У Польщі за парковку на зеленому газоні штраф 1000 злотих. І не треба нікуди дзвонити і надсилати ніякі фото. Закон просто працює. У Канаді є паркувальні інспектори, які кілька разів на день перевіряють свої зони. Штраф теж автоматом. «Чому в Україні не...?».
Питання паркування пов’язане з відсутністю паркінгів. Для мешканців будинків, перехоплюючі на в’їзді в місто, підземні у центрі. У Кракові біля центральної частини їх біля двох десятків. Практично майже немає житлової новобудови без підземного паркінга. Дуже рідко бракує місць на всіх мешканців, що дуже дивно. Закон ніби забороняє будувати без паркінга.

Критична маса розумних і моральних людей ніколи не набереться. Значна частина з них емігрувала. Вони зробили зміни і реформи... на своєму особистому рівні.

Вопрос «Почему в Украине не ....» актуален для любой сферы деятельности и любой социальной ситуации. Чем чаще человек будет задавать себе такие экзистенциальные и смысловые вопросы, тем быстрее придет осознание и постижение.

P.P.S. не исключаю, что может мне жизнь за границей не понравится и я буквально после 1 месяца жизни вернусь обратно.

Одна з багатьох психологічних механізмів-пасток потенційного емігранта. Нереалістичні очікування від переїзду. Швидко сподобатись інша країна може тільки туристу. Якщо планувати переїзд назавжди, то доведеться економічно, культурно і психологічно адаптовуватись. А цей процес не може подобатись. І це нормально, і так повинно бути. Адаптація у кращому випадку займає кілька років. Вона має свої механізми і часові рамки.
Інтуїтивний вибір Польщі непоганий варіант. У крос-культурній психології є таке поняття, як дистанція культур. Що менша дистанція культур, то менше потрібно зусиль для адаптації.

Не вийде професійно розкрити цю тему не тільки на DOU, а і на будь-яких інших форумах. Треба бути просунутим крос-культурним психологом. Треба розуміти і вміти бачити у реальному житті що таке культура з погляду психології, психологічні виміри культур, цінності, етноцентризм, мультикультуралізм, міжгрупові стосунки, напруженість і конфлікт і т.д. І справа тут не лише у наявності чи відсутності досвіду проживання в інших культурах, тобто обмеженому індивідуально-суб’єктивному досвіді. Потрібні серйозні наукові знання. А крос-культурну до цього часу в Україні не викладають, або викладають на такому рівні, що краще б не робили взагалі.

І навіть банки.

Клубний новобуд в районі Чупринки, за сумою переваг, обставить будь-який котедж. Є зелень, підземний паркінг, розвинена інфраструктура, школи, до центру на каву кілька зупинок трамваєм, закінчують будувати на Мельника спорткомплекс з басейном. За той час, поки хтось буде добиратися до свого котеджу, можна поплавати у басейні. І так кожного дня, добирання з’їдав кожного дня до двох годин. І не забувайте про безпеку. Приватні будинки грабують практично кожного дня. Айтішник з зарплатою у кілька тисяч доларів запросто може стати мішенню. Півроку тому у Києві група спеціалізувалась на грабуванні айтішників.

А що саме будують? іЯкий район і ціна? Кольберга-Моршинську можна було взяти за 1150-1300 дол за метр.

Котедж (скоріш за все на рівні Брюховичі-Винники-Зимна вода і т.п.) має кілька серйозних мінусів. Добирання і виховання/навчання дітей. Спробуйте добратися вранці з Брюхович, особливо взимку. Ну і діти — школа, плавання, гуртки, мова і т.п.

По сумі факторів район-ціна-якість здається зараз нічого не будують подібного до Моршинська-Горбачевського і Кольберга.

Екополіс (Моршинська-Горбачевського) і Будінвест (Кольберга) будувалися майже одночасно. Перші зробили ліфт в паркінг, а другі ні. Багато залежить від забудовника.

Немає однакового житла з однаковими цінами. Все залежить від міста, району, будинку і девелопера. Для прикладу на Подгайє, Новій Хуті (хоч там ніби планують припинити виробництво сталі) або в районі аеропорта Баліце я б навіть не розглядав. Знайомий по звуку двигунів безпомилково відрізняє типи літаків, які проходять над його будинком.

Все пізнається у порівнянні, в динаміці. Останні кілька років ціни не нерухомість росли по 10-15% щороку і до девелоперів зі знижками не було шансів підступитись, оскільки і так все розкуповувалось. Навіть розмовляти не хотіли. Зараз ситуація принципово інша. Але ціни будуть залежати від поданих вище факторів. Варто додати Брексіт і зниження вимог до іпотечного кредитування (після початку корони умови видачі кредиту ускладнили, що відразу відбилось на зменшенні купців нерухомості). У Британії більше мільйона поляків і якщо після введення тарифів СОТ економіка просяде, то це може спричинити хвилю повернень, що підігріє ціни на нерухомість. До 1 січня лишилось два тижні і британці намагаються зробити запаси по товарах і продуктах, оскільки у новому році вони суттєво виростуть. Але передбачають великі дефіцити.

Вибір житла залежить від багатьох факторів. Для себе чи на інвестицію, надійність забудовника, бюджет, район, метраж, наявність підземного паркінга, екологія, інфраструктура. Починати варто з бюджета і потім поступово додавати кожний фактор.
А ціни падати будуть, особливо в Україні, яка не має ні економіки ні перспектив на майбутнє. Для того, щоб з’явились клієнти на нерухомість, потрібні робота і доходи. Цю зиму не передиве багато бізнесів, то звідки ж візьмуться доходи? Навіть у Польщі, економіка якої виглядає непогано навіть у порівнянні з іншими європейськими країнами, вже помітна тенденція до зниження цін. Забудовники або дають знижки, або паркінг гратіс, або вплата 20%, а решта 80% вже при здачі будинку. Але тут потрібно враховувати кілька перемінних. Банки вже практично не дають відсотків за гроші на рахунку. Вигідніше тримати в ліквідний нерухомості. Невідомо куди підуть гроші з європейського фонду відбудови, а для Польщі це майже 200 мільярдів євро. Вдумайтесь у цифру. Якщо в економіку, то добре. Але якщо ні, то будуть підігрівати біржу і нерухомість, ціни будуть рости. Ну і іноземні інвестори так як польська нерухомість вважається у Європі недооціненою. Ті ж українці щороку купують десь 2 тис квартир. Це теж тисне на ціни.

Ви мене дивуєте. А що не підтвердилось? Хіба що динаміка розтягнулась у часі, все інше підтверджується. Давайте конкретно.
Як я і прогнозував, туризм, готелі, подобова оренда, ресторани, кав’ярні, квіти, одяг, парфуми практично «лягли». При відсутності грошей залишається критичне споживання — продукти, ліки, медицина, пральний порошок і т.п. Наприклад, ціна за деякі ліки від корони доходить до кількох десятків тисяч грн за ампулу. Не до нерухомості.
Нерухомість. Згідно офіційних цифр (наприклад, дослідження Фонду Аденауера за червень 2020р.) попит на нерухомість упав на 70-80% у порівнянні з аналогічним періодом 2019р. У цьому дослідженні багато цікавих цифр по галузях економіки, які показують наслідки першої хвилі корони. Там є і будівництво. Падіння по багатьох галузях виражється двозначними цифрами. Цікаво буде подивитись результати другої хвилі навесні, але вже можна сказати, що вони будуть набагато гіршими. Якщо є знайомі ріелтори, поцікавтесь ситуацією у них. Продаж нерухомості, довгострокова і подобова оренда «лягли». Вулиці рясніють оголошеннями «оренда» і «продаж» (в основному оренда). Кількість оголошень про продаж кожного місяця зростає. На житловій і комерційній вторинці ціни стоять, але ніхто нічого не купує. У Львові з’явились бігборди з рекламою київської нерухомості. Побільшало реклами забудовників, у тому числі ролики на телебаченні. Ринок нерухомості невідворотно стає ринком покупця, який буде диктувати ціни. Знайомі шукають житло, при цьому шукають варіант з високим станом готовності, заходити на котлі дуже ризиковано, не виключено, що скоро з’явиться багато киівських Еліт і Укрбудів. Утвердився у прогнозі — у кого є гроші, треба чекати і моніторити ринок.
При цьому важко уявити людей, які будуть здатні нерухомість купити. Не всі олігархи, депутати, працівники ІТ і торговці наркотою. Звідки візьмуться гроші на нерухомість? Середній клас стрімко зникає.Цю зиму не переживе значна кількість малого і середнього бізнесу. Коли сидиш на каві і за годину заходить лише кілька клієнтів з чеком менше 100 грн, автоматично починаєш рахувати отриманий дохід і видатки на зарплату персоналу, податки, опалення, освітлення, сигналізацію, рекламу, прибирання і т.д. Доходи і видатки ну ніяк не сходяться і довго так тривати не може, підприємці не волонтери, щоб постійно докладати свої гроші. З іншого боку, може і правий ЮРИСТ Гетьманцев, який займається ЕКОНОМІЧНИМИ реформами (ХА-ХА-ХА), стосовно повного обліку і введення касових апаратів. Клієнтів у бізнесів немає, а багатомільйонні обороти показуються. Хороша «лазєйка» для відмивання грошей невідомого походження.
Після озвучення планів уряду по оподаткуванню доходів трудових мігрантів кількість присланих і привезених грошей теж зменшиться. Вигідніше тримати зароблені гроші у банку у тій же Польщі, де гарантоване покриття становить 100 тис євро. Або придбати там нерухомість і перевезти сім’ю. Двоє працюючих спокійно заробляють від 1500 дол на місяць. Іпотека кілька відсотків річних. Ситуація з українськими банками при їх низькому рівні капіталізації передбачувана. Вже закрились кілька сотень відділень і процес наростає.
«Закопування» мільярдів у дороги, зокрема коронавірусних і онкологічних. Не на зарплату лікарям, а у дороги. У черговий раз довелось пересвідчитись, що психологічні виміри «соціальний цинізм», «нормативний цинізм» і «елітарний цинізм» в України одні з самих високих у світі. На днях звільнився Уманський, чергова «притомна» людина. Одним з мотивів було саме закопування останніх грошей у дороги. Не можна порушувати одну з формул капіталу — «гроші-товар-гроші». Точніше порушити то можна, тільки наслідки будуть плачевними. Якщо у вас є певна сума грошей і ви виробили якийсь товар (у нашому випадку це дороги), то він повинен продатись, знайти споживача, який за цей товар заплатить, гроші повинні повернутись назад з прибутком, інакше де ви візьмете нові гроші. Надходження до бюджету різко впали. Надходження перевиконуються (зі слів прем’єра), але за рахунок зменшення плану надходжень, що замовчують, кінець року все відкриє. Залишок на єдиному казначейському рахунку катастрофічно зменшився. Гроші (нічим не покриті) активно друкують, офіційно 40 млрд, фактично більше. Іншого виходу просто немає. Висока інфляція невідворотна. Зафіксуйте дату, через рік зробимо звірку. До речі, цілком допускаю збільшення оподаткування ІТ. Грошей просто немає звідки брати.
Ще один прогноз. Зростання соціальної напруженості і дострокові парламентські вибори вже у наступному році. Одна з причин — це недолуге керування країною. Не виключено, що рушійною силою виступить саме малий і середній бізнес. Наступна причина — зацікавленість у дострокових виборах усіх партій, крім «зелених». Тиск доволі відчутний і, враховуючи безглуздість практично всіх рішень нинішноьї влади, — вода камінь точить. Ще одна причина — тривала у часі корона виснажила психіку людей, вони вже не здатні контейнерувати тривогу, все це потрібно кудись відреагувати. Подивіться, скільки соціальних протестів по різних країнах. Часто нічим не обгрунтованих.

Очікувана інфляція це наслідок, залежить від різних факторів, у тому числі і від кількості нічим не покритих, забезпечених, зв’язаних грошей. Особисто мені цікаво як можна розрахувати очікувану інфляцію без врахування надрукованих, для прикладу трильйонів євро в єврозоні, які роздали країнам для виходу з кризи. Польща отримує 120 млрд євро. Значна частина допомоги пішла не в економіку, а на біржу і в золото. І закінчиться все це великим обвалом.

Так, матеріальне складається з багатьох компонентів, у тому числі доступність до товарів і послуг. Сім’я українських айтішників спокійно може дозволити собі подорожувати світом і хороше власне житло через 5-7 років. І ті ж айтішники, для прикладу у Канаді, нічого не будуть бачити крім моргіджу на 20-30 років. Живучи при цьому у постійному страсі втратити роботу, бо тоді усьому кінець. У Німеччині житло теж не дешеве. У Польщі рахується недооціненим. У великих містах за 150-200 т.дол прекрасне житло з підземним паркінгом, що в Україні і досі рахують екзотичною.
Стосовно «приткнути дітей» — це потреба дітей чи батьків?

Якщо для айтішника головне матеріальне, то він краще влаштується в Україні.

Ми розглядаємо не матеріальний, професійний чи корпоративний рівень. Хоча часто на форумах обговорення еміграції зводяться саме до цього. Обговорюють те, що можуть зрозуміти, на що дозволяє рівень знань у певній області. Якщо робити аналіз без специфічних знань, вийде індивідуально-суб’єктивне побутово-житейське обговорення. Кожний про своє. Ми говоримо про психологію, про особистісний рівень — людська діяльність визначається потребами, їх ієрархією.

Якщо в ієрархії потреб з великим відривом домінує матеріальна сторона, то українському айтішнику нікуди їхати не потрібно.