На євро вони ще не перейшли, і процес навіть не розпочався. Все хочуть, але коли і як це буде — ще подивимось. Тому готівка тут тільки леви. В якщо картка, то валюта не має значення — євро, гривні, долари.

Тільки зараз побачив коментар. Може ще актуально буде. Є декілька груп на фейсбуці з допомогою один одному. В пошуку просто вбити «Українці в Болгарії». Але там більше про юридичні питання та щось на кшталт «де знайти нормального стоматолога». Про зустрічі нічого не знаю, в основному просто хто з друзями, або вже тут познайомився, можуть зустрічатися. Особисто ми знайшли міжнародну англомовну церкву (IBC), і там знайшли і друзів. Також проводимо табори та благодійні івенти для українських дітей разом з ними.

Знайомі переїхали у Нідерланди, і дуже задоволені. Є свої мінуси, але в цілому кажуть, що там краще. Сам теж планую по весні, може до червня, зібрати манатки з дружиною та виїхати. Куди саме, ще думаємо, є пара варіантів, але однозначно залишатися тут не хочемо. Занадто багато мінусів, з якими миритися в довгостроковій перспективі неможливо.

В Болгарію нас вивезла компанія ще до війни.
Але зараз ось теж шукаю, куди релокейтнутися. Поки ще не визначився, теж шукаю.

Ось таке тут якраз і є. В них було 5 перевиборів за два роки. І кожен раз не могли набрати нормальний парламент, бо не було більшості навіть в коаліціях. Зараз парламент ще хоч якось набрав 65% проєвропейської коаліції, але президент тут проросійський. Благо, в нього не так багато влади, щоб щось вирішувати.
Як вони стали членами НАТО та ЄС — просто міракл, треба почитати.

Є типу нейтральні болгари, що кажуть «ну ви ж з ₚосіянами один народ». Таким можна відповісти, що вони з турками один народ. І були ж одним народом до 1878 року. Якщо скажуть, що це інше, то знайте, що турки їм також робили геноцид, а зрадників ставили на правлячі позиції. Щось це дуже нагадує. І через османьське господство кров з турками змішувалась. Так що хай вони йдуть зі своїми «вижбраття»

По самокатах тут у Софії є нормальні (раджу BinBin). Інші — або поламані, або маленьке покриття, або дорожче. Є велосипеди Cyrcl, тут 50/50. Nextbike краще і дешевше, але тут їх нема. Велодоріжки є, але тільки по деяких широких центральних та нових вулицях. Прокатні ровери тут жах.

Живу тут вже півтора року, в Софії. Дуже замислююсь над релокейтом в іншу країну. Постараюся описати без пристрасті. Все, що перечислю, стосується по більшій частині саме Софії, в інших містах іноді може бути по іншому.
1. Щодо податків — я досі працюю на українському ФОПі, з цим проблем нема. Болгарські податки залежать від твого доходу. Не пам’ятаю точно, але здається, до 2000 Евро по відсотку розраховується, а далі фіксована ставка.
2. Клімат схожий на український, трохи тепліший. Остання зима була до +20 в січні і лютому. Але місцеві кажуть, що це аномально. Має бути сніг та мороз, але снігу майже не було. Влітку було до +37. Тому якщо знімати квартиру — то тільки з кондером. Жити в Пловдіві — взагалі для тих, хто звик до іспанських спек. Тут завжди +5-7 градусів від софійської температури.
3. Дороги більш-менш норм, але багато вулиць з бруківки, навіть центральних, особливо в центрі та навколо центра. Міняти її на асфальт не збираються. Тротуари тут — це взагалі жах. За один день було таке, що 5 разів підвернув ногу.
4. Я родом з Харкова, і там за останні роки там дуже круто зробили парки, дороги, тротуари. Тут парки занедбані, зарості кругом, часто засмічені. Є пара охайних, але їх треба шукати і вони дуже невеликі.
5. Якщо у вас астма — то їдьте в невеликі міста. Там повітря чище. Софія оточена горами і повітря тут часто стоїть. Вихлопи та дим від курців — привіт.
6. Проблема паління — тут більша половина населення палить. І дуже часто можна зустріти дітей 10-12 років з цигаркою в зубах. І для них нормальни палити навіть в середині ресторану. В деяких ресторанах є невеликі місця для некурців, але туди все одно тягне дим. На верандах неможливо нормально їсти, бо туди всі курці зтікаються
7. Сервіс тут «на висоті». Настільки, що місцеві заклади не можуть конкурувати з закладами, які відкривають українці. Навіть у 4-зірковому готелі не чекай теплого прийому, а якщо вкажеш їм на недолік (в нашому випадку брудні вікна з «видом на море»), то отримаєш косий погляд, а ввечорі розмазаний бруд по вікнах. В ресторанах у 80% випадків схожа ситуація. Можуть розлити чай на тебе і навіть не вибачитись і не прибрати. Ми для себе склали список закладів, де є нормальний сервіс. Це стосується всієї Болгарії не тільки Софії.
8. Про нормальні сайти та онлайн-обслуговування можна забути. Поповнити інтернет в інтернеті можна тільки на одному кривому сайту, а мобільний — на іншому. Інакше — йди у відділення або так званий «Easy Pay», де зовсім не easy, та іноді навіть питають паспорт, коли платиш за комуналку. І карткою не оплатиш там, тільки нал (по-місцевому «брой»).
9. Відношення болгар до ₚосії та України — 50/50. Особливо старці, що жили при комуняках, можуть бухтіти. Президент тут проросійский. Парламент — проєвропейський, і то частково. З агресією я не зтикався, але іноді може бути і таке.
10. Багато циган та сирійців. Можна просто уникати тих районів.
11. З плюсів відмічу транспорт. Метро доволі нове та красиве, трамваї, автобуси — все ходить по розкладу з ±1-2 хвилини. У додатку moovit можна планувати поїздку містом без проблем. У Софії міський транспорт безкоштовний для українців при наявності «закрили» та паспорту.
12. Хазяїва квартири, де ми живемо, дуже допомагали перший час після початку війни. І добрих людей достатньо.
13. Мова доволі проста. Я через рік без вивчання міг підтримати просту бесіду. Ті, хто вивчають — ще швидше. Немає відмінків, є часи накшталт анлгійської, але як і там, тут їх всі не використовують.
14. Природа тут реально красива. Гори, ліси, озера, море — якщо є дрон, то розкривається ще більше.
15. Поруч Греція Турція і Македонія, де відпочити можна дешевше, ніж тут.

Є таке «звільнення за власним бажанням», але примусове. Авжеж таке рахувати ніхто не буде.

Наша компанія евакуювала нас, оплатила переїзд, два дні відгулу за цей переїзд, та допомогла знайти житло в іншій країні. СЕО нашої компанії, коли зустрівся з нами після початку війни, сказав, що для нього співробітники важливіше бізнес-амбіцій. Я чесно розповів, що спочатку не міг працювати від шоку, але через деякий час взяв себе в руки, сказав собі, що я не можу підвести свою компанію, котра так про мене потурбувалась, і не можу підвести свою країну, друзів, колег, та намагався працювати як тільки можу. Він відповів, що заради таких історій та таких людей вони це так попіклувались про нас. І я йому дужн вдячний. І думаю, що не тільки я. Таким чином компанія показала, що це не галєра, де тебе впрягли і пливи як хочеш. А велика сім’я, котра допоможе тобі навіть тимчасово собі у мінус.