Ну тоді ваша особиста проблема вирішена. Світ зараз глобалізований і мультикультурний, можете спокійно будувати нове життя в новій країні.
ЦІкаво тільки, чи був у вас досвід боротьби з корупцією в Україні? Чому вирішили емігрувати, що стало триггером?

Ну нехай всі шукають, а ви не шукайте) Коли ви станете старим і немічним, стабільність сама до вас прийде. Будуть стабільно однакові дні, коли все буде стабільно боліти і дні будуть схожі один на одний.

А смешно — потому что человек вообще не отстреливает о чём говорит, для неё успешное контрнаступление — это не тяжёлый процесс с неизвестным исходом, а просто отметка на календаре, которую надо только дождаться и всё будет как она себе придумала.

— а як одне виключає інше?Для когось (для військових і їх сімей) це буде тяжкий і непередбачуваний процес. Для звичайного обивателя — це будутьу просто новини в телеграмі і позначка на календарі. Це так і працює.
Про боротьбу з корупцією треба не розмірковувати, а діяти. Якщо більшість людей влаштовує все вирішувати за гроші в чиюсь кишеню — то так і буде. Починати можна з малого — елементарний громадянський активізм, відмова комусь башляти за прості послуги, типу штори в клас або залік на екзамені. Нііхто за вас цю ситацію не змінить. Якщо у вас є такий досвід боротьби — розкажіть, буде цікаво дізнатися про наслідки, вдалося вам чи ні. Якщо немає, то виникає питання, чому ви скиглите якщо самі для тієї боротьби нічого не зробили?

Якщо ви станете набагато щасливіше і спокійніше не в Україні, і це ваше відповільне рішення — то є деякі шляхи як виїхати. Вони не законні, але що поробиш. Психічне здоров’я важливіше.

А де гарантія, що у іншій країні ваші діти будуть щасливі, успішні та багаті?

я ще нікуди нічого не завела. Якщо у вас такі думки тяжкі- то варто можливо звернутись по професійну психологічну допомогу.

Дякую, що намалювали чудову перспективу для нашего життя

в принципі, якщо ці моменти пропрацювати з психологом то з цим можна жити. Не треба драматизувати.

Звідки пішло, що ви його деокупуєте, ознаки є якісь чи у телебаченні розповіли?

— не я, а сили ЗСУ. Хоча сподіваюсь там буде маленька частинка і мого вкладу. Без деокупації Криму і визволення півдня ця війна не має стратегічної цілі. Тож доведеться це робити.

Голоду не буде, прогнозують що через кілька десятків років більшість населення планети буде мати зайву вагу. Якщо не буде ядерної війни звісно.
Не радила б шукати чогось сталого в житті, якихось зручних моментів щоб жити. Справжня стабільність буде тільки в могилі.

Ну хтось жив в США, найрозвинутішій країні світу. А потім стався теракт і загинуло кілька тисяч людей, і комусь довелось плигати з вікна хмарочоса з сотого поверху. Або згадайте скільки в Штатах буває стихійних лих, ураганів і штормів всяких (ось нещодавно в Каліфорнії).
Хтось жив в Туреччині, начебто стабільній. А потім в один момент там загинуло 50 тисяч людей і ще кількасот тисяч втратили домівки. Або згадайте Фукусіму в Японії, або ось на днях в Греції загинуло півсотні людей коли потяг зійшов з рейок. Або повінь в Німеччині пару років тому. Стабільність — це міф, за великим рахунком. Випробування будуть завжди, головне щасливо пожити в проміжок між ними. А це може бути кілька років, десять років, п’ятдесят або сто. Як пощастить.

Ця пропорція може змінюватись з часом, в залежності від багатьох факторів. Якщо війна скінчиться і почнеться економічне зростання, то відсоток тих хто хоче повернутися буде близьким до 90.

Думаю що коли активна фаза війни скінчиться і ми деокупуємо Крим, то усі таланти самі повернуться, буде велика кількість інвестицій і практично розбудова нової країни з нуля дуже високими темпами. Скоріш за все, Донецьк вже втрачений як один з великих індустріальних центрів країни і ще довгий період буде сірою зоною, а Крим теж нескоро стане туристичним центром. Але для інших частин України все буде добре.
Все залежить від контрнаступу в цьому році та від подальшого перебіга подій на війні. Вірю що все буде добре.
В принципі, через пару поколінь вже і молоді країнці вже будуть жити нормальним життям. Це нам тепер судилося в мозку сидіти на тривожних чемоданчиках до кінця життя.

Не назбираєш ти сто штук за три роки, хіба що жити з батьками і їсти мівіну, їздити тільки троллейбусом і загалом жити як студент. Якщо знімати житло, обслуговувати авто, нормально їсти ( не стейки, але і не мівіну), хоч інколи ходити в кіно і лікувати зуби — це будеш витрачати мінімально штуку на місяць, якщо жити в Києві. Навіть якщо назбираєш за кілька років сто штук, то це буде нижня межа для треш-квартири у новобудові на 25-тому поверсі. Ти вважаєш це реальне якісне житло, яке коштує цих грошей, заради якого треба гарувати 5 років? У воюючій країні?

От і виходить що айтішники наче як середній клас, але в нас хто дорвався до бюджету поруч з тим вже айтішники курять бамбук. Будь який директор школи чи власник лотка на ринку айтішнику втре носа. Звідси і такі ціни на хати. Але чомусь у суспільстві думка що айтішники мажори, при тому що айтішнику ті 100 штук треба збирати дофіга років.

Так звичайна квартира в новобудові — це і є умовна шаурма, але я її собі не можу дозволити. Я ж не мрію про квартиру на Печерську за мільйон баксів ( мармуровий стейк). Але нажаль з такими цінами на житло навіть мені айтішниці доводиться знімати квартиру, бо купувати вбиту конуру з під бабусі десь на Троєщині або в маленькому місті я не хочу. Хочеться нове житло, але можливості немає.

Так, я про Україну. Саме стільки (від ста тисяч) коштує нормальна квартира у новобудові, де хоча б можно мати пару кімнат, а не жити в коморі на 20 метрів. Звісно, на Троєщині можна взяти вдвічі, а то і втричі дешевше смердючий хрущ у під’їзді з тарганами, але поки нема бажання.
Певно, в нас дуже багата країна, в якій багато людей отримують дофіга що можуть собі дозволити купувати квартири в новобудовах і не збирати на це півжиття. Здогадуюсь, що вони не з айті.

Ціни на нерухомість в Україні взагалі неадекватні, 150 штук не копійки. За такі гроші можна купити будинок десь в Іспанії, а тут трьошка на депресивних смердючих Позняках, в якійсь гетто новобудові. Це жесть

Я б купила, але первинне житло не дешевшає, воно у нас в країні для дуже багатих. На війну теж пофіг. Вибачте, я айтішниця але зайвих 150-200 тисяч не маю. А вторинне дешеве в якомусь депресивному районі брати не хочеться. Отак і живем. Зйомна хата форевер

Краще працювати 3 години, а отримувати як за 8. Це мій формат:)