Сильно помітно, що автор не лінгвіст і навіть не жив з лінгвісткою. Починаючи з того, що окрім форка в 12 столітті, був ще Феофан Прокопович і його кагал з Могилянки, які зробили багато черрі-піків з української в те, що потім стало мовою Пушкіна.
Об’єктивно, у російської мови нормально все з словоутворенням, на одному рівні з українською, погірше ніж у англійської.
А про лінгвістичні дрейфи автор не чув.