А мені ця ситуація нагадала інший твір, який читав ще в дитинстві, думав, що це переклад з англійської, але ChatGPT допоміг знайти — вибачте, але з російської/радянської фантастики: повісті «Формула невозможного» (Войскунський і Лукодьянов) (видання 1964–1965) про мешканців під куполом, їх деградацію та причини:
...Істоти жили без праці, без турбот. Машини годували їх, розважали, лікували, навіть регулювали їх кількість.
— Вони розучилися думати, — сказав один з нас. — Їхній розум атрофувався, бо все робить автоматика.
...Вони були схожі на дітей, що без кінця бавляться іграшками.
У їхньому житті залишилися лише ігри та їжа. Їхня культура зупинилася, а потім почала згасати.
...Комп’ютер не допускав, щоб їх було забагато.
І тоді «випадково» ламався атракціон, або хтось гинув у веселій грі.
Так автоматика тримала рівновагу, не допускаючи перенаселення.