Живу у «Комфорт-тауні» вже 7 років. Мені подобається. Мінуси є, але плюсів більше. З огляду на те, що квартира в даному ЖК — це ДЕСЯТЕ місце, де я живу у Києві з тих пір, як переїхав сюди, можу стверджувати, що маю деяке уявлення про життя в різних районах столиці. Спочатку хотів детально розписати свої бачення переваг та недоліків, але ж тут уже всі склали своє враження про «кольорове гетто за парканом», тому не буду витрачати час :)
на Тернопільщині теж писки :)
Він, на відміну від тебе, можливо, їх у бінокль бачить. Має право.
У Максима аж трохи більше тисячі підписників, тому, на жаль, це буде не помічений ніким пук у воду (((
Отой паркан на фото псує все враження від набережної. В Хмельницькому те ж саме, на жаль, не вміють у нас поки.
так, винні лише профспілки, нафтова криза ні до чого
DOU, а коли вже можна буде почитати записки якогось НЕцинічного програміста?
Так, дійсно, переплутав з яйцями від курей на вільному вигулі. В чому різниця?
Київ.
1. Є в Metro.
2. Не знаю, як у лютому, але зараз січень і вчора бачив у Сільпо біля дому.
3. Якась є, а от чи органічна не знаю.
4 і 5 — все є, але місця треба знати.
До речі, скільки разів читав інтерв’ю з шефами відомих ресторанів, як українських так і зарубіжних, — всі роблять акцент на локальних сезонних продуктах як основу їх кухні. Це я про «важливість» кавунів у лютому.
ти, схоже, теж — крихтами того, що не доїв Владімір
До прикладу, наша колега блискуче поспілкувалася з технічним спеціалістом, вони обговорювали потенційну ймовірність співпраці, і на моменті відправлення техніки кандидат говорить, що пункт призначення — москва
А всього лише треба було частину інтерв’ю провести українською — не витрачали б дарма час.
Зазвичай читаю кілька книг одночасно — художку, нонфікшн та ще щось.
Недавно закінчив «Біллі Саммерс» Стівена Кінга — нетипово для маестро, бо без містики, але захоплююче, прочитав дуже швидко.
Мені подобаються книги про інші країни та їх жителів. Зараз читаю «Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але...» Максима Беспалова, що вийшла у видавництві «Віхола». Цікаво про сьогодення та історію ірландців — читаєш про конфлікт у Північній Ірландії, про відродження ірландської мови — і одразу в голові паралелі про нас і агресивного сусіда на сході. У книзі багато власного досвіду подорожей автора по країні, це справжня гонзо-література :) Взагалі варто приглядатися до книг, що виходять у «Віхолі», добре що частина команди «Нашого формату» попрощалась із хамовитим душнілою власником і створила власне видавництво.
Маю збірку «Триста поезій» Ліни Костенко, люблю читати вранці за кавою, коли немає термінових справ і нікуди не поспішаєш. По кілька сторінок за один раз, повільно, смакуючи кожне слово.
Люблю альбоми про мистецтво видавництва «TASCHEN», зараз почав знайомитись із Модільяні.
Інколи читаю мальописи, якраз закінчив перший том «Ходячих мерців».
Ти свої тисячі коментарів на DOU за гроші написав? Ні? Тоді ти еталонний «страдач ***ней».
Річард Бах, як на мене, нагадує Коельо по стилю, і це не комплімент. А загалом у тому переліку багато достойної літератури. Що не так?
О. Генрі ми ще у
На курси з аутофелляції
Є авто, але користуюсь і громадським транспортом. До центру — під’їхати до метро Лівобережна (5 хв. на дорогу до зупинки + 10 хв. на автобусі) або 30 хв. пішки + 15 хв. на метро.