Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×
C++ Developer в Freelance
  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    Так, давайте всіх хто має свою думку називати драма квін, ті хто не можуть мовчати й виражають свою позицію — бо для іншої більшості — це ж так кльово, мовчки жерти шо дають й не мекати.

    Дієвидло було наведено лише як приклад, поганий.
    Є ще «легкі мандрівні ігри», з яких викинули згадку про гру шо започаткувала цей жанр — Rogue. Чомусь з соул-лайк цього робити не стали, бо отримали б мабуть стільки хейту, шо стім би погнав на мороз цих горе перекладачів.

    Аргумент про словники не діє, бо словники були написані до появи комп’ютерних ігор взагалі й цього жанру окремо.

    Скрадання це погане слово тому шо в тому ж Hitman — який є грою жанру СТЕЛС — треба залишатися непомітним, але скрадатися частіше за все не треба, треба перевдягатися, робити вигляд шо ви якийсь працівник, бо якщо ви почнете скрадатися посеред людяного натовпу, ви перестанете бути НЕПОМІТНИМ для охоронців.
    Не в кожній грі жанру стелс треба скрадатися, чи щось красти (бо саме така перша ассоціація)

    У гуглі забанили чи що?

    Ну так й я про те.
    нічого страшного якщо маленький вкраїнчик полізе в гугол й вивчить нове слово — не станеться.

    Вибачте, але є купа сфер в які коли ви приходите, то це ви лізете в гугол, а не ви приходите й переназиваєте все своїми іменами, шо б вам було зручно.
    сольфеджіо, алегро, апломб, балун — це терміни з класичного танцю, й нічого страшного, шо українці танцюють віками, але при цьому чомусь не полізли вигадувати свої назви цим термінам.

    Я ж кажу — ви ще «квест» перейменуйте, шоб тупому васі з селова було простіше усвідомити про шо це.

  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    о, так, давайте приплетемо сюди ще політику й війну, розвісимо ярлики, треба ж якось безаргументовано образити опонента, коли не вистачило клепки навіть щось придумати у відповідь й аргументувати свою позицію. це ж так працює?

    Підтримав: Yuriy Moroz
  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    Американець побачить слово «quest» і матиме якесь уявлення, що треба щось шукати.

    Вибачте погравши один раз в DOOM й пошукавши там ключі, й побачивши слово квест — він так само буде думати шо це гра квест? Не несіть дурниці. Людина шо ніколи не зналасяЄ, шо таке жанр квест, й не грала в відповідні ігри цього жанру — буде мати рівно таке саме уявлення як й пересічний українець від слова квест.
    Й шо такого шо він не зрозуміє слова квест?

    Якщо хтось прийде в сферу музики з нуля, то теж не зрозуміє всякі «сольфеджіо» зі старта.
    Чи якщо хтось загляне в програмування, в перший же день лише з назви зрозуміє концепцію слова рекурсія й реактивне-програмування? Авжеж ні. На це потрібні не один день досліджень.
    Але авжеж давайте заліземо в ті сфери й перейменуємо ці сталі терміни, шо б вони були доступні для розуміння селюкові з вулиці.
    Ігрова індустрія, яка становилася протягом 40+ років, має свою історію й свою сталу термінологію. Й головне вона зрозуміла в усьому світі.

    Ви переоцінюєте знання англійської в більшості українців.

    Так, давайте відкотимо українців на рівень коли вони не будуть розуміти про шо кажуть гравці іноземці, давайте ускладнимо їм вивчення англійської мови, й зробимо шо б їх ніхто не зрозумів — навидумуємо своїх новинок, при тому шо ніхто з перекладачів навіть жодної гри не створив — це ж так кльово прийти й переназвати все.

    Підтримали: Yuriy Moroz, Oleksandr Selezniov
  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    Вибачте, ви зараз трошки плутаєте тепле з м’яким.
    Ігровій сфера авжеж є культурною сферою й трохи мистецтвом.
    Але ви забуваєте шо це не тільки культурна сфера, це й технічна сфера, й історична сфера (я про історію ігор), й бізнес сфера з величезними прибутками.
    Й мистецтво це не тільки придумати щось «високодуховне», а й просто розважити гравця деякий час в умовах обмежених людино-годин й бюджетів на розробку.

    Не треба робити з ігор прямо високе мистецтво, й порівнювати їх один в один.
    Ніхто не буде купляти нецікаву загальній аудиторії гру мільйонами, чи якийсь один гравець з вишуканим смаком не буде платити за копію такої гри мільйони доларів на аукціоні Сотбіс.

    Тому порівняння не зовсім доцільне.

    Це не означає шо всі гравці ігор — дегенерати, а «вельми-шановані й поважні» пани перекладачі — еліта й поціновувачі високого мистецтва.
    А то це знаєте тхне трохи «біло-пальтизмом» й позицією Віконта де Бражелон.

    Підтримав: Kirill Svidersky
  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    Знову комплекс меншовартості:
    Авжеж тупі «вкраїнчики» не вміли в англійську, й не змогли самі натягати з англійської термінології собі термінів, тому прийшлося звернутися до старшого брата.

  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    А ще ви маєте зрозуміти просту річ — це все бізнес.
    Й правий тут лише той хто платить, інших варіантів немає.
    Коли старі дядьки-ігромани 35+ з пивними пузиками перестануть купляти й грати в такі переклади, й переключаться на англійську, то це все дуже швидко стане видно, дякувати анальним зондам в кожній грі зараз.
    Коли їх всіх замахають «дієвидла», «легкі мандрівні» (пішо-еротичні?) й «скрадання» — вони переключать інтерфейс на англійську, й це знову стане видно, не вам, аналітикам зі стіма, які продають свої інсайди розробникам й видавцям
    Й ніяких грошей на українську локалізацію не буде, бо кому потрібні ті гравці й їх думка, якщо вони не можуть собі дозволити купити гру за світовий фуллпрайс й ще викатують пред’яви за відсутність української локалізації.
    Особливо враховуйте сучасну ситуацію в Україні — з 20% безробітних, зараз би авжеж ігри купляти по фуллпрайсу на релізі.

    Тому поки у нас зараз є шанс це все пропхати на «хайпі» з Україною (хоча краще б не було ні його, ні причин для нього), треба робити так, шо б оці дяді з довгим долларом й долларовою ЗП були задоволені перекладом, й таки після 15 років англійської свічнулися на українську, а не навпаки відігнати їх подалі своїми «літературними» перекладами.
    Краще нехай перекладають ігри й діалоги, якщо дуже хочеться літературної мови, а не інтерфейси.

  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    Монастир в данному випадку це українська ігрова спільнота, яка існує вже давно, навіть раніше ніж вони зібралися й вирішили шо «скрадання» це добрий варіант, навіть раніше ніж деякі з цих перекладачів під стіл пішки ходили.

    Я розумію шо дуже хочеться виправдати такі переклади високими намірами про «чистоту мови», але це не художня література, це ігрова спільнота й сталий ігровий сленг.
    Подібний сленг існує в усіх культурах й націях, й більшої його частини немає в словнику, й ніхто не помирає.
    Й нічого страшного від того шо у якоїсь спільноти є свій сленг. Нічого страшного шо це не словарне слово. Бо коли писали ті словники — комп’ютерних ігор не існувало як явища.
    А те шо деякі слова стали імпортованими — теж нічого лячного не сталося, у нас купа таких слів, продуктів й інших речей. Ви ще поперекладайте «смарт-фони» на «розумно-телефони», як вам? не боляче? будете користуватись — як же так? в словнику слова смарт немає? Давайте всім розповімо шо вони не праві, й якщо проти нового перекладу — це малороси.

    А те шо відбувається — це меншість, яка взагалі невідомо хто, розповідає більшості як треба, й немає ніякого діалогу.

    Де публічні обговорення? Де опитування? А забув, є аж одна тема в Steam й пару посилань на авторів, маловідома комусь гуглоформа, яку ігнорять й навіть не відписують.
    При тому навіть немає ніякої сторінки проекту, з іменами усіх участників й їх заслугами, й аргументацією чому це саме вони мають представляти всю спільноту.
    Опитування в телеграмі й твітері показали шо 70-80% не зрозуміло про шо мова йде з очим «фестивалем скрадання», дуже зручно, дуже класний переклад. Дякую, оце так допомогли людям. Нашо він? Шоб его чиєсь пестити?

    Зате намагаються по тихому перейменувати не тільки назви жанрів чи теги в Steam, а навіть статті на вікіпедії — посилаючись в референсах на свій же переклад, заднім числом:
    тобто спочатку викотили переклад в стім, потім пішли й перейменували всі згадки про стелс, а потім поставили посилання на об’яву в стім — це нормально по вашому?
    Сторінка в вікі існує вже десятки років, бо вона відображає як дійсно українці говорять. Нашо такий переклад, якщо їм користується аже 1.5 землекопа й перекладачі?

    Те шо вони з України, нічого не значить, Янукович й Ківа теж були з України, й шо?

    Бо я поки шо бачу лише те, шо мені потерли мої пости з аргументацією в темі про переклад, в твітері менеці «перекладачі» заблокували зазадалегідь, я деяких навіть й не знав, зате упорно продовжують пхати терміни, які не є ні сталими, ні зрозумілими.
    Всі хто не згоден з ними «малороси» й «русня» — це класний діалог зі спільнотою?

    Чекаю, коли нам розкажуть шо «квест» чи «чекпойнт» — це не українське слово, й народять «милозвучний» переклад, оце буде ще той срач. А всі хто виявляться не згодні — малороси.

    А ще не забувайте, шо скраданка й стрілянка — це назва польскі для цих жанрів.
    Англіцизм — фу, забанить, пішов на...
    А польске слово — прошу до столу, пане.

    Я вже мовчу про сферу ігроробів, які постійно спілкуються з іншими командами по всьому світі й на перекурах, й оце їм зараз круто стане обговорювати, там ще на підході «трасування поготів» підкотило.

  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    вибачте, я мову українську я знаю, й вчу — читаючи українську літературу.
    а вчити вигадки клованів-зумерків, які вирішили шо вигадувати нові терміни це круто — бажання нуль.
    чорти лізуть в чужий монастир, який вже 30 років як існує, зі своїм уставом — я думаю ви знаєте шо з такими стається.
    замість того шо б об’єднати українське суспільство — це «поважні пани» розколюють суспільство, а саме головне — шо де подивитися список та steam/linked профілі всіх цих «поважних панів», шо б хоча б усвідомити який вони досвід мають в цій сфері?

  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    всі хто кажуть шо українська локалізація непотрібна — непотріб
    не потрібні локалізації які перетворюються на якийсь конкурс вигадування нових термінів замість сталих

    щодо квестів (вже є квест кімнати якщо шо) — нашо вигадувати шось нове, чим вам квест не заходить?
    uk.wikipedia.org/wiki/Квест_(відеоігри

    Підтримали: Yuriy Moroz, Kirill Svidersky
  • Скрадання чи стелс? В ігровій спільноті сперечаються щодо терміну

    Кловани з команди перекладу стіму замахали вже остаточно. Свічнувся на англійську шо б цього не бачити.
    Таке відчуття шо вони 5 колона яка хоче розколоти українців, а не об’єднати.
    Мало буле «легких мандрових ігор», «дієвидлів», й іншого — потерли мої пости в темі обговорення, бо я недостатньо ввічливо «до поважних панів звернувся».
    Там отой клован Сергій Мохов каже шо треба ще «піт-стоп» замінити на якийсь «наш» термін. Про що з ними балакати взагалі?
    Вони вигадують це все спеціально, шо б коли наступне покоління маленьких вкраїнчиків вилізло з української бульбашки — воно геть не розуміло ніфіга у сталих у світі термінах.

    Про знищення вже сталої за 30 років термінології як серед розробників, так й серед гравців, про знищення історії геймдева, й викреслення назв ігор які породили ігрові жанри (привіт Rogue, 1980) — я вже мовчу. Замахало.

    Це все мені нагадує історію з «гакерами» в 90х. Пофігу шо це теж те саме запозичення, ще й яке звучить неправильно (нахіба?), ну зато своє.

    UPD. а ще це буде впливати на статистику ігор з локалізацією, й як в них грають українці — бо коли розробники побачать що вони зробили локалізацію для українців, а вони грають не українською, а англійською — вони цей рух локалізації швиденько згорнуть — бо зазвичай вся ця «телеметрія» йде назад видавцям й розробникам

    Бо якщо умовно я побачу «дієвидло» чи «скрадання», чи ще якусь приблуду замість «піт-стопа» — я моментально переключусь на англійську.

    Й ті хто має бабки, що б купляти ігри, ще й на релізі за $70, а не по знижці через 3 роки, вже давно освоїли англійську й для них це не проблема також.
    тому це в мене ще одна думка про те шо все це робиться спеціально що б не «покращити» — а назло тим українським геймерам, шо б вони не могли ні насолодитися перекладом, ні інтерфейсом на своїй мові.

    в результаті не бачу плюсів взагалі, окрім того шо:
    дітки, які не знайомі з термінологією, зможуть грати на «новоязі», й не будуть вчити англійську й навіть гуглити — а шо то за термін й звідки він (грошей в них все одно немає, тому на статистику куплених ігор вони сильно не вплинуть)

    з мінусів:
    * зменшення відсотку тих хто користується локалізаціями,
    * зменшення статистики української з тих хто платить на релізі (по ітогу можливо відмова від локалізації, зараз то це скоріше привід для хайпа й експерименти видавництв, ніж спосіб заробити),
    *створення ізоляції молодого населення українців з відривом від світової сталої термінології,
    * негатив у олдскульних геймерів,
    * такі олди з часом перестають себе самоідентифікувати як українця — бо ця фігня всюди, не тільки в іграх, в результаті люди починають вживати весь контент англійською, а потім думка:
    шо я тут взагалі забув — тобто видавлюють всіх трохи розумово здібних з країни

  • Під час акції роздачі гри Starfield компанія AMD віднесла Україну до таких держав, як росія, Північна Корея та Іран (Оновлено)

  • Під час акції роздачі гри Starfield компанія AMD віднесла Україну до таких держав, як росія, Північна Корея та Іран (Оновлено)

    Вже додали Україну до списку акції. Можете видаляти пост, або додати UPD. на початку жиреньким, шо б не горіли.

    Підтримав: Roman Stoliarenko
  • «Через п’ять років програмістів-людей не буде», — очільник Stability AI

    Я ставлю на 10-15, але все авжеж може змінитися.
    З того шо бачу в тренді — цей етап неминучий й він обов’язково буде.
    А поки шо те шо поточна ситуація дуже далека від того, начебто... але й уявити 5-10 років назад, те шо ми маємо вже зараз — це було складно, хоча й можливо... тому я б не зарікався й не був би занадто оптимістичним, як деякі тут в коментарях.

    Питання наскільки швидко ШІ вивчить С++ настільки, шо б не «стріляти собі в ногу»)

    Та й не переймався б я абсолютно, менше будемо сидіти перед монітором, більше генерувати ідеї.

  • Стандарт перекладу, на який ми заслужили

    А дайте посилання на форму будь ласка. Бо я шось всюди бачу лише «робочий» документ. Який є read-only й ніяких посилань на форму я не бачу.

  • В якому віці і при яких обставинах ви стали айтішніками?

    Захворів настільки, що, повернувшись додому з того дня народження, знайшов якусь коробку із-під взуття, розмалював на неї типу «клавіатуру» та наклеїв на неї наліпки (тоді такі продавали на радіобарахолках для саморобних клавіатур), які подарували мені родичі :)

    так так, цей етап в мене теж був, я вже й забув про це... правда наліпок не було, просто звідкись перемалював

    вимагаю продовження)

  • В якому віці і при яких обставинах ви стали айтішніками?

    Власне спочатку мене зацікавили ігри. Комп’ютерні якщо можна так сказати. «Яйцеловка», Тетріс, якісь варіації на «тетрісах» — гонки, змійка.
    А от саме програмуванням я зацікавився в 7 років, коли побачив на виставці в ВДНХ перший в житті комп’ютер — якийсь аналог Spectrum ZX наскільки можу зараз пригадати — з запущненою грою Digger. Це був 1991 рік, ще до розвалу СРСР.
    Коли я побачив Дігера — світ змінився, я замислився що хтось робить те, створює ці ігри й програми. Можливо я спитав в батьків й вони відповіли мені це — головне що я знав що є программа й прогармміст, що її створює. Більше ніяких мрій ким я стану, не було. Я знав що я мушу стати програмістом. Але були й складноші...

    Окрім того що коли вчительки в селі питали ким я хочу стати, треба було пояснювати й за те що таке комп’ютер, программа й программіст. Й я сам авжеж не міг нічого розповісти, окрім що є комп’ютер, який запускає программу; программа, яку створює програміст; й програміст, який створює программи для комп’ютера. Якщо ви читали Лема — то це звучало десь як Сепулькі, Сепулькарії та Сепуленіє — настільки ж «зрозуміло».

    Так була інша — більша проблема. Так як я сам з села за 25 км від Харкова, то звісно ніяких комп’ютерів в доступному семирічному мені радіусі — не було, як й достатньо інформації чи людей що розумілися на цьому. Але бажання й ідея, створювати щось подібне, запала в голову на наступні роки. Я збирав інформацію по краплинам: була якась простенька дитяча книга про комп’ютери, можливо та сама — професор Фортран, яка трохи пояснювала, а ще у діда був архів підписки журнала «Наука та життя» за багато років: там були якісь лістінги програм іноді, я авжеж нічого не розумів у 7-8 років, але щось таки запам’ятовувалося й складалося до купи потроху. Пам’ятаю лише що там було пояснення, як програмувати на мікрокалькуляторі посадку на місяць, це було початковою точкою, моє занурення в розуміння того як працює комп’ютер. Так би мовити «база»: алгоритми, порядок команд, вхідні параметри й результати виконання команд, реєстри, пам’ять, оце все.

    Також бачив приставки, але як я вже розумів на них не можна було програмувати — але ігри також захопили мій дитячий розум дуже надовго (досі).

    Десь в 1993 сусід почав возити різне з Польщі до Белгороду, в основному автівки, але траплялося різне, жуйки, батончики, мій батько теж підключався до цього — тому ми бачили їх «хабар», в тому числі траплявся бартер — не завжди могли розплатитися грошима. Одного разу я побачив що одного разу сусід привіз Олімпік-С, «відчизняний» аналог Spectrum ZX — я розумів що то мій шанс. Так як сусід можна сказати був другом нашої родини, то довго вмовляти його не прийшлося — я авжеж обіцяв що як тільки «награюся» то поверну, тим паче він не дуже розбирався й не знав що з ним робити. Можилво батько щось заплатив.
    Цей ПК став вікном в світ програмування для мене, але ніхто на той момент не міг спромогтися щось ладне з ним зробити, бо потрібно було перепаяти роз’єм в телевізорі — я шукав інформацію де міг, потрібні були схеми телевізора й інструкція для телемастера, якраз один жив по сусідству, але не знав що робити. Допоки я збирав інформацію як то зробити, я вивчав «мануал» до цього загадкового девайсу — там був базовий опис команд Basic й командного рядку, що був при запуску, й команди які потрібно було виконати що б попасти в інтерпретатор Бейсіку. Мені було десь 10 років, й авжеж без книги яка то все пояснювала — це був довгий процесс.

    В результаті я почав писати програми на листочку, точно звіряючи з мануалом, що я пишу, й чи то правильно — «запуск» на папері. Відладка программи там же. Мій ПК все ще був без монітора, але при запуску видавав пару звуків, тому я знав що він працюючий. Я спробував запустити всліпу емулятор й внести просту програму що б перевірити. Єдиним інтерфейсом зі мною був звуковий вихід — я знав що робити.

    Першою моєю програмою була ця программа «10 BEEP 1» — номер рядку, команда виводу звуку, довжина його програвання.
    Коли «ПК» пискнув — це було неймовірно. Я щось запрограмував. Я створив.
    Далі я почав писати програми «всліпу» — я вводив якісь команди, два три рядка, й потім ставив наступним рядком — BEEP 1. Чи BEEP 3, якщо це було щось важливе, або ж BEEP 10 — якщо це був кінець программи. Й на слух розумів — чи дійшло виконання програми до того чи іншого місця — рахував писки чи їх тональність (там був другий параметр, що відповідав за «висоту»).
    Авжеж я помилявся, й завжди починав з нуля — просто вимикав, й вмикав ком’ютер, редагувати написане всліпу можна було хіба що в рамках останнього рядка й то не завжди.
    Програми були записані в зошит. Я відкочував «останні коміти» викреслюючи рядки — коли їх було багато — переписував все правильне на наступний лист.

    Программи були прості, але я таки написав всліпу свій «шедевр» — я займався піаніно — й тому зробив цифрове піаніно з цього девайсу, умовно простий синтезатор — де можна було задати ритм, а також виводити звуки відповідно до нажатої клавіші. Коли я закінчив — я авжеж як вже 11 літня дитина захотів вихвалитися перед моїми батьками. Вони не бачили цього процессу навчання й сладнощів розробки — бо на той момент в мене була своя «халабуда» на горищі сараю. Весь процесс творчий відбувався там, подалі від усіх інших очей.

    Тому я попросив батьків зібратися в хаті, й принес свій «інструмент» — я давно просив батьків допомогти мені знайти інстукції зі схемами від телевізору, чи знайти майстра — але вони вважали що то мої дитячи примхи й не особливо допомогали. Я знав що можливо якщо я покажу їм як я страждаю програмуючи всліпу — то переконає їх, тому я їх зібрав, включив «інстумент» й почав вбивати программу рядок за рядком. Рядків було щось чи то 100 чи то 200 (не більше), але вбивати треба було дуже уважно, й я постійно поглядав в зошит. Мене постійно ще й перебивали й питали чи «вже все?», чи «ще довго?» — я повторював лише одне «чекайте будь ласка». Нарешті я вбив свою программу — це була ситуація або пан, або пропав. Якщо б вона не запустилася — все б пішло марно. Але программа запустилася, й «піаніна» заграла — я зіграв невеличку мелодію, 8 бітну авжеж. Це вразило батьків! Мама плакала, коли я показував ісписаний зошит та намагався пояснити, що ото все — мої спроби написати просту программу в 100+ рядків. Батько був не такий розчулений, бо він розумів що він попав на гроші :)

    Далі прогресс з підключенням пішов краще, батько знайшов в когось інструкції від схожого на наш телевізора (а може то були наші?) — Березка якась, популярна модель, й враховуючи що він був трохи електриком, він навіть зміг пояснити нашому місцевому телемайстру, що треба зробити. З горем пополам Spectrum став підключеним до екрану — це було свято! Нехай й трохи зпоганене тим, що підключення було чорно-білим, точніше в градаціях сірого. Але я — дальтоник й то було не так мені важливо, бо по перше я знав де сірий — блакитний, чи сірий — червоний. Так як я сам то програмував — й віднповідно знав. Важливіше була можливість бачити що я ввожу в компьютер. Далі все закрутилося як в калейдоскопі зі скаженою швидкістю, ігри, якісь симулятори тварин, завантаження й запис програм на касети, існуючи ігри на касетах — я вже не пам’ятаю де я їх брав: вибачайте, це було більше 25 років тому.

    Пам’ятаю лише, що коли я вже навчався в 8 классі в школі в місті Харків, куди я їздив автобусом щоранку й ввечері додому, після школи йшов в міську бібліотеку. Книжки мені з собою не давали, так як я без міської прописки. Тому я брав книжки в читальну залу й переписував листінги з них — ніяких ксероксів чи смартфонів не було, що б сфоткати.
    Й часто бувало, що я попадав лише на останній рейс автобуса, це були великі жовті Ікаруси — там в кінці стояла запаска — на ній я спав, бо треба було по приїзду додому — зробити домашку, й потім вбити то все «перебити в комп’ютер» й подивитися що з того вийде.

    Але точно пам’ятаю от що: 25 років тому був знаменний рік. Батьки зрозуміли, що програмування — моє покликання, й віддали мене в ліцей з вивченням програмування — харківський ліцей № 174 «Профессіонал», ну як віддали — там ще був конкурс, до якого я готувався все літо, й я його пройшов. Була одна проблема, треба було англійську, діти які поступали — мали вивчати її з 1 классу. А я ніколи її не вивчав — в селах вивчали німецьку. Але директор, Альберт Ізрайлевіч, побачив щось в мені й дав добро. Дякую.

    А ще авжеж додсить важлива подія в моєму житті, це те, що вже через декілька місяців з мого початку навчання справжньому програмуванню у справжніх вчителів програмування (на жаль я не згадаю вже ні їх імен, ні прізвищ) — 20 грудня 1997 року — купили мені мій перший комп’ютер: Intel Pentium 166 MMX з 4 МБ опертивної пам’яті й кольоровим дисплеєм. 1024×768, 16bit, звукова картка... мишка!.. дисковод!!! (ви не зрозумієте зараз й ніколи яке це щастя — дисковод... після касет).
    Ви не уявляєте що я тоді відчував, я був на сьомому небі. Наступні роки — для мене ера Pascal & OOP, а також Delphi, DirectX 1, й авжеж купу класних ком’ютерних ігор, того часу Starcraft, Diablo, Heroes 2, Fallout, Red Alert, Warcraft... досі вважаю ті роки — золотою ерою комп’ютерних ігор.

    Ще до закінчення школи в 2000 були й олімпіади й нагороди з програмування, були й студенти, які у мене замовляли курсові з програмування. Й навіть заробив собі на апгрейд до 8 Мбайт пам’яті, а потім до 16Мбайт, й навіть на жорсткий диск 1 Гб.
    Авжеж більшість зароблених грошей я витрачав на книжки — хто пам’ятає, по перше їх було мало, свіжих по сучасним технологіям, й друге — вони вартували скажених грошей. Книжна балка в Харкові де ти ходиш голодний серед рядів, але облиззуєшся не від запаху їжі, а від запаху свіжонадрукованної товстенної книжки по Delphi, розуміючи що ще 1-2 курсових, ще пару місяців голодування й відкладання грошей — й можна буде її купити.

    В 2001 я вже працював програмістом в якійсь місцевій конторі за 100 грн в місяць (~$50), яка писала якийсь бухгалтерський софт. Потім я пішов від них, це були пару років фрілансу на місцевому ринку — пошук себе, я — дальтонік — навіть встиг попрацювати дизайнером поліграфії — хехе, а вже в 2004 — працював в харківській геймдев конторі Crazy House, ми робили ігри, й там я вивчив свою улюблену мову програмування С++. Власне ця ера С++ для мене досі не закінчилася.

    Але сказати що я насправді став розумітися на тому, що я роблю й як я то роблю, й усвідомити що я таки став програмістом — це мабуть вже аж 2009, коли я став ФОП й заробив свої першу тисячу долларів за місяць.

    Я дуже вдячний нашому сусідові — Олександру Шевченко — чи то його добра воля, чи то заплатив батько — я ніколи не питав у батька, а зараз вже й не спитаю :(
    Але те, що він тоді віддав той «спектрум» мені — це судьбоносна подія. Без нього не було б нічого далі. Дякую директору(хтось каже що він був завхоз) ліцею — Альберту Ізрайлевичу, за те що розгледів в мені щось.
    Й авжеж я дуже вдячний своїм батькам зараз, бо тільки набагато пізніше зрозумів, скільки їм це коштувало. Ми не були родиною мажорів, а в 90х все це коштувало скажених грошей.
    Особливо враховуючи те, що процесс навчання був платним та недешевим. Вдячний за те, що побачили мою зацікавленність, моє бажання й мій хист, й дали мені змогу розвиватися в цьому напрямку — за те що були гарними батьками.

  • Linux, Windows чи macOS? Сеньйор-розробники та інженери — про улюблені операційні системи

    Згоден, але тільки одне але... Linux == Protoss ) тому що це надмізки й темплари свого
    а macos — їх користувчів зерг, але мегахайв з мізками який вирішує за них — в Cupertino
    ну а вінда — звісно терани )

  • Linux, Windows чи macOS? Сеньйор-розробники та інженери — про улюблені операційні системи

    Windows для ігорів, Linux — для роботи, MacOS — для мами й бабусі)

  • Linux, Windows чи macOS? Сеньйор-розробники та інженери — про улюблені операційні системи

    Не туди підписав

  • Linux, Windows чи macOS? Сеньйор-розробники та інженери — про улюблені операційні системи

    Якщо не встановлювати всілякий хлам, як то CCleaner, то можливо й перевстановлювати не прийдеться так часто. Маю вінду з 2016 року, ще ні разу не перевстановлював. Але для роботи Linux

← Сtrl 1... 34567...21 Ctrl →