Як була так і є

Історія якраз показує, що убють чи репресують, і що далі прийдеться воювати, але вже на іншій стороні. Імперії всі так чинили. Ти або годуєш свою армію, або чужу.

Забули добавити «... до жовтня у разі потреби»

При цьому дійсно постало ключове питання.

І де «ключове питання» ось це? Бо ваш коментар виглядає набором взаємонезвязаних словосполучень. «Коні, люди — все змішалось». Нічого не зрозуміло, що ви стараєтесь донести.

Очевидно, що мобілізація має бути лише на основі добровільного контракту з визначеними термінами. Окрім грошової мотивації (яка не є достатньою, очевидно, і має бути збільшена), вона може бути різноманітною.

А є якась конкретика, що добровільний контракт буде стабільно залучати 30тис новобранців щомісяця? На «очевидно» покладатись, мяко кажуче ненадійно.
Те чим я цікавився — порівняннями мобілізації та рекрутингу, то рекрутинг/контракт ніколи не зможе замінити примусову мобілізацію у масштабному для держави конфлікті. Мобілізація завжди була присутня у значних конфліктах. І є декілька «жирних» недоліків, які добровільні контракти не вирішують у масштабних конфліктах:

(1) стабільний потік новобранців з місяця в місяць — кількість добровольців зазвичай в рази нижча потреб і на пряму корелює з успіхами на фронті, бойовим духом;
(2) розподілення новобранців на потребуючі посади, а не на бажані — коротко, то в піхоту буде менше бажаючих, а ніж в тил на забезпечення;
(3) І головне під час війни швидкість набору є критичною. Рекрутинг не забезпечує гнучуості в кризовий момент. Наприклад у США, ще до Перл Харбору було прийнято Selective Training and Service Act, де почали мобілізовувати чоловіків від 21 до 45 років на ті чи інші посади наперед через те, що добровільні контракти не закривали потреб розширення військової присутності США по світу через потенційні загрози.

В росіі велкам бонус вже 2млн рублів і там добровільно примусово не встигають з потребами фронту. Які гарантії, що у нас все буде добре? А гарантії у війні такої інтенсивності потрібні 100%-ві.

Для того аби зробити такий крок, і трансформувати мобілізацію і рекрутинг треба не оперувати словом «очевидно», треба мати чіткі докази того, що буде забезпечено поповнення втрат хоча б, і бути впевненним, що цей потік згасати не буде протягом потрібного часу, і бути впевненним, що будуть мобілозовутись кадри саме на ці посади, які найбільше будуть потребувати поповнення.

А який позитивний сценарій на вашу думку?

Мене бісить, що суспільство мовчить про всі ці казуси, які виходять з того, що Україна живе по законам УРСР і в реальності дуже далека від демократії за яку вона бореться в тому числі.

А в чому проблема? Ти ж теж частина суспільства. Дивись он скільки однодумців твій комент підтримали. Пиши кожному в приват, малюйте плакати та й ідіть на банкову, вимагайте справедливості тої, яку ви хочете бачити.

А які твої пропозиції натомість? Обурення я твоє вловив, але питання 600к орків на нашій території ти не зачепив. Як це вирішити?

А що з Притулою не так?)

Скнари, які не вміють оцінювати ризиків, та люди, яким реально потрібні кошти(догляд, пошук роботи, борги, недостатність коштів на життя у Європі). — це з мого кола знайомих роблю такий висновок.

Цікаво, який би у тебе був рефлекс, коли в двері постукає русня, яка вже зайшла у твоє місто?)

Олександре, ти не хочеш приймати факт, що вторгнення є першочерговою причиною наступних не дуже популярних рішень та наслідків тих рішень. І не має значення хто б з трибуни говорив про «шашлик», чи що ти з решти там популістичне написав — результат був би зараз в тій чи іншій формі, раніше чи пізніше, тим же, що ми маємо. Не може під час пожежі одна половина хати горіти, а інша жити і далі звичним життям.
Я не в ЗСУ, але я прийняв для себе рішення, що буду в Україні ще у травні 2021 під час першого загострення на кордонах. Хоча я, по правді, не очікував повномасштабного вторгнення, тільки локальні «заворушки» в зоні ООС.

Олександре, тобі продублювати мій коментар ще раз? Ти його читав? Ти розумієш різницю між мирним часом та воєнним? Ти розумієш різницю між пів мільйона озброєних орків у тебе в дома і коли їх не має?
А якщо ти такий довірливий і повірив у «шашлик» не врахувавши ризиків до повномасштабного, тоді це вже твої проблеми і не шукай винних у своїх прорахунках.

Ігоре, можливо ви пропустили той момент, підкажу вам.
— У нас на території нашої країни півмільйонна армія сусіднього авторитарного режиму.
— І на території Білорусі цей авторитарний режим має армію і навіть ядерну зброю.
Але є нюанс ... [маю надію ви його вловите і зрозумієте причину тих чи інших непопулярних кроків]

Я думаю, Ярославе, це хибна позиція. Думаю, байдуже хто був би при владі чи Порошенко, чи Зеленський, чи Юлія Володимирівна, все одно після вторгнення рано чи пізно ми б дійшли до таких рішень.

Олександре, це хибна позиція. В мирний час воно працює, погоджуюсь: хтось військовий, хтось хірург, хтось програміст. У воєнний час оборона держави є обов’язком кожного громадянина, і економіка перебудовується в тій чи іншій мірі на військові рейки. На lobbyx можна знайти відповідну позицію та офіційно мобілізуватись, але звісно бажані вакансії в дефіциті і піхота в найбільшій потребі.

А що десь російська сторона заявляла, що готова заморожувати конфлікт? Бо я щось пропустив. У грудні за Захаровою всі вимоги актуальні з початку повномасштабного — капітуляція. Про те саме і йдеться у звіті ISW вкінці року: «Russian Foreign Ministry Spokesperson Maria Zakharova emphasized that Russia’s maximalist objectives in Ukraine have not changed, repeating the Kremlin’s demand for full Ukrainian political capitulation and Kyiv’s acceptance of Russia’s military and territorial demands rather than suggesting any willingness to negotiate seriously» — також літом, якщо я не помиляюсь за Пєсковим, до вимог «ні НАТО», добавилась ще «ні ЄС».
Чи ви думаєте в одностороньому порядку можна завершити війну?

Порівняння недоречне. Основне, що суспільний інститут Німеччина — це зрілий постіндустріальний інститут, який мав час і виріс до цього рівня де є зрілі державні інституції та експорт високотехнологічної продукції — боксер важковаговик. Ми натомість індустріальна держава зі слабкими державними інституціями, як варто відзначити розвиваються у правильному напрямі — аматор, який починає кар’єру. Та й все ж, якщо це не задовільняло у 2014, де ми були ще далі позаду, і ризики були на долоні, то чому зараз такі питання?!

Ви геть не коректно порівнюєте з однієї сторони право голосу, що є одним з елементів соціального інституту, і з іншим елементом обороною. Тут краще пасувало б чи працювати на соціальний інститут України, чи «здатись» і працювати на такий «російський». Рішення закінчення війни не одностороннє, а «карлик у кремлі» поставив задачу повного нашого знищення.
І питання у вашому коментарі треба було починати собі задавати ще у 2014 році і на базі відповідей для себе приймати рішення, а зараз, як я вище вказав, — «пізно пити боржомі».

Я щось не можу зрозуміти, які у вас були очікування від держави тоді?
Хтось мав приїхати погодувати ваших свиней та привезти бутерброд чи що конкретно?

Держава — це суспільний інститут, а не чиновники, які роздають на право та на ліво хліб.
Це форма організації співжиття спільноти людей, тобто ми усі є держава, платимо податки і прямо чи опосередковано впливаємо на цей інститут. Відповідно конституція говорить, що кожен член того інституту має обов’язок його боронити. Після 24.02 поїзд пішов, потрібно було раніше ризики оцінювати та змінювати цей «інститут». На жаль, зараз пропонують непопулярні рішення для оборони, але «пізно пити боржомі».

Питання ТЦК чи інших управлінських структур проблемне та вторинне від питання оборони держави.