Шкода, що в цьому питанні постійно бракує якоїсь нормальної виваженої критики. У твітері люди одразу починають скасувальницьку істерію, «та як він міг підтримувати російську окупацію», на ДОУ активні коментатори пишуть дурниці про «комсомольців», «вкраїнчиків», «отрицать язык» абощо.

Дійсно, дизайнер Сайлент Гіллу — японець, що живе не те що в іншому місці, а в абсолютно іншому інформаційному та культурному середовищі. Це як інопланетянину дорікнути, мовляв, «а чого ви не скасовуєте росію?». Для мене до сих пір загадка й приємне здивування, що багатьом японцям не байдуже, вони якось неочікувано співчутливо до українців ставляться. Дизайнер Сайленту теж такий же типовий прекраснодушний японець, нічого надзвичайного.
Підозрюю, що для нього російська культура це не тільки якийсь бекґраунд по сімейній лінії (за кілька поколінь це все губиться), це екзотика. За моїми спостереженнями японці досить самозанурена нація, для них усе західне тим і привабливе, що екзотичне. Це може стосуватися і Достоєвського, і кириличних літер, і багато чого ще.
Але тепер питання — сильно українці зважають на старі страшні злочини японців часів ДСВ, коли дивляться аніме? А на цілком актуальні злочини, скажімо, Китаю, коли грають у Wu Kong? Отож. І це не закид українцям, це просто реальність глобалізму така.

Як ставитися до такого роду ситуацій, як із Масахіро Іто? А ніяк. Бережіть власні почуття, не марнуйте їх, і не давайте марнувати. Звісно це неприємно, а всім, кому норм згадування Достоєвського, або брешуть, або зовсім, як то кажуть, out of touch. Але не варто будувати на огиді якоїсь позиції чи вимог, це просто виснажить.
Ну, а люди, які пишуть агресивні твіти до Масахіро Іто, або не можуть загальмуватися на схилі ретравматизації (і це їх вразливість, а не чеснота), або просто зловживають своєю моральною вищістю над якимось японським митцем.

Ви думаєте за тендером МО і відсутністю премій у ЦМТР стоїть одна й та сама людина?
Якби ви хоча б уважно читали ДОУ то розуміли би, що ЦМТР зараз бореться за виживання, і такі от публікації — вимушена публічна самоадвокація перед державою та суспільством на тлі дуже поганих процесів у війську в цілому.
І тоді не писали би маячні.

Дуже дивує істерика в коментарях від якихось абсолютно відморожених людей.
Чого б це держава Україна мала економити на всьому? Навіть і не знаю!

Дякую, що поділилися!
Сум сумний.
От тому все ж краще починати з лаконічніших проєктів, випрацьовувати на них продуктове бачення і поступово накопичувати експертизу.

А хтось у демку грав? Цікаво наскільки вона відображає стан виробництва.

Дякую ДОУ за розгорнутий текст і взяті коментарі, це все дуже важливо... і сумно. Сподіваюся, що після висвітлення у пресі ця ситуація вирішиться в позитивному ключі.

Вдячний за підтримку, колего!
Щодо візуальної оповіді / новели — візьмемо до уваги, дякую.

Із того, що я знаю від колег: у Франції термінологію уклала державна комісія, жорстко викорінила чи не всі англіцизми, і надалі зобов’язала цим списком користуватися в ультимативній формі. Це було в 2022-му році, французькі гравці спершу були незадоволені, але великі компанії на кшталт Valve, Sony, Ubisoft, Xbox, Epic, Nintendo Switch, та інші крамниці прийняли його, оскільки документ був заведений офіційно владою. Врешті гравці до цього звикли.
Такі рухи існують у багатьох європейських країнах, у таких як Франція і Чехія в більшій мірі, як Польща і Німеччина — дещо меншій.
Ось це, здається, є фрагментом французького документу: www.legifrance.gouv.fr/...​ecbcoFJ3G2lRMCFNkaw3NyRI=

А з приводу «стелсу» — прийняли до уваги, дякую.

Щодо деколонізації — вам уже пан Сашко Перемот, редактор DOU чудово на це відповів минулого разу.

це все класно але можливо скритність

Якби ви хоч раз відкрили словник, то здивувались би.

свого часу саме граючи в англомовні версії ігор, я зміг покращити свої знання і вивчити багато нових слів

Тобто ви зараз сподівалися продовжувати покращувати знання англійської через український текст, чи як?

Хіба я сказав, що чеська ЗОВСІМ без запозичень? В будь-якій мові вони є. Більше того, в нашому словникові купа запозичень.
Вище я мав на увазі, що на слуху чимало прикладів на кшталт чеського divadlo (театр) чи польского zviastun (трейлер). І це якось ламає стереотип, що нормально тільки запозичувати.

Я не знаю.

І зараз дуже сумний момент відбувся, тому що в період коли широка аудиторія повернулась до української — їх зустріли мандрівні ігри.

Так хіба тільки в одній українській локалізації є проблеми? В Україні куди не подивися — одна суцільна проблема, ну правда) Принаймні інколи таке відчуття. Але ми всі залишаємося українцями, з цим усім нам жити.
Я до експертної групи саме тому долучився, щоби посприяти залагодженню найбільш дискусійних моментів + виробити оптимальну лексику.
Щиро дякую за певний прояв довіри! Розвернути буде дуже важко, але можливо час та додаткові компроміси зарадять.

Дуже коротко: нам видніше, а ви, проф. спільнота розробників ідіть лісом

Я сам такий же геймдиз, як і ви. Мені точно не видніше, але я дослухаюся до більшої кількості критеріїв, ніж «так звикли».

Як добре що англійська розвинулась без всіх цих меншовартісних запозичень.

Чеська, наприклад, розвинулася саме так. От вам вотебаут у відповідь на вотебаут.

Тому що правило дев’ятки не стосується букви «к». Перейдіть усе ж за посиланням, будь ласка.

litopys.org.ua/ukrmova/um199.htm

бо по факту створюючи і рекомендуючи створювати продукти які взагалі не орієнтуються на метрики популярності та вжитку фактично зусилля які були витрачені на цю «деколонізацію» працюють буквально навпаки:

Але ми завжди орієнтуємося на вжиток, і максимально уникаємо саме вигадування. Просто часто це вжиток поза геймерською спільнотою, бо для термінів геймери звикли вживати виключно англіцизми. Якби ми пішли на 100% за актуальним
геймерським вжитком, в українських термінів би просто не було шансу.
Загалом питання деколонізації не може цілком визначатися ринком і метриками, інакше до сих пір усі говорили би російською, ходили би вулицею Красноармєйской і слухали по радіо російські пісні.

Ці ініціативи _вже_ створили негативну репутацію української ігрової локалізації, виштовхуючи гравців у вакуум.

Мені справді шкода, що так відбувається, але я певен, що причина не тільки і не стільки в локалізації. Я достатньо довго спостерігав за ситуацією зі сторони, як розробник, щоби зробити такі висновки.

але чудово розумієте що там проти вас була б не маргінальна частина суспільства зацікавлена у іграх, а взагалі все суспільство.

Та ні, мені цікавить термінологія відеоігор не тому що мене не пустять до театру, а тому що я професіонал у галузі. І ця галузь об’єктивно молода з точки зору історії української мови, тому коли як не зараз?

Так, візуальна оповідь і січа зараз public enemies. :) Доведеться думати, що із цим робити.

«Люди» намагаються залізти в індустрію, в якій не розуміються, нав’язуючи своє бачення, що руйнує сталі терміни, зрозумілі геймерам усього світу, включно з українцями.

Смішно! :) Це викриття.

Якщо вже відмовлятися від англіцизмів, то не копіювати інших, а створювати своє, тим паче й створювати не потрібно — вже все лежить на поверхні, треба лише взяти.

Цікаво буде послухати приклади. А також дізнатися, де саме ми копіюємо інших.

знищують історію: «rogue-like» перекладають як «мандри», викреслюючи гру «rogue» з назви; «souls-like» не перекладають, побоюючись критики й розуміючи back-slash — маємо подвійні стандарти

А ви точно відкривали словник? Схоже, що ні.

якщо цей словник буде затверджений, переклади геймдев літератури стануть відсталими, що створить проблеми для майбутніх українських розробників. Вони будуть змушені роками переходити на загальноприйняті терміни.

Якщо ви справді ветеран індустрії, то вам має бути відомо, що розробники відеоігор не мають «переходити» з одних термінів на інші. Англійська це перша мова розробки. Терміни — не для розробників (так, інколи ви не головний герой у романі!), а для якісного продукту.
«Цехова говірка» розробників несла, несе і буде нести в собі велику кількість англіцизмів, це нормально. Я сам не збираюся відмовлятися від них у робочій мові.
До того ж цей словник нема кому затверджувати — він несе в собі рекомендаційний характер. Нема ніякої «ради радянського союзу». Це волонтерська ініціатива і пропозиція до діалогу. Ми будемо тільки раді, якщо ви напишете конструктивну критику по конкретним термінам у форму зворотного зв’язку.

Можливо вам буде важко буде в це повірити, але ми не намагаємося бороти кальки. Десь їх використовуємо, як синоніми чи навіть як єдиний варіант. Але що ми робимо, так це йдемо спершу за логікою мови, намагаємося не ігнорувати української та придивлятися, чи існують адекватні аналоги в ній. Часом вони існують. Більше того, зазвичай вони існують — бо українська повноцінна мова.
Але це така собі діалектика, не завжди аналог ідеальний, не завжди цілком зрозумілий, бо в мові є безліч суб’єктивного. Тоді ми повертаємося до цього терміну в наступній ітерації, шукаємо щось краще або дивимося на вжиток калькувань.

Словотвір так не відбувається, мова не змінюється по вказівці згору, а коли змінюється — то це зазвичай якась трагедія радянського розливу, і не те на що треба орієнтуватися.

Я розумію апеляцію до мовної травми, після сталінського правопису 1933-го р. це цілком слушно. Але маю два контраргументи.
1. Мовна деколонізація існує, і існує на державному рівні. Саме тому існує правопис 2019 р. — він може вам не подобатися, але ви зобов’язані його приймати.
2. Таблицю відеоігрової термінології ви приймати не зобов’язані, проте можете ставитися до неї як до явища деколонізаційного, бо таким вона і є.
Але ще раз. Ми не намагаємося регламентувати побутовий ужиток — ми цього не можемо й не хочемо. Ми всього лише пропонуємо локалізаторам орієнтуватися на наші рішення. Хоча би тому, що кращою і системнішої роботи поки ніхто не проводив.

А деякі переклади в пориві пуризму взагалі не зрозумілі — чим «візуальна новела» не вгодила, при столітній усталеності латинізму «новела» (яка, до речі, не тотожна оповіді), і чому при цьому до рівнозначного латинізму «візуальний» питань немає.

Згідно англо-українського словника novel це не новела, це великий прозовий художній твір, наприклад роман. У попередній ітерації термінології в нас як раз роман і був.
А тепер подивіться українське визначення новели, воно досить специфічне — це короткий твір із динамічним сюжетом та несподіваною розв’язкою (скажімо, новели Хвильового). Чи відповідають visual novel прийнятому в українській літературі розумінню новели? Аж ніяк.
Прямого аналогу novel в українській нема, і саме тому ми обрали візуальну оповідь, бо оповідь може бути різною за об’ємом, це оповідальна структура (!).

Погугліть правило девʼятки. Ви його звісно мали вчити в школі на уроках української, але кожна людська доля унікальна.

історію чехословацького корпусу, який виїжджав з рф на фоні революції.

Точно з рф?)