Романе, вибачте, але це звичайно не основний фактор, але з таких що може стати останньою крапкою. Ваша думка аргументована, навіть погоджуся з нею частково. Справді програмісти почувають себе не найгірше в нашій країні, маємо прив"язку до валюти, маємо змогу працювати на іноземні компанії, маємо навіть змогу працювати де і як нам зручно. Але це все притаманно програмістам не тільки в Україні, хіба не так?
Відносно рівня життя який виріс космічно я повинен Вам сказати що ні, він не виріс.
Порівнюючи свій продуктовий набір за рік що минув я можу сказати це впевнено, я не дозволяю собі частину продуктів тому що вони задорогі для мене. Так є продукти що імпортуються і з урахуванням інфляції, бажань заробити дистрибуторів і т.д. ціни на такі продукти просто недосяжні.
Речі як і раніше я замовляю з-за кордону, тому що їх вигідніше придбати з доставкою з Англії чи США ніж тут, навіть власного виробництва. Тему якості вироблених в Україні речей я пропоную не обговорювати. То окрема тема. Зараз я щоправда повинен частково купувати речі через посередників. Магазини відмовляються доставляти товари до України, навіть ті що раніше це робили. Як результат я повинен сплачувати на
На скільки там виріс мій рівень життя?
Продовжимо — я утримую 3х людей:
дружина — вчитель музичного мистецтва в ЗОШ
син — малолітня дитина 5ти років
мати — пенсіонер 66 років з мінімальною пенсією.
Може розповісте мені наскільки змінився мій рівень доходу після росту курсу долара з урахуванням того що пенсія моєї матері константа, так як і заробітна плата дружини, а всі ціни зросли, включаючи комунальні послуги?
Окремі теми — захищеність, освіта, охорона здоров"я і т.д. Так сам податок не смертельно, просто це вже мабуть буде останній аргумент для того щоб я вирішив остаточно.
когда-то давно давно, мой руководитель мне сказал — либо ты скажешь что не так, либо эта проблема будет с тобой пока ты не сможешь ее высказать. Тогда будучи еще 21о летним я совсем не понял тот совет который мне дали, потом, еще много лет, я боялся руководителей и боялся сказать что я на самом деле думаю и что является для меня мотиватором.
Лишь значительно позже я осознал — уйти можно всегда, до того как уйти скажи все что ты думаешь и возможно (ВОЗМОЖНО!!!) все изменится. И не нужно будет уходить Ведь уйти можно всегда, вот вернутся зачастую нет возможности...
Общайтесь, доносите свою мысль, иногда это очень полезно. Но, я считаю, доносить нужно в формате — мне не нравится — это, нужно изменить на это, с помощью этого. Не нужно приходить и говорить все плохо... Ищите пути как это изменить и Вас услышат.