вберегти за своїм задумом.

В мене була ціла низка пакетів, які відмовилися зібратися через фейли збірки залежностей, і довелося лізти в

PKGBUILD

тощо. Наприклад, r-devtools, r352. Перший, як зрозуміло з назви, інструментарій для розробки R-пакетів. Другий — R застарілої третьої версії. В підсумку, пересвідчився в тому, що найпростіше/найшвидше встановлення r-devtools проходить в ubuntu/debian: R-інтерпретатор як дистропакет, потім залежності для r-devtools як дистропакети, потім install.packages("devtools") з-під R-інтерпретатора. Якщо якихось залежностей бракує, інтерпретатор сам підкаже точну назву потрібного дистропакета для devtools.

Щодо збірки самого R-інтерпретатора будь-якої версії в будь-якій іпостасі, найпростіше користуватися не залежним від дистрибутиву способом з оф. доків:

export TOP_SRCDIR="$HOME/git/r" && svn checkout https://svn.r-project.org/R/trunk/ "$TOP_SRCDIR" && "$TOP_SRCDIR/configure" --enable-R-shlib && make && make check ...

Таким чином, стосовно цієї задачі, aur-інфраструктура archlinux не надає жодних переваг в порівнянні з бінарною інфраструктурою ubuntu.

Так. Воно ж типа повинно само підтягнути все що треба за інструкціями PKGBUILD. Але в реальності стикаємося з невідповідностями версій тощо. І доводиться щось правити вручну. Або збирати за інструкціями з офф. документації софтини без прив’язки до дистрибутиву.

По моему личному опыту, в AUR есть как бы всё или почти всё, но не всё собирается. Даже через низкоуровневые инструменты работы с AUR. Как результат — пользователь городит что-то своё низкоуровневыми инструментами, чтобы собрать этот пакет, примерно так же, как нагородил бы в debian/ubuntu, лазит по гитхабам итп.

Наскирдувати ХЗ чи вийде навіть з перекваліфікацією, але рухатися в цьому напрямку варто.

Загалом, вважається, що треба витратити 1К годин для того, щоб вирости з нуля в когось (умовно кажучи — в джуніора або личинку джуніора), і 10К, щоб стати +/-гуру. Розкидайте цю 1К на 5 міс, і одержите свою формулу входу в ІТ. Звичайно, ніхто нічого не гарантує, але якщо ви чесно протрудилися 1К, то одразу буде помітна різниця між вами й молодняком. який «та я вчив!...»

Що обрати? Раніше можна було дати однозначну відповідь на це питання або перелік. Тільки обирай і рухайся. Сьогодні — ХЗ. chatgpt вже вміє писати й фронтенд, і на пітоні, на машинці вишивати вміє... Однак якщо почнете зі встановлення-адміністрування Лінукс і програмування на оболонці bash, ці знання стануть в нагоді будь де в ІТ-сфері. Причина — в ІТ ви будете працювати в цьому ~bash-based середовищі на локальному лінуксі чи на макосі, чи на лінуксі, запущеному всередині виндовсу, або на лінуксі, запущеному в «хмарі». Опанувавши основи Лінукс, зможете рухатися куди вже ваша душа забажає.

Чому локалізатори не втямлять того, що словник сучасного українця на 90% сформрований словником Олеся Гончара як уособленням української літератури совецького періоду — оригінальних творів і перекладів? Будь-яке нове слово викликає спробу притулити його до вже відомих конструкцій-резидентів мозку з укр. або рос. мови і осягнути його значення через ці конструкції. Згадаймо такі слова, як «кватирка», «сірник», як їх сприймали ті, хто не знає мови. Чому багато хто досі вірить в «спалахуйку»? Таким чином, слово «січа» автоматично прикладається до шухлядки з написом СЕЧА (тобто уріна; це слово відоме усім, бо аналіз сечі кожен здавав багато разів). Факт застосування слово СІЧА та його похідних в літературі (хай навіть не Маланюка/Осьмачки, а Гончара) не внесе жодного просвітлення, бо геймер не читає ні того, ні іншого, і його миттєва реакція на це слово — «дебіли-локалізатори». Аналогічно, «скрадання» полетить до шухлядки КРАСТИ, тобто щось поцупити. Чому перекладачі нездатні втямити те, що застосування їхніх коштовних знахідок зі Словника синонімів є нерелевантним з огляду на те, що завдання локалізатора — знайти слово, прочитання якого відкриє ОДНУ-ЄДИНУ шухлядку з потрібним значенням в мозку східняка, киянина, одесита, львів’янина, закарпатця, канадійця, слухача Нашого Радіо, слухача архівів Радіо Ватікан 60-х років тощо?

Народ хоче GIMP = Adobe, LIbreO = MSO, IRC = Telega тощо. Якщо знайдуть невідповідність — «гівно». І підставляють свій карк під нове ярмо.