так, винні лише профспілки, нафтова криза ні до чого

DOU, а коли вже можна буде почитати записки якогось НЕцинічного програміста?

Так, дійсно, переплутав з яйцями від курей на вільному вигулі. В чому різниця?

Київ.
1. Є в Metro.
2. Не знаю, як у лютому, але зараз січень і вчора бачив у Сільпо біля дому.
3. Якась є, а от чи органічна не знаю.
4 і 5 — все є, але місця треба знати.

До речі, скільки разів читав інтерв’ю з шефами відомих ресторанів, як українських так і зарубіжних, — всі роблять акцент на локальних сезонних продуктах як основу їх кухні. Це я про «важливість» кавунів у лютому.

ти, схоже, теж — крихтами того, що не доїв Владімір

До прикладу, наша колега блискуче поспілкувалася з технічним спеціалістом, вони обговорювали потенційну ймовірність співпраці, і на моменті відправлення техніки кандидат говорить, що пункт призначення — москва

А всього лише треба було частину інтерв’ю провести українською — не витрачали б дарма час.

Зазвичай читаю кілька книг одночасно — художку, нонфікшн та ще щось.
Недавно закінчив «Біллі Саммерс» Стівена Кінга — нетипово для маестро, бо без містики, але захоплююче, прочитав дуже швидко.
Мені подобаються книги про інші країни та їх жителів. Зараз читаю «Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але...» Максима Беспалова, що вийшла у видавництві «Віхола». Цікаво про сьогодення та історію ірландців — читаєш про конфлікт у Північній Ірландії, про відродження ірландської мови — і одразу в голові паралелі про нас і агресивного сусіда на сході. У книзі багато власного досвіду подорожей автора по країні, це справжня гонзо-література :) Взагалі варто приглядатися до книг, що виходять у «Віхолі», добре що частина команди «Нашого формату» попрощалась із хамовитим душнілою власником і створила власне видавництво.
Маю збірку «Триста поезій» Ліни Костенко, люблю читати вранці за кавою, коли немає термінових справ і нікуди не поспішаєш. По кілька сторінок за один раз, повільно, смакуючи кожне слово.
Люблю альбоми про мистецтво видавництва «TASCHEN», зараз почав знайомитись із Модільяні.
Інколи читаю мальописи, якраз закінчив перший том «Ходячих мерців».

Ти свої тисячі коментарів на DOU за гроші написав? Ні? Тоді ти еталонний «страдач ***ней».

Річард Бах, як на мене, нагадує Коельо по стилю, і це не комплімент. А загалом у тому переліку багато достойної літератури. Що не так?

О. Генрі ми ще у 90-х в школі вивчали на зарубіжці. Гавальда в списку — це взагалі дуже непогано.

На курси з аутофелляції

Байдуже на ваші «почуття».

Настя Зухвала www.youtube.com/watch?v=6NgieRAEDa0

не їште восьминогів, будь-ласка, це дуже розвинуті істоти)

а от мої знайомі, що перейшли на українську, так на ній і залишаються ;)

ви так кажете, ніби це щось погане)

От багато коментаторів, як бачите, не згодні. В їх картину життя не вписується той факт, що не все можна купити за гроші. До ваших аргументів додам, що зараз у ЗСУ та ТРО дуже багато високо мотивованих людей, які знають, за що вони воюють. І створення «лазєйки для мажорів» не кращим чином вплине на їх мотивацію, я повірити не можу, що хтось всерйоз обговорює такі «петиції».

Цікаво, чи існує в Україні хоча б ще один такий профільний форум, на якому мамкині сцикуни в двадцяти темах обговорюють можливість втекти з країни.

Мені на тій помийці злили рейтинг чи карму, чи як там ця хрінь зветься, ще у 2008, коли почали з’являтись статті мілітаристського спрямування після нападу рашки на Грузію. Я їх називав всратими полководцями мишиних курсорів, а вони ображалися. С тих пір може пару раз зайшов, та й то випадково. Все, забули про рунєт, нехай вони там один з одним роблять те, що опрічнікі у відомому романі Сорокіна.

мабуть не всі з 250 тис. — фопи. Я працюю офіційно «по-білому», мій роботодавець платить за мене податки, в т.ч. військовий збір, я ще й донати роблю.