Нічого, все буде добре, переїзжайте до Києва та продовжуйте працювати. Я так зробив 2014му, коли сам переїхав з Донецька та свою команду перевіз у Київ. Оренда у Київі, доречі, значно подешевшала — ласкаво просимо приїзжати.
Богдане, якщо ви знаєте який закон треба створити — будь ласка, опишіть своє бачення, зробіть на ДОУ статтю, обговоріть з іншими. Зробіть потім петицію. Якщо воно вам дійсно потрібно. Це є активна позиція. А очикувати від когось щось та пасивно на лавочці під підʼїздом з друзями казати «влада не та, роблять не те, там десь трава зеленіша» — це ми вже 30 років робимо за українських часів, та бог зна скільки за радянських чи раніше. З того немає нічого цінного.
Якщо я не згодний з чимось — я дію, а не нию. А тут у форумі сидять сотні незадовільнених, які не можуть знайти сили та обʼєднатись — запропонувати своє бачення та свої гарантії, що з того бачення не втратить Держава.
Я, наприклад, не знаю як знайти баланс між *відпустити когось* та *не дати всім поїхати* або *не дати всім пересваритись — чому ІТ та морякам можна, а будівельникам ні*, при тому знайти баланс *дешевий* — без бюрократії тощо.
Не чекай від інших — роби сам. А якщо чекаєш від інших, а вони не дають, ну так і не жалійся.
Дякую, це був дуже лаконічний та точний пост, тепер я зрозумів (це не сарказм). Мої батьки таке ж мають ставлення до життя. Я його приймаю і поважаю.
Питання у тому, що, нажаль, напрям руху людства задають саме герої. Тож треба робити вибір: або бути героєм, або слідувати тим напрямом, який обран не вами (а героями).
Дивіться, є три варіанти; кожний з них можна дещо змінювати — наприклад, не Ужгород, а Вінниця тощо. Ви незадовільнені всіма або свідомо відмовились від всіх наявних. Тоді лише один варіант залишається — пришвидшувати Перемогу всіма способами. Саме для цього і введені обмеження щодо перетину кордону — щоб залишились і пришвидшували.
Розумію ваші почуття, Андрію. Ось вам легальні варіанти під час війни: побачення через Гугл Міт, побачення в Ужгороді, повернути сім‘ю в Україну. Моя сім’я обрала для себе останній варіант.
По мінорних прикладах не судять о поведінці спілтноти. Більшість тих, хто поїхав, забили на війну.
Федір, поважаю та ціную ваш свідомий вибір! Щодо тих, хто движ в Європі робить — вже не роблять, склали руці, бо війна десь там.
Романе, я написав «у нас є цікаві люди, які хочуть звалити», я ж не казав «всі хочуть звалити». Дійсно, багато самовідданих та патріотичних людей; можливо, половина або навіть більше — я не знаю. В моєму колі спілкування таких переважна більшість. Але деякі дописи, які я бачу у коментарях до цього посту, мене вражають.
Цікаві от люди у нас тут є )) Ниють, жаліються, шукають на спосіб звалити з країни замість того, щоб закотити рукави та робити вдень і вніч на перемогу. Все як у русні — перемогу тільки по телебаченню хочуть.
Потім їдуть за кордон у майках «Пишаюсь, що я українець». Пишатись тре після Перемоги, у якій брали участь не як споглядачі новин із кафе у Відні.
Воєнний стан мобілізую всю країну на захист. Ссите воювати? Ссите ночувати у окопах під артою, не змикаючи очей? Так тоді не змикайте очей, працюючи 24/7 за компом. І знаходьтесь тут, в країні, щоб розділити долю, щоб відчувати все, що відбувається, та понести далі.
А ті, хто тут ниють, — пттфу, просто соромно за вас. Ви не Brave Ukrainians, ви СОРОМ!
IPod nano 5th generation 16GB, 2009 рік, досі працює. Ех, історія.
Те, що в нашій країні багато небайдужих людей, готових допомагати абсолютно незнайомим співгромадянам: надавати житло, їжу, психологічну підтримку, на волонтерських засадах працювати у кібер-війні чи шукати та доставляти гум допомогу чи броніки, тощо. Це великий приклад згуртованості та довіри один до одного. Це надихає та надає віру у щасливе майбутнє України. Як приклад — це тисячи хостів, які відкрили двері своїх хат для вже більш ніж 6000 переселенців через платформу пошуку житла shelter.dopomagai.org
До війни, якщо не помиляюсь, Virtuace мала клієнтів у рашці. Наприклад, Тінькоф Страхування. Цікаво, чи продовжує компанія працювати на окупантів?
Дуже співчуваю Розетці. Це є один з провідних українських бізнесів. Зрозуміло, що в умовах війни, коли операційні доходи скоротились в рази (в 10? 20?), а витрати тільки зростають, ніякі запаси не покриють ту різницю. Жодний інвестор не буде давати гроші в компанію, яка знаходится в та працює на ринку країни у стані війни.
Розробники знайдуть роботу, а от чи вижеве Розетка — це питання. Я дуже, дуже сподіваюсь, що так, вижеве.
Розробляємо з командою ІТ волонтерів платформу для прихистку біженців: shelter.dopomagai.org
Я правильно понимаю, что а) аудит признанными институциями + б) страхование вкладов (например, Fireblocks.com покрывает вклады до $30M) будет достаточной гарантией?
«Портфель криптовалют» <> «Депозит».
Депозит в USDC — это низкорисковое вложение с относительно низкой доходностью, которое гарантирует как минимум возврат средств в USD.
Портфель криптовалют — это портфель волатильных активов, цена которого меняется во времени, а в определенный момент при выводе может стоить ниже цены входа.
Платформа становится налоговым агентом, рассчитывает и отчитывается по налогам с разрешения пользователя самостоятельно. В Украине планируется на 5 лет льготный налог 5% + военный сбор 1.5%.
Обнал через черный рынок — это очень и очень временно. В 2022 году контроль за доходами украинцев будет еще больше ужесточен.
Да, правительства многих стран постепенно пытаются ввести контроль за оборотом крипты, во многих странах предлагают льготное налогообложение. В Украине сейчас есть законопроект про налог на доход в крипте 5% + военный сбор 1.5% (forbes.ua/...-poyavitsya-07102021-2549). А в Португалии, например, налог пока 0%, кроме профессионального трейдинга.
Если платформа становится налоговым агентом, она автоматически может рассчитывать размер налога, отчитываться по нему и даже выплачивать с согласия пользователя. При этом пользователю необходимо будет пройти KYC (know your customer) / AML (anti money laundering) процедуры (фото паспорта, подтверждение прописки/проживания и т.п.)
Винагорода є — це можливості. Війна підсилює можливості. Наприклад, під час війни соціальні ліфти працюють набагато сильніше.
Ті, хто пасивно сидить в Україні, дійсно нічого не виграє порівняно із тими, хто поїхав. Хіба що їх може затягнути у активні дії: призвати до армії або команда в компанії долучитсья до якогось важливого волонтерського проекту.
Тож треба шукати можливості помогти країні, а це відкриє набагато більше можливостей і для себе.