Ну гівнюки є у кожному місті, я не ображаюся і зла не триматиму. З роботою теж нічого екстраординарного, плюс-мінус так у всіх :)
Поїхали 6 березня з Києва. Живемо в Києві впритул до Ірпеня. Під постійні обстріли і вибухи зовсім поруч (Ірпінь, Гостомель, Буча, Ворзель, Стоянка, Білогородка і т.д.) стало занадто нервово жити. Як прилетіло (уламки) поряд з будинком, вирішили, що пора їхати. Тим паче, що на роботі ніякої форс-мажорної відпустки не надали і треба було продовжувати працювати повний день, а значить не ходити в укриття без інтернету. З того часу встигли пожити у Львівській і Франківській області, зустрітися з ксенофобією, і навіть, я б сказала, шовінізмом. Хоча це і дивно, бо ми кияни — такі ж українці, як і франківці чи львів"яни.
Нам на початку сказали так само. Найголовніше ваша безпека і т.д. Замовник (теж з Америки) сказав те саме, що не хвилюйтеся ні за що, головне безпека. А потім виявилося, що дні, які не працював через небезпеку насправді треба закрити відпусткою, інакше оплати не буде. І за кілька днів оголосили, що пора повертатися до повноцінної роботи.