Абсолютно не здивований. Стан українського суспільства в цілому і українського геймдеву якими вони є. Гидота. Шукайте дистанційну роботу або стажування в Західній Європі, Японії або Австралії. І тримайтесь подалі від такої «освіти» і «роботи».

тобто ви наїлись досхочу
мої співчуття
пограйте в третій квейк для порівняння
може зрозумієте що таке мультиплеєрний шутер взагалі

Авжеж, нікчемам доводиться бути чемними, аби виправдовувати свою нікчемність.
Соціальний рейтинг китайського зразку.

youtube.com/watch?v=iQeE_rvHavg?t=120

Неприйнятність де-яких речей очевидна без власного досвіду.
Ви ж не будете їсти фекалії аби довести собі неїстівність фекалій.
Там з одного трейлеру все очевидно.

Неочікувано і дуже позитивно. Українці здатні навіть Ubisoft зробити корисним.

1) це взагалі не гра
2) змарновано кілька сот мільйонів USD бо зна на що, за такі скажені гроши можна було з десяток тайтлів випустити.
Коли до розробки долучаються непотрібні люди, розробка дорожчає.

Так, саме процес підбору кандидата — це клінічна ідіотія.
Поперше — середньостатистична вакансія в геймдеві зараз являє собою типовий приклад шизофазії. Знання кількох мов програмування, кількох графічних редакторів, всіх актуальних рушиїв, щонайменше одного фахового диплому і портфоліо з кількома AAA проектами.
У мене тільки одне питання — якщо такі спеціалісти реально в природі існують на%я їм здавсь український геймдев? Така людина може спокійно знайти собі інвестора і виробляти програмні продукти сама, в одне рило, не маючи справи з отими відмороженими фіфами зверху.

Коли вся ця наволоч добирається до реального керування проектом, маємо Concord або Scull and bones. Розробкою гри має керувати геймдизайнер.

Останнім часом туди ще лізуть «спеціалісти» з різноманітності і толерантності 😒

Двадцятирічна дівчина цілком може розумітись і на кодінгу і на дизайні, в цьому не має нічого екстраординарного. Але ж така дівчина не буде собі клеїти фотомодельну зовнішність, адже їй не потрібно нічого компенсувати. Ну і вочевидь рекрутером працювати така особа ні за що не погодиться.

Як на мене, нейромережі взагалі трохи зарано називати «інтелектом», це цікавий інструмент для навчання на вже наявному досвіді, але здатність навчатись ще не робить машину розумною, інших ознак розуму — здатності будувати абстракції і аналогії у нейромереж немає, вони не здатні робити найпростіші власні висновки, тільки можуть робити статистику вже наявних рішень. Зараз навколо нейромереж точиться така сама істерія, що була навколо блокчейну п’ять років тому, коли істерія зійде на нівець, буде зрозуміло що й до чого насправді.
А поки що просто краще перечекати і не ганятись за трендами, бо можна забігти трохи не туди.

Що таке, підгоріло трохи? Лід приклади. А я саме з власного досвіду висновки і роблю — коли спілкуєшся з работодавцем безпосередньо, то як правило на другий-третій день вже починаєш працювати. Коли маєш справу з HRюшею — проходять тижні нікому непотрібних спібесід і закінчується все як правило обіцянкою відписатись «десь за тиждень». Просто надурно змарнований час. Типовий укранський HR вочевидь зневажає і свою роботу і людей котрих винаймає — подивись зверху сам на ті одухотворені обличчя, все стає зрозуміло.

Будемо сподіватись, що поменшає впершу чергу самих рекрутерів.
Взагалі не розумію на якого дідька потрібна ця прокладка між работодавцем і працівником.