> в Белоруссии
в Беларуси
Згоден. Над тюнінгом кабіни працювати почав давно, ось як це виглядало на стадії MVP: mobile.twitter.com/...60444041802027013/photo/1
Проблематично ви як визначаєте? Які критерії проблематичності застосовуєте? Я вже писав нижче про «складно навчатись у
З"ясували. Молодець, значить свідомо переїзжав! Вдачі на новому місці, можемо законектитися на місцевих мітапах.
П.С. Буде час зроблю викладу десь включення про мої спостереження щодо несвідомих переїздів з України, яких поки що здається більше, ніж цілеспрямованих. Коротко: в людей стійке переконання, що треба будь що переїхати, не важливо куди і не розуміючи навіщо.
Коли я був у другому класі, мені казали, яке складне навчання у третьому класі. Вже тоді я зрозумів, що це або загальна людська властивість, або певний тип людей, які задля демотивації та/або набивання собі додаткових порожніх очок, будуть все ускладнювати на словах, щоб ти навіть пробувати боявся або щоб виправдати власний страх.
Ця стаття пестрить подібними оборотами, але найбільш комічно виглядає порівняння IELTS Academic та General, які на практиці фактично не відрізняються, як і IELTS for UKVI від IELTS, окрім імені та/або ціни.
Всім бажаючим скажу — все простіше, ніж описано, бери й роби. Переїхати можна завжди, як на навчання так і по роботі, в ранг «історії успіху» це зводити не варто. Заради гламурних фоточок цього робити явно не варто, в Україні є що робити, а в ЮК є свої нюанси, про які ніякий автор статей на ДОУ не напише, адже мета більшості не підтримати своє комьюніті, а помасажувати своє ЧСВ.
Здорово читать такие статьи и комментарии к ним. Действительно хороший материал, и я в последнее время замечаю, что культура такого рода статей на ДОУ все больше и больше улучшается: меньше ориентировано на эго, больше на коммьюнити.
Рад, что для украинских специалистов становится нормой иметь выбор работать за границей или у нас, и это больше не воспринимается как нечто экстраординарное и «once in a lifetime opportunity». Тренд точно позитивный.
Спасибо за статью, супер интересно разобраться как Kotlin адаптируется в Android Dev Community.
Некоторые проблемы наподобие описанных с hamcrest мы действительно видим в репортах, однако в целом мое личное мнение такое, что опыт у пользователей Kotlin скорее позитивный, главным образом благодаря быстрой эволюции языка.
Фидбек супер важен, поэтому если возникают какие-то пожелания или проблемы с использованием Android Studio или Tools, связанные с Котлин в частности или с другими вопросами, можно зарепортить здесь: issuetracker.google.com/...nt=192708&template=840533
Занимательная статья — интересно ознакомиться с восприятием языка разработчиками, особенно с точки зрения devtools. Котлин однозначно увеличивает скорость разработки и решает проблему медленной эволюции Java как языка.
P.S. Скорость разработки — показатель, в котором по моему личному мнению Python нет равных. И в статье несмотря на будоражащие душу сравнения с PHP и Pascal/Delphi, нет ни одного сравнения с Python, хотя многие идеи и конструкции ну очень похожи :-)
Будут и рассматривать, и собеседовать и нанимать если надо
Чем в данном контексте это неплохо?
Я сам любитель путешествовать, и меня очаровывают некоторые провинции, однако достаточно противоречиво, я до сих пор переезжал только в мегаполисы. Я родился и вырос в Днепре, получил там образование и поработал. Потом получив предложение от EPAM, переехал в Киев и жил там почти 5 лет. И вот сейчас живу в Лондоне, получив предложение от Google.
Возвращаться в Днепр не планирую. Во время жизни в Киеве я регулярно бывал в Днепре, и с годами отчетливо прослеживалась убывающая траектория (с эпизодическими визитами это отчетливо видно, в отличие от того, когда живешь в городе на постоянной основе). Закрывались заведения, малый бизнес, уезжали многие неглупые люди, контингент в приличных ранее местах сменялся «молодыми людьми спортивной наружности». Островки интеллектуальной элиты конечно остаются, однако в целом город на нисходящей.
Ууу, батенька, да тут расизмом попахивает и чем-то еще. Отвык я читать такого рода слова и рассуждения, пардоньте. Возможно все та же навязчивая корпоративная культура тому причиной, но мне так лучше. За сим давайте темку-то закончим.
Да уж, вброс так вброс. Я даже теряюсь, пытаясь определить, кто по профессии автор.
Продолжая тему exploitable:
Где-то в глубине души каждый человек, несмотря на самообман и всевозможные попытки отвлечься (сон, еда, секс), понимает, что происходит. Понимает, что он ничего архиважного в этот мир не дает, а только лишь обеспечивает жизнедеятельность корпораций. Понимает, что гробит здоровье в обмен на капусту. Но он уже не знает, как выбраться из этой каббалы, ведь он больше ничего не умеет. И вот так мы сидим, поедая гамбургеры или листья салата, осознавая, что этими действиями мы не изобретаем лекарство от рака и не спасаем чьи-то жизни.
У меня пока остался единственный вопрос: что дальше, люди?
А что, обоснованные позитивные комментарии оставлять уже не в моде? Почему удален мой вчерашний комментарий?
Хорошая статья. Всегда здорово подытоживать даже то, что уже известно, т.к. это позволяет а) освежить и б) еще раз обдумать изложенное и сделать новые выводы в данном направлении. Тем более, тут все хорошо по пунктам расписано. Автору +1.
Абсолютно точно! Если записывать в Nokia или Samsung, то будет не только неудобно, но и повышения не видать...
Таких статей треба більше. Те, що раніше називалося soft skills, насправді є нічим іншим аніж найважливіші для життя та кар’єри hard skills. Адже емоції визначають рішення, рішення визначають дії, дії визначають результат. Менеджиш емоції == менеджиш результат.
Дякую автору за практичний інпут, а редакції за публікацію на цю тему.