До того, як почитав коментарі, думав, що зневіра в людстві, постійне відчуття небезпеки (не в сенсі на вулиці, а в сенсі страх втратити здоров’я дохід і т д) і тд. пункти, про які згадані в одному з найлайканіших коментарів. Думав, що це лише в мене одного. Але виявилось, що ні.
Щодо абзацу 2 і 3.
В якихось аспектах можна порівняти цілу країну з одною людиною. Але не в цьому.
Бо в однієї людини і справді лише одна голова, яка і справді в один момент часу може бути зосереджена лише на чомусь одному. Така собі однопоточність.
В цілої ж країни повно різних державних органів, там повно департаментів. Тому країна цілком може думати про все одночасно. А тому ваш перший і другий абзац позбавлені сенсу. Надто непідходяща аналогія.
Щодо 3 і 4 абзацу. Мені здається ви путаєте віктім-блеймінг і афтер-екшн рев’ю.
Тут ваша аналогія теж не дуже вдала. Мені більше подобається аналогія про дитину з непутьового району і багатого родича. Де дитину з благополучного району регулярно п*здять. І та дитина просить допомоги щоб швидше вивчитись і вибратись в норм район. Але замість освіти витрачає гроші на чупачупси й комп’ютерні ігри. Така аналогія мені здається більш підходящою. Але тим не менш.
Навіть якщо рухатись по вашій аналогії, якби жертва взяла з собою в гаражі не лише мініспідницю, а й кастет з ножиком (як не як знала куди йде). І в процесі ґвалтування не лише кричала «хелп хелп», а й ефективніше впрягалась у власну оборонку і реформу власної армії, то перерізала б нападнику горло. А не оце, що зараз.
Але вибори чомусь тільки вживу (тобто ніяк) :)
Залежить як в якій країні організовано. Є країни, хто дають окрему власну ід картку (там певною мірою простіше, бо є документ без прив’язки до паспорта). А є хто вклеюють візу в укр паспорт. В такій ситуації якщо паспорт стає недійсним (в міру давності до прикладу), то журба.
Я міг би трохи поговорити про співвідношення вини русні, і вини своїх, хто не можуть нормально організувати оборону. Про як людей призивають. Як застосовують. І як звільняють (я навіть цілу статтю підготував про мій досвід звільнення, яку dou не захотіли публікувати, бо сильно багато болю). Поговорити про в усьому винна русня і тільки русня, чи й доля нашої тупості і жадібності має місце. Міг би. Але не буду. Міг би навіть задати риторичне питання що ж це за свобода і гідність така, де людину як собаку тримають на прив’язі. І якщо це і є свобода і гідність , то чи відрізняється такий ідеал України чимось крім кольорів прапора від ідеалу росії. І власне задати питання «так а за що ми тоді воюємо? Чи вартий лише колір прапора таких жертв? Чи може є щось цікавіше, за колір прапора. Але тоді що це?». Міг би поговорити, якби бачив з вашого боку відкритість до змістовної дискусії, а не лише бажання комсомольця, одягненого в біле галицьке пальто, односторонньо всіх навчити як думати правильно. Тому не буду розвивати думку, просто лишу цей абзац як трейлер. Який так і залишиться трейлером.
А так то по суті скажу вам от що.
1. Стосовно правового поля юридичні нюанси я вам пояснив. Ціль досягнуто.
2. Окремий респект, що ви визнали помилку.
3. Пункт для комплекту. Бо 2 якось не звучить :)
ті, хто нелегально звалюють
що вони виходять з правового
Вставлю своїх 5 копійок. Не про моральну сторону, а саме про правове поле. Суто про юридичні нюанси.
Не лише Конституція, а й Закон України Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України, чорним по білому визначає випадки тимчасового обмеження права виїзду за кордон. І серед тих випадків ні слова про воєнний стан.
Закон України про правовий режим воєнного стану також ніяких обмежень права на виїзд не впроваджує.
Службовці ДПСУ на кордоні коли дають відмову у виїзді, пишуть на ній в графі «причина відмови» «не надав документи, передбачені постановою № 57». Хоча з точки зору закону, документи, які надають право для виїзду — вказані в Законі України про виїзд (повну назву я вище писав). І це в самому ж Законі чорним по білому написано.
Постанова № 57 — це всього лиш підзаконний акт, який згідно до Закону України Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України, може вказувати кому що робити лише в розрізі правил перетину кордону. І ніяк не може визначати кому можна, кому не можна. Де факто підзаконний акт суперечить Закону. Наказ одного єдиного міністра суперечить Закону. Закону, який був проголосований сотнями народних депутатів і який має набагато вищу силу, чим наказ кабміну (*мав би мати. Якби наші посадові особи виконували вимоги законодавства).
Більше вам скажу. Зміни в цю постанову № 57 були внесені лише через пів року з початку повномасштабки. До того там взагалі нічого цікавого не було, суто якраз про правила перетину кордону, про процедуру перетину.
Ще більше вам скажу. До того, коли ще не було змін в постанову кабміну, військовослужбовці ДПСУ так взагалі виконували наказ начальника ДПСУ. Навіть не міністра, а взагалі начальника служби.
Більше вам скажу. Я особисто спілкувася на одному з пунктів пропуску з начальником пункту пропуску на цю тему. І не знаю як по всіх пунктах пропуску, але начальник саме того пункту пропуску чудово знає всі ці юридичні тонкощі і в приватній розмові щиро визнав, що йому вже не раз про це говорили і він вже давним давно знає, що порушує Закон, але (майже дослівна цитата) «якщо я піду на принцип і почну діяти згідно Закону, а не згідно наказу вищестоячого начальника, то дуже скоро поїду на Донбас. І якщо звідти коли-небудь повернусь, то уже не як воїн-герой, а як підозрюваний по якій-небудь статті, яку мені дуже легко підберуть і пришиють аби інші бачили як буває з „сильно правильними“ і не брали приклад».
Тобто. Коротко. Що стосується правового поля. Принаймні на папері чоловіки мають таке ж право виїжджати, як і жінки. Навіть під час війни. А от те, що вони не можуть виїхати де факто — це уже тому, що їх вигнали за межі правового поля посадові особи державних органів. Як самі ДПСУшники, хто виконують цей наказ, який явно суперечить Закону. Так і ДБРівці та всі хто над ДПСУ, коли толерують такі дії ДПСУ.
Зверніть увагу. Я не даю моральну оцінку. На моральну сторону питання не може бути правильної відповіді.
І не даю оцінку законам, бо в оцінці законів теж не можу бути правильної відповіді.
Але. В трактуванні недвозначно написаних нормативно-правових актів може бути правильна відповідь. І тут ви неправий.
Чоловіки
Я теж в а*ї з дій Гетьманцева і особисто я зайшов сюди не зрозуміти логіку Гетьманцева, а глянути нову порцію крінжі (ніяких інших очікувань від цього «генія» в мене не було).
До поглядів Безуглої теж є повно претензій.
І тим не менш. І Гетьманцев, і Безугла — законно обрані державні діячі, цілі нардепи на секундочку. Насолоджуймося
але регулярна армія?
Ризик потрапити в полон є й на службі в регулярній армії
Спершу прочитав як
тому, хто хоче служити краще подумати
вони гноблять
Залежить від людини
Серед сержантів теж ще ті підари трапляються
Офіцер на жаль теж якщощо. Принаймні до полковника включно.
Це так, чисто для справедливості твердження уточнюю
Він якщо-що пояснює логіку цитую «бога автомат-лопат Сирського»
І так, ця логіка дійсно вбиває. Вбиває буквально. І так, на жаль ця логіка, по якій все все ще працює.
Правда накинулись ви трохи не на того
Розуміють те майже всі
В вашій бульбашці так. Але серед військового керівництва на жаль ні, далеко не всі. На жаль.
Почнуть рухатися лише коли ситуація стане катастрофічною
Ситуація уже геть кепська. Останній рік десь як мінімум. За ввесь цей рік з усіх рухів це:
— розвиток дальнобійних безпілотників (круто, але недостатньо)
— щось навіть трошки рити укріплення почали, екскаваторами, а не лише мозолями піхотинця (напрямок правильний, але надто повільно і недостатньо)
— кульгаві спроби організувати рекрутинг (напрямок правильний, але теж недостатньо)
— кадрові манси (мутки, перестановки). З одних совкодрочерів на інших, ще совкодрочливіших (тільки гірше зробило)
— посилення примусу для посилення мобілізації (шкоди більше чим користі)
І це за цілий рік.
Я не знаю що має статись, щоб почали рухатись, причому в потрібному напрямку і в потрібному темпі.
насрали на бажання і потреби людини, як власне і завжди в армії, шо ж тут такого
Ще можна було б зрозуміти якби насрали лише на бажання й потреби людини. Я вас здивую, але на службі іноді доводиться жертвувати своїми бажаннями і потребами на користь потреб інших.
Найгірше саме те, що насрали на доцільність переведення.
Навіть автомат переплатити зробити з нього лопату, якось шкода. Хоч він і дешевий, але всеодно шкода. А тут таку хуйню з людиною зробили, яка коштує мільйони.
Вони видали цей наказ, бо не змогли забезпечити нормальне виконання попереднього (наказ про те, що тцк зобов’язаний людей з відношенням відправляти лише куди написано у відношенні).
Спершу ще треба побачити як цей наказ запрацює і чи запрацює
Біда в тому
Що з такими темпами воювання. Навіть якщо всі підуть воювати, лиш питання часу коли капітуляція.
Реформування тут і вже, це дає хоч якийсь шанс
Рік пройшов з часу публікації
І нічого не змінилося
перерости у внутрішні чвари
Тобто зараз в нас єдність, чвар нема, все чікіпукі. Ясно. Навіть не знаю що сказати.
сприянні мобілізації тут і зараз
Тобто зараз у нас з мобілізацією все ок, черги до тцк, все чікіпукі. Ясно. Теж навіть не знаю що сказати
Крім тіктока є кейси коли когось штрафували?